2.Правомірність накладення стягнень.

Дисциплінарні стягнення накладаються командирами (начальниками) в межах наданих їм прав і суворій відповідності з вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил. Так, недопустимо при накладанні дисциплінарних стягнень принижувати особисту гідність військовослужбовців і допускати по відношенню до нього грубість. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Забороняється накладати за одну провину декілька стягнень, поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад замість покарання безпосередніх винуватців, віддавати дисциплінарному арешту без призначення його строку. Старший начальник не має права відмінити чи зменшити дисциплінарне стягнення, накладене молодшим начальником, у зв’язку з суворістю стягнення, якщо останній не перевищив наданої йому влади. В той же час він може відмінити стягнення, накладене меншим начальником, якщо стягнення не відповідає вазі скоєної провини, і накласти більш суворе стягнення.

Дисциплінарний статут забороняє накладати стягнення і одержувати будь-які пояснення від військовослужбовців, які знаходяться в нетверезому стані, до їх витверезіння. На військовослужбовців, які скоїли провину під час знаходження у складі варти, стягнення може бути накладене тільки після зміни варти. З метою підтримки авторитету командирів (начальників) дисциплінарні стягнення на них не накладаються в присутності підлеглих. Про стягнення, які накладені на командирів (начальників), повідомляється, як правило, тільки відповідному колу осіб. У всіх випадках командири всіх рангів повинні уміло використовувати принцип гласності покарання, який посилює вплив дисциплінарного стягнення на виховання правопорушника.

3. Своєчасність накладення стягнень і приведення їх до виконання.

Стягнення накладаються в строк до 10-ти діб з того дня, коли начальнику стало відомо про скоєння провини, чи з дня закінчення дізнання або розслідування, якщо вони проводились. Кожне накладення стягнення , як правило, повинно негайно приводитись до виконання, бо в противному разі втрачається ефективність його виховного впливу. Тільки у виняткових випадках (наприклад у зв’язку з хворобою винного) дозволяється проводити стягнення в дію не відразу, а через деякий час, але не пізніше 1-го місяця з дня його накладення. По закінченні місячного строку з дня його накладення, стягнення не приводиться, але заноситься в службову картку. Подання скарги не зупиняє приведення в дію накладеного дисциплінарного стягнення доти, доки старший начальник його не відмінить.

У випадку порушення військової дисципліни чи громадського порядку прапорщиками, мічманами, офіцерами, генералами та адміралами, які знаходяться у відставці чи запасі, якщо вони носять військову форму одягу, вони несуть відповідальність, передбачену ст.82 Дисциплінарного статуту Збройних Сил.

Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть відповідальність за адміністративні правопорушення згідно з Дисциплінарним статутом ЗС України. Проте, наприклад за порушення правил дорожнього руху, правил мисливства, рибної ловлі, митних правил, за контрабанду та інші правопорушення ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах (ст. 15 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Отже на загальних підставах до адміністративної відповідальності військовослужбовці притягаються:

1. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;

2. За порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних

правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів;

3.За порушення митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією;

4. За неправомірне використання державного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора;

5. Ухилення від виконання законних вимог прокурора;

6. Порушення законодавства про державну таємницю

(КУпАП ст. 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень).

Нагадуємо, що ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт. 

Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть замість накладених стягнень передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративного стягнення застосовується попередження.

Види адміністративних стягнень.

Основні:

1) Штраф.

2) Позбавлення спеціальних прав.Застосовується на строк до 3-х років. Не застосовується до осіб, які мають право управління автомобілем по інвалідності.

3) Виправні роботи.Застосовується на строк до 2-х місяців за місцем постійної роботи з утриманням до 20% заробітку до фонду держави. Призначаєтьсясудом.

4) Адміністративний арешт.Застосовується у виняткових випадках на строк до 15-ти діб. Призначається судом.

До військовослужбовців та призваних на збори військовозобов’язаних при притягненні їх до адміністративної відповідальності не можуть бути застосовані виправні роботи та адміністративний арешт.

Додаткові:

Відшкодування, вилучення предмету, який є знаряддям скоєння злочину чи безпосередньо об’єктом адміністративного правопорушення з поверненням власнику його вартості. Конфіскація предмету, що є знаряддям скоєння чи безпосередньо об’єктом адміністративного правопорушення.

Таким чином, відповідальність військовослужбовців за адміністративне правопорушення ґрунтується на єдиних умовах адміністративної відповідальності громадян. В той же час, враховуючи специфіку військових правопорушень, встановлені деякі обмеження як у відношенні юрисдикції “цивільних” органів влади і управління по відношенню до військовослужбовців за адміністративні правопорушення, так і в застосуванні до них деяких видів цих стягнень.

Українським законодавством чітко врегульований порядок притягнення громадян (у тому числі і військовослужбовців) до адміністративної відповідальності. У випадку скоєння військовослужбовцем адміністративного правопорушення уповноваженою особою, представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності складається протокол. У протоколі вказується: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол, дані про особу правопорушника, місце, час здійснення та суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища та адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; інші дані, які необхідні для розв’язання справи. Протокол направляється командиру військової частини (начальнику установи) для розгляду і застосування до винуватця дисциплінарної відповідальності. У тих випадках, коли можливе притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності, протокол направляється органу чи посадовій особі, яка уповноважена розглянути справу щодо даного правопорушення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, у відношенні до якої вона винесена, чи потерпілим; скарга може бути подана протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.

Постанова щодо справи і рішення щодо скарги можуть бути скасовані прокурором. Адміністративна відповідальність військовослужбовців настає в результаті порушення загальнообов’язкових правил або вимог, які стосуються як громадян (військовослужбовців), так і посадових осіб. Порушники притягуються до відповідальності спеціально уповноваженими органами, посадовими особами, а не начальниками в порядку підпорядкування.

ВИСНОВОК. Отже, як бачимо, військове законодавство чітко розмежовує характер провин. Відмінність дисциплінарної провини від адміністративної полягає в тому, що перша – це порушення вчинене військовослужбовцем при виконанні службових обов’язків або на території військової частини, і який притягається до відповідальності командирами (начальниками). А адміністративна провина полягає в тому, що особа (військовослужбовець) скоює її не при виконанні обов’язків по службі та знаходиться за межами військової частини. Ця особа притягається до відповідальності не командирами (начальниками), яким підпорядкована по службі, а спеціально уповноваженими органами.

Спільне, що присутнє в адміністративній і дисциплінарній провині, - відсутність громадської небезпеки, що складає обов’язкову ознаку злочину.

друге питання:

Матеріальна відповідальність військовослужбовців. Види, розміри та порядок притягнення до матеріальної відповідальності.

15 хв.

Збройні Сили України отримують від держави необхідні матеріальні та грошові засоби. Ці цінності , являючи собою матеріальну основу боєготовності та боєздатності військ, призначені для використання за суворо цільовим призначенням, підлягають всебічної охороні та зберіганню.

Кожен військовослужбовець повинен досконало знати та зберігати доручені йому зброю, бойову та іншу техніку, все військове майно. Відповідно до Конституції України та інших актів законодавства України військовослужбовці та призвані на збори військовозобов’язані зобов’язані бережливо ставитися до доручених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання їх втрат та пошкодження.

Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до збереження озброєння, військової техніки та іншого майна, притягаються до матеріальної відповідальності. При чому притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Метою забезпечення збереження вказаних матеріальних (грошових) засобів, а внаслідок цього, і підтриманню в належному стані матеріальної основи боєздатності Збройних Сил України поруч з іншими заходами служить встановлена державою матеріальна відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі.

В Положенні про проходження військової служби окремими категоріями громадян зазначено, що військовослужбовці та призвані на збори військовозобов’язані за шкоду заподіяну державі несуть матеріальну відповідальність згідно чинного законодавства України. Діючі умови та порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців та військовозобов’язаних (під час проходження ними учбових зборів ) в разі заподіяння ними матеріальної шкоди визначаються “Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців, за шкоду заподіяну державі”, затверджену постановою ВРУ № 243-95 від 23.06.95 р., та оголошеною до керівництва в Збройних Силах України наказом МОУ № 201 від 14.08.95 року.

Це положення є головним нормативно-правовим актом, що регулює умови та порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність– це вид правової (юридичної) відповідальності військовослужбовців, під якою розуміється встановлена для них компетентними державними органами обов’язок повного або часткового відшкодування в грошової формі, в передбачених випадках та розмірах, заподіяної матеріальної шкоди державі.

Головне призначення матеріальної відповідальності – служити засобом відшкодування матеріальної шкоди, що заподіяна державі. В цьому перш за все суть матеріальної відповідальності.

Відшкодувальний характер матеріальної відповідальності – важлива риса, що відрізняє її від інших видив юридичної відповідальності. При матеріальної відповідальності сума, що підлягає відшкодуванню, визначається, як правило, розмірно грошової оцінки заподіяної шкоди.

Підстави притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності:

• заподіяння прямої дійсної шкоди;

• протиправна поведінка військовослужбовця;

• наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди;

• наявність вини у заподіянні шкоди.

Обставини які виключають матеріальну відповідальність:

- виникли „форс-мажорні„ обставини;

• особа, яка скоїла порушення, не встановлена;

• у зв`язку з смертю особи;

• матеріальна шкода наступила внаслідок виконання наказу командира.

За ознакою розмірів грошового стягнення передбачені наступні різновиди матеріальної відповідальності: обмежена, повна та підвищена (кратна)матеріальна відповідальність відносно грошової оцінки заподіяної матеріальної шкоди.

Обмежена матеріальна відповідальність міститься в відшкодуванні вартості шкоди, але в межах одного чи кількох окладів місячного грошового забезпечення винного військовослужбовця, або в межах визначеної суми, якщо навіть вартість шкоди перевищує ці межі.

Повна матеріальна відповідальність передбачає відшкодування винними всієї суми шкоди незалежно від її розміру. Підвищена матеріальна відповідальність міститься в кратному розмірі загальної суми грошового стягнення відносно до суми грошової оцінки реальної шкоди. Розмір стягнення в таких випадках в декілька разів (2, 3, 5, 10 разів) перевищує ціну заподіяної матеріальної шкоди.

Всі ці різновиди матеріальної відповідальності застосовуються тільки в відповідних, конкретно вказаних в Положенні випадках і в встановленому порядку стосовно до різних категорії військовослужбовців та обставинами здійснення правопорушення.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов’язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна,виданого військовослужбовцям і призваним на збори військовозобов’язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більшетримісячногогрошового забезпечення.

Командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячногогрошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна.

У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Прапорщики, мічмани та офіцерський склад за шкоду, заподіяну з їх вини через простої вагонів, суден і автомобілів, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,заподіяної з їх вини державі, у разі:

1. Умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

2. Приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт,

3. Перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

4. Заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

5. Дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

6. Недостачі, а також знищення або псування військового майна,

7. Переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв’язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна.

За характером стягнення, від часу і за призначенням, матеріальна відповідальність близька до цивільно-правової. Вплив при цивільно-правової відповідальності виявляється в покладанні на винного обов’язку відшкодування, головним чином, в грошової формі, за здійснену матеріальну шкоду. Мета відповідальності – відновити матеріальну шкоду. Але поняття матеріальної та цивільно-правової відповідальності не тотожні.

Третє питання:

Кримінальна відповідальність військовослужбовців. Військовослужбовець як спеціальний суб’єкт військових злочинів.

15 хв.

З метою зміцнення законності та правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, боротьби зі злочинами та іншими правопору­шеннями в нашій державі разом із засобами виховання, переконання і в поєднанні з ними застосовуються передбачені законодавством заходи державного примусу. Одним з таких примусових заходів є настання кримінальної відповідальності військо­вослужбовців і, як наслідок, застосування покарання за скоєні ними злочини.

Військові злочини, або злочини проти встановленого порядку несення військової служби визначені у ХІХ розділі КК України, який набирав чинності з 01 вересня 2001 року.

Кримінальна відповідальність особи (військовослуж­бовця) — це закріплений в законодавстві обов'язок право­порушника, який скоїв злочин, дати звіт про свої суспільно небезпечні діяння, піддатися кримінальному покаранню та стерпіти позбавлення певних суспільних цінностей та благ.

Отже, кримінальна відповідальність– це відповідальність за скоєний злочин.

Військовий злочин - це злочин проти встановленого порядку несення служби, скоєний військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження навчальних або спеціальних зборів.

Основою інших видів юридичної відповідальності є провини (адміністративні, дисциплінарні, порушення цивільно-правових відносин).

За своїми об’єктивними властивостями провини є протиправними і винними діяннями (дія чи бездіяльність), але на відміну від злочинів вони не представляють суспільної небезпеки, хоча в ряді випадків і межують зі злочином, проте в силу малої значимості тягнуть адміністративну, дисциплінарну, матеріальну чи цивільно-правову відповідальність. Суспільна небезпека – основна ознака злочину і законодавство не вважає злочинним діяння, яке позбавлено ознак суспільної небезпеки.