Зміст лекції вступ
Ми вже знаємо, що бій – основна форма тактичних дій військ. Він являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.
Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння та техніки. Він характеризується рішучістю, напруженістю, швидкоплинністю і динамічністю бойових дій, їх наземно-повітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань та швидким переходом від одних видів бойових дій до інших.
Воїни Збройних Сил України, виконуючи обов'язок щодо захисту Вітчизни, повинні вести бій з повним напруженням моральних і фізичних сил, виявляти при цьому непохитну волю до перемоги, стійкість, мужність, розумну ініціативу та воєнну хитрість. Кожен солдат, сержант, прапорщик та офіцер повинен пройнятися рішучістю знищити противника і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть на загрозу самому життю. Командир зобов'язаний вселяти цю рішучість всім підлеглим.
Вірність Військовій присязі, психологічна стійкість, військова дисципліна і бойова згуртованість воїнів – найважливіші умови досягнення успіху в бою.
Сучасний загальновійськовий бій вимагає від воїнів високої бойової виучки, фізичного загартування, уміння використовувати всю міць озброєння та техніки, застосовувати засоби захисту і маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів в мирний час і продовжується під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки – вивчити противника, що протистоїть, і оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.
На сьогоднішній лекції (слайд 1) ми почнемо вивчати питання організації оборони механізованого взводу та тактики його дій в різних умовах бойової обстановки. Лекція вміщує загальні підходи до питань організації оборони, ведення оборонного бою, роботи командира по організації оборони і управління взводом в ході оборонного бою. Матеріал лекції буде широко застосовуватися в ході групових вправ і тактичних занять, при вивченні конкретних питань тактики взводу і має важливе значення у тактичній підготовці майбутніх офіцерів.
Взвод в бою знищує противника вогнем своєї зброї і швидко використовує результати вогню артилерії та ударів авіації для виконання поставленого бойового завдання. Пасивність та нерішучість під виглядом збереження своїх сил недопустимі.
Взвод, маючи сучасне озброєння, здатний (слайд 2):
надійно уражати:
живу силу;
танки;
бойові машини піхоти;
бронетранспортери;
протитанкові та інші вогневі засоби;
вести боротьбу з низько літаючими літаками, вертольотами та іншими повітряними цілями противника;
завзято обороняти опорний пункт (позицію, вогневу позицію), що займає;
стрімко наступати;
діяти в розвідці, охороні та виконувати інші завдання.
Механізований (танковий) взвод (слайд 3) під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти. В розвідці, в штурмовій групі, в бойовій, похідній та сторожовій охороні він може діяти самостійно. Механізований взвод, крім того, може призначатися в передову групу від механізованого батальйону (роти), який діє в тактичному повітряному десанті.
Залежно від завдання, яке виконується, характеру місцевості та інших умов обстановки механізований взвод може діяти в пішому порядку (взимку – на лижах), на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) та десантом на танках.
Механізованому взводу можуть додаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний, зенітний, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того, – механізований підрозділ.
Під час виконання бойових завдань (слайд 4) механізований взвод діє у похідному, передбойовому та бойовому порядках, а танковий взвод – у похідному і бойовому порядках.
Похідний порядок взводу – колона. Він застосовується на марші, під час переслідування, проведення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.
Передбойовий порядок – шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (в лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.
Бойовий порядок – (слайд 5) шикування взводу для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, яке поставили, і забезпечувати:
повне використання бойових можливостей підрозділів;
стійкість і активність в обороні;
надійне ураження противника на якомога більшу глибину його бойового порядку;
швидке використання результатів вогневого ураження противника та вигідних умов місцевості;
можливість маневру в ході бою; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї;
підтримування безперервної взаємодії;
зручність управління підрозділами.
Успішне виконання бойового завдання, яке поставили взводу, досягається:
бойовою готовністю;
своєчасним виявленням противника та знищенням його вогнем;
рішучістю, активністю, безперервністю ведення бою та раптовістю дій;
вживанням заходів щодо обману противника;
умілим поєднанням вогню з просуванням і застосуванням маневру;
постійною і чіткою взаємодією;
умілими діями вночі та в інших умовах обмеженої видимості;
бойовим забезпеченням та твердим управлінням підрозділами.
Бойове застосування механізованого взводу в обороні
Загальні положення
На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.
Оборона може застосовуватися навмисно або вимушено з головною метою – відбити наступ противника, завдати йому втрат та створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але і в ході війни.
Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.
Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.
Вимоги до оборони
Оборона (слайд 6) повинна бути:
стійкою;
активною;
здатною протистояти:
ударам всіх видів зброї;
атаці переважаючих груп танків і піхоти противника;
діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.
Стійкість та активність оборони (слайд 7) досягаються:
витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом;
майстерно організованою обороною і системою вогню;
безперервною розвідкою противника;
ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції);
умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;
виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника;
всебічним забезпеченням;
підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.
В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами.
Взвод не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу).
Умови переходу взводу до оборони
Під умовами переходу взводу до оборони (слайд 8) розуміється сукупність факторів тактичної обстановки, що конкретно склалася, при якій здійснюватимуться організація оборони та саме перехід до неї. Визначним при цьому, як правило, є положення, стан і характер дії противника.
Виходячи з цього оборона може:
підготовлюватися завчасно;
організовуватися:
в ході бою;
в умовах відсутності зіткнення з противником;
в умовах зіткнення з ним.
В умовах зіткнення з противником взвод може перейти до оборони (слайд 9):
з метою відбиття контратак переважаючих сил противника під час наступу;
для закріплення і утримання захоплених рубежів;
для прикриття флангу на загрозливому напрямки;
внаслідок невдалого зустрічного бою з переважаючими силами противника.
В умовах відсутності зіткнення з противником взвод може перейти до оборони:
у складі (слайд 10) другого ешелону (резерву) батальйону;
під прикриттям підрозділів, що обороняються в смузі забезпечення;
на морському узбережжі, де очікується висадка морського десанту;
для прикриття державного кордону.
Місце взводу у бойовому порядку роти і батальйону
Взвод (слайд 11) може займати оборону:
у складі роти (як правило);
самостійно, якщо призначений:
у резерв батальйону;
в бойову охорону;
в бойовий розвідувальний дозор;
у вогневу засаду;
до складу підрозділів прикриття батальйону (роти) під час виходу з бою (із оточення);
частиною сил або у повному складі у бронегрупу батальйону (роти).
При обороні у складі роти взвод (слайд 12) обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину. Механізований (танковий) взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також загородження, здатний завдати противнику, який наступає, великих втрат і утримувати позиції, що займає.
Механізований (танковий) взвод, призначений в резерв батальйону, займає опорний пункт і знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, який вклинився в оборону, знищення його повітряних десантів аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп, що висадилися в глибині батальйонного району оборони, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності та для вирішення інших завдань, що раптово виникають.
Механізований (танковий) взвод, призначений в бойову охорону, повинен не допустити раптового нападу противника на батальйон і перешкодити йому ведення розвідки.
У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500 м по фронту.
Механізованому (танковому) взводу, призначеному в бойову охорону, можуть бути додані танк (механізоване відділення), підрозділи мінометів, вогнеметів та протитанкових засобів, а також інженерно-саперний підрозділ.
Взвод може залишити позицію, яку займає, і відійти тільки за наказом командира батальйону. Відхід здійснюється перекатами з використанням складок місцевості, загороджень та аерозолів (димів).
Під час відходу поранені і вбиті повинні бути винесені (вивезені) разом з їхньою зброєю.
Взвод у бойовому розвідувальному дозорі
Механізований (танковий) взвод, призначений у бойовий розвідувальний дозор (БРД), у ході бою діє перед фронтом або на одному з флангів батальйону (роти) на віддаленні, яке забезпечує спостереження за його діями і підтримку вогнем. В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником БРД може діяти і на більшому віддаленні від головних сил батальйону (роти).
Взводу, призначеному в БРД, при необхідності додається інженерно-саперне відділення (сапери).
БРД виконує завдання спостереженням, підслуховуванням, засадами, нальотами і боєм. У бій він вступає в тих випадках, коли неможливо по-іншому добути необхідні розвідувальні відомості. Змушуючи противника відкрити вогонь, бойовий розвідувальний дозор виявляє розташування і склад його вогневих засобів і добуває інші відомості.
Під час переходу до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником БРД виявляє противника, його склад, напрямок руху і рубежі розгортання колон, передусім танкових, вогневі позиції артилерії, місця розгортання пунктів управління.
В ході оборонного бою він визначає сили противника, який вклинився в оборону, або намагається зробити обхід.
Вогнева засада в обороні створюється у складі взводу (відділення, танка), посиленого вогнеметниками та саперами. Вона призначається для нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень.
Вогнева засада організовується в місцях, які утруднюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу із-під вогню. Її позиція повинна забезпечувати потайне розташування взводу (відділення, танка), мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу.
Взвод, призначений у прикриття для забезпечення відходу із бою головних сил батальйону (роти) і відриву їх від противника, займає вказану позицію і з метою введення противника в оману продовжує вести бій, імітуючи присутність головних сил до повного виходу їх із бою. У випадку атаки противника взвод завзятим утриманням позиції, яку займає, діями із вогневих засад, улаштуванням загороджень і перешкод перешкоджає його прорив.
Під час прориву головними силами батальйону (роти) кільця оточення взвод, призначений для прикриття, утримує зайняті позиції, не допускає звуження фронту оточення і відходить тільки за наказом командира батальйону (роти) під прикриттям усіх видів зброї, аерозолів (димів), загороджень та заслонів.
Танковий взвод (механізований взвод на бойових машинах піхоти), призначений в заслони, може діяти при виході із оточення батальйону (роти) для прикриття одного або обох флангів, виходить із оточення останнім, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Відхід заслонів здійснюється за наказом командира підрозділу прикриття. Після виходу батальйону (роти) із кільця оточення і до з'єднання зі своїми військами танки (бойові машини піхоти), призначені у заслони, діють як бокові похідні застави.
Для зруйнування мостів, ділянок доріг та інших об'єктів на шляхах відходу від механізованого взводу може призначатися група солдатів-підривників.
Бронегрупа батальйону (роти) створюється із декількох танків та бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило без десанту), виділених із взводів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямком зосередження основних зусиль. Вона призначається для підвищення в ході бою стійкості та активності оборони на напрямках, яким найбільше погрожують, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, та вирішення інших завдань, що, потребують стрімких, маневрених дій та ефективного вогневого ураження противника. Командиром бронегрупи призначається: в батальйоні – один із командирів взводів роти другого ешелону, в роті – один із заступників командирів взводів.
Побудова оборони механізованого (танкового) взводу, який обороняється у складі роти
Побудова оборони механізованого (танкового) взводу (слайд 13) включає:
бойовий порядок взводу;
опорний пункт взводу;
систему вогню.
Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриманні важливої ділянки (об'єкта) місцевості.
Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.
Бойовий порядок взводу в обороні
Б
ойовий
порядок взводу (слайд 14,
рис.
1.1) будується залежно від поставленого
завдання і умов місцевості.
Позиції відділень механі-зованого взводу (слайди 14, 15) в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію.
В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу за метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) в 100...200 м за траншеєю.
При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу (рис. 2), крім того, – кутом назад або кутом вперед.
Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу (слайди 14, 16) розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м.
Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування.
Бронетранспортери займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.
Додані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення – в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.
В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.
Опорний пункт взводу
Загальні положення
Опорний пункт механізованого взводу складається із (слайд 17):
позицій відділень;
вогневих позицій:
бойових машин піхоти (бронетранспортерів);
доданих вогневих засобів.
Опорний пункт танкового взводу складається із вогневих позицій:
танків;
доданих засобів.
Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.
По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу (слайд 18) відривається суцільна траншея, яка з'єднує:
одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень;
окопи для:
бойових машин піхоти;
танків;
протитанкових керованих ракетних комплексів;
інших вогневих засобів;
укриття для особового складу.
Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню.
Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати:
ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує;
потайний маневр;
розосередження вогневих засобів;
введення противника в оману відносно побудови оборони взводу.
Перша траншея (слайд 19) є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і ведення вогню з глибини оборони.
Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300...600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.
Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600...1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.
Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства.
Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам та іншим вогневим засобам секторів обстрілу.
В умовах відсутності зіткнення з противником (слайд 20) для відривання окопів для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), траншеї, ходу сполучення застосовується вбудоване бульдозерне обладнання, землерийні машини та інженерні боєприпаси.
Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після уточнення на місцевості позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів.
Воно здійснюється потай, в тій же черговості, в стислі терміни і з повним напруженням сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню доданих і підтримуючих засобів.
Всі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті повинні бути підготовлені для захисту від запалювальної зброї і ретельно замасковані, для чого використовуються табельні засоби пожежогасіння та маскування і місцеві матеріали.
З метою захисту від високоточної зброї в окопах над бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками утворюються маски, влаштовуються екрани та козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі та теплові імітатори (пастки).
Черговість інженерного обладнання опорного пункту взводу
В опорному пункті механізованого взводу (слайд 21)
У першу чергу:
встановлюються дротяні та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневими позиціями) взводу;
розчищаються смуги обзору та обстрілу;
відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з'єднуються в окоп на відділення, а потім обладнується суцільна траншея;
обладнуються окопи на основних вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів;
споруджується командно-спостережний пункт взводу;
відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу;
улаштовуються загородження на флангах та в глибині опорного пункту взводу.
У другу чергу (слайд 22):
відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів;
ходи сполучення:
до танків;
вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів);
до командно-спостережного пункту взводу;
в тил;
улаштовуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж або обслугу;
обладнується суцільна траншея в батальйонному районі оборони;
додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.
Надалі:
опорний пункт взводу, позиції відділень та вогневих засобів удосконалюються у бойовому і господарчому відношенні;
хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню;
улаштовується бліндаж на командно-спостережному пункті взводу;
обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші об'єкти.
В опорному пункті танкового взводу
У першу чергу:
розчищається місцевість для поліпшення умов спостереження і ведення вогню;
відриваються окопи для танків на основних вогневих позиціях;
улаштовуються перекриті щілини на кожний екіпаж.
У другу чергу:
відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях;
обладнуються ніші (погребки) для боєприпасів,
улаштовується бліндаж на взвод.
Надалі:
на основних вогневих позиціях обладнуються:
декілька площадок для ведення вогню;
вогневі позиції для кочуючих танків;
підготовляються шляхи маневру на запасні (тимчасові) вогневі позиції та інші об'єкти.
Система вогню взводу в обороні
Загальні положення
Система вогню взводу в обороні (слайд 23) включає:
ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;
зони протитанкового вогню бойових машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони;
підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.
Основу системи вогню взводу складає вогонь:
танків;
бойових машин піхоти;
протитанкових гранатометів;
кулеметів.
Система вогню (слайд 24) будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і доданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.
Вона повинна забезпечувати:
ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин:
на підступах до оборони;
перед переднім краєм;
між сусідніми опорними пунктами;
в глибині оборони;
можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню;
кругову оборону опорного пункту.
Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.
Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися, вогнем всіх видів.
Ефективність вогню в обороні досягається:
його влучністю, масованістю і раптовістю застосування;
умілим управлінням ним;
готовністю всіх вогневих засобів до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.
Організація системи вогню
Під час організації системи вогню механізованому взводу (слайд 25) указуються:
смуга вогню;
додатковий сектор обстрілу;
одна-дві ділянки зосередженого вогню.
Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами).
Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, гарматам, протитанковим керованим ракетним комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам:
призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції;
вказуються основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню.
Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.
Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень.
Готовність системи вогню (слайд 26) визначається:
заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій;
підготовкою даних для стрільби;
наявністю боєприпасів.
Особливості організації оборони взвода вночі
Для ведення оборони вночі (слайд 27) командир взводу до початку темряви повинен визначити і вказати підлеглим командирам:
добре видимі вночі орієнтири;
завдання щодо підготовки зброї та вихідних даних щодо ведення вогню вночі, спостереження і підслуховування;
по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготувати вогонь;
порядок застосування приладів нічного бачення і засобів освітлення місцевості;
завдання щодо знищення та осліплення засобів освітлення противника;
додаткові заходи щодо забезпечення проміжків і флангів;
розпізнавальні знаки своїх військ;
способи орієнтування та цілевказання.
Командир механізованого взводу, крім того, указує які вогневі засоби, коли і куди перемістити, де додатково виставити спостерігачів.
До початку темряви всі командири зобов'язані перевірити вихідні дані для стрільби вночі, готовність зброї і приладів нічного бачення, наявність трасуючих снарядів, патронів з трасуючими кулями та засобів освітлення місцевості.
Управління взводом в обороні (слайд 28)
Командир механізованого взводу управляє взводом з командно-спостережного пункту, обладнаного, як правило, в ході сполучення (на позиції відділення, обладнаній в глибині опорного пункту), або з бойової машини піхоти (бронетранспортера), а командир танкового взводу, – з танка.
Він повинен по можливості бачити:
місцевість на підступах до опорного пункту, перед переднім краєм оборони і на флангах;
весь бойовий порядок взводу;
позиції відділень (вогневі позиції танків) сусідніх опорних пунктів;
командно-спостережний пункт роти.
Стан бойової готовності взводу в обороні (слайд 29)
В обороні взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття атаки противника.
Вдень для знищення окремих груп противника, який намагається вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, в механізованому взводі:
призначається черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти), а у танковому взводі – черговий танк, особовий склад яких знаходиться в постійній готовності до негайного відкриття вогню із запасної або тимчасової вогневої позиції;
черговий вогневий засіб перешкоджає пересуванню противника в його розташуванні і веденню ним інженерних робіт;с
снайпер знищує офіцерів, снайперів, спостерігачів та інші цілі противника;
решта особового складу взводу:
удосконалює інженерне обладнання позицій;
займається бойовою підготовкою;
проводить технічне обслуговування бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків.
Вночі (слайд 30) дві третини особового складу кожного відділення (члени екіпажу бойової машини піхоти, бронетранспортера, танка в кількості, яка дозволяє вести вогонь із озброєння бойової машини) повинні знаходитися на позиції (в бойовій машині піхоти, бронетранспортері, танку) в готовності до ведення вогню.
Відпочинок особовому складу надається за дозволом командира роти. Особовий склад, який відпочиває, розташовується в укриттях (бліндажах) і траншеях поблизу вогневих засобів в готовності зайняти свої місця за тривогою. Біля укрить виставляються спостерігачі, які встановленим сигналом оповіщають всіх відпочиваючих, викликаючи їх на позиції.
З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї весь особовий склад займає укриття, а при застосуванні противником хімічної зброї негайно одягає засоби індивідуального захисту (в танках, бойових машинах піхоти включається система захисту від зброї масового ураження).
Дії взводу при відбитті атаки противника
З початком вогневої підготовки атаки противника (слайд 31) особовий склад взводу і доданих йому вогневих засобів укривається в щілинах, бліндажах, сховищах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншей в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки. Командир взводу і спостерігачі ведуть спостереження з метою своєчасно виявити момент переходу противника в атаку. У випадку знищення противником під час вогневої підготовки частини вогневих засобів, командир взводу негайно уточнює завдання решті особового складу з метою відновлення системи вогню.
3 переходом противника в атаку (слайд 32) за командою (сигналом) командира взвод негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї взводу і доданих йому вогневих засобів.
Атака танків і піхоти противника, які наступають на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом зосередження вогню бойових машин піхоти, танків та протитанкових засобів взводу по головних (які являють собою найбільшу небезпеку) танках і танках з тралами, а потім по решті танків та інших броньованих машинах, що атакують, щоб змусити піхоту спішитися.
Потім вогнем із стрілецької зброї піхота, яка спішилась, відсікається від танків і знищується.
Атака танків і піхоти, яка за ними наступає в пішому порядку, відбивається вогнем з бойових машин піхоти, танків і протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів і доданих вогнеметів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків і знищити.
По мірі наближення противника до переднього краю оборони (слайд 33) вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.
Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для найбільш ефективного ураження танків (особливо вогнем в борт і корму), які долають загородження.
Противник, який увірвався в опарний пункт взводу (слайд 34), знищується вогнем впритул, мінами направленої дії, гранатами і в рукопашній сутичці.
Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем з протитанкових гранатометів і ручними протитанковими гранатами. Одночасно вогнем із стрілецької зброї знищується піхота, що іде слідом за танками.
Для перешкоджання розповсюдження противника в глибину опорного пункту і в сторони флангів в траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються їжаки, рогатки та інші раніше підготовлені переносні загородження. Взвод при підтримці вогневих засобів старшого командира повинен за всяку ціну утримати опорний пункт і не допустити розвитку наступу противника.
Під час вклинення противника на позиції сусідів (слайд 35) взвод, продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяє частину вогневих засобів для стрільби у фланг і в тил противнику, який вклинився, і вживає заходів щодо посилення оборони на напрямку, якому погрожують.
У випадку обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати позиції, які займає, знищує противника вогнем всіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.
Після відбиття атаки відновлюється система вогню, зруйновані фортифікаційні спорудження та інженерні загородження, поповнюються ракети, боєприпаси, приводяться до порядку зброя і військово-технічне майно, при необхідності за дозволом командира роти проводиться зміна вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків та інших вогневих засобів, вживаються заходи щодо надання медичної допомоги і виносу тяжкопоранених. Про результати бою командир взводу доповідає командиру роти.
Організація оборони взводу другого ешелону (слайд 36)
Механізований (танковий) взвод другого ешелону роти підготовляє і обороняє опорний пункт так само, як взводи, які обороняються на передньому краю.
З початком атаки противника і під час виходу його танків, інших броньованих машин та піхоти до межі відкриття вогню бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки, протитанкові та інші вогневі засоби взводу відкривають по них вогонь, не допускаючи підхід противника до переднього краю оборони.
У випадку прориву противником переднього краю оборони взвод міцно утримує опорний пункт, який займає, або за наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і, використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилення оборони на напрямку наступу противника, якому найбільше погрожують. З метою підвищення ефективності ураження противника, що прорвався, частину вогневих засобів необхідно розташовувати для ведення флангового і кинджального вогню, а також для дій у вогневій засаді.
Оборона в особливих умовах
Оборона у місті (населеному пункті) (слайд 37, рис. 1.2)
У місті (населеному пункті) механізований взвод обороняє опорний пункт, який може включати один-два будинки, а відділення – будинок або поверх будинку. Взводу можуть бути додані гармати, вогнемети, протитанкові керовані ракетні комплекси та інші вогневі засоби.
Н
авколо
будинку впроваджуються таки заходи:
на вулицях будуються барикади:
в них улаштовуються бійниці та площадки для вогневих засобів;
підступи до барикад повинні прострілюватися фланговим та перехресним вогнем;
для маневру своїх підрозділів та руху транспорту в барикадах залишаються проходи, які ретельно охороняються та прикриваються вогнем;
будови, які заважають спостереженню та веденню вогню, розбираються;
для маневру підрозділами в місті (населеному пункті) влаштовуються проходи та проїзди всередині кварталів та пристосовуються підземні комунікації;
в невикористаних підземних комунікаціях (спорудженнях) улаштовуються загородження, а виходи з них прикриваються вогнем або охороняються.
Танковий взвод використовується у повному складі для дій з підготовлених вогневих позицій в опорних пунктах або окремими машинами додається механізованим взводам.
Вогнева позиція танка, як правило, вибирається на околиці міста (населеного пункту) або на перехрестях вулиць, перед майданами, скверами та в інших місцях, які дозволяють вести вогонь уздовж декількох вулиць на більшу дальність. Вона може обладнуватися замурованою стіною (парканом), в якому влаштовуються амбразури для спостереження і ведення вогню, і за іншими міцними спорудженнями.
При виділенні танка (бойової машини піхоти) у вогневу засаду і для дій, як кочуючий вогневий засіб, завчасно вибираються приховані шляхи маневру та вогневі позиції, які дозволяють раптово і ефективно використовувати вогневу міць танка (бойової машини піхоти). Вогневі позиції танків повинні прикриватися вогнем механізованих підрозділів.
Для управління боєм командир механізованого взводу розташовується в будинку, який обороняють, та вибирає командно-спостережний пункт у такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку. Командир танкового взводу управляє боєм із танка.
Атака противника відбивається вогнем усіх засобів. При цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, не тільки знищують противника безпосередньо перед будинком, який обороняють, але і ведуть вогонь по цілях, розташованих в глибині бойового порядку противника, перешкоджаючи підхід його резервів і вогонь по будинку прямою наводкою. Противник, що підійшов до будинку, який обороняють, закидається гранатами і знищується вогнем впритул, а той, що увірвався в будинок, крім того, – у рукопашній сутичці. Він може також знищуватися коротким ударом і вогнем впритул відділення (групи солдатів), яке висилається в тил противнику по підземних комунікаціях (спорудженнях).
Відділення (кожен солдат і сержант), ведучи бій всередині будинку, повинне проявляти особливу рішучість та завзятість, уміло використовувати в ближньому бою свою зброю і ручні гранати, стійко обороняти кожен поверх і кожне приміщення.
Оборона у горах
У горах (слайд 38) взвод може обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти.
При організації оборони у горах:
позиції відділень вибираються в місцях, які виключають можливість обвалів, зсувів та затоплень;
система вогню відділень організовується таким чином, щоб вони знаходилися у вогневому, зв'язку між собою;
вогневі засоби розташовуються ярусами;
враховуються мертві простори поблизу опорного пункту і по них підготовлюється вогонь;
забезпечується можливість:
ураження противника багатоярусним фланговим, перехресним і кинджальним вогнем;
зосередження у стислі терміни вогню основних засобів на напрямку, якому погрожує противник;
ведення кругової оборони;
на позиціях створюється збільшений запас ракет і боєприпасів, особливо гранат;
передбачаються заходи щодо протидії обходам противника і його просочування між позиціями відділень (танків) або на стиках з сусідами.
Вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків підготовляються на танконебезпечних напрямках. Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ вогневі позиції, вибираються з таким розрахунком, щоб забезпечувалось ведення вогню на граничні дальності та потайне їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується на зворотних схилах висот для знищення противника, який прорвався, вогнем впритул.
Під час підготовки фортифікаційних споруджень в кам'янистих і скельних ґрунтах:
використовується каміння та мішки з піском і землею;
окопи, укриття та інші спорудження обладнуються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішей та води;
в скельних ґрунтах окопи і укриття можуть обладнуватися вибуховим способом;
перед позиціями крім звичайних загороджень підготовляються обвали та осипи, дороги (стежки) готуються до зруйнування.
Атаку противника взвод відбиває всіма вогневими засобами з широким застосуванням гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати з верхніх ярусів в місцях, що обмежують їх маневр (на підйомах, серпантинах).
Під час обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і уражає його вогнем у фланг і тил.
Оборона у лісі
У лісі (слайд 39) опорний пункт механізованого взводу, як правило, перехоплює дорогу, одну-дві просіки.
Під час переходу до оборони у лісі, крім загальних заходів щодо підготовки оборони, впроваджуються додаткові заходи:
організовується розчищення лісу та чагарняка для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свого розташування;
над траншеєю і вогневими позиціями влаштовуються перекриття та козирки для захисту особового складу від осколків снарядів і мін, які розриваються при зіткненні з деревами;
на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи та ходи сполучення обладнуються напівзаглибленого або насипного типу;
на тих ділянках, де немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах;
на танконебезпечних напрямках улаштовуються завали, протитанкові бар'єри і прикриває їх вогнем;
для ведення вогню із стрілецької зброї та спостереження, на деревах з густою кроною улаштовуються площадки;
підготовляється кинджальний вогонь та вогонь з дерев;
на окремих нерозчищених ділянках завчасно влаштовуються мінно-вибухові загородження і по них підготовляється вогонь;
передбачаються протипожежні заходи (створення захисних смуг та запасів води, підготовку сокир, пил, лопат та гаків, очищення опорного пункту від сушняку;
особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами.
Вогневі позиції танкового взводу, протитанкових керованих ракетних комплексів і гранатометів обладнуються в місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню вздовж просік, полян, доріг і по ділянках рідкого лісу. На перехрестях доріг, просік, узлісь або на краю полян можуть улаштовуватися вогневі засади.
Під час бою в лісі широко застосовується вогонь всіх засобів з близьких відстаней.
Оборона взводу зимою
Узимку (слайд 40) оборона взводу організовується на найбільш доступних для дій противника напрямках.
Особлива увага в обороні зимою приділяється:
забезпеченню постійної готовності зброї до застосування в умовах низьких температур;
вживанню заходів щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу.
Передбачається більш частіша зміна спостерігачів та чергових вогневих засобів, особливо вночі, в заметіль та снігопад, а також посилюється контроль за несенням служби на позиціях.
Під час обладнання фортифікаційних споруджень:
широко застосовуються вибухові речовини;
фортифікаційні спорудження можуть зводитися також насипного типу, для чого використовується сніг, лід та камінь;
при незначній глибині снігу окопи, траншеї та інші спорудження відриваються в ґрунті і маскуються снігом;
при глибокому сніговому покритті широко застосовується улаштування снігових траншей, ходів сполучення з брустверами із утрамбованого снігу, в тому числі фальшивих, а також снігових валів;
снігові вали використовуються як протитанкові загородження і як маски для укриття від високоточної зброї противника, за якими можуть обладнуватися і вогневі позиції кочуючих бойових машин піхоти, танків;
в умовах бездоріжжя на позиціях, в окопах і укриттях улаштовуються водостоки;
з метою запобігання розмивів та обвалів стінки окопів, траншей та інших фортифікаційних споруджень укріплюються;
бойові машини піхоти, бронетранспортери і танки встановлюються на лежні;
з метою маскування місця, які потемніли від порохових газів, і сліди гусениць засипаються снігом;
опалення печей в бліндажі та інших укриттях дозволяється тільки вночі.
Взимку снігове покриття і холод необхідно використовувати для вимотування противника, що наступає, і послаблення його боєздатності. З цією метою, застосовуючи вогонь усіх видів та інженерні загородження, необхідно:
змусити противника як можна раніше зійти з доріг та рухатися цілиною снігу;
позбавити його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах та ярах;
змусити його залягти на відкритій місцевості і як можна довше пробути на морозі.
У випадку вклинення противника в оборону підрозділи повинні не допускати закріплення його в населених пунктах, в окремих будовах і в лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений вогонь взводу.
Робота командира взвода з організації оборони
Бій командир взводу, як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо – по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і доданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.
Загальний порядок роботи командира взводу з організації бою
Одержавши бойовий наказ, командир взводу (слайд 41)
з’ясовує його;
оцінює обстановку;
приймає рішення;
проводить рекогносцировку;
віддає бойовий наказ;
організовує:
взаємодію;
бойове забезпечення;
управління;
підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою;
перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання;
доповідає про це в установлений час командиру роти.
Під час з’ясування одержаного завдання командир взводу повинен:
зрозуміти завдання роти і взводу;
які об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;
завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;
час готовності до виконання завдання.
Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен
вивчити:
склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;
стан, забезпеченість і можливість взводу та доданих підрозділів;
склад, положення та характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;
характер місцевості, її захисні та маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;
врахувати: стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.
У рішенні командир взводу визначає:
способи виконання одержаного завдання:
якому противнику, де і якими засобами нанести ураження;
які при цьому заходи вживаються для його обману;
завдання відділенням (танкам), доданим підрозділам та вогневим засобам;
організацію управління.
Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості
вказує положення противника і найбільш можливий характер його дій;
уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов’язані з використанням місцевості в бою:
місця позицій відділень;
місця вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів;
місця загороджень і проходів в них;
маршрут висування взводу;
місця спішування механізованих відділень.
У бойовому наказі командир взводу указує:
орієнтири;
склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;
завдання роти і взводу;
об’єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;
бойові завдання відділенням (танкам), доданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, - завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим);
час готовності до виконання завдання;
своє місце і заступника.
Під час організації взаємодії командир взводу повинен:
узгодити зусилля штатних і доданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання;
добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання та способів його виконання;
указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.
Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує:
порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї;
порядок інженерного обладнання позицій;
заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.
Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить):
радіодані;
порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку.
Особливості роботи командира взводу при організації оборони
Послідовність роботи при організації оборони в умовах відсутності зіткнення з противником
Командир взводу, одержавши бойове завдання на оборону (слайд 42):
з’ясовує його;
оцінює обстановку;
приймає по карті рішення;
оголошує його командирам відділень (танків);
виводить взвод в указаний опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього;
потай розташовує його;
організовує безпосередню охорону;
спільно з командирами відділень (танків) і доданих засобів проводить рекогносцировку;
віддає бойовий наказ;
організовує:
взаємодію;
систему вогню;
бойове забезпечення;
управління;
заняття опорного пункту;
створює:
бойовий порядок;
систему вогню;
організовує:
спостереження;
інженерне обладнання опорного пункту.
з’ясовує його;
оцінює обстановку;
приймає рішення;
проводить рекогносцировку;
віддає бойовий наказ;
організовує:
взаємодію;
бойове забезпечення;
управління;
підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою;
перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання;
доповідає про це в установлений час командиру роти.
Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу повинен (слайд 43):
з’ясувати його;
оцінити обстановку;
швидко прийняти рішення;
поставити завдання відділенням (танкам) на заняття позицій в указаному взводу опорному пункті;
організувати:
спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу;
взаємодію;
систему вогню;
бойове забезпечення;
управління;
інженерне обладнання опорного пункту;
вивчає місцевість;
уточнює:
завдання відділенням (танкам);
порядок взаємодії;
при необхідності й інші питання.
Зміст роботи командира взводу в ході рекогносцировки при організації оборони
У ході рекогносцировки командир взводу (слайд 44):
вивчає місцевість;
указує командирам відділень (танків) орієнтири;
уточнює:
положення, склад і найбільш імовірні напрямки наступу противника;
можливі рубежі переходу противника в атаку;
напрямок дій його бойових вертольотів;
зображення переднього краю оборони роти;
опорний пункт взводу і сусідів;
позиції відділень (вогневі позиції танків);
позиції доданих вогневих засобів;
траншею і хід сполучення взводу;
смугу вогню взводу (відділень);
додатковий сектор обстрілу;
основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу:
бойових машин піхоти (бронетранспортерів, танків);
доданих вогневих засобів;
засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків;
рубежі, ділянки і об'єкти, по яких підготовляється вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику;
порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогневих позицій);
місця і характер інженерних загороджень, які встановлюються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем;
місце командно-спостережного пункту.
Зміст бойових завдань підлеглим у бойовому наказі командира взводу на оборону
Під час постановки завдань відділенням (танкам) командир взводу в бойовому наказі вказує:
Командир механізованого взводу (слайд 45):
завдання відділенням, їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;
основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;
ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення;
завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;
завдання черговим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, порядок знищення розвідки противника;
завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню;
завдання стрільцю-санітару і порядок надання медичної допомоги пораненим;
якими вогневими засобами забезпечити проміжки з сусідами і фланги;
час заняття оборони, готовності системи вогню;
черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.
Командир танкового взводу:
завдання танкам, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;
ділянки зосередженого вогню взводу;
час заняття оборони, готовності системи вогню;
черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.
Організація взаємодії
Під час організації взаємодії командир взводу повинен (слайд 46):
визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання для атаки, в ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги і в тил;
указати рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів;
визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок танків);
узгодити дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу, відбиття атак перед переднім краєм оборони і знищення його у випадку вклинення в оборону;
указати заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника;
указати заходи щодо маскування;
повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.
Командир танкового (гранатометного) взводу, доданого механізованій роті, повинен знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, способи підтримання зв'язку, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.
Робота командира взводу щодо організації інженерного обладнання опорного пункту (слайд 47)
Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після:
вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів;
визначення:
смуг вогню відділенням;
секторів обстрілу танкам та іншим вогневим засобам.
Командир взводу, організовуючи інженерне обладнання опорного пункту, зобов'язаний указати:
місця для улаштування загороджень, які встановлюються особовим складом взводу;
ділянки розчищення місцевості для покращання спостереження і ведення вогню;
зображення і глибину окопів на відділення, траншеї і ходи сполучення; місця відривання щілин (бліндажів), ніш та відхожих ровиків;
які переносні загородження для боротьби в траншеї виготовити і де розташувати;
що зробити для забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;
де, коли і скільки одержати інструменту і матеріалів для інженерного обладнання;
порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання;
заходи щодо маскування.
Командир взводу особисто проводить:
розбивку окопів на відділення, траншеї та ходи сполучення, залучаючи для цього командирів відділень;
керує інженерним обладнанням опорного пункту;
несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, яке встановлене командиром роти.
Схема опорного пункту механізованого (танкового) взводу
Командир механізованого (танкового) взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту (Слайд 48, рис 1.3, 1.4). Схема опорного пункту подається командиру роти.
На схемах, як правило, указуються:
орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них;
положення противника;
смуга вогню взводу та додаткові сектори обстрілу;
позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;
бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, вогневим засобам, які забезпечують проміжки з сусідами:
основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції;
основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;
д
Рис. 1.3. Схема опорного пункту механізованого взводу
Рис. 1.4. Схема опорного пункту танкового взводу
ілянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу – тільки ділянки зосередженого вогню);ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньому, по якому веде вогонь взвод;
рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів;
позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу;
загородження і фортифікаційні спорудження;
позиції сусідніх підрозділів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу;
місце командно-спостережного пункту взводу.
При складанні схеми опорного пункту командир взводу повинен користуватися умовними топографічними і тактичними знаками, що прийняти.
Бойові можливості підрозділу
Загальні положення
Бойові можливості військ — це кількісні і якісні показники, що характеризують можливості підрозділів виконувати бойові завдання за встановлений час у конкретних умовах обстановки за умови збереження боєздатності своїх військ на рівні, що забезпечує подальше виконання бойового завдання.
Бойові можливості військ не постійна величина, яка залежить від факторів, що умовно можна розділити на три групи:
фактори, що характеризують матеріальну основу бойових можливостей військ (кількість і якість озброєння і військової техніки);
фактори, що характеризують конкретну бойову обстановку (вид бою, засоби підсилення, забезпеченість своїх військ, воєнно-географічні умови, пору року та час доби);
фактори, що характеризують рівень військової, спеціальної та польової виучки особового складу, його морального і психологічного стану, досвід бойових дій, злагодженість, дисципліну, мистецтво командного складу в керуванні підрозділами.
Бойові можливості підрозділів різних родів військ виражаються певними показниками. Так, бойові можливості механізованої (танкової) роти, батальйону характеризуються (слайд 49):
складом сил і засобів противника, який вони здатні розгромити (знищити) в наступі (відбити удар в обороні);
шириною фронту наступу (розмірами району оборони батальйону або опорного пункту роти);
глибиною бойових завдань підрозділів;
темпом їх просування;
глибиною впливу по об'єктах противника;
радіусом дій засобів ураження;
часом підготовки до нанесення удару;
вогневі можливості;
спроможність щодо знищення танків, бойових машин піхоти та інших вогневих засобів противника;
маневреність підрозділів;
бойові можливості по видах і засобах ураження (артилерії, танках, стрілецької зброї тощо),
бойові можливості по спроможності створювати необхідні щільності сил і засобів на 1 км фронту.
Складові бойових можливостей
Складовими бойових можливостей (слайд 50) механізованого (танкового) підрозділів є:
вогнева потужність;
ударна сила;
маневреність.
Вогнева потужність
Вогнева потужність (слайд 51) характеризується можливостями підрозділів щодо нанесення противнику втрат вогнем артилерії, танків, БМП, протитанкових засобів, вогнеметів, стрілецької зброї. В обороні, крім того, ураження противника досягається застосуванням мінно-вибухових загороджень.
Вогнева потужність механізованих (танкових) підрозділів — сумарний обсяг вогневих завдань, які можуть бути виконані кількістю боєприпасів, що відпущені на бій, штатними і доданими вогневими засобами. Результатом реалізації вогневої потужності є збиток, що виражається визначеним ступенем придушення або знищення противника.
До показників вогневої потужності звичайно відносять:
кількість об'єктів (цілей) противника, що уражуються;
ступінь їх ураження;
кількість засобів озброєння і бойової техніки противника, що знищується;
математичне очікування збитків, що наносяться угрупованню військ противника.
Ударна сила
Ударна сила (слайд 52) — спроможність механізованих (танкових) підрозділів наносити удари по противнику сполученням вогню і маневру з метою розгрому його мотопіхоти і танків та оволодіння важливими районами (рубежами) місцевості.
Ударна сила механізованих (танкових) підрозділів ґрунтується на застосуванні вогню артилерії, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, протитанкових засобів і стрілецької зброї у сполученні з їх стрімким просуванням в глибину розташування противника з метою:
знищення його живої сили і вогневих засобів;
оволодіння зазначеними рубежами (районами) місцевості або опорними пунктами в обороні противника.
Ударна сила механізованих (танкових) підрозділів залежить від:
їх вогневої потужності;
маневреності засобів ураження;
кількості і якості механізованих (танкових) підрозділів, що приймають участь в бою;
темпів просування;
фронту наступу;
місця в бойовому порядку.
Ударна сила (слайд 53) характеризується перш за все щільністю сил і засобів на фронті наступу, що створюється, а також на напрямки зосередження головних зусиль, тобто кількістю механізованих взводів (рот), танків, гармат і мінометів, протитанкових та інших вогневих засобів на 1 км фронту наступу.
В обороні ударна сила реалізується при розгромі противника, що вклинився в оборону, тобто при проведенні контратак, завершенні його розгрому і захопленні зазначених районів (рубежів) місцевості.
Ударна сила механізованих (танкових) підрозділів, які наступають, залежить від щільностей сил і засобів противника, що обороняється або наступає, і характеризується співвідношенням сил і засобів протидіючих сторін.
Очевидно, чим вища щільність сил і засобів, що створюють механізовані (танкові) підрозділи в бою, і чим менше вона у противника, тобто чим більше співвідношення цих сил і засобів на користь того, хто наступає, тим більша сила його удару в межах призначеного фронту наступу і напрямку проведення контратаки в обороні.
Результатом реалізації ударної сили механізованих (танкових) підрозділів у наступі є збитки, що наносить підрозділ противнику силами і засобами ближнього бою, а також захоплення рубежу (району місцевості) на визначеній глибині.
Основу ударної сили механізованих (танкових) підрозділів складає бронетанкова техніка з озброєнням та особовим складом (танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери).
Вони, як правило, ведуть бій спільно та спроможні знищити вогневі засоби противника не тільки вогнем, але і гусеницями (колесами). При цьому ударна сила механізованих (танкових) підрозділів і вогнева потужність виявляються у нерозривній єдності, що досягається організацією і підтримкою чіткої та безперервної взаємодії всіх сил і засобів, що приймають участь в бою.
Маневреність (слайд 54)
Маневреність військової техніки — здібність швидко змінювати швидкість і напрямок руху.
Маневреність підрозділу — ступінь його рухомості, а також спроможність швидко здійснювати пересування та розгортання при підготовці і під час бою.
Маневреність механізованих (танкових) підрозділів — це спроможність:
в наступі:
здійснювати організоване і швидке перегрупування та змінювати взаємне положення сил і засобів;
приймати ту або іншу побудову; готуватися до дій у відведений час;
нарощувати силу першого удару;
перенацілювати свої вогневі засоби на одночасне ураження найважливіших об'єктів противника.
в обороні, крім того:
спроможністю підрозділів організовано і швидко займати оборону;
перекидати в короткі терміни елементи бойового порядку на будь-який загрозливий напрямок для:
зайняття оборони;
проведення контратак;
знищення повітряного десанту противника, що висадився, тощо.
Результатом реалізації маневреності є випередження противника у відкритті вогню і нанесенні удару, що сприяє більш повному використанню вогневої потужності, ударної сили і вигідного положення.
В обороні результатом реалізації маневрових можливостей підрозділів є випередження противника в захопленні вигідних для оборони рубежів, нарощування зусиль на загрозливих напрямках.
Маневреність механізованих (танкових) підрозділів у наступі характеризується, звичайно, часовими показниками по здійсненню маневру підрозділами,
Методика розрахунку бойових можливостей механізованих (танкових) і артилерійських підрозділів
Вогнева потужність механізованих (танкових) підрозділів складається з уражаючих можливостей штатних і доданих підрозділів артилерії, протитанкових засобів, бойових машин піхоти, танків, а також стрілецької зброї. Тому методика розрахунків вогневої потужності складається із самостійних, часткових методик по видах зброї.
Основи методики розрахунку ураження противника вогнем артилерії
Бойові можливості артилерії
Артилерія, своїм вогнем, в бою:
знищує і придушує артилерію та інші вогневі засоби противника;
знищує танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, ПТРК;
придушує живу силу, пункти управління, радіоелектронні засоби;
руйнує фортифікаційні споруди противника;
провадить дистанційне мінування місцевості та світлове забезпечення.
Бойові можливості артилерії характеризуються вогневими і маневровими можливостями, а також дальністю стрільби. Вогневі можливості — основний показник бойових можливостей артилерії — виражаються обсягом вогневих завдань, що виконуються одночасно, або послідовно, в конкретних умовах.
Артилерійські підрозділи на озброєнні можуть мати різні артилерійські системи, характеристики яких наведені в табл. 3.1 (слайд 55).
Таблиця 3.1