Зміст лекції

Закінчення 30

ВСТУП

Пересування військ завжди займали значне мiсцi у бойовій діяльності військ. Досвід Великої Вітчизняної війни, локальних війн та навчань, що проведені у останній час, переконливо свідчить про те, що у сучасних умовах роль та значення маршів закономірно зростає. Важливість організованого і швидкого пересування військ зумовлюється збільшенням просторового розмаху, високою маневреністю та динамiчнiстю сучасного загальновійськового бою.

Механізовані (танкові) підрозділи (слайд 1) повинні бути завжди готові до маршу (пересування своїм ходом) і перевезення різними видами транспорту в умовах впливу уражаючих факторів ядерної, хімічної зброї, високоточної зброї та засобів дистанційного мінування противника, діяння його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп і зруйнувань доріг та переправ.

Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу або перевезень, високої маршової дисципліни і виучки особового складу.

У бойовій обстановці механізований (танковий) взвод часто на протязі визначеного часу може розташовуватися у якому-небудь районі з метою підготовки до майбутніх дій або для приведення себе у бойову готовність після бою. Розташування підрозділів у вихідному районі, районах зосередження, очікування і відпочинку прийнято називати розташуванням на місці.

У вихідному районі взвод розташовується при підготовці до наступу з ходу на противника, який обороняється.

В район зосередження взвод прибуває після переміщення. В цьому районі проводиться обслуговування озброєння і бойової техніки, а також підготовка взводу до майбутніх бойових дій.

В районі очікування механізований (танковий) взвод може знаходитися перед вантаженням (посадкою) на залізничний (водний) транспорт, а механізований взвод, крім того, перед десантуванням.

В ході маршу на велику відстань у кінці добового переходу взвод, зазвичай, зупиняється на нічний або денний відпочинок з метою підтримання особового складу, озброєння і бойової техніки у готовності до майбутніх дій.

Таким чином, цілями розташування на мiсцi можуть бути (слайд 2) завершення заходів по приведенню у бойову готовність, підготовка до бою, відновлення боєздатності, відпочинок особового складу, поповнення запасів матеріальних засобів, обслуговування озброєння та військової техніки, відновлення бойової готовності, бойове залагоджування пiдроздiлiв.

Охорона в підрозділі організовується та здійснюється з метою не допустити проникнення розвід­ки противника у район дій (розташування) своїх під­розділів, виключити раптовий напад на них наземного противника, його повітряних десантів (аеромобільних груп) та забезпечити підрозділам, які охороняються, час і вигідні умови для розгортання (приведення в бойову готовність) та вступу у бій.

Підрозділ охороняється (слайд 3):

• в бою — бойовою;

• на марші — похідною;

• під час розташування на місці — сто­рожовою;

• в усіх випадках, крім того, — безпосередньою охороною.

Бойова охорона висилається за вказівкою старшого командира або за рішенням командира підрозділу.

Похідна і сторожова охорона організовуються, як правило, за вказівкою старшого командира, а під час дій у відриві від головних сил - самостійно.

Безпосередня охорона організовується командирами підрозділів залежно від завдання, яке вирішується, умов обстановки та вказівок старшого командира. Вона здійс­нюється чатовими, патрулями і секретами з урахуван­ням організації чергування вогневих засобів, спостере­ження та комендантської служби.

Предметами розглядання у лекції (слайд 4) є похідна і сторожова охорона.

В лекції розглядатимуться теоретичні питання щодо організації маршу, розташування взводу на місці та його дій у похідній та у сторожовій охороні. Практично ці питання відпрацьовуватимуться на 4-годинній груповій вправі у 8-му семестрі та на 6-годинному тактичному занятті у серпні під час польового виходу. З питаннями перевезення підрозділів різними видами транспорту вам пропонується ознайомитися самостійно, застосовуючи матеріал даної лекції, приведений у додатку 1. Командири груп можуть взяти у викладача для розповсюдження в групі електронний варіант лекції.

1. Механізований взвод на марші

1. Умови здійснення маршу і вимоги до нього

Марш (слайд 5) – організоване пересування підрозділів в колонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Він є основ­ним способом пересування підрозділу.

Марш може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, а у напрямку руху — до фрон­ту, вздовж фронту або від фронту в тил. В усіх випадках марш здійснюється потай, як прави­ло, вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а в бойовій обстановці та в глибокому тилу своїх військ він може здійснюватися і вдень.

За будь-яких умов підрозділи повинні прибути в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі та в готовності до виконання бойового завдання.

1. Маршові можливості

За  маршовими можливостями  підрозділу розуміється здатність переборювати своїм ходом у течії доби (декількох діб) максимально можливу відстань при збереженні високої боєздатності та повної готовності до виконання поставленої бойовий задачi.

Основними показниками маршових можливостей підрозділу є:

• середня швидкість руху;

• величина добового переходу.

Показником, що визначає маршові можливості є:

• середня швидкість руху;

• реальна швидкість руху підрозділу на маршу без урахування часу на привали.

2. Середня швидкість руху

Середня швидкість руху механізованих та танкових пiдроздiлiв залежить раніш за все від середньої технічної швидкості гусеничних та колісних машин, що рухаються у похідній колоні.

Середня технічна швидкість руху сучасної бойовий машини танка, БМП, БТР досягає:

• по ґрунтовій дорозі – 35...45 км /год.;

• по шосе – 45...60 км /год.

Проте , як показує досвід маршової підготовки військ, середня швидкість руху на 25...30 % нижче середньотехнічної швидкості одинокої машини. Це пояснюється тим, що при руху у колоні збільшується час подолання перешкод і важкопрохідних ділянок маршруту, зростає нерівномірність руху, знижується ефективність водіння машин механіками-водiями (водіями), позначаються органiзацiйнi та технічні нестачі.

При розрахунку маршу командир підрозділу повинен також урахувати швидкість руху при витягуванні та зосередженні колони. Як показує досвід, вона дорівнює від 0,5...0,75 середньої швидкості руху колони підрозділу на маршу, тобто приблизно 12...15 км/год.

Якщо взвод здійснює марш самостійно, її середня швидкість руху збільшується.

3. Величина добового переходу

Величина добового переходу (слайд 6) – це відстань, що підрозділ подолає за добу. Вона залежить від середньої швидкості руху та часу безпосереднього руху колони протягом доби і може скласти кілька сотень кілометрів.

Досвід військових навчань показує, що механіки-водії (водії) зберігають високу працездатність при керуванні бойовою машиною протягом 10...12 годин на добу. Решта часу доби використається для обслуговування техніки, відпочинку особового складу, прийому їжі, витягування колон й зосередження підрозділів в районах.

Виходячи зі середніх швидкостей руху і часу руху величина добового переходу може складати:

• змі­шаних і танкових колон – 200...300 км;

• автомобільних колон – 300...360 км;

• під час здійснення маршу в пішому порядку – 30...40 км;

• на лижах – 40...70 км.

Запас ходу підрозділу за паливом визначається відношенням 80% заправки палива в баках машин (0,2 заправки – незнижуваний запас) до витрати пального на 1 км шляху. Він залежить від ємності паливної системи машини, витрати палива на 1 км шляху й наявності додаткового запасу палива (наприклад, в додаткових бочках, каністрах).

4. Нормативи середньої швидкості руху підрозділу

Середня швидкість руху підрозділу на марші (слайд 7) без урахування часу на привали може бути:

• змі­шаних і танкових колон – 20...25 км/год.;

• автомобільних колон – 25...30 км/год.;

• під час здійснення маршу в пішому порядку – 4...5 км/год.;

• на лижах – 5...7 км/год.

У горах, лісисто-болотистій місцевості та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватися до 15...20 км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з мак­симально можливою в даних умовах швидкістю.

5. Дистанції між підрозділами і машинами

Підрозділ здійснює марш однією ко­лоною (слайд 8).

Дистанції між підрозділами і машинами в колоні батальйону можуть бути 25...50 м.

Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в оже­ледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски і повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю дистанція між машинами збільшується.

Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних комплексів дистанції, перш за все між бойовими маши­нами, збільшуються і можуть бути 100...150 м.

6. Привали

Привали та денний (нічний) відпочинок (слайд 9) признача­ються для:

• перевірки стану озброєння та техніки;

• їхнього технічного обслуговування;

• харчування та відпочинку особового складу.

Привали призначаються:

• тривалістю до 1 години – через 3...4 години руху;

• для піших колон – тривалістю 10 хв. через кожні 50 хв. руху.

• три­валістю до 2 годин – один привал у другій половині добового переходу;

• денний (нічний) відпочинок – у кінці кожного добо­вого переходу.

2. Робота командира взводу щодо організації маршу в колоні роти

   1. Зміст завдання, що звичайно одержує командир взводу на марш

Звичайно у бойовому наказі на марш командир роти вказує підлеглим:

• відомості про противника;

• завдання сусідів;

• завдання роти;

• маршрут руху;

• місце в похідному порядку батальйону;

• район зосередження (відпочинку) або рубіж;

• час прибуття (виходу) в призначений район або на вказаний рубіж;

• до яких дій бути готовим;

• ви­хідний пункт і час його проходження;

• пункт регулювання і час його проходження;місця і час привалів;

• задум на марш;

• завдання головній похідній заставі (головному дозору, дозор­ним відділенням, танкам) — склад, бойове завдання, час проходження вихідного пункту та пунктів регулювання і порядок доповіді про обстановку;

• завдання механізованим і танковим взводам:

• засоби посилення;

• завдання;

• місце в похідній колоні;

• порядок відкриття та ведення вогню по повітряних цілях;

• під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з противником — порядок дій;

• місця та порядок дозаправлення техніки пальним в ході маршу;

• під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій — витрати боєприпасів та пального на виконання завдання;

• час готовності до маршу;

• порядок спостереження і зв'язку в ході маршу;

• місце командно-спостережного пункту командира роти в колоні та за­ступників.

У вказівках щодо всебічного забезпечення командир роти крім звичайних питань визначає:

• порядок подолання загороджень, у тому числі встанов­лених дистанційним способом, та зруйнувань на маршру­ті;

• обсяг і порядок інженерного обладнання району денного (нічного) відпочинку (зосередження);

• заходи щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;

• порядок користування прилада­ми нічного бачення (освітлювання) та маскування;

• заходи безпеки та підтримування дисципліни маршу.

2. Робота командира взводу щодо організації маршу в колоні роти і у ході маршу

   1. Обов’язки командира взводу на марші

Командир взводу на марші зобов'язаний (слайд 10):

• суворо дотримуватися встановленого порядку руху та маскування;

• не допускати затримок на переправах, в тіснинах, тунелях та населених пунктах;

• вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти;

• своєчасно оповіщати особовий склад про противника, а також про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження.

2. Порядок роботи щодо організації маршу взводу в колоні роти

Одержавши завдання на марш в колоні роти (слайд 11), командир взводу під час його з'ясування та оцінки обстановки крім звичайних питань:

• вивчає по карті (схемі):

• маршрут руху:умови здійснення маршу;

• до яких дій бути готовими;

• визначає порядок підготовки взводу до маршу;

• призначає:

• склад чергових вогневих засобів;

• спостерігачів.

3. Підготовка до маршу

Під час підготовки до маршу проводиться (слайд 12):

• поповнен­ня запасів ракет, боєприпасів, пального та інших мате­ріальних засобів;

• здійснюється:

• технічне обслуговування озброєння і техніки;

• евакуація поранених та хворих, а та­кож надлишку майна та несправного озброєння і тех­ніки, які не можуть бути відремонтовані до початку маршу.

Командир взводу зобов'язаний перевірити (слайд 13):

• справність:

• машин;

• озброєння;

• приладів нічного бачення;

• засобів захисту та пожежогасіння;

• засобів зв'язку;

• засобів світломаскування;

• заправлення пальним;

• наявність та правильність укладки:

• боєприпасів;

• засобів спеціальної обробки;

• шанцевого інструменту;

• возимого комплекту розмінування;

• засобів підвищення прохідності.

Про готовність до маршу командир взводу доповідає командиру роти.

Шикування колони головних сил проводиться в районі розташу­вання.

4. Бойовий наказ командира взводу на марш в колоні роти

Бойовий наказ на марш (слайд 14) командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

• відомості про противника;

• завдання взводу:

• маршрут руху;

• район зосередження (відпочинку) або рубіж;

• час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж;

• шикування колони;

• дистанцію між машинами;

• швидкість руху;

• під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з противником — порядок дій при зустрічі з ним;

• які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, порядок підтримання взаємодії і зв'язку з ними;

• час готовності до маршу;

• своє місце і заступника.

5. Організація взаємодії на марші

Під час організації взаємодії (слайд 15) командир взводу вказує:

• порядок спостереження і зв'язку;

• порядок дій взводу:

• під час нальоту авіації противника;

• при застосуванні противником зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування;

• порядок користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями);

• порядок додержання маскування та дисципліни маршу;

• сигнали оповіщення, управління та взаємодії;

• під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій — порядок узгодження дій відділень (танків) між собою та сусідами.

3. Похідний порядок батальйону (роти) і організація руху

Батальйон (рота) здійснює марш однією ко­лоною.

1. Місце батальйону (роти) на марші (слайд 16)

Рота може здійснювати марш у колоні головних сил батальйону або в головній (боковій, тильній) похідній заставі.

Батальйон може здійснювати марш:

• у колоні головних сил полку (бригади);

• в авангарді;

• у передовому загоні;

• самостійно.

Самостійно батальйон може здійснювати марш при виконанні завдання щодо знищення тактичного повітряного або морського десанту, а також при діях у горах та джунглях.

2. Похідний порядок батальйону (роти)

Похідний порядок батальйону (роти) будується:

• в передбаченні вступу в бій — виходячи із задуму май­бутнього бою та умов обстановки;

• поза загрозою зіткнення з противником - з урахуванням зручності руху, захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника та маскування від його технічних за­собів розвідки.

Похідний порядок батальйону (роти), призна­ченого в передовий загін або авангард (похідну заста­ву) (рис. 1.1, слайд 17), шикується з урахуванням швидкого розгортання підрозділів у бойовий порядок і вступу їх у бій. Він складається із колони головних сил і похідної охорони.

Колона головних сил батальйону (роти), залежно від умов обстановки, може мати різну побудову (слайд 18).

Танко­вий підрозділ, приданий механізованому батальйону (роті), прямує, як правило, в голові колони.

Механізо­ваний підрозділ, приданий танковому батальйону (роті), як правило, розподіляється між танковими ротами (взво­дами) і прямує в їхніх похідних порядках за танками або призначається в похідну охорону.

Мінометна (арти­лерійська) батарея прямує за бойовими підрозділами батальйону (роти).

Гранатометний підрозділ прямує, як правило, за головною ротою головних сил батальйону.

Протитанковий підрозділ батальйону прямує за голов­ною похідною заставою або за головною ротою головних сил батальйону.

Більша частина зенітних засобів зенітного підрозділу прямує ближче до голови колони головних сил, а частина з них - з головною похідною заставою.

У передбаченні вступу в бій від батальйону, який діє в передовому загоні, авангарді або в голові колони головних сил бригади (полку), висипається розвідуваль­ний дозор.

Останніми в колоні батальйону ідуть підрозділи тех­нічного забезпечення і тилу.

Медичний пункт батальйо­ну прямує, як правило, в голові цих підрозділів, а в пе­редбаченні вступу в бій - за підрозділами, призначе­ними для дій у першому ешелоні.

4. Організація руху на марші

Для своєчасного й організованого початку і здійснення маршу (слайд 19) підрозділу призначають:

• вихідний пункт і час його проходження;

• пункти регулювання і час їх проходження.

Батальйону, призначеному в передовий загін, указують вихідний пункт і час його проходження.

Батальйону, що діє в авангарді або прямує у складі колони головних сил, крім того, — пункти регулювання і час їх проходження, місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку.

Вихідний пунктпризначають на відстані5...10 кмвід району розташування батальйону. Таке віддалення забезпечує можливість витягування похідної колони батальйону і набирання необхідної для висування швидкості.

Початком здійснення маршу є час проходження вихідного пункту головою колони роти, а якщо рота перебуває в похідній охороні — головою колони батальйону.

Пункти регулювання призначають через кожні 3...4 години руху (звичайно, після привалів).

1. Дисципліна на марші (слайд 20)

Машини на марші рухаються лише по правій стороні дороги, додержуючись встановленої швидкості руху, дистанції та заходів безпеки.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, утворені складками місцевості та місцевими предметами, а також придорожня рослинність. На відкритих ділянках маршруту не допускаються скупчення та зупинка машин, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

При вимушених зупинках на маршруті руху і ліквідації несправностей на бойовій машині піхоти, танку машина відводиться на праве узбіччя або в сторону від дороги. При цьому поворот башти в сторону проїжджої частини дороги категорично забороняється. Після того, як несправність ліквідована, машина приєднується до колони, яка проходить — своє місце у взводі вона займає тільки на привалі.

Несправну машину, яка зупинилась, об'їжджають тільки зліва.

Обгін колон під час руху забороняється.

Вночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскувальних пристроїв, а під час руху по ділянках місцевості, які проглядаються противником, і в світлу ніч – з повністю виключеним світлом і приладами нічного бачення.

2. Ремонт і евакуація техніки

При вимушених зупинках (слайд 21) екіпажі (водії) машин визначають причини несправностей і вживають заходів щодо їх усунення.

Під час усунення несправностей допомогу екі­пажам (водіям) надає замикання колони батальйону. Воно органі­зовує передачу несправних (які не підлягають ремонту своїми силами) машин та машин, які застряли, евакуа­ційним і ремонтним підрозділам і забезпечує прибуття машин батальйону, які відстали, в призначений район.

Про машини, які відстали на шляху, командир взводу особисто доповідає командиру роти.

3. Надання медичної допомоги

Поранені та хворі після надання їм первинної медичної допо­моги евакуюються в найближчі медичні пункти (закла­ди), а при неможливості евакуації ідуть слідом зі свої­ми підрозділами або з медичним пунктом батальйону.

4. Управління підрозділами на марші (слайд 22)

Командир батальйону, як правило, пересуваєть­ся в голові колони батальйону, командир роти (взводу) — завжди в голові колони свого підрозділу. Звіряючи по карті маршрут руху, командир суворо підтримує встановлений поря­док маршу.

Зв'язок на марші здійснюється рухомими засобами, а в підрозділах, крім того, встановленими сигналами. Управління взводом на марші здійснюється встановленими сигналами. Радіозасоби працюють лише на прийом.

5. Дії взводу на марші

   1. Дії взводу при нападі повітряного противника (слайд 23)

За сигналом оповіщення про повітряного противника взвод продовжує рух.

Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях, приготовляються для відкриття вогню; люки бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиняються.

Особовий склад переводить протигази в положення «напоготові».

Напад повітряного противника відбивається вогнем за командою командира взводу.

Під час руху в пішому порядку механізований взвод за командою командира займає найближчу схованку і відкриває вогонь із стрілецької зброї по повітряних цілях противника.

2. Подолання мінних полів (слайд 24)

Мінне поле, встановлене засобами дистанційного мінування, взвод обходить або долає у складі ротної колони за головною машиною по проробленому нею проходу.

Міни, виявлені перед машинами взводу, знищуються з використанням возимого комплекту розмінування або іншим способом.

3. Подолання зон зараження (слайд 25)

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження взвод продовжує рух.

У бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження.

Особовий склад, який прямує в пішому порядку і на відкритих машинах, одягає засоби індивідуального захисту.

Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху взвод, як правило, обходить, при неможливості обходу – зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням системи захисту від зброї масового ураження, яка є на машинах, і засобів індивідуального захисту.

Часткова спеціальна і санітарна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (взводу), а при зараженні особового складу отруйними речовинами – негайно.

Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, в районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.

4. Дії взводу при застосуванні противником запалювальної зброї та при подоланні району пожеж (слайд 26)

У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також при вимушеному подоланні району пожеж люки, двері, бійниці і жалюзі бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків зачиняються. Після виходу з району пожеж командир взводу організовує гасіння осередків вогню на машинах і надання першої медичної допомоги тим, хто постраждав, після чого взвод продовжує рух.

Поранені та хворі після надання їм першої медичної допомоги на місці, доставляються в медичний пункт батальйону.

6. Привали, денний (нічного) відпочинок

   1. Привали

0. На привалах (слайд 27) побудова колони не порушується. Машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 м одна від одної або на дистанціях, установлених командиром.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки розміщуються по можливості під кронами дерев, в радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами.

Висадка із машин здійснюється тільки за командою (сигналом) своїх командирів.

Для відпочинку особовий склад розташовується справа від дороги.

В машинах залишаються спостерігачі та чергові кулеметники (навідники гармат), а в командирських машинах і чергові на радіозасобах.

Вогневі засоби, призначені для відбиття повітряного противника, знаходяться в готовності до ведення вогню.

Екіпажі машин (водії) проводять контрольний огляд озброєння і техніки, виконують технічне обслуговування і спільно з призначеним для допомоги особовим складом ліквідують виявлені несправності.

2. Відпочинок (слайд 28)

0. У районі денного (нічного) відпочинку батальйон розташовується поротно, з урахуванням швидкого витягування похідної колони.

Роти знаходяться у колонах вздовж маршруту висування. Під керівництвом командирiв пiдроздiлiв та їх заступників по технічної частини (старших техніків рот) екіпажі проводять контрольний огляд та організують технічне обслуговування машин. Усуваються виявлені несправності.

Згідно з рішенням командира батальйону особовому складу виділяється гаряча їжа та організується дозаправка машин.

7. Особливості організації і здійснення маршу в особливих умовах

   1. Особливості організації і здійснення маршу у горах (слайд 29)

У горах під час підготовки до маршу командир взводу приділяє особливу увагу перевірці справності ходової частини та механізмів управління машин. На кожній машині необхідно мати спеціальний пристрій для запобігання скочування машин під час зупинок на підйомах та спусках.

Під час подолання небезпечних місць особовий склад механізованого взводу, як правило, спішується.

Під час руху в пішому порядку скельні ділянки, осипи та перевали долаються, як правило, повзводно або по відділеннях з додержанням заходів безпеки з обов'язковою страховкою один одного або самостраховкою.

На привалах, під час розташування на відпочинок в гірській місцевості особовий склад і техніка розташовується в місцях, безпечних від обвалів, каменепадів, осипів, снігових лавин та затоплень.

2. Особливості організації і здійснення маршу зимою (слайд 30)

Зимою перед маршем командир взводу зобов'язаний:

• вжити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти обмороження;

• упевнитися в наявності зимового дизельного палива та спеціальних рідин в машинах і при необхідності вжити заходів для їхньої дозаправки;

• перевірити:

• справність засобів підігріву двигунів машин;

• готовність озброєння до застосування в умовах низьких температур;

• оснащеність машин засобами підвищення прохідності;

• встановити відповідний натяг гусениць, якщо передбачається рух по ділянках з глибоким сніговим покриттям;

• дати вказівки механікам-водіям (водіям) про заходи запобігання розморожування систем охолодження двигунів;

• організувати просушування обмундирування та взуття.

2. Механізований взвод у похідній охороні

1. Завдання та склад похідної охорони батальйону

Похідна охорона батальйону повинна забезпечи­ти безперешкодний рух головних сил, виключити рапто­вий напад противника, забезпечити вигідні умови для вступу в бій, а також не допустити проникнення до них наземної розвідки противника. На підрозділи охорони на марші покладається також завдання ведення роз­відки.

Для охорони колони на марш (слайд 31) і від батальйону, який діє в передовому загоні або авангарді, висилаються:

• в напрямку руху на віддаленні 5...10 км – головна похід­на застава у складі посилених взводу або роти;

• на фланги і в тил при необхідності – дозорні відділення (танки).

Головна похідна застава (ГПЗ) силою до роти висилає голов­ний дозор у складі взводу на віддалення 3...5 км.

ГПЗ силою до взводу висилає дозорне відділен­ня (танк) на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем.

При загрозі нападу наземного противника залежно від характеру місцевості від батальйонів, які здійснюють марш у складі головних сил бригади (полку), як безпо­середня охорона висилаються головні дозори, а від за­микаючого батальйону – і тильний дозор або дозорні відділення (танки) на віддалення, яке забезпечує спо­стереження за ними, підтримку їх вогнем і виключає раптовість нападу наземного противника на колону, яку вони охороняють.

Механізований підрозділ, приданий танковій роті, використовується як головний дозор.

2. Взвод у похідній охороні

   1. Задачи взводу у похідній охороні (слайд 32)

Взвод на марші може призначатися в головну (бокову, тильну) похідну, а іноді і в нерухому бокову заставу або головний (тильний) дозор із завданням виключити раптовий напад противника на колону, що охороняють, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника. Взводу можуть додаватися засоби посилення.

Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави (головного дозору) в напрямку руху, а від головних сил батальйону (нерухомої бокової застави) в сторони флангів, яким загрожують (на напрямки, яким загрожують), може висилатися дозорне відділення (танк) на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем.

У головній (боковій, тильній) похідній заставі (головному, тильному дозорі) організовується спостереження, за наземним і повітряним противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відділення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі з противником.

2. Дії взводу, призначеного у похідну охорону

   1. Дії взводу, призначеного в головну похідну заставу (головний дозор) (слайд 33)

Взвод, призначенийв головну похідну заставу (головний дозор), у встановлений час проходить вихідний пункт (рис. 2) і рухається за вказаним маршрутом з установленою швидкістю.

Командир взводу (слайд 34):

• знаходиться в голові колони похідної застави (головного дозору);

• слідкує по карті за маршрутом руху, діями дозорного відділення (танка);

• особисто веде розвідку противника і місцевості спостереженням;

• доповідає командиру, який вислав охорону, про:

• зустріч з противником;

• загородження;

• заражені ділянки на маршруті.

Головна похідна застава (головний дозор) (слайд 35):

• проходить безупинно:

• тіснини;

• тунелі;

• мости;

• інші вузькі місця;

• обходить, позначаючи напрямок обходу покажчиками:

• зруйновані мости;

• заміновані або заражені ділянки маршруту.

При неможливості обходу замінованих ділянок маршруту вони розміновуються приданим взводу підрозділом інженерних військ під прикриттям готових до відкриття вогню бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків або самостійно з використанням возимих комплектів розмінування та іншими способами.

Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання.

При зустрічі з переважаючим за силою противником вона діє залежно від обстановки: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами головна похідна застава не в змозі знищити противника, вона стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє.

2. Дії взводу, призначеного у бокову похідну заставу

Взвод, призначений у бокову похідну заставу, прямує на рівні голови колони, яку охороняє, на встановленому командиром віддаленні.

Дрібні групи противника, що опинилися на фланзі колони, яку охороняють, бокова похідна застава знищує і продовжує виконувати завдання. При загрозі нападу переважаючих сил вона займає вигідну позицію і не допускає раптового нападу противника на колону, що охороняють, з флангу.

3. Дії взводу, призначеного у тильну похідну заставу

Взвод, призначений в тильну похідну заставу, прямує за колоною, яку охороняє, на встановленій командиром дистанції.

Дрібні групи противника тильна похідна застава знищує, діючи із вогневих засад. При загрозі виходу переважаючих сил противника до колони, яка охороняється, вона займає вигідну позицію і вогнем всіх засобів наносить ураження противнику, затримує його і не допускає нападу на колону, яка охороняється.

Для затримки просування противника командир взводу за наказом командира, який вислав заставу, організовує зруйнування переправ, мостів та доріг, улаштування завалів та встановлення мінно-вибухових загороджень.

4. Дії взводу під час привалу і розташування колони, яку охороняють, на відпочинок

Під час привалу (слайд 36) і розташування колони, яку охороняють, на відпочинок головна (бокова, тильна) похідна застава (головний, тильний дозор), зайнявши вигідну позицію, продовжує виконувати завдання, діючи як сторожова охорона. Похідна застава (головний дозор) зупиняється та відновлює рух за командою (сигналом) командира колони, яку охороняють.

3. Робота командира взводу, призначеного в похідну охорону

Успішне виконання завдання на марші багато в чому залежить від умілої його організації командиром взводу.

1. Зміст завдання, що отримує командир взводу, призначеного у похідну охорону

В бойовому наказі командира роти на марш командир взводу отримує таку інформацію:

• відомості про противника;

• завдання сусідів роти;

• задача роти:

• завдання;

• маршрут руху;

• місце в похідному порядку батальйону;

• район зосередження (відпочинку) або рубіж;

• час прибуття (виходу) в призначений район або на вказаний рубіж;

• до яких дій бути готовим;

• ви­хідний пункт і час його проходження;

• пункти регулювання і час їх проходження;

• місця і час привалів;

• задум на марш;

• завдання головній похідній заставі (головному дозору):

• склад;

• бойове завдання;

• час проходження вихідного пункту та пунктів регулювання;

• порядок доповіді про обстановку;

• місця та порядок дозаправлення техніки пальним в ході маршу;

• в передбаченні вступу в бій — витрати боєприпасів та пального на виконання завдання;

• час готовності до маршу;

• порядок спостереження і зв'язку в ході маршу;

• місце командно-спостережного пункту командира роти в колоні;

• за­ступники командира роти.

У вказівках щодо всебічного забезпечення командир роти крім звичайних питань визначає:

• порядок подолання загороджень, у тому числі встанов­лених дистанційним способом, та зруйнувань на маршру­ті;

• обсяг і порядок інженерного обладнання району денного (нічного) відпочинку (зосередження);

• заходи щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;

• порядок користування прилада­ми нічного бачення (освітлювання) та маскування;

• заходи безпеки та підтримування дисципліни маршу.

2. Порядок роботи командира взводу, призначеного у похідну охорону (слайд 37)

Отримавши завдання від командира роти на дії у похідній охороні командир взводу:

• усвідомлює завдання;

• визначає заходу, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки до маршу;

• робить розрахунок часу;

• дає вказівки командирам підлеглих і доданих підрозділів по підготовці до маршу;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення;

• віддає бойовий наказ;

• організовує взаємодію, управління, всебічне забезпечення маршу;

• здійснює контроль і допомогу за підготовкою до маршу.

При наявності обмеженого часу на організацію маршу порядок роботи може бути інший.

Під час з'ясування одержаного завдання та оцінки обстановки командир взводу повинен:

• з'ясувати (слайд 38):

• завдання колони, яку охороняє;

• своє завдання;

• час готовності до його виконання;

• вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості;

• визначити місця імовірної зустрічі з противником, а також місця можливих його засад;

• намітити порядок дій під час зустрічі з противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу;

• визначити склад чергових вогневих засобів та спостерігачів

• визначити порядок підготовки взводу до маршу.

Усвідомивши отримане завдання, командир взводу визначає заходи щодо підготовки до маршу й робить розрахунок часу.

Вихідними даними для розрахунку часу на організацію маршу є:

• час одержання завдання;

• час готовності до маршу;

• час доповіді рішення командира роти.

На основі цих даних визначається загальний час на організацію маршу й здійснюється його розподіл по основних заходах. При цьому враховується час витягування колони взводу до вихідного пункту.

Розрахувавши час, командир взводу віддає вказівки по підготовці до маршу, у яких визначає:

• відомості про противника;

• дії, до яких взвод повинен бути готовий;

• порядок підготовки особового складу, озброєння й техніки до маршу;

• час і місце прибуття засобів посилення (якщо вони виділяються);

• коли й куди прибути для одержання завдання.

Усвідомивши завдання й зробивши висновки з оцінки обстановки, командир взводу приймає рішення, у якому визначає (слайд 39):

• порядок дій під час зустрічі з противником, порядок відбиття ударів його літаків і вертольотів;

• побудову похідного порядку;

• бойові завдання підрозділам;основні питання взаємодії;

• порядок всебічного забезпечення маршу;

• організацію управління.

Бойові завдання до підлеглих командир доводить у формі усного бойового наказу.

У бойовому наказі командир взводу вказує (слайд 40):

• відомості про противника;

• завдання взводу:

• маршрут;

• швидкість руху;

• шикування колони;

• дистанцію між машинами;

• вихідний пункт і час його проходження;

• завдання відділенням (танкам) і засобам посилення;

• порядок дій під час зустрічі з противником;

• дозорне відділення (танк), його завдання і віддалення;

• час готовності до маршу;

• своє місце та заступника.

При постановці завдань у бойовому наказі командир взводу вказує (слайд 41):

• дозорному відділенню (танку):

• склад;

• бойове завдання;

• час проходження вихідного пункту й пунктів регулювання;

• порядок доповіді про обстановку;

• механізованим відділенням (танкам):

• завдання;

• місце в похідній колоні;

• порядок відкриття й ведення вогню по повітряних цілях;

• при здійсненні маршу в передбаченні вступу в бій з противником — порядок дій;

• підрозділам посилення:

• завдання на марш і при вступі в бій з противником;

• місце в похідній колоні й у бойовому порядку.

Під час організації взаємодії (слайд 42) командир взводу вказує:

• порядок:

• спостереження;

• зв'язку;

• відкриття і ведення вогню по повітряних цілях;

• додержування маскування та користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями);

• місця імовірної зустрічі з противником та дії при зустрічі з ним:

• дозорного відділення (танка);

• взводу;

• засобів посилення;

• сигнали:

• оповіщення;

• управління;

• взаємодії.

Після віддання бойового наказу та організації взаємодії (слайд 43) командир взводу:

• дає вказівки щодо забезпечення маршу, захисту від високоточної та запалювальної зброї;

• організовує поповнення до встановлених норм:

• ракет;

• боєприпасів;

• пального;

• продовольства;

• перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання;

• у призначений час доповідає командиру роти про готовність взводу до виконання бойового завдання.

3. Механізований взвод при розташуванні на місці

1. Вимоги до району розташування підрозділів (слайд 44)

Батальйон (рота, взвод) може розташовувати­ся на місці в районі зосередження, вихідному районі, районі очі­кування, районі відпочинку та інших районах.

Район розташування призначається, як правило, на місцевості, яка повинна:

• мати природні схованки і забезпечувати захист підрозді­лів від зброї масового ураження та високоточної зброї;

• забезпечувати:

• розосередження;

• потайне розміщення підрозділів;

• швидкий збір і проведення маневру в по­трібному напрямку;

• зручність розміщення та відпочинку особового складу;

• сприятливі умови в санітарно-епідемічному відношенні.

2. Порядок розташування підрозділів на місці (слайд 45)

Потрібно уникати розта­шування підрозділів поблизу важливих об'єктів (фабрики, заводи, залізниці, мости, вузлу доріг, вздовж шосейних доріг, автострад, на берегах рік, озер, поблизу складів, заправних пунктів ї таке інше), насе­лених пунктів, по яких противник може нанести масо­вані вогневі, ядерні та хімічні удари. Не допускається розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо- та нафтопроводів.

Розташування підрозділів у населених пунктах, як правило, здійснюється в умовах суворої зими або три­валої негоди, якщо немає часу на влаштування схованок поза населеними пунктами, або при наявності населених пунктів, звільнених від місцевих жителів.

До виходу батальйону (роти) в призначений район організовується його рекогносцировка. До складу рекогносцируючої групи, яка висилається старшим командиром, включаються, як правило, один із офіцерів батальйону і по одному офіцеру (прапорщику) або сер­жанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташу­вання рот, інших штатних і приданих підрозділів, командно-спостережних пунктів, стартові (вогневі) пози­ції зенітного підрозділу, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, розвідують та позна­чають під'їзні шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця.

Забороняєтьсяробити написи або виставляти покаж­чики з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

Під час розташування батальйону (роти) в районі, звільненому від противника, командир батальйону (ро­ти) заздалегідь організовує ретельну розвідку й очи­щення району від дрібних груп противника та його роз­відувально-сигналізаційних приладів, які залишилися. Виявлені мінні поля, заміновані об'єкти та заражені ді­лянки місцевості позначаються й охороняються. При необхідності на шляхах руху пророблюються проходи або позначаються об'їзди. При наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунк­тів і місць, несприятливих в санітарно-епідемічному відношенні, виставляються відповідні знаки.

Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у відведеному районі не допускається.

Батальйон у призначеному районі (слайд 46) розташовується поротно з таким розрахунком, щоб з початком виходу із району не робити зайвих пересувань. Розмір району для розташування батальйону на місці може бути до 10 кв. км.

Рота (взвод) (рис. 3, слайд 47) в указаному районі розташовується на місці, як пра­вило, вздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості, в постійній готовності до відбиття нападу наземного та повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп. Відстань на відкритій місцевості між взводами повинна бути 300...400 м.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки (слайд 48) розташовуються в указаних командиром взводу місцях під кронами дерев, в ярах, в радіолокаційній тіні від місцевих предметів на віддаленні 25...50 м один від одного, а на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї – 100...150 м. Для бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків обладнуються окопи та схованки.

Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а при наявності часу улаштовуються перекриті щілини або бліндажі. Місця розміщення особового складу та розташування бойової техніки ретельно маскуються. Поблизу бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків обладнуються фальшиві об'єкти (теплові пастки).

В умовах суворої зими або тривалої негоди взвод може розміщуватися в населеному пункті. В цьому випадку взводу для розміщення відводиться по можливості один будинок або споруда.

3. Робота командира взводу по організації розташування взводу на місці

   1. Задачи, що ставляться командиру взвода по розташуванню взводу на місці

Під час постановки завдань на розташування старший командир в бойовому наказі механізованим, танковим та іншим штат­ним і приданим підрозділам вказує: місця розташування та час їх заняття, порядок їхнього заняття, заходи щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, забезпечення бойової готовності, відбиття раптового нападу противника та порядку інже­нерного обладнання.

2. Порядок роботи командира взводу по організації розташування взводу на місці

З одержанням задачі на розташування на місці (слайд 49) командир взводу усвідомлює задачу, оцінює  обстановку, приймає рішення, віддає бойовий наказ.

Після віддання бойового наказу командир взводу:

• дає вказівки щодо інженерного обладнання району розташування та маскування, захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;

• організовує технічне обслуговування озброєння і техніки;

• здійснює контроль за підтримуванням взводу у постійній бойовій готовності.

3. Оцінка обстановки

При оцінці противника визначається його віддалення, можливість нападу та нанесення ударів зброєю масового ураження, високоточною та запалювальною зброєю, авіацією, артилерією та іншими засобами поразки. На цій основі робиться висновок про заходи щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, організації спостереження, маскування, інженерного обладнання місця розміщення взводу, а також щодо організації безпосередньої охорони.

Оцінюючи свої підрозділи, командир враховує їхні можливості щодо своєчасного виконання поставлених задач, стан боєготовності та забезпеченість і робить висновки про заходи щодо порядку проведення необхідних робот, відпочинку особового складу, організації технічного обслуговування озброєння і бойової техніки та ін..

При оцінюванні сусiдiв вивчаються місця їхнього розташування, умови взаємодії у випадку раптового нападу противника та зв’язку з ними.

Оцінюючи мiсцевiсть, командир установлює її відповідність вимогам до розташування на мiсцi та з урахуванням цього намічає місця (райони) і порядок розташування бойових машин піхоти (бронетранспортерів, танків), особового складу, інженерних споруд та загороджень. Визначається порядок використання захисних властивостей місцевості на випадок застосування противником зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї.

При оцінці умов захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї визначаться можливість найбільш безпечного розташування пiдроздiлiв, характер необхідних заходів щодо захисту особового складу та техніки від відповідних вражаючих факторів.

4. Прийняття рішення (слайд 50)

У рiшеннi на розташування на мiсцi командир механізованого (танкового) взводу визначає:

• місця розташування механізованих відділень (танків) та час їх заняття;

• запасні місця розташування механізованих відділень (танків) та порядок виходу до них;

• заходи щодо:

• захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;

• забезпечення бойової готовності;

• відбиття раптового нападу противника;

• інженерного обладнання місця розташування взводу.

5. Зміст бойового наказу на розташування взводу на місці

Бойовий наказ на розташування командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу.

У бойовому наказі (слайд 51) командир взводу вказує:

• відомості про противника;

• завдання взводу;

• місця розташування сусідів;

• завдання відділенням (танкам):

• місця розташування;

• місця обладнання відкритих або перекритих щілин;

• при необхідності - місця улаштування бліндажів для особового складу, окопів та схованків для озброєння і техніки;

• порядок спостереження за наземним і повітряним противником, а також за сигналами командира роти;

• порядок дій відділень (танків) під час нападу противника;

• сигнали оповіщення, управління та взаємодії і порядок дій за ними;

• час заняття району розташування та терміни його інженерного обладнання;

• своє місце та заступника.

4. Механізований взвод у сторожовій охороні

1. Організація охорони в батальйоні і роті (слайд 52)

Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожовими постами у складі відділення (танка), які виставляються при необхідності на загрозливі напрямки на віддаленні до 1500 м, а на прихованих підступах - секретами у складі 2...3 чоловік, які виставляються на віддаленні до 400 м від району розташування батальйо­ну.

В межах району розташування здійснюється безпосередня охорона, яка включає парні патрулі та постійне чергу­вання спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону.

Крім того, в батальйоні призначається чер­говий підрозділ, як правило, у складі взводу. Він розта­шовується в указаному командиром батальйону місці і знаходиться в постійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника та виконання інших раптово виникаючих бойових завдань, а також для гасіння пожеж у районі розташування та поблизу нього.

У роті (слайд 53) організовується безпосередня охорона, яка здійснюється патрульними, які несуть службу шляхом обходу розташування роти, і постійним чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.

При розташуванні на мiсцi механізований (танковий) взвод може бути призначений в сторожову охорону з завданням не допустити проникнення розвідки противника до об’єктів, що охороняються, своєчасно виявити наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, а у випадку нападу противника стійко обороняти позиції, що займаються.

Таким чином, взвод, призначений у сторожову охорону, виконує дуже відповідальну задачу забезпечення безпеки підрозділів, які розташовані на місці. Особовий склад, призначений в охорону, повинен знаходитися в постійній бойовій готовності; додержува­тися встановленого порядку бойового чергування, черго­вості та порядку відпочинку, заходів маскування; проявляти високу пильність, рішучість і стійкість.

2. Бойове завдання взводу у сторожовій охороні (слайд 54)

Взвод, призначений у сторожову охорону, складає сторожову заставу. Бойовим завданням сторожової застави є:

• не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються;

• своєчасно виявити появу наземного противника;

• попередити про нього війська, які охороняються;

• у випадку нападу противника стійко обороняти позицію, яку займає.

3. Організація сторожової застави (слайд 55)

Взвод, призначений у сторожову охорону, складає сторожову заставу, якій вказується смуга охорони шириною до 2 км. В цій смузі застава займає зручний для оборони рубіж й обладнує на ньому основну, а при наявності часу і запасну позиції, з яких прикривається вогнем вся смуга охорони.

Віддалення сторожової застави від підрозділу (частини), що охороняється,залежно від складу застави, може бути 5...15 км і повинне забезпечувати:

• здійснення їм маневру;

• організоване висування, розгортання до бою і вступ у бій головних сил;

• можливість сторожовій заставі самостійно вести бій до підходу головних сил (30...40 хв.,).

Для своєчасного виявлення противника в сторожовій заставі (слайд 56):

• може розгортатися пост радіолокаційної розвідки наземних рухомих цілей;

• на позиції кожного відділення (танка) організовується спостереження;

• на найбільш імовірному напрямку дій противника може бути виставлений сторожовий пост;

• у нічний час та в інших умовах обмеженої видимості організовується:

• підслуховування;

• спостереження з використанням приладів нічного бачення;

• для огляду місцевості між позиціями відділень (танків) і на відкриті фланги висилаються парні патрульні;

• на потайні підступи, в тому числі і вдень:

• виставляються секрети;

• встановлюються сигнальні міни (рис. 4, слайд 57).

4. Склад і порядок дій елементів сторожової застави

   1. Основні сили сторожової застави

Вдень при хорошій видимості половині особового складу дозволяється відпочивати (спати).

Вночі та в інших умовах обмеженої видимості весь особовий склад застави не спить і знаходиться в повній бойовій готовності.

З одержанням даних про противника спостереження посилюється, сторожова застава приготовляється до бою. Командир взводу про появу противника доповідає командиру, який вислав заставу, і оповіщає сусідні сторожові застави.

Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозділів, які охороняються, взвод захоплює в полон або знищує. При підході переважаючих сил противника взвод вступає в бій, і утримує позицію, яку займає, до підходу до рубежу сторожової застави підрозділів, що охороняються, або до отримання наказу на відхід.

2. Секрет

Секрет (слайд 58) виставляється від сторожової застави на віддаленні до 400 м у складі 2...3 солдатів, один з них призначається старшим.

Під час виставлення секрету командир взводу вказує:

• склад;

• завдання;

• місце;

• порядок несення служби;

• порядок підтримування зв'язку;

• пропуск.

Секрет потай займає і обладнує вказане місце і веде безперервне спостереження за противником та місцевістю. Секрет несе службу беззмінно протягом дня або ночі, потай, нічим себе не виявляючи. Він нікого не затримує і не опитує.

Старший секрету встановлює порядок спостереження, підтримує постійну бойову готовність секрету і зв'язок з командиром, який його виставив. Про появу одиночних солдатів (цивільних осіб) та груп противника старший секрету доповідає командиру, що вислав секрет.

Під час нападу противника на секрет він відкриває вогонь і відходить, продовжуючи вести спостереження.

Із закінченням часу несення служби або за командою (сигналом) командира, який вислав секрет, особовий склад повертається на сторожову заставу.

3. Сторожовий пост

У сторожовий пост (слайд 59), призначений від сторожової застави (або сторожовий пост, призначений для охорони батальйону, розташованого на місці), може бути виділене відділення (танк). Сторожовий пост займає і обладнує указану йому позицію на віддаленні до 1500 м від підрозділу, який охороняє.

Командир відділення (танка), одержавши завдання на дії відділення у сторожовому посту:

• займає позицію;

• виставляє одного-двох спостерігачів;

• визначає основні і запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера, танка), кулеметів та гранатомета;

• місця для стрільби стрільців;

• віддає бойовий наказ;

• організовує систему вогню,

• організовує інженерне обладнання і маскування позиції;

• визначає порядок несення служби.

Сторожовий пост несе службу, як правило, протягом доби.

Одиночних солдатів противника сторожовий пост захоплює у полон або знищує і доповідає про це командиру, який виставив пост. Під час наступу переважаючих сил противника, сторожовий пост сміливо вступає у бій і міцно утримує позицію, що займає, до наказу на відхід.

4. Парні патрулі (слайд 60)

Патрульними призначаються два солдати, один з них призначається старшим. Патрульні несуть службу вночі або в установлений період безперервно: одна пара змінює іншу.

Висилаючи патрульних, командир взводу вказує маршрут руху, завдання, порядок несення служби, дій при виявленні противника і пропуск.

Патрульні рухаються за вказаним маршрутом і ретельно оглядають місцевість. Одиночних солдатів противника вони захоплюють у полон або знищують. При виявленні групи противника старший патрульний негайно доповідає про це командиру взводу і організовує спостереження за її діями.

5. Пропуск і відзив (слайд 61)

На кожну добу для пізнавання своїх військовослужбовців установлюється пропуск і відзив.

Пропуском буває найменування озброєння або бойової техніки, наприклад «Кулемет», а відзивом – назва населеного пункту, яка починається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад «Київ».

Пропуск повідомляється усно всьому особовому складу, а відзив командирам підрозділів, призначених у розвідку або охорону, а також особам, які посилаються для передачі усних наказів.

Пропуск запитується в усіх осіб, що проходять через рубіж охорони та ідуть по розташуванню підрозділу вночі, а відзив – у осіб, що передають накази командира, і у командирів підрозділів, які ведуть розвідку.

Пропуск і відзив вимовляються тихо. Всі особи, які не знають пропуску, а ті, що прибули з наказами – відзиву, затримуються. Затриманих командир взводу (відділення, танка) опитує особисто і залежно від обставин дозволяє їм іти далі або направляє під конвоєм до командира роти (взводу) або до командира, який вислав охорону.

6. Робота командира взводу по організації дій взводу у сторожовій заставі

   1. Задачи, що ставляться командиру взводу на дії взводу в сторожовій заставі

В бойовому наказі під час постановки завдань старший командир вказує сторожовій заставі:

• склад і засоби посилення;

• смугу охорони;

• завдання;

• позиції, час їх заняття та ступень їх інженерного обладнання;

• час готовності системи вогню;

• черговість i терміни інженерного обладнання позицій;

• де виставити сторожові пости, патрульних та секрети;

• рубіж, до якого вести розвідку;

• порядок:

• дій при вiдбиттi нападу противника;

• відкриття та ведення вогню;

• підтри­мання зв'язку;

• доповіді про противника;

• зміни;

• пропуск та відзив.

При органiзацiї взаємодії старший командир:

• дає вказівки щодо:

• всебічного забезпечення бою;

• захисту від високоточної зброї;

• визначає порядок підтримання зв'язку з пiдроздiлами;

• командирам сторожових застав i пiдроздiлiв, призначених для ведення розвідки, окрім того, повідомляє відзив.

Під час рекогносцировки задачі сторожовим заставам уточнюються безпосередньо на мiсцевостi.

2. Порядок роботи командира взводу по організації дій взводу у сторожовій заставі

Порядок роботи командира взводу по організації дій взводу у сторожовій заставі подібний порядку роботи при організації оборони взводу в умовах відсутності зіткнення з противником.

Командир механізованого (танкового) взводу, виділеного у сторожову заставу, одержавши завдання (слайд 62):

• з’ясовує задачу;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення і оголошує його командирам відділень (танків);

• в призначений час виводить взвод на вказаний рубіж;

• організовує спостереження;

• проводить рекогносцировку;

• віддає бойовий наказ;

• організовує:

• систему вогню;

• взаємодію;

• управління ;

• інженерне обладнання позиції

• технічне обслуговування озброєння і бойової техніки.

• дає вказівки щодо:

• інженерного обладнання району розташування;

• маскування;

• захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;

• здійснює контроль за підтримуванням взводу у постійній бойовій готовності.

1. Зміст бойового наказу командира взводу на дії взводу у сторожовій охороні

У бойовому наказі (слайд 63) командир взводу указує:

• орієнтири;

• склад, положення і характер дій противника;

• завдання частини (підрозділу), що охороняється сторожовою заставою, і взводу;

• завдання сусідів;

• бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, – завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу (кулеметнику), стрільцю-санітару та іншим);

• час готовності до виконання завдання;

• своє місце і заступника.

Під час постановки завдань відділенням (танкам) командир взводу в бойовому наказі вказує:

1. Командир механізованого взводу (слайд 64):

• механізованим відділенням:

• завдання;

• позиції;

• смуги вогню та додаткові сектори обстрілу;

• основні та запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів);

• основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

• приданим вогневим засобам:

• завдання;

• основні і запасні вогневі позиції;

• основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

• черговим вогневим засобам:

• завдання;

• основні і запасні вогневі позиції;

• порядок знищення розвідки противника;

• снайперу (кулеметнику):

• завдання;

• основні і запасні вогневі позиції;

• основну і запасну вогневі позиції;

• порядок спостереження і ведення вогню;

• стрільцю-санітару:

• завдання;

• порядок надання медичної допомоги пораненим;

• якими вогневими засобами забезпечити проміжки з сусідами і фланги.

2. Командир танкового взводу танкам:

• завдання;

• основні і запасні вогневі позиції;

• основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції.

3. Крім того, командир взводу в бойовому наказі визначає:

• час заняття позиції;

• час готовності системи вогню;

• черговість і терміни інженерного обладнання позиції.

2. Схема смуги охорони взводу в сторожовій заставі

За прийнятим рішенням командир взводу складає «Схему смуги охорони взводу в сторожовій заставі» (рис. 5, слайд 65).

На схемі указуються:

• орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них;

• положення противника;

• смуга охорони взводу;

• позиції відділень, їх смуги вогню та додаткові сектори обстрілу;

• основні та запасні вогневі позиції:

• бойових машин піхоти (бронетранспортерів);

• вогневих засобів, які забезпечують фланги;

• основні та додаткові сектори обстрілу з кожної вогневої позиції;

• позиція сторожового посту;

• місця секретів;

• маршрути переміщення парних патрулів;

• загородження і фортифікаційні спорудження;

• місце командно-спостережного пункту взводу.

3. Організація взаємодії

Організовуючи взаємодію (слайд 66), командир взводу вказує:

• порядок несення служби:

• кількість чергових вогневих засобів і спостерігачів;

• черговість несення служби та відпочинку;

• порядок пропуску через позицію;

• на що звертати особливу увагу;

• порядок дій під час нападу противника;

• сигнали оповіщення, управління та взаємодії, порядок дій за ними;

• пропуск.

4. Організація несення служби (слайд 67)

Командир взводу повинен організувати пильне несення служби:

• вислати парні патрулі, яким вказується:

• маршрут руху;

• завдання;

• порядок дій при виявленні противника;

• пропуск;

• особисто виставляти сторожові пости, яким вказується:

• завдання;

• позиції;

• смуги вогню та додаткові сектори обстрілу;

• основні та запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів);

• основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

• пропуск і відзив;

• особисто виставляти секрети, яким вказується:

• склад;

• завдання;

• місце;

• порядок несення служби;

• порядок підтримання зв’язку;

• пропуск.

• встановити порядок відпочинку особового складу;

• забезпечити постійну бойову готовність сторожової застави.

Якщо застава виставляється вночі, командир взводу зобов'язаний на світанку обійти підрозділи, внести необхідні зміни в їх розташування та уточнити завдання.