Розділ і. Фінансове право як галузь права та його місце в правовій системі.

Фінансове право - це галузь права, яка являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі формування, розподілу і використання державою централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для безперебійного функціонування органів держави, органів місцевого самоврядування та інших органів, що фінансуються державою.[5]

Специфіка відносин, регульованих нормами фінансового права, полягає в тому, що вони складаються у сфері фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування.

Фінансовому праву властиві такі ознаки :

- змістова однорідність, що передбачає регулювання певного різновиду відносин, пов´язаних з рухом централізованих і децентралізованих фондів;

- єдність та системність норм, що складають фінансове право за змістом та формою;

- законодавча відокремленість, що означає зовні відокремлене закріплення основних положень галузі в нормах, які її утворюють.

Для усвідомлення сутності різноманітності і багатства пред-мету фінансового права можна класифікувати фінансові відносини за їх змістом, суб'єктним складом, методами фінансової діяльності, роллю фінансів в житті суспільства тощо. Наприк-лад, за матеріальним змістом фінансові відносини є суспільни-ми відносинами, які виникають при встановленні бюджетної системи, розподілі доходів і видатків між її ланками, складанні, розгляді, затвердженні і виконанні Державного бюджету і звіту про його виконання; збиранні податків і інших обов'язкових платежів до бюджету і позабюджетних державних цільових фондів з підприємств, установ, організацій різних форм влас-ності і населення; фінансування і кредитування; обов'язкового державного майнового і особистого страхування, державних позичках і організації ощадної справи; регулюванні грошово-кредитної і валютної системи.

Підхід з цієї сторони до розкриття змісту предмету фінан-сового права дозволяє побачити, що фінансовим правом регу-люються тільки організаційно-майнові відносини, що випли-вають з владної діяльності держави в особі уповноважених її органів з приводу створення, розподілу і використання нею фондів коштів. В цих відносинах завжди проявляється владно-організуюча роль держави в розподілі і перерозподілі внутріш-нього валового продукту і національного доходу, оскільки дані відносини мають владно-майновий (грошовий) характер.

Однак не всі грошові відносини, в яких беруть участь орга-ни держави з владними повноваженнями, є фінансовими. Частина з цих відносин регулюється іншими галузями права. Так, відносини Ощадного банку (фінансово-кредитної установи, що бере участь в управлінні фінансово-кредитними відносинами) з населенням щодо зберігання вільних коштів громадян регу-люються цивільним правом. Установи банку, що прийняли кош-ти громадянина на зберігання, використовують їх для форму-вання фонду кредитних ресурсів, тобто на основі цивільно-пра-вових стосунків, що мають грошовий характер, виникають фінансові правовідносини.

Нормами фінансового права закріплюються загальні прин-ципи і форми фінансової діяльності держави, методи акуму-ляції коштів до державних грошових фондів, види обов'язко-вих платежів, що використовуються для формування цих фондів, порядок одержання і використання державних грошових за-собів, джерела утворення фінансових ресурсів державних підприємств, організацій, установ і т.д. Регулюючи цю діяльність, держава, в свою чергу, також повинна дотримуватись правил і вимог права. Інакше неминучі колізії надбудови і базису, нега-тивні наслідки для суспільства і держави.

Фінансове право як складова частина системи права України пов'язане з усіма галузями права, проте з окремими із них цей зв'язок е найбільш тісним.

До таких галузей права належить передусім конституційне право. Хоча предмет правового регулювання конституційного й фінансового права є різний, все ж таки фінансове право розвивається на базі норм конституційного права, конкретизуючи конституційно-правові положення стосовно регулювання фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування. Адже норми конституційного права виражають і закріплюють основи державного й суспільного ладу, форму державного правління, державно-територіальний устрій, організацію, принципи й функції органів державної влади й місцевого самоврядування, основні права й обов'язки громадян тощо. Що, у свою чергу, здійснює безпосередній вплив на конкретні форми фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування.

Також тісно пов'язане фінансове право з адміністративним правом. Норми адміністративного права регулюють суспільні відносини управлінського характеру, що мають місце насамперед у сфері державного управління. Стосовно фінансових правовідносин, то вони є управлінськими відносинами, оскільки діяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування пов'язана з управлінням в галузі формування, розподілу та використання фондів коштів держави й місцевого самоврядування. Також для регулювання як адміністративно-правових відносин, так і фінансово-правових відносин використовується властивий публічному праву Імперативний метод правового регулювання. Окрім того, охоронна функція фінансового права як галузі права реалізується і через інститут адміністративно-правової відповідальності. Доцільно також зазначити, що витоки фінансового права містяться саме в адміністративному праві. Наприкінці ж XIX ст. фінансове законодавство виділилося з адміністративного права в самостійну галузь права, яка доповнювала інші галузі публічного права, зокрема конституційне право, звідки вона вилучила частину (бюджетне право), й адміністративне право, з яким також була тісно пов'язана (місцеві фінанси, фінансова юрисдикція, організація управління фінансами).Фінансове право пов'язане і з цивільним правом. Адже фінансові відносини є майновими відносинами, оскільки їх безпосереднім об'єктом є централізовані та децентралізовані фонди коштів.

Цивільне право також регулює майнові відносини, проте між юридично рівними суб'єктами за допомогою диспозитивного методу правового регулювання. Незважаючи на різний метод і предмет правого регулювання вказаних галузей, є такі сфери фінансової діяльності, які впорядковуються одночасно як нормами фінансового, так і нормами цивільного права (наприклад, кредитні відносини, відносини у сфері страхування, грошового обігу, розрахунків тощо).

Прослідковується зав'язок фінансового права також з трудовим правом. Наприклад, особливості справляння збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зборів до фондів соціального страхування регулюється нормами фінансового права. Правове ж регулювання системи прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок відповідних грошових фондів, охоплюється предметом трудового права.

Окрім того, можна говорити про тісний зв'язок фінансового права з іншими галузями права, зокрема кримінальним, екологічним, земельним, аграрним тощо.