4. Права депутатських груп і фракцій.

Відповідно до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» визначаються досить широкі права для депутатських фракцій, а саме:

1. Право на висування та обрання посадових осіб Верховної Ради, право на пропорційне (залежно від кількості їх членів) представництво в усіх органах Верховної Ради та офіційних парламентських делегаціях.

Фракції висувають та попередньо обговорюють кандидатури на посади Голови Верховної Ради і його заступників, голів комітетів і комісій Верховної Ради, а також персональний склад інших колегіальних органів Верховної Ради. Надання таких прав фракціям повинне слугувати гарантією того, що обрані керівники виражатимуть волю та представлятимуть інтереси не окремих депутатів, а досить численних їх угруповань. Проте, на жаль, не отримала належного правового вирішення проблема забезпечення прав невеликих фракцій, чисельність яких є меншою від чисельності утворених парламентом комітетів і комісій.

2. Право на виступ.

Кожна депутатська фракція має гарантоване право на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях Верховної Ради та її органів (згідно ч. 3 ст. 34 Регламенту). Водночас, жодна депутатська фракція не має права виступати від імені народу України, Верховної Ради України.

3. Право формувати групи на основі інтересів щодо окремих питань.

Народні депутати мають право на об’єднання у депутатські об’єднання і неформальні групи, які не підлягають реєстрації і не мають прав, встановлених Регламентом Верховної Ради України.

4. Право ініціювати розгляд закону (внесення закону).

У законотворчій діяльності роль фракцій є найвагомішою, їх зауваження, вимоги та законодавчі пропозиції парламент бере до уваги при ухваленні рішень.

Водночас фактично необмежене (індивідуальне) право народних депутатів вносити законопроекти на розгляд ВР України створює надмірне функціональне навантаження на парламент (насамперед на структурні підрозділи Апарату Верховної Ради, головні комітети, Комітет з питань бюджету, Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, які відповідно до ст. 93 Регламенту надають висновки щодо всіх зареєстрованих законопроектів).

5. Право на матеріально-технічне забезпечення.

Необхідно відзначити, що Регламент ВР України забезпечував зареєстровані депутатські групи (фракції) приміщенням, необхідним обладнанням, автотранспортом. Порядок розподілу матеріальних ресурсів між парламентськими фракціями чинне законодавство не регламентує [10, с. 30].

5. Коаліція.

Для здійснення завдань, покладених на депутатів політичних партій існує така організаційна форма діяльності політичних фракцій як коаліція.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України – це добровільне об’єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

Коаліція формується депутатськими групами та фракціями, утвореними в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України, протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради України або протягом одного місяця з дня припинення діяльності попередньої коаліції. Тобто, суб’єктами формування коаліції депутатських фракцій є саме депутатські фракції, а не окремі народні депутати України (ч.6 ст.83 Конституції України). Але питання, яким чином приймається рішення депутатською фракцією щодо входження до коаліції, нормативно не визначено. Разом із тим, оскільки фракцію утворює політична партія (виборчий блок політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати, це питання має вирішуватися відповідно до Закону України “Про політичні партії”. Виходячи з принципів демократизму та рівноправності членів політичної партії, які закріплені в даному Законі, рішення про входження тієї чи іншої фракції до коаліції повинно бути ухвалено більшістю народних депутатів, що входять до відповідної фракції.

Коаліція вносить відповідно до Конституції України пропозиції стосовно кандидатури Прем’єр-міністра України та кандидатур на посади інших членів Кабінету Міністрів України. Питання про внесення пропозицій стосовно кандидатур Прем’єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України розглядається на загальних зборах коаліції. Рішення коаліції з пропозиціями стосовно кандидатури Прем’єр-міністра України не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення передається Голові Верховної Ради України для невідкладного направлення його Президентові України, а щодо членів Кабінету Міністрів України –Прем’єр-міністрові України в день його призначення [9, стр. 389] .