3.Організація роботи депутатських груп і фракцій.

Депутатські фракції - це об’єднання депутатів, сформовані на основі партійної приналежності. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії.

Депутатські групи - формуються на позапартійній основі й об’єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку.

Депутат може входити до складу тільки однієї депутатської групи або фракції. Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до їх складу.

Об’єднання депутатів формуються на добровільній основі на першій сесії до обрання керівництва Верховної Ради і сформування інших органів. Якщо цього не відбулося, головуючий на пленарному засіданні оголошує перерву на 2 робочих дні. Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 13 травня 1998 р. умовою створення фракції є входження до її складу не менш як 14 народних депутатів України (для порівняння, мінімальне число членів фракції в Австрії та Швейцарії – 5, у Франції – 20, у Росії – 35). У справі про утворення парламентських фракцій Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що вимоги щодо чисельного складу депутатських фракцій поширюються і на депутатські групи [7, стр. 55].

Регламент Верховної Ради України передбачає низку обмежень щодо створення депутатських груп і фракцій. Об’єднання депутатів не можуть формуватися для захисту особистих, комерційних, місцевих, професійних або релігійних інтересів. Принципи діяльності фракцій і груп не повинні суперечити вільному характеру депутатського мандата. Об’єднання депутатів не можуть виступати від імені Верховної Ради України або українського народу.

Кожна депутатська група або фракція повинна бути зареєстрована в Секретаріаті Верховної Ради, куди подається письмове повідомлення з указівкою її назви, мети, персонального складу і депутатів, що уповноважені її представляти. Після реєстрації головуючий на засіданні парламенту інформує депутатів про формування депутатського об’єднання.

Коли склад депутатської групи або фракції стає меншим від установленої кількості, вона через 15 днів оголошується Головою Верховної Ради розпущеною.

Реорганізація та формування нових депутатських фракцій і груп можуть проводитися протягом повноважень Верховної Ради України із збереженням їх пропорційного представництва в органах Верховної Ради чи з відступом від нього відповідно до рішення, прийнятого Верховною Радою щодо такого представництва.

Керівники депутатських груп і фракцій обираються на їх засіданнях. Вони складають розпис засідань, забезпечують відвідування засідань і сесій Верховної Ради членами об’єднання, стежать за тим, щоб члени були проінформовані і голосували відповідно до лінії фракції.

Парламентська практика свідчить, що головами депутатських фракцій стають, лідери партій, тобто, найбільш відомі політичні діячі й самі активні парламентарії.

Зареєстрованим депутатськими фракціям допомогу надає адміністративно-технічний персонал.

З метою впорядкування діяльності секретаріатів депутатських фракцій у Верховній Раді України 22.02.2008 року було затверджено Положення про секретаріат депутатської фракції у Верховній Раді України.

Чисельність працівників секретаріату депутатської фракції у Верховній Раді України визначається з розрахунку не більше одного працівника для забезпечення діяльності кожних п’яти членів депутатської фракції, але не більше 30 працівників секретаріату депутатської фракції у Верховній Раді України.

Секретаріат депутатських фракцій у Верховній Раді України є структурним підрозділом апарату Верховної Ради України і підпорядковується голові депутатської фракції та Керівнику апарату Верховної Ради України.

Секретаріат депутатських фракцій утворюється на період діяльності відповідної депутатської фракції у Верховній Раді України поточного скликання і здійснює організаційне, інформаційне, консультативно-правове та інше забезпечення.

Функції Секретаріату депутатських фракцій:

- розроблення проектів планів роботи депутатських фракції;

- організація підготовки засідань депутатських фракцій;

- підготовка експертних висновків, наданих до законопроектів,

- підготовка документів, пов’язаних із роботою над законопроектами, що мають розглядатися на найближчих пленарних засіданнях Верховної Ради України;

- ведення протоколів засідань депутатських фракцій ;

- підготовка економічних розрахунків та попередніх висновків щодо доцільності внесених законопроектів;

- надання допомоги у здійсненні депутатськими фракціями контролю за виконанням рішень фракції та підтриманні міжпарламентських зв’язків;

- здійснює одержання, реєстрацію, облік та аналіз кореспонденції;

- взаємодія з іншими структурними підрозділами апарату Верховної Ради України та керівництвом депутатської фракції, залучає фахівців і науковців для виконання доручених завдань.

До внесення змін до Конституції України у 2004 році депутатські фракції за своїм статусом були як добровільні об’єднання парламентарів.

Право на об’єднання в депутатську фракцію надавали ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України» та Закон України «Про Регламент Верховної Ради України».

Початково законодавство у цій сфері практично не передбачало жодних обмежень права депутатів на об’єднання. Однією з перших спроб такого обмеження стала Постанова ВР України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 13 травня 1998 р., відповідно до якої ч. 1 ст. 4.2.1 чинного на той час Регламенту Верховної Ради України було викладено у такій редакції: «Депутатські фракції у Верховній Раді України утворюються виключно депутатами на основі політичних партій та блоків політичних партій, що подолали чотиривідсотковий бар’єр на виборах до Верховної Ради України 29 березня 1998 р., за умови, що до складу кожної з фракцій входить не менш як 14 народних депутатів України» [4].

Проте рішенням Конституційного Суду України цю Постанову було визнано неконституційною.

Після внесення змін до Конституції України у 2004 р. були включені до Основного Закону норми про створення депутатських фракцій у Верховній Раді України

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 81 Конституції України в редакції від 2004 р. «…входження депутата до парламентської фракції, створеної політичною партією (блоком), від якої його обрано, є обов’язком, а вихід з цієї фракції спричиняє втрату представницького мандата» [1].

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» (по справі про утворення фракцій у Верховній Раді України) Конституційний Суд України постановив «…обов’язково входити депутатам до депутатських фракцій…» [4].

У жовтні 2010 р. були внесені зміни до Закону «Про Регламент ВР України», згідно яких позафракційним депутатам надано право об’єднуватись у депутатські групи [9, стр. 388].