2. Діяльність Верховної Ради України.

Верховна Рада Украї́ни (ВРУ) - єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальну будову і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування [1].

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони [1].

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Діяльність Верховної Ради України сьогодні ґрунтується на принципах багатопартійності, вільного обговорення й колективного вирішення питань [1].

До повноважень Верховної Ради України належать:

а) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених Конституцією України;

б) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Конституції України;

в) прийняття законів;

г) визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;

ґ) призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією України;

д) заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

е) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

є) призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питань про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

ж) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України [1, 2, 3].

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України. Народні депутати України можуть добровільно об'єднуватися у фракції за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 15 депутатів.

Депутати об’єднуються в депутатські фракції, головним чином, для спільної діяльності і виявлення єдиної позиції з питань, які розглядаються Верховною Радою України.

Необхідно зазначити, що до внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» та проведення конституційної реформи у Верховній Раді України існувало два види депутатських об'єднань – фракції і групи. Вони мали ідентичний статус, але різнилися між собою за критеріями формування:

1) фракції об’єднували депутатів на основі партійної належності;

2) групи створювалися на позапартійній основі й об’єднували депутатів, що поділяли однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку.

Однак, після переходу до пропорційної виборчої системи, за якою народні депутати обираються за списком партій (блоків), у Верховній Раді України залишився тільки один вид депутатських об’єднань – фракції.

Більше того, згідно з п. 6 частини другої ст. 81 Конституції України (в редакції Закону від 8 грудня 2004 року), невходження народного депутата України, обраного від політичної партії, до складу депутатської фракції цієї політичної партії (блоку) або вихід народного депутата зі складу такої фракції тягне за собою дострокове припинення його повноважень [5].

Робота депутатських фракцій, безумовно, впорядковує діяльність парламенту, оскільки дозволяє депутатам об'єднуватися, формувати й колективно відстоювати свою політичну позицію.

В Верховній Раді України існує декілька депутатських фракцій, що гарантує позитивне змагання між парламентською більшістю та опозицією. В рамках конкуренції політичних цілей і пропозицій щодо вирішення проблем депутатські фракції мають можливість створити основу для прийняття рішень парламентською більшістю і таким чином взяти на себе відповідальність перед виборцями за обраний курс політичної діяльності.

Те, що народні депутати України у Верховної Ради України мають різні політичні переконання, вимагає їх об’єднюватись у депутатські фракції та групи для формування спільної позиції з питань порядку денного та ефективної організації роботи парламенту в цілому [9, стр. 383].