13. Поняття економічного зростання. Неокласичні та неокейнсіанські моделі.

Ек. ріст – збільшення реального доходу (ВНП, ВВП, НД) чи випуску реального випуску в розрахунку на душу населення.

Типи:

1.екстенсивний – застосовування великої кількості факторів виробництва при незмінній технічній основі.

2.інтенсивний – збільшення масштабів виробництва досягається аз рахунок використання більш ефективних і якісно зроблених факторів виробництва.

Фактори сукупної пропозиції, що забезпечують ек.ріст: кількість і якість використовуваних природних, трудових ресурсів, обясг основного капіталу, технологія виробництва.

Сукупний попит повинен забезпечити повне залучення ресурсів у ек.оборот.

Найбільш відомими моделями ек. росту є модель Домара і модель Харрода. Аналіз ек.росту в цих моделях базується на 2-х передумовах:

1.ріст нац.. доходу є функцією нагромадження капіталу при цьому всі ін.. фактори виключаються, тому ці моделі називаються одно факторними

2.капіталоємність не залежить від співвідношення цін на виробничі ресурси, а визначається лише технічними умовами

Основними факторами виробництва в неокейнсіанських моделях є ріст інвестицій, що обумовлює ріст нац. Доходу і збільшення виробничих потужностей. Оскільки виробничі потужності збільшуються, остільки приріст нац. Доходу повинен бути достатнім для задоволення, що збільшує виробничі потужності суспільства, щоб не допустити недовантаження підприємств і безробіття.

Модель Домара

Приріст грошового доходу(попит)=Приріст виробленої потужності(пропозиція) – основна умова економної рівноваги.

Модель Домара має вид: (∆І(1/а))=Іσ, ∆І/І=аσ, І – щорічні читсі капіталовкладення, ∆І – приріст чистих кап.вкладень, 1/а – мультиплікатор, а – частка заощаджень у нац. доході (середня схильність до заощаджень), σ – середня продуктивність кап.вкдладень (капіталовіддача).

У цій моделі використовується 2 формули. Одна з яких відбиває умову статистичної макроекономічної рівноваги. Необхідно мати на увазі. Що тут фактичеі заощадження прорівнюються з пропонованими інвестиціями.

1.G*C=S, де G=∆У/У (темп росту нац.доходу)

S=S/Y (частка заощаджень у нац. доході)

C=I/∆У (показник, зворотній до капіталовіддачі - капіталоємність)

2.Gv*Cr=S, Gv – необхідний темп росту нац.доходу, гарантує мий чи необхідний темп росту нац.доходу, що повинен забезпечити динамічну рівновагу між фактичними заощадженнями і непередбачуваними інвестиціями, S – відносно до минулого року, Cr – необхідна величина капітального коефіцієнта, тобто капіталоємність.

Відповідно до неокейнсіанських моделей ек. росту необхідний темп росту нац. доходу, який би забезпечував динамічну рівновагу в країні з ринковою економікою автоматично досягти неможливо. Для цього необхідне активне державне втручання в економіку.

При аналізі ек. росту неокласики виходять з наступних умов:

1.вартість продукції створена всіма факторами виробництва

2.кожен фактор виробництва вносить свій внесок у створення вартості продукції у відповідності з усіма граничними продуктами.

14. Основні макроекономічні тотожності

Перша основна макроекономічна тотожність – сума всіх вилучень буде дорівнювати сумі усіх ін’єкцій, що здійснюються в економіку.

S+T+IMP=I+G+EXP

S- заощадження, T- податки,IMP- імпорт, I – інвестиції, G – державний сектор, EXP – експорт.

Друга основна макроекономічна тотожність – ВВП розраховується як сума витрат усіх макроекономічних суб’єктів.

Y=C+I+G+X_n

Y- ВВП, C – особисті споживчі витрати, I – валові внутрішні інвестиції, G – державні закупівлі товарів і послуг, X_n – витрати на чистий експорт.

Третя основна макроекономічна тотожність, яка характеризує основну умову рівноваги на товарному ринку.

S=I

S - заощадження, I – інвестиції.