- •1. Метод проеціювання. Ортогональні проекції точки
- •2. Пряма. Взаємне положення двох прямих
- •3. Площина. Взаємне положення прямої та площини. Двох площин
- •3.2. Сліди площини
- •4. Методи перетворення ортогонального креслення.
- •5. Геометричні поверхні
- •6. Перетин поверхні площиною
- •7. Взаємний перетин поверхонь
- •8. Види, розрізи, перерізи, виносні елементи. Гост 2.305-68
- •9. Аксонометричні проекції
- •10. Проекції з числовими позначками (пчп)
- •10.3. Взаємне положення двох прямих.
- •11. Пчп. Площина
- •11.2. Взаємне положення двох площин.
- •11.3. Взаємне положення прямої та площини.
- •12. Топографічні поверхні
10.3. Взаємне положення двох прямих.
Паралельність прямих
Дві прямі паралельні, якщо:
1) їх закладання паралельні;
2) інтервали закладання рівні; Рис. 10.7
3) напрями зростання числових позначок однакові.
Приклад. Через т. С15 побудувати СD паралельно до АВ (рис. 10.7).
План розв’язання:
виконуємо градуювання АВ та визначаємо інтервал закладання АВ;
через точку С15 будуємо закладання СD, паралельно до закладання АВ;
на закладанні СD величиною інтервалу закладання АВ виконують градуювання.
Пересічні прямі:
1) у пересічних прямих закладання також пересічні;
2
)
ЧП точки перетину прямих (т. К) повинна
відповідати ЧП інтервалів закладання
обох прямих.
Приклад. Побудувати СD, пересічну до АВ (рис. 10.8).
Рис. 10.8 План розв’язання:
виконують градуювання АВ;
через будь-яку точку інтервалу закладання АВ будують закладання СD, пересічну до АВ і позначають т. К;
використовуючи ЧП т. К виконують довільне градуювання СD.
М
имобіжні
прямі
Дві прямі є мимобіжними, якщо не виконується хоча б одна з умов паралельності чи пересічності.
Приклад. Побудувати пряму СD, мимобіжну до АВ
Рис. 10.9 (рис. 10.9). СD мимобіжна АВ.
11. Пчп. Площина
1
1.1.
Завдання площини на кресленні.В
ПЧП площину задають наступними
геометричними елементами:



Рис. 11.1 Рис. 11.2 Рис. 11.3 Рис. 11.4
1) трьома точками (рис. 11.1);
2) прямою і точкою, яка не належить до неї (рис. 11.2);
3) паралельними прямими (рис. 11.3);
4
)
пересічними прямими (11.4).
Але найбільш поширеним методом завдання площини є завдання за допомогою масштабу закладання площини (рис. 11.5).
Масштаб закладання – це проградуйована проекція лінії найбільшого схилу площини (пряма, перпендикулярна до горизонтальної
Рис. 11.5 площини).
Горизонталь площини – це лінія, яка з’єднує точки з однаковими ЧП.
Н
а
кресленні масштаб закладання площини
приводять за допомогою тонкої та товстої
лінії, на яких нанесене градуювання
масштабу закладання. Завжди супроводжується
лінійним масштабом.
В ПЧП положення площини у просторі визначають два параметри (рис. 11.6):
1) кут падіння α – це кут нахилу заданої
Рис. 11.6 площини до горизонтальної площини проекції;
Для його визначення необхідно:
- на масштабі закладання площини побудувати дві суміжні горизонталі;
- на першій горизонталі відкласти одиницю лінійного масштабу креслення;
- отриману точку з’єднати з суміжною точкою масштабу закладання площини, що і є рішенням задачі.
2
)кут
простирання β
вимірюється за годинниковою стрілкою
від північного напряму вертикальної
вісі до правого (позитивного) напряму
горизонталі площини.
11.2. Взаємне положення двох площин.
1) Паралельність площин.
Дві площини паралельні, якщо:
1) їх масштаби закладання паралельні;
2) інтервали масштабів закладання рівні;
3) напрями зростання ЧП однакові. Рис. 11.7
П
риклад.
Побудувати ∆║∑ (рис. 11.7).
∆і║∑і.
l∆=l∑.
напрями ЧП однакові.
Якщо не виконується хоча б одна з умов паралельності двох площин, вони перетинаються.
Для визначення лінії перетину двох площин Рис. 11.8
необхідно (рис. 11.8):
1) на масштабі закладання площини вибрати по дві точки з однаковими ЧП;
2) через ці точки побудувати по дві горизонталі до їх взаємного перетину;
3) отримані точки з’єднати прямою та проставити їх ЧП.
Приклад. Побудувати лінію перетину двох площин (рис. 11.8).
Г×∆=KL.
