Тема 8. Психологія раннього юнацького віку.

1. Соціальна ситуація розвитку в юнацькому віці.

2. Учбово-професійна діяльність як провідна діяльність в ранньому юнацькому віці.

3. Професійне самовизначення та життєві плани в ранньому юнацькому віці.

4. Особливості розумового розвитку в юності. Формування теоретичного мислення.

5. Розвиток самосвідомості, усвідомлення себе як особистості, образ "Я", його структурні компоненти.

6. Дружба і кохання в юнацькому віці.

1. Загальна характеристика вікового періоду. Соціальна ситуація розвитку в юнацькому віці.

Юнацький період визначає фазу переходу від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості що передбачає завершення фізичного дозрівання і досягнення соціальної зрілості.

Юність як тривалий віковий період розподіляється на:

Ранню юність - 14-17 років

Юність - 17-18 років

Пізню юність - 18-23(25) років /за І.С. Коном/

Ранню юність (15—17 років) — вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю. У цей час старшокласник опиняється на порозі реального дорослого життя і дивиться на теперішнє з позиції майбутнього, шукає смисл свого життя. Якщо розглядати розвиток тільки як зміну психічних функцій, то всі основні новоутворення вже закінчились у підлітковому віці, закріплю­ючись та удосконалюючись у старшокласника. Тому деякі автори розглядають ранню юність як період завершення новоутворень, що виникли у підлітковому віці. І цей період з 1—12 до 17—18 років називають підлітковим.

Біологічно період юності - це період завершення фізичної зрілості. У фізичному відношенні це період спокійного розвитку. Більшість дівчат та значна кількість юнаків вступає у нього вже постпубертатними, однак на його долю припадає значна кількість "доробок" та ліквідування диспропорцій, обумовлених нерівномірністю процесу визрівання. Зникають диспропорції окремих частин тіла та підліткова непевність рухів. Інтенсивно йде розвиток мускулатури (ріст м'язів у довжину та ширину). Зростання ваги тіла стає більшим відносно збільшення росту. Продовжується розвиток мозку, проходять процеси внутрішньоклітинного ускладнення та розвитку відповідних функцій. На кінець цього періоду основний процес біологічної зрілості завершується, а подальший фізичний розвиток розглядається як дорослість. Все це визначає готовність старшого школяра до фізичних та розумових навантажень.

ЮНІСТЬ - період життя онтогенетично розташований після підліткового віку та перед дорослістю (вікові межі дуже умовні - від 14-16 до 21-25 років), це період, коли людина може пройти шлях від невпевненого, непослідовного підлітка, який вважає себе дорослим, до дійсної дорослості. За визначенням Е. Еріксона юність - це період “нормативної кризи”, в процесі якої особистість набуває ідентичності. Для цього юнак має оцінити свої сильні і слабкі сторони, навчитися використовувати їх для отримання чіткого уявлення суб’єкта про себе і свої майбутні перспективи. Саме у юнацтві виникає проблема вибору життєвих цінностей.

Юність потребує формування внутрішньої позиції по відношенню до себе ("Хто я такий?, "Ким я повинен бути?"), по відношенню до інших, а також до моральних цінностей. Вибір внутрішньої позиції - важлива духовна робота. Молодій людині, звернувшись до аналізу та синтезу, до співвідношення загальнолюдських цінностей та своїх особливих схильностей та ціннісних орієнтирів, важливо відмовитись від нормативів за якими він жив у дитинстві та у підлітковому віці.

Соціальна ситуація юнацтва неоднорідна. Юність - завершуючий етап первинної соціалізації. З ускладненням життєдіяльності у юнаків відбувається не тільки кількісне поширення діапазону соціальних ролей, але й якісні зміни (з'являється все більше дорослих ролей звідсіля деяка міра самостійності та відповідальності). Однак залежність від дорослих зберігається, наприклад, у матеріальному плані, тому невизначеність становища юнака та вимог до нього (в одних стосунках його вважають дорослим, у інших - дитиною) дуже своєрідно відбивається у психіці людей цієї вікової категорії. Деяких юнаків дуже гостро хвилюють проблеми, наслідувані від підліткового віку, - право на автономію від дорослих. Специфічною задачею ранньої юності є прагнення соціального і особистісного самовизначення, що передбачає орієнтування і визначення свого місця у світі дорослих.

Головною соціальною і особистісною задачею цього періоду є вибір професії, що здійснюється на основі широких соціальних мотивів.