Зовнiшн_оекономiчна_дiял_нiст__пiдприeмства_2012_(Шкурупiй)

15

Таблиця 1.1

КЛАСИФІКАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ЗЕД ЗА РІЗНИМИ КРИТЕРІАЛЬНИМИ ОЗНАКАМИ.

17

Рис. 1.7. Господарські зв’язки між національними суб’єктами господарювання, які розташовані за межами України, та їх зарубіжними партнерами, на території третьої країни.

Примітка: У — національний суб’єкт господарювання; В — зарубіжний контрагент національного суб’єкта господарювання; МГК — міжнародний господарський контракт.

Рис. 1.8. Господарські зв’язки між національними суб’єктами господарювання, які розташовані за межами України, та їх зарубіжними партнерами, в країні — місці перебування останніх.

Примітка: У — національний суб’єкт господарювання; В — зарубіжний контрагент національного суб’єкта господарювання;; МГК — міжнародний господарський контракт

[7].

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво». Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб’єктів у випадках, не передбачених законом, у тому числі через видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від встановлених законом, є обмеженням права здійснення зовнішньо-

18

економічної діяльності і як таке забороняється. До суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у вигляді тимчасового призупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності.

Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на свій розсуд. Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій платній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.

1.4. Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Принципи ЗЕД можна згрупувати таким чином: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності — це невелика кількість загальновизнаних правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті вони зво-

дяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

Принцип науковості ЗЕД означає, що розвиток цієї діяльності здійснюється відповідно до об’єктивних економічних законів; принцип системності ЗЕД — що між окремими її складовими існують міцні взаємозв’язки; принцип взаємовигідності ЗЕД означає, що кожний партнер, який береучастьуміжнароднихопераціях, одержуєсвійприбуток.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД багато специфічних принципів, яких також слід дотримуватися.

Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов’язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин відображає Хартія економічних прав і обов’язків держав — документ, прийнятий IV Спеціальною Сесією Генеральної Асамблеї ООН (1974), отже, зазначені вище принципи такі:

•суверенітет;

•територіальна цілісність і політична незалежність держав;

•суверенна рівність усіх держав;

19

•ненапад і невтручання у внутрішні справи;

•взаємна і справедлива вигода;

•мирне співіснування;

•рівноправність і самовизначення народів;

•мирне регулювання спорів;

•усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили і позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

•сумлінне виконання міжнародних зобов’язань;

•повага до прав людини та основних свобод;

•відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

•сприяння міжнародній соціальній справедливості;

•міжнародне співробітництво з метою розвитку;

•вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Єв-

ропейському Союзі, які містяться в так званій Білій книзі (1985) і

включають:

♦контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони;

♦свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання в будь-якій країні;

♦уніфікацію технічних норм і стандартів;

♦відкриття споживчих ринків;

♦лібералізацію фінансових послуг;

♦поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

♦лібералізацію транспортних послуг;

♦створення сприятливих умов для промислового співробітництва

зурахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність;

♦усунення фіскальних бар’єрів.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [8]. Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні.

Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються відповідними вихідними положеннями.

20

1.Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньо-

економічної діяльності, що полягає:

• у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України,

керуючись законами, що діють на території України;

• обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2.Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що

полягає:

• у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно

вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

• у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в

будь-якихформах, якіпрямонезабороненічиннимизаконамиУкраїни;

• в обов’язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної

діяльності порядку, встановленого законами України;

• у виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3.Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає:

•у рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, у тому числі держави у разі здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

•у забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

•неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених законом.

4. Принципом верховенства закону, що полягає:

•у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

•у забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови, менш сприятливі, ніж ті, які визначені законами України.

5. Принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

•забезпечує рівний захист інтересів усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на

їїтериторії згідно з законами України;

21

•здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

•здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

1.5. Основні напрями розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України

У наш час Україна послідовно розвиває зовнішні економічні зв’язки з країнами всіх континентів. Як незалежна держава, зберігши висококваліфіковані кадри, здатні до наукомісткої праці, володіючи значними земельними та сировинними ресурсами, маючи сприятливий клімат, вигідне географічне положення у Центральній Європі, кордони з багатьма державами, вихід до моря, Україна має достатньо потужний потенціал для ефективної інтеграції до світової економіки, а отже, і успішного розвитку.

Уперші роки незалежності зовнішня економічна діяльність України була незначною і нераціональною, з властивою вузькою географією, нерозвиненою структурою і перевагою імпорту над експортом. Причиною такої ситуації був досить високий рівень інтеграції і кооперування всіх без винятку галузей господарства України з господарствами колишніх республік Радянського Союзу.

Така ситуація обумовила в 1991 р. денонсування попереднього Союзного договору і підписання угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої спочатку ввійшли Росія, Україна і Білорусь, а згодом приєдналися інші республіки колишнього СРСР, крім країн Балтії. Проте з часом структура і динаміка зовнішньоекономічних зв’язків поступово змінюється як в кількісному, так і якісному аспектах (табл. 1.2).

У2009 р. зовнішньоекономічні операції Україна здійснювала з 212 країнами (проти 216 країн у 2008 р., 187 країн в 2000 р., 185 країнами у

1995 р. і 135 країнами у 1994 р.) [12].

22

Джерело: Складено на основі даних Держкомстату [12].

До країн СНД експортовано 34 % усіх товарів, до країн ЄС — 23,8 % (у 2008 р. — відповідно 34,4 і 26,9 %). Найбільші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації — 21,1 %, Туреччини — 5,3, Китаю — 3,8, Казахстану — 3,7, Білорусі — 3,3, Німеччини і Польщі — по 3,1 % загального обсягу експорту. У 2009 р. зменшились обсяги експорту до більшості головних торгових партнерів, крім Китаю та Індії (табл. 1.3, 1.4). Обсяги експорту в 2009 р. порівняно з 2008 р. зменшилися на 62,5 %, імпорту — на 55,0 %. Від’ємне сальдо становило 1,4 млрд дол. (2008 р.

— 13,3 млрд дол.).