Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Зовнiшн_оекономiчна_дiял_нiст__пiдприeмства_2012_(Шкурупiй)

.pdf
Скачиваний:
51
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
1.8 Mб
Скачать

153

конкурентних переваг. Компанія, що володіє цінною торговою маркою, фірмовою назвою або технологією, може віддати перевагу здійсненню діяльності безпосередньо в інших країнах замість експорту продукції до цихкраїн.

У багатьох випадках остаточне рішення з цього питання залежить від характеру продукту. Наприклад, компанія Pari Mutuel Urbain (PMU) управляє роботою 7 тис. тоталізаторів, розташованих у Європі. Для цього в компанії була розроблена оригінальна мережа, що складається з комп’ютерів, терміналів і засобів супутниковому зв’язку, що зробило її сьомою за величиною французькою сервісною компанією, щорічний обсяг продажів якої становить 6 млрд дол. США Успішне використання сучасних комунікаційних технологій для задоволення потреб любителів перегонів дозволило збільшити обсяг ділових операцій, здійснюваних компанією у Франції, на 25 %, а також розширити мережу тоталізаторів натериторіюШвейцаріїйМонако.

Мобільність замовників. Мотивом для інвестиційної діяльності компанії за кордоном можуть послужити прямі іноземні інвестиції її замовників або клієнтів. Якщо один із замовників компанії будує підприємство на території певної закордонної країни, керівництвом компанії може бути ухвалене рішення про розміщення нового підприємства поблизу, забезпечуючи цим можливість і надалі швидко та у строк здійснювати поставки своєїпродукціїнаадресузамовника.

Не менш важливим є також той факт, що відкриття нового підприємства недалеко від підприємства-замовника скорочує імовірність того, що конкуруюча компанія із закордонної країни вступить у гру і переманить замовника на свою сторону. Наприклад, деякі японські автомобілебудівні компанії побудували нові підприємства зі складання автомобілів на території США. У відповідь на це японські постачальники, що забезпечують ці компанії необхідними деталями, відкрили в цій країні свої виробничі підприємства, склади інауково-дослідніцентри. Необхідністьрозміщення виробничих потужностей на території Сполучених Штатів була обумовлена використанням у цих компаніях методу управління матеріальними запасами, що має назву «точно вчасно» (just-in-time). Використання методу just-in-time передбачає мінімізацію обсягів деталей, що зберігаються на складальному підприємстві, що ставить у вкрай невигідне становище постачальників, потужності яких розміщені в Японії. Аналогічно після того, як у компанії Samsung було ухвалене рішення про будівництво нового заводу з виробництва побутової електроніки на північному сході Англії, шість корейських постачальників компанії також відкрили свої підприємствапоблизу.

154

7.4.3. ПОЛІТИЧНІ ФАКТОРИ

Політичні фактори також можуть відіграти свою роль у прийнятті компанією рішення використовувати прямі іноземні інвестиції для виходу на міжнародний ринок. Компанія може інвестувати капітал в іншу країну для того, щоб обійти торгові обмеження, що накладаються цією країною або щоб скористатися перспективами економічного зростання даної країни.

Можливість обійти торгові обмеження. У багатьох випадках компа-

нії будують свої підприємства на території інших країн, щоб обійти існуючі обмеження на експорт продукції в ці країни. Наприклад, наприкінці 90-х років компанія Fuji Photo Film Company інвестувала 200 млн дол. США у будівництво комплексу виробничих підприємств з випуску фотоплівки, яка призначалась для продажу на американському ринку, у Гринвуді (штат Південна Кароліна). Раніше фотоплівка постачалася американським споживачам з підприємств, розташованих у Нідерландах і Японії. Виробництво фотоплівки в США замість її експорту до країни дозволило компанії Fuji уникнути сплати 3,7 % тарифу на ввіз фотоплівки, встановленого урядом США, а також спростувати обвинувачення, висунуті компанією Kodak на адресу Fuji у незаконному продажу японської фотоплівкинаринкуСШАзадемпінговимицінами.

Фактори, що стимулюють економічне зростання. Більшість де-

мократично обраних органів влади (місцевих, регіональних або державних) зацікавлені у забезпеченні економічного добробуту своїх громадян, які є їх виборцями. Уряди багатьох країн пропонують компаніям пільги, покликані схилити фірми до розміщення нових підприємств у межах їх юрисдикції. Пільги, пропоновані компанії урядом та іншими органами влади країни, можуть стати важливим каталізатором процесу прямих іноземних інвестицій.

У число таких пільг входить низька плата за комунальні послуги, програми підготовки робітників і службовців, удосконалювання інфраструктури (наприклад, будівництво нових шосе або залізниць), а також зниження податків або тимчасове звільнення від сплати податків. Часто багатонаціональні корпорації дістають вигоду із суперництва, яке розгорається між органами влади в різних адміністративних одиницях тієї або іншої країни за одержання права на укладання контрактів з іноземними компаніями, які створили б на їхній території нові робочі місця. Наприклад, уряд штату Алабама погодився надати компанії Hyundai пільги на суму 118,5 млн дол. США, щоб компанія побудувала на території штату своє підприємство, на якому буде зайнято 2 тис. робітників. Подібний перебіг подій мав місце у 2003 р., коли

155

компанія Toyota оголосила про намір побудувати на території США новий завод зі складання вантажних автомобілів малої вантажопідйомності. Цей завод було вирішено розмістити в Санантоніо після того, як уряд штату Техас запропонував компанії Toyota пільги на суму 133 млн дол. США. До складу цих пільг увійшло будівництво нової залізничної колії, підготовка працівників, оплата видатків на підготовку місця для будівництва заводу, а також податкові знижки.

7.5. Законодавче регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Загальні принципи, порядок і умови здійснення іноземного інвестування на території України регулюються законами України «Про інвестиційну діяльність», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про режим іноземного інвестування», «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Законодавство України надає іноземному інвестору широкі можливості у виборі об’єкта інвестування, видів інвестицій, залучення інших учасників до реалізації інвестиційних проектів. Так, у ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» міститься перелік (причому він не є вичерпним) тих цінностей, які можуть за певних умов мати статус іноземної інвестиції.

До таких цінностей, зокрема, належать конвертована іноземна валюта, національна валюта України при реінвестуванні, будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов’язані з ним майнові права, цінні папери та корпоративні права, які виражені в конвертованій валюті, грошові вимоги і права вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо, права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами і використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів,

156

вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, інші цінності відповідно до законодавства України.

Іноземніінвесторипрактично необмежені у формах таоб’єктах інвестування. Інвестиції можуть здійснюватися у формах участі в підприємствах (їх створення), придбання частки уже діючих підприємств, створення філій або інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб, придбання нерухомого чи рухомого майна, цінних паперів, придбання прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України, придбання інших майнових прав, здійснення господарської діяльності на основі угод про розподіл продукції, в інших формах, якінезабороненізаконамиУкраїни.

Як зазначено у ст. 4 Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, інвестування, вякінезабороненозаконамиУкраїни. ЗгаданийЗаконнемістить тлумачення поняття об’єктів іноземного інвестування, водночас і не дозволяєінвестувативоб’єкти, інвестуваннявякізабороненозаконом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», який має застосовуватись як загальний закон, що регулює порядок здійснення інвестиційної діяльності, об’єктами інвестиційної діяльності може бутибудь-якемайно, зокрема, основніфондитаобігові кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарногігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичнихосібідержави, щоохороняютьсязаконом.

Держава надає іноземним інвесторам низку гарантій при здійсненні ними інвестиційної діяльності. Ці гарантії включають гарантії у разі зміни законодавства щодо захисту іноземних інвестицій, обмеження примусових вилучень, право на відшкодування збитків іноземним інвесторам, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями.

Особливу увагу іноземних інвесторів привертають норми, що встановлюють гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності та у випадку переказу доходів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про режим іноземного інвестування» у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має

157

право на повернення своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестуваннявсуміфактичноговнескубезсплатимита.

Іноземним інвесторам також гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій (ст. 12 згаданого Закону). Однак у Законі України «Про режим іноземного інвестування» міститься норма, відповідно до якої незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг і гарантій, передбачених цим законом.

Таким чином, усім комплексом пільг і гарантій, включаючи право на безперешкодну репатріацію прибутків від здійснення інвестиційної діяльності на території України та право на безперешкодне повернення своєї інвестиції, іноземний інвестор зможе скористатися лише у тому випадку, коли буде дотримано низку вимог чинного законодавства, зокрема, щодо видів і форми здійснення іноземних інвестицій, державної реєстрації такої інвестиції.

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземною інвестицією слід вважати цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземною інвестицією може бути визнано не будь-яке майно, а лише те, яке вкладається іноземним інвестором з конкретною метою: з метою одержання прибутку від здійснення інвестування або з метою досягнення соціального ефекту. Таким чином, не будь-яке вкладення капіталу іноземцями на території України вважатиметься іноземною інвестицією.

Юристи-практики звертають увагу, що державні органи норми законодавства України трактують таким чином, що інвестиція має бути прибутковою насамперед для держави та її резидентів. Наслідком залучення інвестицій в економіку будь-якої держави є створення нових виробничих потужностей, зростання кількості робочих місць, інтенсифікація виробництва, що врешті-решт зазвичай збільшує надходження до бюджету держави у вигляді податків. З позиції юридичної техніки відстежити пряму залежність між прибутком (доходом) держави і здійсненням інвестиції не виявляється можливим. Тому не можна стверджувати, що іноземний інвестор має надати докази того, що його інвестиція обов’язково має принестиприбутокрезидентамУкраїничидержавізагалом.

З другого боку, держава стимулює інвестора здійснювати довгострокові капіталовкладення саме в ті об’єкти промисловості, сільського господарства, транспорту тощо, функціонування яких приноситиме прибуток або матиме соціальне значення. Тому, скажімо, вкладення

158

нерезидентом коштів у придбання квартири або автомобіля для власних потреб не може бути визнане іноземною інвестицією. Натомість розміщення депозиту в українському банку слід вважати іноземною інвестицією навіть у тому випадку, якщо банк не одержить прибутку від розміщення вкладених коштів.

У контексті питання про реалізацію іноземних інвестицій в Україні слід звернути увагу на деякі нюанси валютного регулювання перерахування доходів від здійснення інвестиційної діяльності за кордон, а також повернення коштів, які були вкладені інвестором в об’єкти на території України. Іноземному інвестору держава гарантує повернення іноземної інвестиції у разі припинення інвестиційної діяльності, а також безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків, одержаних від здійснення іноземної інвестиції. Ці гарантії діють за умови державної реєстрації інвестиції.

у разі повернення інвестованих коштів і репатріації прибутків за кордон іноземні інвестори мають керуватися положеннями декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою НБУ від 12 листопада 2003 р. №492 і Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, затвердженими постановою НБУ від

18 березня1999 р. №127.

Правила валютного регулювання є більш ліберальними порівняно з нормами Закону України «Про режим іноземного інвестування» і дозволяють банкамкупувативалютудлянерезидента-інвестора, щомаєзаметуповернутисвоюінвестиціюабо перерахуватидоходиза кордон, навіть утомувипадку, якщо інвестор не подасть до банку копію інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції (документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземної інвестиції). Однак у будь-якому випадку для повернення інвестиціїтарепатріаціїприбуткуінвесторповиненбуде надати довідкубанкупрофактичненадходженнядоУкраїнигрошовихкоштів.

Контрольні запитання, завдання та проблеми для обговорення

1.Дайте визначення поняття «іноземні інвестиції».

2.Чим відрізняються прямі іноземні інвестиції від портфельних інвестицій?

159

3.Розкрийте сутність теорії конкурентних переваг.

4.Як в теорії інтернаціоналізації представлені проблеми здійснення іноземних інвестицій?

5.Розкрийте сутність еклектичної теорії Даннінга щодо процесів міжнародної інвестиційної діяльності.

6.У яких формах існують прямі іноземні інвестиції?

7.Які переваги має стратегія будівництва нових підприємств з позиції залучення іноземних інвестицій?

8.Якими є визначальні критерії стратегії придбання існуючих підприємств за кордоном?

9.Назвіть основні ризики, що виникають за реалізації стратегії придбання діючих підприємств за кордоном.

10.Дайте визначення поняття «спільні підприємства» з іноземним капіталом.

11.Назвіть типи управління спільним підприємством.

12.Які фактори впливають на ухвалення рішень стосовно прямих іноземних інвестицій?

Тести

1. Міжнародні інвестиції — це:

а) вкладення капіталу з метою сприяння отриманню підприємницького прибутку (доходу), і вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом, забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування; б) інвестиції, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, які

належать різним державам (резидентів і нерезидентів стосовно конкретної країни); в) різниця між обсягом надходження грошових коштів з-за кордону

(через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивозу капіталу у формі позик іноземним позичальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів; г) вкладення засобів виробництва з метою сприяння отриманню

підприємницького прибутку (доходу), і вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом, забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування.

2. Прямі інвестиції — це:

а) вкладення засобів виробництва з метою сприяння отриманню підприємницького прибутку (доходу), і вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом, забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування;

160

б) вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів); такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування; в) вкладення капіталу з метою сприяння отриманню підприємниць-

кого прибутку (доходу), і вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом, забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування; г) вкладення в об’єкти інвестування, розміщені на території даної країни.

3. Портфельні інвестиції — це:

а) вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів); такі інвестиції забезпечують реальний контроль інвестора над об’єктом інвестування; б) вкладення капіталу в акції з метою отримання доходу (дивіден-

дів); такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування; в) вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу

(дивідендів); такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування; г) вкладення засобів виробництва з метою сприяння отриманню

підприємницького прибутку (доходу), і вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом, забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування.

4. Транзакційні витрати — це:

а) витрати на укладання угоди, тобто витрати, пов’язані з веденням переговорів з укладання контракту, відстеженням зазначених у ньому умов, а також приведенням контракту в дію; б) витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу

випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє; в) витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображають-

ся в обліку за рахунками витрат; г) витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу ви-

пуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє.

5. Універсальна теорія прямих іноземних інвестицій, що поєднує аналіз трьох аспектів ведення бізнесу на закордонних ринках: переваги від володіння цінними активами; переваги від розміщення виробництва за кордоном і переваги від інтерналізації процесу випуску продукції або надання послуг, — це:

а) еклектична теорія Даннінга; б) теорія інтерналізації; в) теорія конкурентних переваг;

г) теорія порівняльних переваг.

161

6.Підприємства, що базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України або іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків — це:

а) транснаціональні корпорації; б) спільні підприємства; в) відкрите підприємство; г) закрите підприємство.

7.Придбання українським підприємством частки у статутному фонді спільного українсько-польського підприємства, розташованого і зареєстрованого на території Польщі, — це:

а) іноземна інвестиція; б) зарубіжна інвестиція; в) внутрішня інвестиція; г) зовнішня інвестиція.

8.За сучасних умов превалює міжнародне інвестування:

а) між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються; б) між розвиненими країнами;

в) між розвиненими країнами і країнами з перехідними економіками; г) між країнами, що розвиваються, і країнами з перехідними економіками.

9.Придбання українським підприємством 35% акцій російської компанії — це:

а) пряма інвестиція; б) портфельна інвестиція; в) іноземна інвестиція; г) зарубіжна інвестиція;

10.Переваги, що пов’язані із володінням цінними активами, компанія, яка має конкурентні переваги, обумовлені наявністю тих чи інших цінних активів, може використовувати ці конкурентні переваги для проникнення на ринки інших країн за допомогою прямих іноземних інвестицій, — це:

а) теорія інтерналізації; б) теорія відносних переваг;

в) теорія порівняльних переваг; г) теорія конкурентних переваг.

Література

1. Гриффин Р., Пастей М. Международный бизнес / Гриффин Р., Пастей М.; пер.с англ. Медведева А.Г. — [4-е изд.]. — К. : Питер, 2006. — 1088 с. — ( Серия «Классика МВА»).

162

2.Міжнародна інвестиційна діяльність: підручник / [Лук’яненко Д. Г., Гунський Б. В., Мозковий О. М. та ін.]; за ред. Д. Г. Лук’яненка. — К. :

КНЕУ, 2003. — 387 с.

3.Міжнародна інвестиційна діяльність: підручник / [Сазонець І. Л., Джусов О. А., Сазонець О. М.]. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — 304 с.

4.Сазонець І. Л., Федорова В. А. Інвестування: міжнародний аспект: навчальний посібник / І. Л. Сазонець, В. А. Федорова — К. : Центр учбової літератури, 2007. — 272 с.