2.3 Естетика Лесі Українки

Аналіз літератури модернізму, здійснений Лесею Українкою, засвідчує не лише її добрі знання стилів модернізму, її проник- ливість, бездоганне естетичне чуття, а й її активну присутність саме у цьому колі митців. Вона прокладає свій шлях між сучасними письменниками-модерністами, то захоплюючись їх відкриттями, то сторонячись їхніх очевидних прорахунків і надмірностей, але завжди дивиться на них доскіпливо, уважно, пристрасно, з відчуттям причетності до спільної справи.

Естетика Лесі Українки – це в першу чергу той конгломерат понять та ідей, які вона використовувала в процесі осмислення літератури і мистецтва. Умовно всі сформульовані нею тези можна розділити на такі, що стосуються власне філософії мистецтва (сюди входить шкала основоположних цінностей письменниці, морально-етичний комплекс, загальна оцінка мистецтва у його ставленні до життя тощо), і на ті, що стосуються мистецької форми, в першу чергу літературної. У Лесі Українки – вироблений, чітко усвідомлюваний словник науковця, дослідника літератури. Він працює як робочий інструментарій при оцінці конкретних творів і явищ літератури. Письменниця користується також новоутвореними термінами, які щойно входили в обіг і мали яскраве емотивне маркування та розмитий сенс, що цілком природно на етапі виникнення і поширення наукового поняття. З розвитком літератури і літературознавства терміни завжди обростають нашаруваннями і з часом всі терміни, які Леся Українка вживає щодо літератури, майже не розбігаються у значенні з сучасним літературознавчим словником. Вона дуже добре розуміє, що таке романтизм і новоромантизм, реалізм, позитивізм і натуралізм, що таке декадентизм, модерна і її різновиди, хоча багато її сучасників, навіть першорядних митців, знаходячись усередині процесу і будучи заангажованими якимсь протистоянням, дуже часто вкладали у ці терміни власний сенс, робили їх своєрідною зброєю у боротьбі з супротивником, тим мистецтвом,яке формувалось на інших засадах. Лінії боротьби були проведені дуже чітко, і Леся Українка добре знає, де вони пролягли: цей сюжет вона фіксує, починаючи з класицизму: на руїнах класицизму постав європейський романтизм, пізніше у боротьбі з романтизмом сформувався реалізм, тепер його активно поборює модернізм. У сучасній літературі вона також дуже добре фіксує лінії напруги між письменницькими силами. Однак, на відміну, скажімо, від Франка, який обрав собі один літературний табір – реалізм з натуралізмом – і послідовно його все життя захищав, викриваючи супротивне мистецтво – модернізм, Леся Українка ніби знаходиться поза літературною боротьбою: ніякому таборові не надає переваги, завжди готова визнати художні досягнення і модерністів, і реалістів, що з великою проникливістю і робить у своїх працях. Невже їй справді байдужі чи рівноцінні сучасні угрупування? Судячи з її оцінок, часом дуже гострих, навіть саркастичних, із нарікань на нерозуміння її власної творчості,– вона не пасивний, не відсторонений, а дуже активний учасник процесу. І все ж вона справді намагається максимально об‘єктивувати свої судження про письменників і їх творчість. І саме тому словник термінів Лесі Українки є першоджерельним матеріалом для осягнення її естетики.

Усі терміни Леся Українка намагається вживати саме як терміни, без чіткого емотивного маркування. І все ж цілком зня- ти маркованість їй не вдається, оскільки оцінки письменників і творів ніколи не бувають безособовими, невизначеними чи нейтральними, всі судження висловлені абсолютно чітко, недвозначно. Для наповнення семантикою літературознавчого словника Лесі Українки треба простежити, як саме вона їх використовує при утвердженні чи відштовхуванні явищ літерату- ри. Іншими словами, коли і за що вона хвалить письменників, а коли – критикує? Що є для неї у літературі найкращим? Що вона вважає негативною тенденцією? Якими термінами супроводжує процес притягування / відштовхування явищ літератури, внаслідок якого формується її власна естетика і художній світ? Чи не найбільш уживаним у статтях про сучасну літературу є термін „новоромантизм”, особливо коли Леся Українка хоче, з одного боку, вказати на приналежність автора до нового, сучасного мистецтва, протиставленого попередньому періоду в літературі. Характеризуючи сучасну польську літературу, вона зауважує: „По внешней манере, в сущности, такие различные по духу писатели, как Пшибышевский и Жеромский, как Тетмайер и Каспрович, очень сходны между собой: они все пишут новоромантическим стилем и постоянно противоставят чувство рассудку’’

Отже, терміном „новоромантизм” Леся Українка схильна охоплювати всю ту сучасну літературу, яка протиставляється народництву і реалізму згідно з критерієм почуття-розум. Водночас Леся Українка підкреслює зв‘язок новоромантизму і романтизму. Вона акцентує в романтизмі все те, що і на сучасний погляд складає його основоположні риси: протистоян- ня щодо класицизму, протест особистості проти гніту середо- вища, національний характер при одночасному нахилі до універсалізму („Заметки о новейшей польськой литературе”. Свободолюбство вона акцентує як рису і романтизму, і новоромантизму. Разом з домінуванням емоцій, почуттів над раціональним сприйняттям і потягом до ідеалу це риси роман- тичного і новоромантичного героя[24].

Але є також лінія розмежування романтизму і неоромантизму: „Старый романтизм стремился освободить личность,– но только исключительную, героическую,– от толпы; натурализм считал ее безнадежно подчиненной толпе, которая управляется законом необходимости и теми, кто лучше всего умеет извлекать себе пользу из этого закона, т. е. опять-таки толпой в виде класса буржуазии; новоромантизм стремится освободить личность в самой толпе…” („Новейшая общественная драма”). Очевидна тенденція: поняття новоромантизм узагальнює певну родову рису, позначає змістову домінанту сучасної їй літератури. Тут Леся Українка тяжіє до поділу літератури на дві частини: романтичну, з її оптимістичним і песимістичним пафосом, та реалістичну, з ухилами в народництво чи натуралізм.

Висновок

Модерністська концепція мистецтва у творчості Лесі Українки ґрунтується на вимогах свободи творчості, самодостатності слова. Поетеса проходить в осмисленні цієї проблематики складну еволюцію, але в зрілій творчості її висновки видаються досить радикальними у контексті українського модернізму. Образи митців, створених нею, – це образи людей внутрішньоконфліктних, складних. Серед найскладніших колізій тут колізії свободи й ідеологічної заангажованості. Важливою є також проблема функціонування колоніальної культури і роль письменника, творця, що належить до підневільної нації. Націєтворчі і мистецькі завдання й спонуки тут важко поєднати, як і неможливо зректися жодної з них. Інтерпретація Лесею Українкою мистецької проблематики суголосна з шуканнями західноєвропейських модерністів, зокрема з творчістю Г.Гауптмана, М.Метерлінка. Як і більшість її сучасників Леся Українка по-своєму інтерпретує ніцшеанську проблематику. Важливе значення має неоміфологізм письменниці, закоріненість її текстів у міфологічні структури.

Концепції нового мистецтва пов’язані, зрозуміло, з пошуками письменницею нових стильових засобів і орієнтацій, зокрема неоромантичних, нової художньої мови. Леся Українка зробила оригінальний внесок в українську художню думку, в загальноєвропейський художній рух зламу століть на тлі загострення проблеми пошуку ефективних засобів художності, відповідних новим світоглядно-філософським горизонтам європейського модерністського мислення, а також своєрідно розкрила й відобразила всю суперечність кризової епохи.

У курсовій роботі досліджуваласяся модерна концепція мистецтва у творчості Лесі Українки. З’ясовано особливості становлення модерністської парадигми письменниці в українському літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття, своєрідність її світовідчуття й світобачення. У своїй роботі вказала на феноменологічно-екзистенційні особливості творчого доробку Лесі Українки. На основі аналізу образно-сюжетної, композиційної, стильової своєрідності зробила висновок про відтворення письменницею вражень конкретного суб’єкта, орієнтацію на ціннісну позицію героя, тобто розкриття своєрідного морального космосу людини, що є тлом відображення центральної ідеї твору.

Проаналізовано еволюцію письменниці від слова заангажованого, слова-зброї до утвердження самодостатності мистецтва. Наголошено проблеми розвитку поневоленої, колоніальної культури і колізії націєтворчих та власне мистецьких спонук. Вказано важливість інтертекстуальних мотивів у драматургії Лесі Українки, оригінальність модерних реінтерпретацій міфології,мандрівних сюжетів світової літератури у її творчості. Еволюція творчості письменниці засвідчує шлях до креації власного авторського стилю в ранньому модернізмі, що реалізувалося в новоромантичному пориві ins Blau, в естетичному заглибленні митця в функції свідомості й підсвідомості. Акцентовано органічну суголосність творчих концепцій Лесі Українки шуканням західноєвропейських модерністів кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Література

1.   Боженко М.К. Драматичні поеми Лесі Українки. // Українська мова і література в школі, 1966. - № 9. - С.33-34

2.Вишневська Н.О. Лірика Лесі Українки : Текстологічне дослідження / Надія Олександрівна Вишневська. – К. : Наукова думка, 1976. – 296 с

3. Вірченко Т.І. Морально-етичні основи характеротворення у драматургії Лесі Українки [Текст] : автореф. дис. ... канд. філолог. наук : 10.01.01 : захищ. 21.12.07 / Тетяна Ігорівна Вірченко. – Херсон, 2007. – 20 с. Забужко, О. "Une princesse lointaine": Леся Українка як культурно- нтерпретаційна проблема / О. Забужко // Слово і час. – 2001. – №3. – С. 45-53

4. Голомб Л. Духовно-ціннісні орієнтації в художньому мисленні Лесі Українки - лірика / Л. Голомб // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. – 2008. – Вип. 19. – С. 44-50. – с. 50.  Зеров М. Леся Українка // Зеров М. До джерел. К., 1943. С. 172-196.

5.  Ковальова О. Леся Українка: вибір модернізму / О. Ковальова // Дивослово. – 2005. – № 10. – С. 51-54.

6.Матюшенко А. Вибір духовної свободи (Особистісна колізія в драматургії Лесі Українки) / Анжела Матюшенко // Слово і Час. – 1996. – № 4/5. – С. 67–71. – (Ad fontes!).

7.Мержвинський В. Поетика заголовків драматичних творів Лесі Українки / В. Мержвинський // Слово і час. – 2007. – № 2. – С. 32-40.

8. Мороз Л. Традиції української класики в творчості Лесі Українки ( стан і напрям досліджень ) / Л. Мороз // Слово і час. – 2001. – №2. – С.28- 34

9. Немировська О. Художній топос і літературні роди (на матеріалі творчості Лесі Українки) / О. Немировська // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах : Зб. наук. праць. – К., 2005. – Вип. 11. – С. 224-230.

10. Онуфрієнко О.П. Світоглядно-філософська парадигма лірики Лесі Українки / О. П. Онуфрієнко // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". – 2001. – №2. – С.157-165.

11. Підгайний Л. Леся Українка : популярний нарис про життя і творчість/Л. Підгайний. – К. : Держлітвидав, 1941. – 102 с.

12. Погребенник В. Михайло Драгоманов і Леся Українка : Результативність ідейно-творчого спілкування / В. Погребенник // Освіта. – 2003. – № 24 вер.-1жовт. (№44). – С.11. – Спецвипуск "Перші Міжнародні драгоманівські читання".

13.Радишевський Р. П. Сторінки співпраці Лесі Україн- ки з «Літературно-науковим вісником» / Р. П. Радишевський // Слово і Час. – 1991. – № 2. – С. 14–20.

14.Скупейко Л. Неоромантизм як модерна парадигма української літератури (в рецепції Лесі Українки) / Л. Скупейко // Слово і час. – 2009. – № 5. – С. 71-83. – с. 82-83.

15. Сулятицький М. Особливості трансформації загальнокультурної традиції в драматичних поемах Лесі Українки / М. Сулятицький // Дивослово. – 2000. – №11. – С.4-6.

16.Татарин-Горюк Г.Д. Засоби емоційності жіночого мовлення (за епістолярієм Лесі Українки) / Г. Д. Татарин-Горюк // Вісник Запорізького державного університету. Серія: Філологічні науки : Збірник наукових статей / Головн. ред. В.О.Толок. – Запоріжжя, 2001. – №2. – С.130-132

17. Ткаченко О. Українська романтична елегія / Олена Ткаченко // Слово і Час. – 2000. – № 5. – С. 49–54. – (Ad fontes!). – (Інформація про Лесю Українку)

18.Турган, О.Д. Універсалія дому в драматургії Лесі Українки / О. Д. Турган // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя, 1999. – Вип.V. – С.207-219.

19.Українка Леся. Листи до П. П. Лаврова. (Початок) : [вступ «Сторінки співпраці Лесі Українки з “Літературно-науко- вим вісником”» ; підготовка текстів та примітки Р. П. Ра- дишевського] / Леся Українка // Слово і Час. – 1991. – № 2. – С. 14–20. – (Дати).

20.Хороб С. Неоромантична концепція "волі" в драматургії Лесі Українки / С. Хороб Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – 2004. – Вип. 35. – С. 257-265.

21.Чижевський Д. Реалізм в українській літературі / Дмитро Чижевський // Слово і Час. – 1998. – № 4/5 – С. 36–42.

25.Якубський Б. "Оргія" // Українка Леся. Твори: у 12-ти т. Т. XI. Нью-Йорк, 1954 . Кузьменко О.Є. Лексика на позначення емоційно-експресивного стану людини в інтимній ліриці Лесі Українки / О. Є. Кузьменко // Ономастика і апелятиви. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип.16 : Ювілейний збірник на пошану Володимира Олександровича Горпинича. – С. 104-112. – Бібліогр.: 4 назв.