ANATOMIYa_MODUL_2

-піхвова оболонка:

-паріетальний листок

-вісцеральний листок

між ними середня порожнина, при патології накопичення рідини (водянка) Внутрішня будова:

1.білкова оболонка

2.середостіння (на задньому краї потовщення білкової)

3.перегородки (від середостіння, гормони)

4.дольки - паренхіма між перегородками

5.паренхіма:

-звивисті канальці (продукція)

-прямі канальці (транспорт)

Закладка в черевній порожнині, опускання по провіднику до народження.

Придаток яєчка

На задньому краї яєчка, перехід із середостіння:

-головка

-тіло

-хвіст (перехід в сім'явиносний проток)

Сім'явиносна протока

Форма: трубка, до 40 см Частини:

-придаткова

-канатикова (від калитки до пахового канала) -пахова (в каналі)

-тазова (по латерально - задній стінці)

Сім'яний канатик

Комплекс трубчатих утворень в одній оболонці, довжина до 20 см

-сім'явиносна протока

-артерія яєчка

-вени яєчка (варікоцелє, частіше зліва)

-артерії і вени протоки

-нерви

-лімфатичні судини

Сім'явипорскувальна протока

Трубка до 1,5 см від злиття сім'явиносної протоки і протоки сім'яного міхура. Відкривається на сім'яному горбику уретри.

Сім'яні міхурці

Неправильної форми, збоку - ззаду міхура, довжиною до 5 см (трубка 15см, у вигляді гармошки) Функція:

-вироблення рідкої частини сперми.

Простата

М'язово - залозистий орган, форма каштана, 2-5 см, у порожнині таза під міхурем, через неї проходить уретра. Функції:

-вироблення рідкої частини сперми

-вироблення гормонів

-сфінктер уретри

Зовнішня будова:

-права доля

-ліва доля

-перешийок (аденома)

-основа

-верхівка

Бульбоуретральні залози (Куперові)

31

Шаровидної, 1см, в проміжності, відкриваються в перепончату частину уретри. Змащення для захисту стінок уретри.

Яєчко новонародженої дитини має відносно великі розміри. Довжина яєчка дорівнює 10,5 мм, вага 0,3 г. На протязі 1-го року яєчка швидко ростуть, вага органу збільшується до 1 г, потім ріст уповільнюється до періоду статевого дозрівання, коли відбувається швидке збільшення розмірів і ваги статевої залози. Довжина яєчка складає у віці 5 років 15 мм, в 15 років 20 мм, у 18 років 40 мм, у дорослого 50 мм. Вага яєчка в 14 років складає всього 2 г, а в 15-16 років вже 8 г. До 20 років вага яєчка досягає 20 г. У недоношених дітей яєчка не повністю опущені в калитку, це іноді спостерігається і у докошених. Сім'яні канальні у новонароджених і в дитячому віці не мають вираженого просвіту, в 14-16 років у зв'язку з початком сперматогенезу діаметр канальців збільшується, і в них утворюється просвіт. Надяєчко у новонароджених відносно велике, довжина його складає 20 мм. У перші 10 років надяєчко майже не росте, в період статевого дозрівання розміри його значно збільшуються.

Передміхурова залоза і сім'яні пухирці у новонароджених також мають відносно великі розміри і розташовані у малому тазі вище, ніж у Передміхурова залоза важить при народженні 0,82 г, форма її кулеподібна, частки не диференційовані, залозиста тканина розвинута слабо. В перші 10 років вага передміхурової залози збільшується наполовину, а між 10 і 15 роками більш ніж у 2 рази. В період статевого дозрівання залоза набуває характерну для неї форму каштана, повного розвитку вона досягає до 21-25 років. Сім'яні пухирці важать у новонародженого 0,05 г.

Зовнішні чоловічі статеві органи. Аномалії розвитку.

В чоловічої статевій системі виділяють зовнішні та внутрішні статеві органи.

Зовнішні статеві органи.

Статевий член

-корінь (2 частини - печернисті тіла)

-тіло (2 печернисті + губчасті)

-головка (губчасте)

-шкіра

-складки на головці (крайня плоть)

-вуздечка

-сальні залози

Статевий член у новонародженого має довжину 2-2,5 см, товщину 1 см. Передня шкірочка статевого члена майже цілком закриває головку члена і частково з нею зростається. Губчасте тіло розвинуте сильніше печеристих тіл. До 4 років статевий член майже не росте, у віці 7 років довжина його складає 4,5 см. На початку підліткового періоду статевий член росте переважно у довжину, а потім відбувається збільшення його товщини.

Анатомія жіночої статевої системи. Аномалії розвитку.

Жіночі статеві органи

32

міхурова (передня) прямокишкова (задня) Краї: праві ліві Будова стінок:

1. Внутрішня - слизова

-війковий епітелій

-трубчасті залози

-немає складок

-слизові залози Функції:

-секреція

-всмоктування

-менструальне відторгнення

-прикріплення яйцеклітини 2. Середня - м'язова

-зовнішній поздовжній

-середній кільцевий

-внутрішній поздовжній

3. Зовнішня - серозна (має складочку) Зв'язки:

-кругла

-широка

-хрестоподібна (нижні краї широкої і зв'язки між міхуром і прямою кишкою)

-брижа яєчника

-брижа матки

-брижа труби

-власна зв'язка яєчника

Матка наприкінці плідного періоду і у новонароджених має циліндричну форму, її довжина складає 27-36 мм, вага дорівнює 2 г. Характерне переважання шийки над тілом у відношенні 2:1. Дно матки знаходиться над верхньою апертурою таза, отвір матки розташований вище нижнього краю лобкового зрощення. Зважаючи на слабкий розвиток зв'язкового апарату матка недостатньо фіксована і легко зміщується. У 3/5 випадків вона відхилена вправо і в 2/5 вліво від серединної площини.

Після народження на протязі 1-го місяця матка не тільки не росте, але навіть зменшується у розмірах. До десяти років ріст матки відбувається повільно, головним чином за рахунок її тіла. У дитячому віці тіло і шийка матки мають приблизно однакову довжину. У третьому п'ятиріччі ріст матки прискорюється, тіло знову росте швидше ніж шийка і з настанням статевої зрілості починає превалювати над останньою. Вага матки в 11-15 років дорівнює 6-7 г, в 16-20 років складає 20г, у зрілому віці досягає 50г.

Піхва. Трубка, в порожнині таза, до 8см.

Спереду - сечовід, ззаду - пряма кишка Стінки: - передня; задня.

Отвори: матковий (охоплює шийку, утворює два склепіння, переднє та заднє, глибше - пункція); піхвовий (в присінку)

Стінки піхви:

1. Внутрішня - слизова

-багатошаровий плоский епітелій

-виражена підслизова

-спереду і ззаду шви

-з боків стовпи

2. Середня - м'язова

-зовнішній поздовжній

-внутрішній циркулярний 3. Зовнішня – адвентиція

34

Довжина піхви у новонародженої дівчинки по передній стінці дорівнює 25 мм, по задній стінці 35 мм, ширина в області склепінь складає 15 мм. Порожнина піхви заповнена розширеними стовпами слизової оболонки, вкритими товстим шаром епітелію. При народженні передня стінка піхви межує з сечівником, пізніше у своїй верхній частині контактує з сечовим міхуром, що опускається. Задня стінка межує у всі вікові періоди з прямою кишкою. Отвір піхви на відміну від самого органа у новонароджених розтягується мало.

Зовнішні жіночі статеві органи мають у новонароджених такі особливості. Лобок являє собою трикутне підвищення, відмежоване борозною від підчерев'я. Великі соромітні губи сильніше розвинуті у своїй задній частині і не повністю прикривають малі губи, які виступають з соромітної щілини. Присінок піхви в передніх 2/3 обмежений малими соромітними губами, а в задній 1/3 великими губами. Клітор відносно довгий, його передня шкірочка і вуздечка розвинуті добре. Зовнішній отвір сечівника лежить глибоко і важко виявляється. Дівоча перетинка товста, побудована із щільної тканини. Після народження збільшується вміст жирової тканини у великих соромітних губах, і вони більш щільно замикають соромітну щілину. В перші 3-4 роки розвиваються залози в малих губах і присінку піхви. Ріст статевих органів найбільш інтенсивно відбувається в період статевого дозрівання. В цей час з'являється волосся на лобку і великих соромітних губах. В залежності від переважаючої локалізації волосся розрізняють лобковий, губний і комбінований типи зволосіння

Промежина.

Промежина.

Комплекс м'яких тканин, який закриває вихід з малого таза. Орієнтири: - форма

ромба

-симфіз

-сідничні бугри

-куприк

Трикутники: діляться поперечними м'язами

-сечостатевий (уретра і піхва)

-анальний (пряма кишка)

Глибокий поперечний утворює сфінктер уретри М'язи промежини:

1) Сечостатевого:

-поверхневий поперечний (сухожильний центр)

-глибокий поперечний

-сідничо - печеристий

-цибулино – губчастий

2) Анального

-зовнішній сфінктер ануса

-м'яз піднімаючий анус

-куприкові м'язи

Стінки промежини:

-шкіра

-підшкірно - жирова клітковина

-загальна підшкірна фасція

-нижня фасція діафрагми

-м'язи

-верхня фасція діафрагми

-тазова фасція

-жирова клітковина органів таза

-очеревина (кармани)

Сідничо - прямокишкова ямка

35

Кордони: спереду - поперечні м'язи; ззаду - куприкові м'язи; медіально - сфінктер, підіймач ануса; латерально - сідничний бугор

Вміст: жирова клітковина (парапроктити); судини і нерви.

Загальний принцип будови залоз внутрішньої секреції. Центральний відділ ендокринної системи. Гіпофіз. Епіфіз.

4.Зміст теми:

Ендокринна система – система, яка забезпечує регуляцію діяльності організму, за рахунок виділення в кров гормонів.

Гормон – органічні хімічні з’єднання, виробляються в малих дозах, через гуморальне середовище регулюють функції. По хімічній природі діляться на: стероїди, глюкопротеїди, білкові.

Ендокринні залози не мають вивідних протоків. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ЗАЛОЗ

1.Центральний відділ а) гіпоталамус б) гіпофіз в) епіфіз

2.Периферійний відділ

1. Спеціалізовані а) щитоподібна залоза

б) паращитоподібні залози в) наднирники

2.Залози подвійної функції (ендо-, екзот-) а) статеві залози б) підшлункова залоза в) простата г) нирки д) плацента

3.Дифузна ендокринна система (ДЕС)

До гіпофіззалежних залоз відносять: щитоподібна, статеві, коркова речовина наднирників.

Класифікація залоз по розвитку

1. Ентодермальні залози а) щитоподібна залоза

б) прищитоподібні залози в) острівки підшлункової залози

2. Мезодермальні залози а) коркова речовина наднирників

б) інтерстиціальна частина статевих залоз 3. Нейро-ектодермальні залози

а) гіпофіз б) епіфіз

в) мозкова речовина наднирників г) пара ганглії

Ядра гіпоталамусу - супраоптичне та паравентрикулярне виробляють вазопресин та окситоцин. Ядра медіальної гіпоталамічної зони виробляють рилізинг-фактор (ліберини та статини). Гормони поступають до передньої долі гіпофізу та стимулюють виділення тропних гормонів, які діють на залози-мішені. Таким чином формується гіпоталамо- гіпофізарно-наднирникова система.

Гіпофіз (нижній мозковий придаток, пітуітарна залоза).

36

Непарний орган, форма квасолини, в ямці турецького сідла, маса 0,5-0,7г. передня частка – аденогіпофіз; задня частка – нейрогіпофіз; особливість кровопостачання - "чудесна сітка".

Гормони передньої частки 1. Тіреотропний гормон (ТТГ) стимулює секрецію йодованих гормонів щитопо-

дібної залози. 2. Фолікулотимулюючий гормон (ФСГ) стимулює розвиток фолікулів та продукцію естрогену у жінок, та сперматогенез у чоловіків. 3. Лютенізуючий гормон (ЛГ) визиває овуляцію і утворення жовтого тіла, у чоловіків утворення тестостерону. 4. Лактотропний гормон (ЛТГ) стимулює лактацію. 5. Адренокортикотропний (АКТГ) стимулює кору наднирників. 6. Соматотропний гормон (СТГ) активує процеси росту та розвитку. 7. Меланоцитостимулюючий пігмент контролює утворення пігменту - меланіну.

Гормони задньої частки

1.Вазопресин - антидіуретичний, звужує судини.

2.Окситоцин - скорочує гладкі м'язи матки.

Епіфіз (верхній придаток мозку, шишкоподібне тіло, corrpus pineale)

Непарний, овальний орган, частина проміжного мозку, над верхніми горбиками середнього мозку, маса 0,11-0,13 г. Забезпечує ритмічні коливання активності гіпоталамусу та гіпофізу. Секреторна активність залежить від освітлення.

Гіпофіз у новонароджених грушоподібної форми, сплощений. Поздовжній розмір його приблизно 7,5-7,7 мм. Поперечний розмір - 8,5 мм. Вага варіює від 0,05 до 0,15 г. Гіпофіз інтенсивно росте на другому році життя, в 4-5 років і в 11-12 років. Гіпофіз новонародженого функціонально добре розвинутий. В 15 років його розміри збільшуються до 10 мм -поздовжні і 16 мм - поперечні, вага досягає 0,627 г.

Теоретичні

Тема 23. Периферичні органи ендокринної системи.

4. Зміст теми:

Ендокринна система – система, яка забезпечує регуляцію діяльності організму, за рахунок виділення в кров гормонів.

Гормон – органічні хімічні з’єднання, виробляються в малих дозах, через гуморальне середовище регулюють функції. По хімічній природі діляться на: стероїди, глюкопротеїди, білкові.

Ендокринні залози не мають вивідних протоків. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ЗАЛОЗ

Периферійний відділ 1. Спеціалізовані

а) щитоподібна залоза б) паращитоподібні залози в) наднирники

2.Залози подвійної функції (ендо-, екзот-) а) статеві залози б) підшлункова залоза в) простата г) нирки д) плацента

3.Дифузна ендокринна система (ДЕС)

До гіпофіззалежних залоз відносять: щитоподібна, статеві, коркова речовина наднирників.

Класифікація залоз по розвитку

1. Ентодермальні залози а) щитоподібна залоза

б) прищитоподібні залози

37

в) острівки підшлункової залози 2. Мезодермальні залози

а) коркова речовина наднирників б) інтерстиціальна частина статевих залоз

3. Нейро-ектодермальні залози а) гіпофіз б) епіфіз

в) мозкова речовина наднирників г) пара ганглії

Ядра гіпоталамусу - супраоптичне та паравентрикулярне виробляють вазопресин та окситоцин. Ядра медіальної гіпоталамічної зони виробляють рилізинг-фактор (ліберини та статини). Гормони поступають до передньої долі гіпофізу та стимулюють виділення тропних гормонів, які діють на залози-мішені. Таким чином формується гіпоталамо- гіпофізарно-наднирникова система.

Щитоподібна залоза Лежить на передній поверхні шиї, овиває спереду та збоку трахею, по бокам про-

ходить судинно-нервові пучки шиї, зверху прилягає до щитоподібного хряща на рівні С

V-VII. Маса 25-30 г.

Будова залози. Права та ліва частки, перешийок та пірамідальна частка. Вкрита капсулою, паренхіма побудована з фолікулів - структурної одиниці залози. Стінка утворена одношаровим епітелієм, порожнина заповнена колоїдом з вмістом йоду. Піраміда – залишок щито-язикової протоки.

Гормони залози. Тироксин, трийодтіронін. Регулюють окисно-відновлювальні процеси, основний обмін. Кальцитонін. Знижує рівень кальцію в крові, депонує в клітки.

Прищитоподібні залози.

Парні утворення, округлої форми, позаду часток щитоподібної залози, від 2 до 6, маса 0,13-0,36 г. Виробляють паратиреоідний гормон, регулює вміст кальцію та фосфору в крові. Антагоніст кальцитоніну.

Ендокринна частина підшлункової залози.

Острівки Лангерганса, округлої форми, 0,1-0,3мм, від 200000 до 2,5 млн., маса 0,6-1,5 г, більше в хвості залози.

В-клітини - основна маса острівця (75%) синтезують інсулін, понижає рівень цукру в крові.

А-клітини - синтезують глюкагон, антагоніст інсуліну.

Д-клітини - синтезують соматостатин, задержує виділення інсуліну та глюкагону, подавляє діяльність залози.

РР-клітини - стимулюють виділення шлункового та панкреатичного соку. Наднирники

Парні органи, розташовані над верхніми полосами нирок, на рівні Тh ХI-ХII, 1213 г. Три поверхні: передня, задня, нижня. На передній розміщені ворота. Покриті фіброзною капсулою. По периферії розміщені три зони кори: клубочкова, пучкова та сітчата. В центрі клітини мозку: епінефроцити та корепінефроцити.

Гормони кори:

-клубочкова зона: мінералокортікоїди (альдостерон) регулюють баланс калію та натрію;

-пучкова зона: глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортикостерон) регуляція обміну речовин, подавляють запальні та алергічні процеси;

-сітчата зона: статеві грмони (андрогени, естрогени, прогестерон).

Гормони мозку: 1. Адреналін:

-підвищує рівень обміну, звужує судини, діє при стресах 2. Норадреналін

-діє на судинну систему, медіатор в синапсах

Ендокринна частина статевих залоз

38

1. Чоловічі статеві залози:

Інтерстиціальні ендокриноцити між покрученими сім’яними канальцями, продукують тестостерон:

-формування статевих ознак, чоловічу конституцію

-обмін білка

-статева тяга

2. Жіночі статеві залози Клітини інтерстицію яєчника та зернистий шар дозріваючого фолікула, виробля-

ють естроген.

-формує статеві ознаки, жіночу конституцію

-статеву тягу

Жовте тіло яєчника виробляє прогестерон:

-підготовка організму до вагітності

-перебіг вагітності

-стимулює розвиток молочних залоз

-подавляє овуляцію

Дифузна ендокринна система (ДЕС)

Наряду з органами ендокринної системи в тканинах (органи травлення, бронхи, шкіра, по ходу судин) розсіяні поодинокі гормонвиробляючі клітини.

Серед них виділяють ендокриноцити нервового походження та інші. Скупчення хромафінних ендокринних клітин коло симпатичних вузлів та по ходу судин одержали назву

– параганглії.

Самі великі – сонний клубок, куприковий клубок, парааортальне тіло.

Щитоподібна залоза новонароджених лежить високо: верхня межа перешийка відповідає рівню верхнього краю щитоподібного хряща, нижня -6-8 кільцям трахеї. Бічні частки значно простягаються назад і прикривають загальні сонні артерії. Часто зустрічається пірамідна частка, верхівка її досягає під'язикової кістки. Добре виражені часточки залози. До моменту народження вона відрізняється незавершенністю внутрішньої будови. Вага залози новонародженого 1,5 г, до 1 року - 3 г, у 12-16 років - 30 г.

Прищитоподібні залози новонароджених мають округлу форму, розміри мінливі. Верхні прищитоподібні залози лежать на задній поверхні часток щитоподібної залози, нижні - біля її нижніх полюсів, іноді - за ходом гортанного нерва. У новонароджених прищитоподібні залози знаходяться у стані функціональної активності. Відмічається їх інтенсивний ріст на протязі всього дитинства і його уповільнення після періоду статевого дозрівання.

Наднирникові залози новонароджених мають трикутну форму, вага - 6-8 г. Передня і задня їх поверхні випуклі, нижня - вгнута. Є дрібні додаткові залози, розташовані на поверхні самих наднирникових залоз чи під капсулою нирки. Розміри наднирникової залози: вертикальні - 3-3,5 см, горизонтальні - 3-4,5 см, поперечні - 2,5 см. Капсула наднирникової залози пухка. У шарі кіркової речовини наднирникової залози визначається первинна (зародкова) і вторинна (постійна) кіркова речовина. Остання може бути в активному стані. Через 2-3 тижня після народження дитини відбувається інволюція зародкової кіркової речовини і зменшення ваги наднирникової залози на 50%. Вона встановлюється до 3-5 років, і в 16 років досягає 13-14 г.

Шишкоподібна залоза (glandula pinealis) розвивається з верхньої стінки проміжного мозку спочатку у вигляді порожнього виросту. Відома під багатьма назвами (epiphysis cerebri, corpus pineale, Organum pineale, coronarium), однак термін glandula pinealis найбільш точний, так як ендокринна функція шишкоподібної залози безсумнівна, доведений її вплив на ріст і статеве дозрівання організму. Залоза розташовується у поглибленні між верхніми горбками чотиригорбкової пластинки, розміри її у новонародженого: довжина Змм, ширина 2,5 мм, товщина 2 мм; у 4-річному віці ці розміри відповідно досягають 9, 6 і 3 мм, у дорослого 9-10 мм, 5-7 мм, 4-5 мм. Маса залози збільшується на першому році життя, у віці від 3 до 6 років набуває остаточну величину, починаючи з 7-річного віку, ще до статевого дозрівання, в залозі з'являються інволюційні ознаки. У новонародженого в

39

центральній частині шишкоподібної залози може виділятися щілеподібний простір у вигляді епіфізарного шлуночка, вистеленого кубічним чи призматичним епітелієм. Залоза новонародженого містить дрібні не диференційовані клітини, які зникають на 8-му місяці життя, і великі клітини з везикулярним ядром. Наявність двох видів клітин пояснює розташування всередині залози темних і світлих острівців. Сполучної тканини в залозі новонароджених мало, пігмент відсутній. У віці 6-8 років збільшується кількість сполучної тканини, за рахунок якої формуються перетинки залози, кількість пігмента поступово збільшується, максимум його досягає до 14 років.

Загальна характеристика імунної системи. Центральний відділ імунної системи. Червоний кістковий мозок. Понятя про Т-і В- лімфоцити. Тимус.

1.Закономірності імунної системи. - рання закладка

- функціональна зрілість до моменту народження - розміщуються в захищених місцях - вікова інволюція.

2.Закладка імунних органів.

-тимус - 4-5 тиждень з ентодерми

-селезінка - 5-6 тиждень з ентодерми

-лімфовузли - 7-8 тиждень з мезенхіми

-мигдалики 14-32 тиждень з лімфоїдної тканини.

Червоний кістковий мозок

Medulla ossеum rubra - в губчатій речовині плоских кісток, та епіфізах трубчастих. Грудина - місце пункції. Маса мозку - 1,250 - 1,5 кг. Будова - з двох різних по походженню тканевих структур:

-ретикулярний остов (утворює комірки, з мезенхіми)

-вільні клітини крові (із позазародкових структур, в мезенхімі стінки жовточного мішка).

Джерело утворення клітин, із яких утворюються клітини крові (еритроцити, тромбоцити, лейкоцити).

ТИМУС-(thymus)

У дитини в передній ділянці шиї, у дорослих в грудній порожнині в передньому середостінні, за грудиною до 1V ребра. Маса 35-40 г., в-10-15 років; в старшому віці 13-15 г., а далі інволюція.

Спереду - грудина.

Позаду - аорта, легеневий стовбур, верхня порожниста вена, ліва плечеголовна ве-

на.

Будова: з двох часток, зовні вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перегородки, які ділять паренхіму на часточки. Анатомічна одиниця - часточка (по периферії кора, в центрі мозкова речовина, в якій розміщені тільця тимусу).

Функція:

- диференціація Т-лімфоцитів (кілери, хелпери, супресори)

40