Fursa_S_ya_Teoriya_Notarialnogo_Protsesu_2012

функції та повноваження суду, визначені імперативним методом правового регулювання, обмежуються диспозитивними основами цивільного судочинства. У свою чергу диспозитивні аспекти цих відносин перебувають у залежності від імперативних приписів. Волевиявлення суб'єктів цивільних процесуальних відносин (диспозитивний аспект) набуває статусу юридичних фактів тільки після їх підтвердження або прийняття судом (імперативний аспект).

Крім того, російські вчені Ю.Л. Мареєв та М.М. Коршунов зазначають, що процесуальні правовідносини належать до числа правоохоронних, оскільки їх характерними особливостями є, по-перше, пряма регламентація нормами цивільного процесуального права, по-друге, особливий суб'єктний склад (склад учасників), по-третє, єдність і однорідність, по-четверте, взаємозв'язок.7

Нотаріальна діяльність (нотаріальний процес), як і цивільний процес, це діяльність держави, врегульована правом, тобто юрисдикційна діяльність. Але така діяльність, на відміну від цивільного процесу, має свої індивідуалізуючі ознаки, обумовлені предметом та методом правового регулювання відносин, що виникають під час вчинення нотаріальних дій між суб'єктами нотаріального процесу, зокрема нотаріусом та іншими уповноваженими на вчинення нотаріальних дій особами і особами, які звертаються до них за вчиненням таких дій.

Але слід зазначити про те, що під нотаріатом в Україні слід розуміти як організацію органів, які уповноважені державою на виконання нотаріальної функції, так і їх процесуальну діяльність. Тому необхідно сформулювати загальне поняття нотаріальних правовідносин, під якими розуміємо суспільні відносини, що виникають у сфері організації та діяльності нотаріату.

Ці відносини мають дві складові:

нотаріально-адміністративні правовідносини, які стосуються організаційної структури нотаріату;

нотаріальні процесуальні правовідносин, які безпосередньо стосуються здійснення нотаріального процесу.

Можливість об'єднання цих правовідносин в одне поняття "нотаріальні правовідносини" мотивується в основному єдиною нормативною базою, що регулює їх, а саме: Законом України "Про нотаріат", специфікою нотаріальної діяльності, обов'язковим суб'єктом якої є нотаріус та інші, уповноваженні на вчинення нотаріальних проваджень особи.

їх об'єднання пояснюється також єдиною функцією, зі здійсненням якої пов'язується існування нотаріату як певної структури, здатної не лише забезпечити вчинення нотаріальних дій у визначеному законом порядку, а й до самооновлення своєї структури, взаємодії з іншими правоохоронними та правозахисними державними органами тощо. Крім того, нотаріальна діяльність забезпечує виконання таких державних функцій, як правоохоронна та правозахисна, а тому потребує особливої уваги з боку інших державних органів не тільки з метою контролю, а й сприяння в її здійсненні.

Нотаріальні процесуальні відносини можна вважати різновидом суспільних, що виникають між особами, які вчиняють нотаріальні дії, та особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій та які врегульовані нормами законодавства про нотаріат. Нормативні акти, що регулюють процедуру вчинення нотаріальних проваджень, також

мають визначати пріоритети прав та обов'язків суб'єктів правовідносин. Без цього правовідносини будуть позбавлені визначеності, що, безумовно, вплине на реальність їх здійснення, виконання загальної функції нотаріату. Так, державою кореспондується для посадової особи, яка здійснює нотаріальні функції, загальний, основний обов'язок - розглянути письмову або усну заяву громадянина про необхідність вчинення нотаріального провадження. При цьому нотаріус не зобов'язується вчиняти нотаріальне провадження, але він мусить дотримуватися комплексу прав та обов'язків осіб, які беруть участь у нотаріальному процесі.

Як бачимо з рис. 2 основним та обов'язковим суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин є нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію. Але в даних відносинах, крім нотаріуса, беруть участь особи, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Кожний із суб'єктів цих відносин має наділятися комплексом властивих йому процесуальних прав та обов'язків, які зумовлюються нотаріальною процедурою. При цьому у законодавстві про нотаріат не закріплені процесуальні права й обов'язки осіб, які звернулися за вчиненням нотаріального провадження, а законодавець зосереджує увагу лише на загальних та процесуальних правах і обов'язках нотаріуса (статті 4, 5 Закону).

Рис.2

Це положення вказує на необхідність дослідження нотаріальних процесуальних правовідносин з метою визначення їх характерних ознак.

Ознаки нотаріальних процесуальних правовідносин:

-мають правовий характер, який визначається як законодавством про нотаріат, так і нормами матеріального права;

-обов'язковим суб'єктом цих правовідносин є нотаріус або інша особа, уповноважена на вчинення нотаріальних проваджень;

-за загальним правилом, нотаріус при здійсненні своєї діяльності не може виходити за межі, санкціоновані йому державою або міжнародним правом, якщо його дії суперечать нормам закону або правам інших осіб;

-багатосуб'єктність цих відносин, коли кількість сторін нотаріально посвідчуваного правочину не обмежується законодавством (наприклад, у правовідносинах, зумовлених спадкуванням) тощо.

Та роль, яку держава відвела нотаріусу в нотаріальному процесі, досить значна, в той же час його повноваження мають визначені законом межі.

Розкриваючи сутність нотаріальних процесуальних відносин, слід зазначити, що цивільні процесуальні правовідносини, виходячи із методу цивільного процесу, який є імперативно-диспозитивним, здійснюються через суд.

Суд наділений правом застосовувати до суб'єктів цивільних процесуальних відносин заходи примусу. Наприклад, якщо сторони на розпорядження суду добровільно не нададуть докази, то, згідно зі ст. 93 ЦПК, він може витребувати їх у примусовому порядку.

Для нотаріальних процесуальних правовідносин не характерний примус. їх можна зобразити за такою схемою: сторона 1- нотаріус - сторона 2.

Слід зауважити, що правоохоронна функція нотаріуса в деяких випадках вимагає аналогічного становища суб'єктів, як у суді. Оскільки кожна зі сторін правочину в нотаріальному провадженні має власний інтерес, необхідно зробити висновок, що у сторін можуть бути прямо протилежні негативні наслідки від посвідчення такого правочину.

Отже, роз'яснення нотаріуса мають бути спрямовані на обидві сторони, які, укладаючи правочин, забезпечують власні інтереси.

Нотаріальні процесуальні правовідносини характеризуються єдністю, бо вони мають один спільний об'єкт - нотаріальне провадження, яке підлягає вчиненню нотаріусом. Кожне окреме нотаріальне провадження своїм специфічним об'єктом входить в спільний об'єкт - нотаріальний процес як його складова. Єдність об'єкта і мети надає нотаріальним процесуальним правовідносинам однорідності, оскільки вони складаються між особами, які прагнуть вчинити нотаріальне провадження і завдяки цьому вільно об'єднуються в нотаріальному процесі, що спрямований на досягнення ними спільної мети - посвідчення правочину або іншого нотаріального акта. А в цивільному процесі об'єднання може відбуватися й без вільної згоди заінтересованих осіб, для залучення яких достатньо волевиявлення позивача або інших осіб, що беруть участь у справі. Так, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору між сторонами можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду (ч. 2 ст, 35 ЦПК). В нотаріальному процесі нотаріус або інші особи, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження, не можуть проти волевиявлення особи залучати її до участі у нотаріальному провадженні, оскільки її згода є обов'язковою.

Процедура вчинення нотаріального провадження має передбачати сукупність правовідносин, які виникатимуть на кожній стадії нотаріального процесу та які завдяки їй мають складати систему взаємопов'язаних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів. Разом з тим, правовідносини, що складаються на кожній стадії нотаріального процесу, є відносно самостійними, оскільки Тільки в єдності і певній послідовності вони являють собою єдине комплексне правовідношення, яке є нотаріальним провадженням або нотаріальним процесом.

Отже, нотаріальні процесуальні правовідносини - це суспільні відносини, які потенційно існують та забезпечуються державою через спеціальну процедуру, що передбачає їх безспірний і непримусовий характер та надає їм визначеного законом змісту, встановлюючи нормативними актами межі дозволеної поведінки суб'єктів нотаріального процесу.

Ці правовідносини виникають між суб'єктами нотаріального процесу з моменту звернення громадян чи юридичних осіб до нотаріусів та інших уповноважених осіб, яким державою надано право вчиняти нотаріальні провадження, і мають розвиватися протягом вчинення нотаріального провадження. В цьому випадку суспільні відносини набувають характеру нотаріальних процесуальних. Вони є складним явищем, оскільки обумовлюються множиною процесуальних зв'язків та різноманітністю прав та обов'язків, наданих особам, які вчиняють нотаріальні провадження, та особам, які звертаються за їх вчиненням. Вони можуть розпочинатися за заявою одних осіб і при їх вчиненні до нотаріального процесу можуть вступати за власною ініціативою інші особи. Нотаріальним процесуальним правовідносинам не характерний примус відносно їхніх суб'єктів.

Нотаріальні процесуальні правовідносини є складовою суспільних правовідносин, тому державою визначаються не лише їх внутрішні межі, дозволений характер, а й передбачаються правові наслідки у випадках, коли ці межі або характер не відповідають нормам закону. Так, одночасно з виникненням у нотаріальних процесуальних правовідносинах ознак спірності нотаріальне провадження має відкладатися або зупинятися. Це може зумовлюватися бажанням осіб звернутися до суду з метою позбавлення нотаріальних процесуальних правовідносин спірності.

Законом передбачено, що якщо нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, буде виявлено порушення закону громадянами або окремими посадовими особами, вони негайно повинні повідомити про це для вжиття необхідних заходів відповідні правоохоронні органи (ст. 51 Закону), але при цьому в ст. 42 Закону не встановлено жодних термінів щодо вирішення цього питання. Тому, на нашу думку, у разі, якщо в цих правовідносинах матимуть місце ознаки злочину, нотаріальне провадження має зупинятися до закінчення перевірки обставин компетентними органами слідства, прокуратури та суду.

Отже, нотаріальні процесуальні правовідносини охоплюють лише частину суспільних відносин, які можуть виникнути у процесі вчинення нотаріального провадження.

Таким чином, є необхідність визначити поняття межі нотаріальних процесуальних правовідносин та проаналізувати характер нотаріального процесу. На нашу думку, межі нотаріальних процесуальних правовідносин встановлюються рамками дозволеної поведінки суб'єктів правовідносин, оскільки нотаріальним процесом для нотаріуса не передбачена можливість вживати заходів щодо примусового їх регулювання і він не наділений для цього процесуальними засобами впливу на суб'єктів цих правовідносин. При цьому межі дозволеної поведінки визначаються як за прямою вказівкою у законі, так і можуть встановлюватися за аналогією закону або права.

Отже, є можливість визначити характер нотаріальних процесуальних правовідносин за такими ознаками:

-добровільний вступ та участь всіх суб'єктів нотаріального процесу у ньому;

-відсутність примусу навіть до зобов'язаної нормами матеріального права особи щодо вчинення нотаріального провадження;

-у межах нотаріального процесу не передбачено виконання зобов'язань в примусовому порядку;

-заборона розголошення нотаріальної таємниці;

-письмова форма реєстрації нотаріальних проваджень;

-зазначення у реєстрах відомостей - даних про всіх суб'єктів правовідносин;

-безспірність прав і обов'язків, які є підставою для вчинення нотаріального провадження і які мають доводитися суб'єктами нотаріального процесу за допомогою безспірних доказів;

-правоохоронний та правозахисний зміст правовідносин. Отже, можна говорити про те, що характер провадження та його межі - поняття взаємопов'язані, оскільки межі нотаріальних процесуальних правовідносин складаються з умов вчинення нотаріального провадження, визначених законодавством про нотаріат, і при цьому враховується характер цих відносин.

За характером нотаріальних процесуальних правовідносин є можливість зробити висновок, що ці правовідносини повинні породжувати такі властивості нотаріальних документів, як загальнообов'язковість та незмінність. Дійсно, характер їх відрізняється демократичними ознаками, але будь-яке надання їх наслідкам владного характеру призведе до небажаних результатів, одним з яких є фетишизація нотаріальної процесуальної форми.

Так, одним із наслідків може бути посвідчення договору між сторонами, який має нести в собі основні характерні ознаки правовідносин -добровільність укладення та посвідчення договору, безспірність прав та обов'язків осіб тощо. Але за згодою суб'єктів нотаріальних процесуальних правовідносин умови договору можуть бути змінені або він може бути розірваний за згодою обох сторін.

Таким чином, нотаріально посвідчені документи не можуть вважатися правовими актами, на які поширюється така властивість як незмінність. Щодо загальнообов'язковості, то документи, посвідчені в нотаріальному порядку, повинні набирати юридичної сили та бути обов'язковими як для нотаріусів, так і для осіб, за заявою яких вони посвідчені або засвідчені, та їх правонаступників, а також для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб на весь період їх дії.

Правовідносини не можуть складатися лише із вищенаведених прав і обов'язків нотаріуса, оскільки для їх існування необхідна наявність та відповідність прав одного суб'єкта обов'язкам іншого, і навпаки. Правова сутність нотаріальних процесуальних правовідносин полягає також у тому, що вони є правовим зв'язком між особами, які вчиняють нотаріальні провадження, та іншими учасниками нотаріального процесу. Цей зв'язок обумовлюється необхідністю охорони і захисту безспірних прав, посвідченням юридичних фактів, вчиненням інших нотаріальних проваджень для надання їм юридичної вірогідності.

Для цього до особи, яка має намір займатися нотаріальною практикою, висуваються значні вимоги: крім прав та обов'язків для нотаріуса передбачено певне коло обмежень (чітко визначена компетенція, неможливість виконувати іншу оплачувану роботу тощо), щоб запобігти негативному впливу на його професійну діяльність.

Отже, держава створює систему гарантійних заходів для осіб, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження, і визначає нотаріуса обов'язковим суб'єктом нотаріальних процесуальних відносин для виконання обов'язку - державного контролю за законністю. Відтак нотаріальна процесуальна форма в деяких випадках прямо встановлюється законом як обов'язково передбачена для здійснення найважливіших прав громадян, що зумовлює набуття нотаріально посвідченим документом юридичної вірогідності.

Але обов'язок нотаріально посвідчувати найважливіші дії не позбавляє нотаріальні процесуальні правовідносини диспозитивної основи, оскільки їх виникнення та розвиток залежать від вольових дій осіб, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження. Вольовий характер нотаріальних процесуальних правовідносин можна підкреслити тим, що вони утворюють систему. Так, виникнення і розвиток одних правовідносин залежить від виникнення і розвитку інших, але вступ інших суб'єктів у вже існуючі правовідносини також має здійснюватися лише за їх вільною згодою. Тут мається на увазі випадок, коли посвідчується договір відчуження нерухомого майна, що належить особі за правом спільної сумісної власності. У такому разі один Із співвласників володіє правом, а не обов'язком висловлювати свою волю щодо згоди або незгоди на відчуження майна, і нотаріус не може його зобов'язати звернутися до нотаріальної контори, відповідати на пропозиції нотаріуса тощо14.

Під системою нотаріальних процесуальних правовідносин розуміється правовий зв'язок між правами та обов'язками всіх суб'єктів нотаріального процесу як матеріального, так і процесуального з місту, який має охоплюватися нотаріальною процесуальною формою. Так, це питання пов'язане із впливом на права осіб, їх послідовним розвитком на різних

етапах та стадіях нотаріального процесу і обумовлюється можливістю та необхідністю для окремих проваджень вступу в процес осіб, які не брали участі в його відкритті.

Нами поставлено завдання аналізу нотаріальних процесуальних правовідносин як системи. Це випливає з положення, що системна їх модель є для нотаріального процесу базовою, на якій можуть ґрунтуватися ті чи інші параметри процесу, що являє собою складне, динамічне і в той же час цілісне утворення - систему, яка об'єднує множину суб'єктів та нотаріальних процесуальних правовідносин і розвивається стадійно, а тому в цілому є складним правовідношенням.

Значення нотаріальних процесуальних правовідносин полягає у тому, що вони:

-є добровільною формою охорони й захисту безспірних прав та реалізації норм права при здійсненні нотаріального процесу;

-виступають як процесуальна гарантія всебічної охорони й захисту прав та інтересів осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних проваджень;

-у них реально втілюється процесуальна форма - єдиний порядок здійснення нотаріального процесу та ведення нотаріального діловодства;

-через нотаріальні процесуальні правовідносини правильно визначається коло зацікавлених у вчиненні нотаріального провадження осіб, сфера належної поведінки суб'єктів цих правовідносин та забезпечення розвитку нотаріального процесу шляхом здійснення цими суб'єктами своїх прав та обов'язків;

-вони пов'язані з матеріально-правовими відносинами, що зумовлює можливість захисту їх суб'єктами своїх прав та охоронюваних законом інтересів у нотаріальному порядку;

-нотаріальні процесуальні правовідносини мають у своїй основі рівність прав всіх

суб'єктів нотаріального процесу, що зумовлює їх демократизм і непримусовий порядок виникнення.

3.2. Підстави виникнення нотаріальних процесуальних відносин

Для виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин необхідні певні підстави: наявність певних юридичних фактів; норми законодавства про нотаріат.

Юридичні факти - обставини, з наявністю яких нотаріальний процесуальний закон пов'язує виникнення, зміну або припинення нотаріальних процесуальних правовідносин. Як правило, цивільні процесуальні відносини виникають на підставі не одного, а декількох юридичних фактів. Такими юридичними фактами є події, дії, або стан.

Так, юридичний факт - це дія, яка може визначати початок та розвиток нотаріальних процесуальних правовідносин на певних стадіях нотаріального процесу. За загальним правилом, підставою для виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин та порушення нотаріального процесу є усна або письмова заява заінтересованої особи на вчинення нотаріальної дії та відповідна оплата, передбачена статтями 42, 19, 31 Закону.

Щодо такого юридичного факту, як подія, то до нього можна віднести факт смерті особи (оголошення померлою), який є підставою для відкриття спадщини як стадії нотаріального провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.

Стан особи має безпосередній зв'язок з можливістю нотаріуса розпочинати нотаріальне провадження, а також можливістю особи стати суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин, визначає необхідність участі у провадженні органів опіки та піклування або представників. Наприклад, стан недієздатності суб'єкта нотаріальних процесуальних відносин слід пов'язувати з відмовою у вчиненні нотаріального провадження (ст. 49 Закону).

Оскільки суспільні відносини, що складаються між нотаріусом та особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних проваджень, врегульовані нормами нотаріальної процедури, важливою передумовою виникнення, зміни або припинення нотаріальних процесуальних правовідносин є волевиявлення зацікавленої особи і відсутність норми закону, яка б заперечувала можливість вчинення нотаріального провадження. За відсутності конкретної норми, що визначає права та обов'язки суб'єктів нотаріальних процесуальних відносин та їх можливі процесуальні дії, ці правовідносини можуть встановлюватися за аналогією із законом та правом.

Норми нотаріальної процедури мають визначати не тільки права й обов'язки суб'єктів нотаріального процесу, а й встановлювати шляхи та засоби правильного, швидкого, єдиного порядку вчинення нотаріальних проваджень.

3.3. Елементи нотаріальних процесуальних відносин: суб'єкти, зміст та об'єкт

До елементів нотаріальних процесуальних правовідносин належать суб'єкти, зміст та об'єкт.

3.3.1. Суб'єкти нотаріальних процесуальних відносин та їх загальна класифікація

Всі учасники нотаріального процесу є суб'єктами нотаріальних процесуальних правовідносин. За певними ознаками, характером заінтересованості, їх процесуальним становищем, роллю у процесі суб'єкти нотаріального процесу виконують різні функції, переслідують певну мету. Всі ці ознаки створюють передумови для їх класифікації, яка має велике наукове, практичне та правотворче значення.

Залежно від функцій та цілей деякі українські вчені відносять до суб'єктів нотаріального процесу: нотаріальні органи; юридично заінтересованих осіб; осіб, не зацікавлених у результатах нотаріальної справи, але які також беруть участь у нотаріальному процесі.

Щодо даної класифікації, то вона має деякі неточності. Так, нотаріальні органи не є безпосередніми суб'єктами нотаріальних процесуальних відносин, оскільки нотаріальні дії має право вчиняти лише нотаріус чи особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, наприклад, особи, зазначені у ст. 40 Закону України "Про нотаріат". Але особи, які зазначені у ст. 40 Закону, а також уповноважені на вчинення нотаріальних дій особи органів місцевого самоврядування, посадові особи консульських установ та дипломатичних представництв в силу своєї компетенції не є нотаріальними органами.

Російські учені також надають класифікацію суб'єктів нотаріального права. До першої групи вони відносять нотаріуса17, другу групу називають "Інші суб'єкти нотаріального права" і відносять до неї: помічника нотаріуса, замісника тимчасово відсутнього нотаріуса

та технічний персонал.18 У цій же групі виділяють осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні, водночас зазначають, що вони є суб'єктами нотаріального права: 1) сторони нотаріальної дії; 2) особи, чиї права та законні інтереси зачіпаються вчиненням нотаріальної дії; 3) особи, які сприяють вчиненню нотаріальної дії, але не мають у ній власного матеріально-правового інтересу.

Щодо даної класифікації, то у ній йдеться про суб'єктів нотаріального права, тобто розкривається статус нотаріуса через організацію його діяльності, а не як обов'язкового суб'єкта нотаріальних процесуальних відносин. Технічний персонал також не є суб'єктом нотаріального процесу. Щодо третьої групи, де йдеться про осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні (нотаріальному процесі. - С.Ф.), то її слід доповнити особами, які вчиняють нотаріальне провадження: нотаріус, інші уповноважені на вчинення нотаріальних дій особи.

З урахуванням різних думок учених щодо суб'єктного складу нотаріальних процесуальних відносин, на нашу думку, слід запропонувати таку класифікацію.

Загальна класифікація суб'єктів нотаріальних процесуальних правовідносин:

До першої групи належать особи, які вчиняють нотаріальні провадження:

-державні нотаріуси;

-приватні нотаріуси; замісник приватного нотаріуса (ст. 29 Закону);

-уповноважені на вчинення нотаріальних проваджень посадові особи органів місцевого самоврядування;

-посадові особи, вказані у ст. 40 Закону;

-посадові особи консульських установ та дипломатичних представництв України за кордоном;

Допоміжний персонал: помічник.

До другої групи належать особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні.

У даній групі необхідно виділити дві підгрупи.

До першої підгрупи слід віднести осіб, які звернулися за вчиненням нотаріального провадження з метою охорони своїх прав та інтересів або вступають у вже розпочате провадження, відповідно: заявники (фізичні та юридичні особи) та заінтересовані особи, які можуть вступити у нотаріальний процес за власною ініціативою, оскільки їхні права та законні інтереси зачіпаються вчинюваною нотаріальною дією.

До другої підгрупи належать особи, які порушують або вступають у нотаріальне провадження з метою охорони прав та інтересів інших осіб: процесуальні представники фізичних та юридичних осіб, представники, опікуни, піклувальники, патронатні вихователі, органи опіки та піклування, охоронці спадкового майна (зокрема, ними можуть бути опікуни, тобто особи, які були призначені для опіки над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме), виконавець заповіту,