23. Префіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.

Префіксальний спосіб-творення похідних шляхом приєднання словотвірного форманта-префікса- до твірної бази: СФр +слово. Тому похідні лишаються в межах тієї частини мови , до якої належить твірне слово, і зберігають його морфонологічні ознаки. Префіксальний формант переважно не змінює лексичного значення твірного слова , він є виразником модифікаційного словотвірного значення :ви-котити ‘дія назовні’, від-котити-о ‘дія в певному напрямку’.Продуктивність цього способу є неоднакова в системі різних частин мови . Продуктивною є префіксація дієслів . малопродуктивною – іменників та прикметників , найменш продуктивною – прислівників.

26. Префіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення похідних

Префіксально-постфіксальний спосіб – творення похідних одночасним приєднанням словотвірного форманта – префікса і постфікса – до інфінітива. Схема виглядає так: P + інфінітив + Pf. Цей спосіб словотворення характерний лише для похідних дієслів. Постфіксальний компонент формує семантику зворотності, неперехідності дії, вираженої інфінітивом, а префікс модифікує її за характером перебігу дії: «інтенсивність дії» - кричати -0 – роз-кричати – 0 –са; «результативно-негативна дія» - грати-0 – до-грати-0-са.

Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб – творення похідного слова одночасним приєднанням трикомпонентного конфікса – префікса, суфікса і постфікса – до твірних основ двох частин мови – іменника і прикметника. В українській мові творяться і окремі дієслова за допомогою такого способу творення. Конфіксальний формант моє два словотвірні значення: «стати тим або набути ознаки того, на кого вказує твірне слово» - з-банкрут-и-ти-0-ся; «локалізація дії в місці на яке вказує твірне слово» - при-земл-и-ти-0-ся.

27.Конфіксальні способи творення похідних. Загальна характеристика

У процесі творення значної кількості похідних слів беруть участь конфіксальні форманти.

Конфіксальні форманти (дво- і трикомпонентні) – це функціональна єдність двох або трьох морфем, які лише разом утворюють нове слово префіксально-суфіксальним, префікслально-постфіксальним, суфіксально-постфіксальним, префіксально-суфіксально-постфіксальним способом. Процедура встановлення конфіксальних формантів така сама, як і власне афіксальних:

Спів-розмов-ник-0

-розмов- (а)

Спів--ник

28. Способи творення складних слів в укр. Мові

Існує декілька способів творення складних слів в укр. мові. Складання – спосіб творення похідних шляхом обєднання в одну лексичну одиницю кількох слів, кількох основ або частин слів. Залежно від того, які компоненти твірної бази входять до похідного слова, розрізняють словоскладання, осново складання, осново-словоскладання та абревіацію.

Словоскладання – творення похідних шляхом поєднання кількох слів в одну лексичну одиницю без втрати ними словозмінної здатності та наголошуваності обох компонентів. У такий спосіб на твірній базі утворюються складені слова, які позначають одне поняття, але кожен компонент зберігає морфологічну ознаку – відмінюваність і акцентуаційну ознаку. Наприклад, батꞌк-о-мат-и,

батꞌк-а-матерꞌ-і, батꞌк-у-матерꞌ-і. Словоскладанням і такі складені слова, твірною базою яких є словосполучення прикладкового типу – сполука двох іменників, один із який виконує функцію означення: міст-о-герой-0, міст-а-герой-а, міст-у-герой-у. Шляхом словоскладання утворюються переважно іменники (брати-богатирі), обмежено прислівники (любо-дорого, більш-менш), прикметники (тихий-тихесенький) і дієслова (любив-любов).

Основоскладання -спосіб творення похідних шляхом обєднання в одну лексичну одиницю кількох основ. Основоскладання відбувається на твірній базі сурядних і підряднихсполукслів за допомогою інтерфікса та супроводжується втратою одним зі словотвірних компонентів словозмінної здатності. Основоскладання обов’язково поєднується із суфіксацією, іноді префіксацією. У результаті осново складання утворюються складні слова – композити. Наприклад, сꞌін-о-кіс-0-0, сꞌін-о-кос-0-у, сꞌін-о-кос-0-ом. Інтерфікс робить незмінюваною першу основу та слугує показником осново складання.

Основоскладання надзвичайно продуктивний спосіб творення похідних іменників (жовт-о-брꞌуш-к-а) та прикметників (лꞌів-о-береж-н-ий), а також прислівників (бос-о-ніж-0).

Осново-словоскладання – різновид складання похідних на твірній базі сурядних і підрядних сполук шляхом обєднання в одну лексичну одиницю основи першого компонента і слова другого компонента. На відміну від основоскладання, упохідних цього способу творення другий компонент є словом, а не основою: лісостеп (ліс і степ), синьо-жовтий (синій і жовтий). Осново-словоскладання дуже продуктивний спосбі творення похідних іменників (сух-о-фрукт-и) та прикметників (кисл-осолодк-ий ).

Абревація– спосбі творення складноскорочених і скорочених похідних на твірній базі різних за структурою та значенням сполук слів. Обумовлена тенденцією до економії засобів вираження. Шляхом абревіації утворюються складноскорочені слова, які називають абревіатурами. Вони складаються з усічених морфем – абревіатурних морфем (аброморфем).

Виокремлюють ще один спосіб творення, який називається лексико-синтаксичним, або зрощенням. Це історичний спосіб творення похідних на базі вільного словосполучення шляхом злиття компонентів в єдину цілісну лексичну одиницю без будь-яких формально-граматичних змін. Згодом вони почали зазнавати впливу більш сильної словотвірної моделі – осново складання.