
- •1.Морфеміка як підсистема мови.Морфемологія як розділ морфології. Об’єкт, предмет і завдання морфемології
- •3.Теоретичне та практичне значення морфемології
- •8. Концепції морфеми у сучасному мовознавстві. Морфема за і. Бодуеном де Куртене.
- •9. Принципи виокремлення у словоформах лінійних одиниць - морфів.
- •10. Правила зведення морфів у парадигматичну одиницю - морфему.
- •11.Морфи, аломорфи та варіаморфи: їх дистрибутивні особливості
- •12.Морфема і морф. Спільні і відмінні ознаки.
- •13. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •16.Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів.
- •17.Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчень.
- •19. Інтерфікси та інфікси.
- •18.Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів.
- •20. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови
- •24. Поняття морфонеми Голосні морфонеми українського словотворення.
- •21.Поняття нульового афікса. -0- суфікси, -0- закінчення в укр.Мові.
- •22. Явище асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів та постфіксів.
- •26. Усічення та накладанняморфів як характерніявищаукраїнськогословотворення.
- •23. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології.
- •25. Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми українського словотворення
- •1.Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору як мовознавчої дисципліни.
- •2.Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами
- •3. Синхронний і діахронний аспекти словотвору.
- •7. Твірна і похідна основи. Непохідна основа
- •8. Словотв формант. Види
- •10.Словотвірна мотивація. Критерії встановлення синхронних відношень мотивації (похідності) між словами.
- •12. Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови.
- •13. Словотвірна парадигма. Характерні особливості словотвірних парадигм у різних частинах мови.
- •17. Словотвірне значенняпохідного слова; методика його визначення.
- •18. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •24. Суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •25. Префіксально-суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика
- •20. Словотвірна продуктивність. Види обмежень при словотворенні:семантичні, формальні, стилістичні.
- •21. Загальна характеристика способів словотворення сучасної української мови
- •22. Характеристика афіксальних способів словотворення української мови.
- •23. Префіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •26. Префіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення похідних
- •27.Конфіксальні способи творення похідних. Загальна характеристика
- •28. Способи творення складних слів в укр. Мові
- •29. Способи творення складених слів в українській мові
- •31. Словотвірні словники. Принципи укладання
23. Префіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
Префіксальний спосіб-творення похідних шляхом приєднання словотвірного форманта-префікса- до твірної бази: СФр +слово. Тому похідні лишаються в межах тієї частини мови , до якої належить твірне слово, і зберігають його морфонологічні ознаки. Префіксальний формант переважно не змінює лексичного значення твірного слова , він є виразником модифікаційного словотвірного значення :ви-котити ‘дія назовні’, від-котити-о ‘дія в певному напрямку’.Продуктивність цього способу є неоднакова в системі різних частин мови . Продуктивною є префіксація дієслів . малопродуктивною – іменників та прикметників , найменш продуктивною – прислівників.
26. Префіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення похідних
Префіксально-постфіксальний спосіб – творення похідних одночасним приєднанням словотвірного форманта – префікса і постфікса – до інфінітива. Схема виглядає так: P + інфінітив + Pf. Цей спосіб словотворення характерний лише для похідних дієслів. Постфіксальний компонент формує семантику зворотності, неперехідності дії, вираженої інфінітивом, а префікс модифікує її за характером перебігу дії: «інтенсивність дії» - кричати -0 – роз-кричати – 0 –са; «результативно-негативна дія» - грати-0 – до-грати-0-са.
Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб – творення похідного слова одночасним приєднанням трикомпонентного конфікса – префікса, суфікса і постфікса – до твірних основ двох частин мови – іменника і прикметника. В українській мові творяться і окремі дієслова за допомогою такого способу творення. Конфіксальний формант моє два словотвірні значення: «стати тим або набути ознаки того, на кого вказує твірне слово» - з-банкрут-и-ти-0-ся; «локалізація дії в місці на яке вказує твірне слово» - при-земл-и-ти-0-ся.
27.Конфіксальні способи творення похідних. Загальна характеристика
У процесі творення значної кількості похідних слів беруть участь конфіксальні форманти.
Конфіксальні форманти (дво- і трикомпонентні) – це функціональна єдність двох або трьох морфем, які лише разом утворюють нове слово префіксально-суфіксальним, префікслально-постфіксальним, суфіксально-постфіксальним, префіксально-суфіксально-постфіксальним способом. Процедура встановлення конфіксальних формантів така сама, як і власне афіксальних:
Спів-розмов-ник-0
-розмов- (а)
Спів--ник
28. Способи творення складних слів в укр. Мові
Існує декілька способів творення складних слів в укр. мові. Складання – спосіб творення похідних шляхом обєднання в одну лексичну одиницю кількох слів, кількох основ або частин слів. Залежно від того, які компоненти твірної бази входять до похідного слова, розрізняють словоскладання, осново складання, осново-словоскладання та абревіацію.
Словоскладання – творення похідних шляхом поєднання кількох слів в одну лексичну одиницю без втрати ними словозмінної здатності та наголошуваності обох компонентів. У такий спосіб на твірній базі утворюються складені слова, які позначають одне поняття, але кожен компонент зберігає морфологічну ознаку – відмінюваність і акцентуаційну ознаку. Наприклад, батꞌк-о-мат-и,
батꞌк-а-матерꞌ-і, батꞌк-у-матерꞌ-і. Словоскладанням і такі складені слова, твірною базою яких є словосполучення прикладкового типу – сполука двох іменників, один із який виконує функцію означення: міст-о-герой-0, міст-а-герой-а, міст-у-герой-у. Шляхом словоскладання утворюються переважно іменники (брати-богатирі), обмежено прислівники (любо-дорого, більш-менш), прикметники (тихий-тихесенький) і дієслова (любив-любов).
Основоскладання -спосіб творення похідних шляхом обєднання в одну лексичну одиницю кількох основ. Основоскладання відбувається на твірній базі сурядних і підряднихсполукслів за допомогою інтерфікса та супроводжується втратою одним зі словотвірних компонентів словозмінної здатності. Основоскладання обов’язково поєднується із суфіксацією, іноді префіксацією. У результаті осново складання утворюються складні слова – композити. Наприклад, сꞌін-о-кіс-0-0, сꞌін-о-кос-0-у, сꞌін-о-кос-0-ом. Інтерфікс робить незмінюваною першу основу та слугує показником осново складання.
Основоскладання надзвичайно продуктивний спосіб творення похідних іменників (жовт-о-брꞌуш-к-а) та прикметників (лꞌів-о-береж-н-ий), а також прислівників (бос-о-ніж-0).
Осново-словоскладання – різновид складання похідних на твірній базі сурядних і підрядних сполук шляхом обєднання в одну лексичну одиницю основи першого компонента і слова другого компонента. На відміну від основоскладання, упохідних цього способу творення другий компонент є словом, а не основою: лісостеп (ліс і степ), синьо-жовтий (синій і жовтий). Осново-словоскладання дуже продуктивний спосбі творення похідних іменників (сух-о-фрукт-и) та прикметників (кисл-осолодк-ий ).
Абревація– спосбі творення складноскорочених і скорочених похідних на твірній базі різних за структурою та значенням сполук слів. Обумовлена тенденцією до економії засобів вираження. Шляхом абревіації утворюються складноскорочені слова, які називають абревіатурами. Вони складаються з усічених морфем – абревіатурних морфем (аброморфем).
Виокремлюють ще один спосіб творення, який називається лексико-синтаксичним, або зрощенням. Це історичний спосіб творення похідних на базі вільного словосполучення шляхом злиття компонентів в єдину цілісну лексичну одиницю без будь-яких формально-граматичних змін. Згодом вони почали зазнавати впливу більш сильної словотвірної моделі – осново складання.