17. Словотвірне значенняпохідного слова; методика його визначення.

Семантика похідного слова формується на базі семантики твірного слова по-різному. Значення похідних може дорівнювати значенню його структурних компонентів – твірної основи і словотвірного форманта. Значення таких слів прозоре ї: слів прозоре ї: с’н’іж-ок-0 «невеликий сніг», с’н’іж-ишч-е «великий сніг».

Значення багатьох слів не є простою сумою значень їх компонентів. Адже, як відомо, лексичне значення слів набагато ширше, ніж те, яке формально виражене його структурою. Такі похідні містять так звані «прирощені» семи (І.Милославський), «додаткові семантичні компоненти» (О. Земська), «супровіднізначення» (Н.Янко-Триницька), які не можна «приписати» ні твірній основі, ні словотвірному форманту.

Лексичні значення таких слів необхідно знати. Наприклад, зі словотвірної структури слів – зі значення твірної основи і словотвірного форманта – не можна встановити компоненти значення «рослина», «квітка», «риба», «птах», «гриб», «фарба» в похідних: син-ец’-0 «квітка (волошка)», син-ец’-0 «риба, різновид ляща» і син-ець’-0 «посиніле місце на тілі як слід удару»;

Властивість похідного слова виражати те, що не міститься у значенні його складових частин, називають фразеологічністю лексичної семантики.Так, похідні на позначення «особи за відношенням до процесуальної ознаки» можуть мати такі фразеологічні(прирощені, за І.Милославським) компоненти значення «професія» (законодав-ец’-0) «вид заняття» (покуп-ец’-0) «фізіологічна дія» (кур-ец’-0).

Семантика похідного слова є комплексом таких значень – лексичного, граматичного, категорійного та словотвірного, які розрізняються заобсягомпередаваного ними змісту та рівнем абстрагування.

Словотвірне значення – необов’язкове (властиве лише похідним словам), не індивідуальне, є «способом відображення дійсності», серійне (повторюється у словах з однаковою словотвірною структурою), не утворює ряди протиставних значень у межах єдиної категорії. Засобом вираження словотвірного значення є словотвірний формант у поєднанні з твірною основою.

18. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.

Предметом словотвору є словотвірна семантика - словотвірне значення, зумовлене словотвірною мотивацією, в основі якої лежить формальне і семантичне відношення між твірним і похідним словами.

Термін «словотвірнезначення» на позначення нового поняття – значення, яке виявляється в певній словотворчій групі слів у межах граматичного класу, - увів Б.Головін.

Термін «дериваційне значення» запровадив у науковий обіг О.Реформатський у 1955р.

Відомі два підходи до визначення словотвірного значення слова – вузький і широкий.

Вузьке розуміння словотвірного значення має індивідуальний характер, власне це «мотивоване лексичне значення» кожного окремого взятого похідного слова. Словотвірномотивованелексичнезначення передає словотвірна перифраза – двокомпонентна структура, яка є «формулою словотвірного тлумачення» і яка складається з узагальненого, переважно займенникового, слова і характеристичної ознаки: л’ікар-0 – «хто лікує». У такому разі словотвірна структура слова віддзеркалює семантичне відношення між похідним і безпосередньо твірним словами і формальне взаємовідношення в похідній основі твірної основи та словотвірного форманта.

ПС л’ікар-0 ТОл’ікува-СФ-ар-Словотвірно мотивоване знач. пох. сл. «хто […] лікує»

У широкому розумінні словотвірне значення – це узагальнене значення, властиве похідним одного словотвірного типу, яке встановлюється на основі семантичного відношення мотивувальних (твірних) і мотивованих (похідних) слів, абстраговано від їхніх конкретних лексичних значень.

Приклади словотвірних значень

1. «хто [характеризується за відношенням] до предмета» казкар, книгар

2. «хто [характеризується за відношенням] до дії» лікар, пекар

3. «хто [характеризується за відношенням] до ознаки» скупар, глухар

У простихсловахсловотвірними формантами є афікси та конфікси. Афікси – префікс; постфікс. Конфікси – префікс і суфікс; суфікс і постфікс; префікс, суфікс і постфікс.

У складних словах словотвірне значення має іншу, відмінну від простих похідних, природу. Словотвірне слово – це синтагма, що складається зі значеннєвих компонентів (основ або слів).

1. Синтагматичне значення – це найбільш абстрактне словотвірне значення, характерне лише для складних слів, яке полягає в «ідеї єднання» компонентів складного слова.

У складних словах виразниками словотвірних значень є такі форманти:

1) інтерфікси -о-, -0- науковотехнічний, генерал-майор

2) інтерфікси -о-, -е-, -и- і суфікс (найчастіше) або префікс і суфікс (рідше): земл-е-мір-0-0, шест-и-тижн-ев-ий

3) інтерфікс -и-, -0- (генетичне закінченнянаказовоїформидієсл.) перекотиполе, гуляйполе

4) інтерфікс -и-, -ох-, -0- (генетичнезакінченнячислівників) і суфікстр-и-кут-н-ий, дв-ох-сот-0-р’ічч-0-а

5) операційний формант, усталений порядок слів, закріплений єдиним наголосом (у словах): бознашчо, вічнозелений.

Словотвірне значення – це узагальнене значення ряду похідних слів з одним і тим же словотворчим засобом, яке відрізняє похідне слово від непохідного: косар, кобзар, зброяр – назви осіб за родом їх діяльності; садовий, зимовий, науковий, казковий – "властивий чомусь – саду, зимі, науці, казці".

Семантика похідного слова є комплексом лексичного, граматичного, категор.та словотвірного знач.

Лексичне значення слова виражається його основою. Воно обов’язкове, індивідуальне. Граматичне значення властиве цілому класу слів(кіт-0, -а, -у). Категорійне знач – обов’язкове, найбільш абстрактне, узаг. ЛЗ слів однієї частини мови як відображення зв’язку з предметами та явищами. (знач. Ім.. - предметність). Словотвірне значення належить усім словам, що мають однаковий словотворчий засіб: Полтавщина, Донеччина, Вінничина; лисячий, котячий, телячий. Властиве лише пох.словам

Відповідно до різновидів семантичних відношень між твірним та похідними словами виділяють такі типи словотвірних значень

1.Мутаційне СЗ – таке знач. похідного слова, яке відрізняється від твірного лексичною семантикою. Відмінність виражається формантом, тобто похідне слово має мутаційні морфи. Цей тип СЗ проявляється при лексичній деривації

2.Модифікаційне СЗ – знач. похідного слова, яке відрізняється від твірного не загальною семантикою, а стилістичними відтінками в значенні, тобто похідне слово має модиф. морфи. Цей тип також формується при лексичній деривації

3.Транспозиційне СЗ – таке знач. пох. слова, яке тотожне за лексичним наченням з твірним, але яке набуває іншого категорійного(частиномовного) значення і виконує іншу синтаксичну функцію, тобто похідне слово має транспозиційні морфи. Оскільки транспозиційне СЗ змінює лише частиномовну належність похідного, тобто його синтаксичну функцію, то воно належить до синтаксичної деривації.

19. Словотвірна категорія. Типові словотвірні категорії української мови

Словотвірні типи функціонують в межах словотвірної категорії. Адже те саме словотвірне значення типу може бути виражене фонемно різними словотвірними формантами. Так, словотвірне значення «особа - виконавець/носій процесуальної ознаки» передають суфікси:

ач – виклад-ач, дій-ач, коп-ач;

ун – біг-ун, веред-ун, крик-ун;

тель – вихова-тель, губи-тель, учи-тель;

ель – бор-ець, жн-ець, твор-ець

ар – лік-ар, пек-ар, ток-ар.

Таке об*єднання похідних слів, що належать до різних словотвірних типів називають словотвірною категорією.

Словотвірна категорія – комплексна одиниця словотворення, що об*єднує похідні різних словотвірних типів зі спільним словотвірним значенням та однаковим способом творення, але з різними за фонемним вираженням словотвірними формантами. Словотвірна категорія є зручним інструментом лінгвістичного опису та впорядкування лексики різних частин мови. Відповідно до частиномовної належності всі словотвірні категорії поділяють на іменникові, прикметникові, дієслівні, прислівникові. У межах кожної частини мови з урахуванням семантики твірної основи і способу творення похідних встановлюються власні словотвірні категорії.

Словотвірні категорії іменників (суфіксальні похідні з твірною основою дієслова) зі значенням

-« абстрактна процесуальна ознака» : збира – нн-я , малюва-нн-я, біг-, наказ-, моль – б –а, прось-б-а, гриз-от-а, роб-от-а.

- «особа – діяч/носій процесуальної ознаки» : мрій-ник, настав-ник, плакс-ій, їзд-ок, гастрол-ер, адрес-ат, вож-ак.

- «предмет»: довід-ник, вимик-ач, лій-к-а, двиг-ун, морози-в-о

-«місце» : ковза-нк-а, спа-льн-а, друк-арн-я, пас-овищ-е, жи-тл-о, ізол-ятор.