
- •1.Морфеміка як підсистема мови.Морфемологія як розділ морфології. Об’єкт, предмет і завдання морфемології
- •3.Теоретичне та практичне значення морфемології
- •8. Концепції морфеми у сучасному мовознавстві. Морфема за і. Бодуеном де Куртене.
- •9. Принципи виокремлення у словоформах лінійних одиниць - морфів.
- •10. Правила зведення морфів у парадигматичну одиницю - морфему.
- •11.Морфи, аломорфи та варіаморфи: їх дистрибутивні особливості
- •12.Морфема і морф. Спільні і відмінні ознаки.
- •13. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •16.Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів.
- •17.Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчень.
- •19. Інтерфікси та інфікси.
- •18.Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів.
- •20. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови
- •24. Поняття морфонеми Голосні морфонеми українського словотворення.
- •21.Поняття нульового афікса. -0- суфікси, -0- закінчення в укр.Мові.
- •22. Явище асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів та постфіксів.
- •26. Усічення та накладанняморфів як характерніявищаукраїнськогословотворення.
- •23. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології.
- •25. Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми українського словотворення
- •1.Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору як мовознавчої дисципліни.
- •2.Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами
- •3. Синхронний і діахронний аспекти словотвору.
- •7. Твірна і похідна основи. Непохідна основа
- •8. Словотв формант. Види
- •10.Словотвірна мотивація. Критерії встановлення синхронних відношень мотивації (похідності) між словами.
- •12. Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови.
- •13. Словотвірна парадигма. Характерні особливості словотвірних парадигм у різних частинах мови.
- •17. Словотвірне значенняпохідного слова; методика його визначення.
- •18. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •24. Суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •25. Префіксально-суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика
- •20. Словотвірна продуктивність. Види обмежень при словотворенні:семантичні, формальні, стилістичні.
- •21. Загальна характеристика способів словотворення сучасної української мови
- •22. Характеристика афіксальних способів словотворення української мови.
- •23. Префіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •26. Префіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення похідних
- •27.Конфіксальні способи творення похідних. Загальна характеристика
- •28. Способи творення складних слів в укр. Мові
- •29. Способи творення складених слів в українській мові
- •31. Словотвірні словники. Принципи укладання
22. Характеристика афіксальних способів словотворення української мови.
Афіксальні способи базуються на словотвірному форманті , за допомогою якого утворене похідне слово і який є основним засобом вираження словотвірного значення . Афіксальні форманти поділяють на власне афіксальні та конфіксальні . Власне афіксальні форманти – однокомпонентні ,формально вони тотожні морфемі . Семантично вони актуалізують словотвірне значення морфеми –афікса у словотвірній функції. Афіксальний словотвірний формант встановлюється шляхом ‘віднімання’ основ слів у мінімальній словотвірній парі –‘’віднімання’’від похідної основи(або словоформи ) твірної основи (або словоформи):- не-спокійний спокійний В основі слова є інколи декілька афіксів , проте не всі вони можуть бути словотвірними. Деякі з них слугують для вираження граматичних значень і тому є словозмінними. Префіксальний спосіб-творення похідних шляхом приєднання словотвірного форманта-префікса- до твірної бази: СФр +слово. Тому похідні лишаються в межах тієї частини мови , до якої належить твірне слово, і зберігають його морфонологічні ознаки. Префіксальний формант переважно не змінює лексичного значення твірного слова , він є виразником модифікаційного словотвірного значення :ви-котити ‘дія назовні’, від-котити-о ‘дія в певному напрямку’.Продуктивність цього способу є неоднакова в системі різних частин мови . Продуктивною є префіксація дієслів . малопродуктивною – іменників та прикметників , найменш продуктивною – прислівників. Суфіксальний спосіб-творення похідного слова шляхом приєднання словотвірного форманта –суфікса- до твірної основи: ТО+СФs. Словотвірний формант – суфікс може бути нульовим у випадках ,коли похідна основа не містить фонемного афікса , але в похідному слові є словотвірне значення , яке в інших похідних передають фонемно виражені форманти: наказ-0-(0)наказа-(ти-0) Суфіксація –один з найпродуктивніших способів творення похідних в українській мові , за допомогою якого утворюються численні похідні іменники ,прикметники, а також дієслова та прислівники. Посфіксальний спосіб- приєднання постфіксального словотвірного форманта до твірної бази –вихідної словоформи дієслів , прислівників та займенників . Потенційно від кожного дієслова можливе -с’а- дієслово: інфінітив + СФpf, однак утворюються вони лише від неперехідних та частково перехідних дієслів : катати-0 – катати-0-с’а.Постфікс –с’а- формує групу зворотних дієслів із різними значеннями : власне –зворотні(одягатися),взаємно-зворотні,загально зворотні,безоб’ктно-зворотні, безособово-зворотні