24. Суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.

Суфіксальний спосіб-творення похідного слова шляхом приєднання словотвірного форманта –суфікса- до твірної основи: ТО+СФs. Словотвірний формант – суфікс може бути нульовим у випадках ,коли похідна основа не містить фонемного афікса , але в похідному слові є словотвірне значення , яке в інших похідних передають фонемно виражені форманти: наказ-0-(0)наказа-(ти-0) Суфіксація – один з найпродуктивніших способів творення похідних в українській мові , за допомогою якого утворюються численні похідні іменники ,прикметники, а також дієслова та прислівники. Суфікси є виразниками різних словотвірних значень – мутаційних, модифікаційних, транспозиційних. Суфіксальні іменники можуть мати мутаційні (л`ік-ар-, л`ік-арн`-а); модифікаційні (птас-тв-о, нас`ін.-ин-а, кош-ен`-а) та транспозиційні (мол`-б-а) словотвірні значення; похідні дієслова – мутаційні (гурт-ува-ти-, біл-і-ти), модифікаційні (крик-ну-ти, сіп-ну-ти), прикметники – модифікаційні (зелен-ав-ий, зелен-аст-ий, зелен-ува-тий); мутаційні (сок-овит-ий) та транспозиційні (збира-л`н-ий, степ-ов-ий); прислівники лише транспозиційні (весел-о, крашч-е). Дієслова недоконаного виду, утворені шляхом суфіксації від дієслів доконаного виду, становлять видову пару (винес- о- ти, винос-и-ти). Такі суфікси виконують формозмінну, а не словотвірну функцію.

25. Префіксально-суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика

Преф-суф спосіб творення – це один із різновидів конфіксального способу, тобто коли функціонує єдність двох або трьох морфем, які разом утворюють нове слово. Преф-суф спосіб – творення похідного слова одночасним приєднанням двокомпонентного конфікса – суфікса і префікса, що додаються до твірної основи. Схема виглядає так: ТО+СФ P-S. Це один із найчастотніших способів в укр. Мові, за допомогою якого утворюються похідні іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Наприклад, ім. –при-мор-й-а, прикмет. – без-вол-н-ий, дієсл. – не-здол-анн-ий, прислівник – з-бок-у.

У конфіксальний словотвірний спосіб входять суфікси у поєднанні з префіксальним компонентом, який може бути власне префіксом, префіксом прийменникового походження (при-мор-й-а). Суфіксальний компонент форманта визначає частиномовну належність слова і формує його загальне словотвірне значення. Префіксальний компонент лише модифікує значення слова: уз-бережж -0-а.

20. Словотвірна продуктивність. Види обмежень при словотворенні:семантичні, формальні, стилістичні.

Продуктивність словотвірного типу - це здатність слугувати зразком для творення нових слів. Системно продуктивним вважається словотвірний тип, за яким у мову вводиться значна кількість похідних слів, це лексично наповнений тип. Словотвірні типи можуть бути продуктивними і непродуктивними/малопродуктивними.

Словотвірний тип, який у сучасній мові активно поповнюється новими словами, є продуктивним і відкритим. Продуктивні типи найменш залежні від позамовних та власне мовних чинників, що обмежують творення похідних. Продуктивними в українській мові є словотвірні типи: іменників зі словотвірними формантами –к-«жіноча стать» - вихователь-к-а, ник – «особа -виконавець/носій процесуальної ознаки» зрад-ник, -ість- «опредметнена ознака» рад-ість; прикметників зі словотвірними формантами –ськ- «відносна ознака» європей-ськ-ий; -без-…-н- «ознака відсутності того, на що вказує твірна основа» без-воль-н-ий; дієслів- зі словотвірними формантами –від, -віді- «відділити частину від цілого – від-бити; -обез-…-и- позбавити того, на що вказує твірна основа.

Словотвірний тип, який не поповнюється новими словами, є непродуктивним і закритим. В українській мові непродуктивні словотвірні типи: іменників зі словотвірними формантами -ух- «жіноча стать» балак-ух-а, прикметників зі словотвірним формантом –уват- «подібність» бочк-уват-ий, дієслів зі словотвірними формантами –и-, -і- «збільшувати у стільки разів, як визначено твірною основою» двой-і-ти, п*йатер-и-ти

Продуктивність словотвірних типів зумовлена позамовним і власне мовним чинниками. Позамовний – це суспільна потреба в певних номінаціях:нейтрон, протон, піарник.

Власне мовна (системна) продуктивність словотвірних типів визначена внутрішньомовними факторами – тими чинниками, які обмежують творення похідних слів:- семантичним, формальним, стилістичним.

*Семантичні обмеження – основний вид обмежень при словотворенні; вони викликані значеннєвою несумісністю твірної основи і словотвірного форманта. Найбільш загальні семантичні обмеження зумовлені несумісністю частиномовного значення твірної основи і словотвірного форманта. Саме цим пояснюється поєднання певних формантів з твірними основами певних частин мови. Суфікс –ість- поєднується переважно з прикметниковими твірними основами: буденн-ість, префікс –пра- з іменниками, рідше – з прикметниками…

У межах окремих частин мови діють часткові семантичні обмеження на сполучуваність твірної основи і словотвірного форманта. В українській мові є ряд суфіксів для утворення назв осіб жіночої статі від основ іменників чоловічої статі: -к-, -иць, -ес-, -ух-, -их-. Але не від кожного іменника-назви особи чоловічої статі можна утворити іменник-назву осіб жіночої статі. Україн-ць-україн-ка; службовець - , фахівець – не можна утворити.

Семантичні (лексичні) обмеження діють також у випадках, коли місце створюваного похідного слова зайняте і воно стає омонімом до того, яке вже є в системі мови: пілот – пілот –к-а, електрик-електрич-к-а.

Лексичний чинник обмежує творення похідних і тоді, коли в системі мови місце створюваного похідного слова зайняте словом з іншим коренем. Наприклад, назви дитинчат із суфіксом –ень- не утворюються від твірних іменників, які мають суплетивні форми вираження недорослості: білк-а – білч-ен-я, але кінь – лош-а.

*Формальні обмеження зумовлені морфонологічними чинниками. Ці обмеження виникають тоді, коли при приєднанні до твірної основи словотвірного форманта на морфемному шві опиняються морфонологічно несумісні або заборонені фонемо сполуки. У такому разі пристосування твірної основи до словотвірного форманта досягається через чергування, усічення, накладання, інтерфіксацію. Наслідком цих змін є реалізація варіантів відповідних словотвірних формантів.

-ськ-// -к-, ів/ськ- студент – ськ-ий, але козаць-к-ий, учн-ів/ськ-ий.

Стилістичні обмеження зумовлені функціональною несумісністю твірної основи і словотвірного форманта. Так, твірні основи книжного стилю не поєднуються з афіксами, що мають забарвлення іншого стилю, скажімо, розмовно-побутового: здоров-ий – здоров-енн-ий, активн-ий - , справедлив-ий – не можна утворити.

Із поняттям продуктивності пов*язана ідея лінгвістичної потенційності, тобто можливості виникнення нової одиниці на основі системних закономірностей словотворення. У СУМ можна назвати ряд слів, теоретично можливих, але не зафіксованих словниками, їх називають «нездійсненними» словами мови.(повстан-к-а, забіл-енн-я).

В укр. мові до нездійсненних відносять такі групи слів:

- абстрактні іменники на -нн-я-, -тт-я-, -ств-о, типу: жаха-нн-я, дурен-ств-о.

- відносні прикметники (пасивні дієприкметники) на –н-ий, -ен-ий, -т-ий, типу зажи-т-ий, квотова-н-ий.

- відносні прикметники на –ськ-ий, типу вручитель-ськ-ий, наслідниць-к-ий.

- іменники- назви осіб жіночого роду із суфіксом –к-, типу західн-иц-я, описувач-к-а.

Наявність таких «порожніх клітин» у словотвірних ланцюжках є гарантією розвитку мови.