1.Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору як мовознавчої дисципліни.

У суч. лінгвістиці термін словотвір розрізняється як:

– словотвірна підсистема мови, сукупність словотвірних типів, які об’єднують похідні з однаковими структурно-семантичними характеристиками. Це словотворення, деривація.

– розділ морфології, який вивчає словотвірну підсистему мови, а саме словотвірну структуру та способи творення похідних слів. Це дериватологія.

Завдання: розгляд способів творення слів, класифікація похідних слів з урахуванням їхньої словотвірної структури та словотвірного значення, визначення продуктивності способів словотворення, вивчення усіх словотворчих засобів мови,вивчення лише словотвірної семантики, тобто семантики зумовленої відношеннями словотвірної мотивації, тобто формальними і семантичними відношеннями між похідним і твірним словом.

2.Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами

Морфемологією – нові слова утворюються від твірних основ шляхом приєднання до них словотвірних формантів, які формуються на базі афіксальних морфем (1 чи 3). Морф. підсистема поповнюється новими морфемами у процесі словотворення внаслідок : спрощення, ускладнення чи перерозподілу.

Парадигмологією – у сучас. лінгвістиці ще не встановлені критерії, що дозволили б відокремити словоформи однієї лексеми від іншої. Є перехідні явища між словом і морфемою, між словом і сполученням слів, однак в природі немає абсолютних меж (Щерба Л.В.). До таких явищ відносять: демінутиви(дон-ечк-а), аугментиви (кот-ишч-е), форми ступенів порівняння прислівників(виш-ч-е, най-вишче), форми множини іменників(бат’к-о, бат’к-и), видові форми дієсл., форми дієприк. і дієприсл.(зроби-вши). У конструюванні одиниць словотворення та одиниць парадигматики спостерігається ізоморфізм: похідне слово-основа(твірна)+формант(словотвірний);словоформа-основа(словозмінна)+формант(словозмінний).

Лексикологією – є базою для творення нових слів, і ‘лексикологія’ ніби програмує можливість словотворення. Словотвірні одиниці виокремлюються лише в лек. одиницях – словах. Від лексичного значення твірного слова залежить можливість чи не можливість творення похідного з певним значенням (‘збільшеність, згрубілість’ – здоров-ий – здоров–енн-ий).

Фонологією - відбувається через конститутивну функцію фонеми, що є елементом ПВ і похідного слова, і його словотвірних компонентів – твірної основи (чи основ) і словотвірного форманта: ректор-с’к-ий. Словотвірна структура слова може бути встановлена лише з урахуванням фонемних змін, що відбуваються у процесі творення нового слова.

Синтаксисом - пов’язані через такі способи словотворення, як осново- і словоскладання, твірними базами для яких є підряд. і суряд. сполучення слів: листи носити – лист-о-нош-Ø-а. Структура похідного слова і структура речення ізоморфні: обидва мають бінарну структуру – твірна основа і словотвірний формант; підмет і присудок. З іншого боку, категорія синтаксичної валентності похідного успадкована від твірного слова.

Стилістикою - дозволяють передати різні емоції, почуття: ‘пестливість’(дитин-он’к-а), ‘згрубілість’ (козач-ишч-е), ‘зневажливість’ (дурен-ств-о) тощо.

Етимологією – більшість слів сприймаються як непохідні, хоч в минулому вони були подільними і похідними( суч. ім. на познач. назв місяців - березен’- Ø). В інших словах відбувається переосмислення словотвірної структури відповідно до сучасного розуміння (вівч-+-ар-н’-(-а)). Однак історично утворилися (вівчар-+-н’-а)