
- •1.Морфеміка як підсистема мови.Морфемологія як розділ морфології. Об’єкт, предмет і завдання морфемології
- •3.Теоретичне та практичне значення морфемології
- •8. Концепції морфеми у сучасному мовознавстві. Морфема за і. Бодуеном де Куртене.
- •9. Принципи виокремлення у словоформах лінійних одиниць - морфів.
- •10. Правила зведення морфів у парадигматичну одиницю - морфему.
- •11.Морфи, аломорфи та варіаморфи: їх дистрибутивні особливості
- •12.Морфема і морф. Спільні і відмінні ознаки.
- •13. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •16.Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів.
- •17.Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчень.
- •19. Інтерфікси та інфікси.
- •18.Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів.
- •20. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови
- •24. Поняття морфонеми Голосні морфонеми українського словотворення.
- •21.Поняття нульового афікса. -0- суфікси, -0- закінчення в укр.Мові.
- •22. Явище асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів та постфіксів.
- •26. Усічення та накладанняморфів як характерніявищаукраїнськогословотворення.
- •23. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології.
- •25. Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми українського словотворення
- •1.Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору як мовознавчої дисципліни.
- •2.Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами
- •3. Синхронний і діахронний аспекти словотвору.
- •7. Твірна і похідна основи. Непохідна основа
- •8. Словотв формант. Види
- •10.Словотвірна мотивація. Критерії встановлення синхронних відношень мотивації (похідності) між словами.
- •12. Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови.
- •13. Словотвірна парадигма. Характерні особливості словотвірних парадигм у різних частинах мови.
- •17. Словотвірне значенняпохідного слова; методика його визначення.
- •18. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •24. Суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •25. Префіксально-суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика
- •20. Словотвірна продуктивність. Види обмежень при словотворенні:семантичні, формальні, стилістичні.
- •21. Загальна характеристика способів словотворення сучасної української мови
- •22. Характеристика афіксальних способів словотворення української мови.
- •23. Префіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •26. Префіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення похідних
- •27.Конфіксальні способи творення похідних. Загальна характеристика
- •28. Способи творення складних слів в укр. Мові
- •29. Способи творення складених слів в українській мові
- •31. Словотвірні словники. Принципи укладання
1.Морфеміка як підсистема мови.Морфемологія як розділ морфології. Об’єкт, предмет і завдання морфемології
Термін «Морфеміка» має два значення: онтологічне і гносеологічне.
Онтологічноморфеміка – це морфемна підсистема мови, система елементарних (морфем/морфів) і комплексних( морфемних//морфних структур слів//словоформ) значеннєвих одиниць.
У гносеологічному розумінні морфеміка – це наука про морфемну будову слова. О. Моїсеєв ввів термін «морфемологія» для цього розділу мовознавства.
Морфеміка вивчає морфеми та їх класифікацію за функціями й іншими ознаками, поділ слів на морфеми, правила сполучуваності у внутрішній будові слова і зміни у морфемних структурах.
Проблеми морфеміки:поділ слова на морфеми і принципи виділення морфем; класифікація морфем; визначення допустимих меж розростання слова; правила сполучуваності морфем — вивченням цієї проблеми займається розділ морфеміки — морфотактика.
Морфемологія – розділ морфології, який вивчає систему морфем//морфів і морфемну//морфну структуру слів//словоформ; формальні та семантичні закономірності поєднання морфем//морфів у слові//словоформі.
Об’єкт дослідження – морфемна підсистема мови, система морфем//морфів, морфемна структура українських слів.
Предмет дослідження:
1.Види морфем//морфів за роллю і місцем у слові//словоформі, за їхньою функцією та вираженням, за поширенням у мові, за походженням тощо.
2.Значення морфеми, типи морфем//морфів за значенням (лексичне, словотвірне, граматичне значення).
3Парадигматичні (нелінійні) та синтагматичні (лінійні) відношення одиниць морфемного рівня: слово//словоформа, основа//основоформа, морфема//морф.
4.Принципи виокремлення у словоформах синтагматичних одиниць – морфів і правила зведення їх у парадигматичну одиницю – морфему.
5. Сукупність морфемних//морфних структур слів//словоформ, закони їхнього конструювання та розподіл за частинами мови.
Завдання: аналіз одиниць і явищ морфеміки від складних до простих, встановлення морфемних меж (аналітичний/статичний аспект); аналіз од. і явищ морфеміки від простих (морфем//морфів) до складних (слів//словоформ) (синтетичний/динамічний аспект).
2. Зв’язок морфемології з іншими дисциплінами (фонетикою, словотвором, парадигмологією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою).
Найтісніше морфемологія пов’язана зі словотвором і парадигмологією. Цей зв’язок настільки очевидний, що й на сьогодні залишається дискусійним питання, чи є морфемологія самостійним, незалежним від словотвору розділом граматики. Однак, у морфемології афікси розглядаються з погляду їхнього концептуального статусу, їхньої різнобічної х-ки як морфем, у парадигмології закінчення вивчають лише як один із засобів вираження грамат. значення, у словотворі інші афікси – як словотвірний формант, що виражає словотвірне значення. Закінчення, префікси та суфікси як морфеми не тотожні власним одиницям парадигмології – словозмінному форманту (флексії в широкому розумінні) та словотвору – словотвірному форманту.
Морфемологія є ніби проміжною ланкою , що поєднує лексикологію і парадигмологію.
Зв’язокморфемології з лексикологією опосередкований – через словотвір. Словниковий фонд будь-якої мови постійно поповнюється новими одиницями - лексемами. Однак лексикологію цікавлять уже “готові” слова в аспекті їхнього лексичного значення, а не в аспекті їх морфемної структури, хоч адекватна морфемна подільність і значення слова – явища взаємно пов’язані й зумовлені.
Морфемологія безпосередньо пов’язана з фонологією. Варіювання морфем у мовленні зумовлене насамперед чергуванням фонем. Фонема є елементом плану вираження мовних знаків, а отже – і формою вираження морфа: МФ1 -р’ік-, МФ2 –рок-, МФ3 -р’іч- , МФ4 -роц’-, МФ5 -р’ічч-(новий рік, нового року, новорічний, у новому році, півріччя ).
Морфемна // морфна будова слова// словоформи може бути встановлена лише з урахуванням фонемних та інших змін, що відбув. у процесі їхнього пристосування у слові // словоформі.
Із синтаксисомморфемологія пов’язана через реляційну одиницю – закінчення, що, виконуючи роль «узгоджувального» координатора слів // словоформ, реалізує потенційну можливість слова//словоформи бути членом словосполучення і речення.