30. Особливості термінологічної системи україномовних дипломатичних текстів.

Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

- системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);

- наявність визначення;

- однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

- стилістична нейтральність;

- відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, економічні, математичні, фізичні. Група таких слів – термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію. Наприклад, у юридичній термінології є терміни адвокат, відповідальність, презумпція, в міжнародному праві – посол, меморандум, рівність, у зовнішньоекономічній діяльності – бартер, вальвація, девальвація, ембарго, маржа, оферта, продуцент, сальдо, тендер, у банківській справі – аванс, аудиторна служба, баланс, банкнота, вклад, інвестор, конвертована валюта, облігація, пенсійний фонд, прибуток, податок на прибуток, рента, ринок, статут, спонсор.

Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя:аналіз, синтез, держава, проблема, право.

Більшість термінів – іменники /акциз, майно, суверенітет/, є терміни – прикметники, що перейшли в іменники /колоскові/, рідше – інші частини мови.

Виділяються однослівні /аванс, патент, безробіття/ та терміни-словосполучення /оборотні засоби, первинний ринок, продуктивність праці, прибуток від реалізації/. Одні слова терміни є власне українськими /позивач, правник, безробіття/, інші – запозиченнями /авізо, конверсія/. Зрідка запозичене і власне українське слово утворюють терміни-дублети: експорт –вивіз, квантативний – кількісний.

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:

1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (акта (документ), акту (дія); рахунка (документ),рахунку (дія)).

2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний час; дебітор – боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі);

3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор – спонсорський, а не спонсорний, позика – позиковий, а позичка – позичковий).

Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад.: справа – означає один документ і сукупність документів; одиницю зберігання документів в архіві (юридична справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа).

Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива.

Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.