2.2. Леонід Миколайович Казанцев

У 1881 р. К. Мітюков важко захворів, тому з грудня 1881 р. викладання римського права було покладено на молодого та перспективного Л. Казанцева. Вищу освіту він отримав в Демидівському юридичному ліцеї, у м. Ярославлі. У 1878 р. викладач став стипендіатом для підготовки до професорського звання цього ж ліцею. У 1880 р. його було направлено до Університету Св. Володимира для складання іспитів на ступінь магістра цивільного права, що і сталося в 1881 р. У тому ж році, після захисту дисертації: "Вчення про представництво", представленого pro venia legendi, йому було надано звання приват-доцента по кафедрі римського права. Після захисту докторської дисертації "Про розлучення за римським правом", у 1891 р., вченого призначено доктором прав. З 1893 по 1894 рр. він вивчає улюблений предмет за кордоном. Наука римського права, на думку Л. Казанцева, має важливе значення. По-перше, римське право є найчистіша і справжня із усіх існуючих наук окремих цивільних прав, науки окремих національних цивільних прав відносяться до неї, як прикладні, і в ній об'єднуються. По-друге, значення предмету римського права полягає в тому, що він є в більшості випадків, теорією позитивних норм. По-третє, найважливішим значенням римського права є педагогічне, адже викладання римського права має ціль не лише ознайомити слухачів із діючими в га лузі цивільних правовідносин законами, теоретичним обґрунтуванням позитивних норм, але, також, має на увазі вироблення у слухачів особливих якостей, які характеризують юриста. До них належать: а) юридичне мислення, яке помітно вирізняє юриста від людини іншої спеціальності; б) вміння точно та визначено виражати юридичні поняття, тобто юридична термінологія; в) юридична творчість, надзвичайно необхідна як для практичної діяльності, так і для законодавця. Викладав Л. Казанцев історію римського права та його систему протягом 1884–1896 рр. Даний курс він поділяв на історію публічного і приватного права. Історію публічного права, для зручності викладання, розділив на три періоди (відповідно до трьох властивих для Риму форм управління): 1) царський; 2) республіканський; 3) імператорський, який ще поділяється на:) період монархії під виглядом республіки; б) період самодержавної монархії. При вивченні історії приватного права, Л. Казанцев брав до уваги події внутрішнього характеру, тому історію приватного права теж розділяв на три періоди: 1) період дії juris civilis; 2) період виникнення juris gentium, та його одностороння дія з jus civile, боротьба з ним й остаточне закріплення; 3) період панування і занепад juris gentium. Систему римського права Л. Казанцев викладав за власними записками, при підготовці яких керувався збіркою імператора Юстиніана "Corpus juris civilis" – основним джерелом римського права, яка складається із чотирьох частин: пандекти, кодекси, інституції, новели, а також ще декількома джерелами вивчення права, які були додатком до кодексу Юстиніана: інституції Гая, фрагменти Ульпіана, сентенції Павла.