13. Мистецтво Стародавньої Греції.

Мистецтво Стародавньої Греції піддавалося впливу таких загальних тенденцій:

• міфологічний характер: Грецьке класичне мистецтво виникає на основі міфології й протягом усього часу має міфологічний ха­рактер. Більш того, воно поглинає й опрацьовує на свій лад розріз­нені племінні міфи, поєднуючи їх у єдину, релігійно-міфологічну систему;

• в основі - рабовласницька система;

• становлення культурних цінностей під впливом соціальної активності: участі у демократичному устрої полісів, здобуття освіти.

Історія мистецтва Стародавньої Греції може бути поділена на три періоди:

• архаїчний (VII-VI ст. до н.е.)

• класичний (V - остання третина IV ст. до н.е.)

• елліністичний (остання третина IV- I ст. до н.е.)

Перший період відзначається:

1. становленням грецької літератури: діяльність Гомера, Гесіода, Сафо.

2. становленням грецького театру: перші вистави відбуваються під час Діонісій, полягають у виступі хору й танцях. Театр складався зі сцени та амфітеатру; акторами могли бути тільки чоловіки.

3. початком формування архітектурних ордерів: а саме доричного, що характеризується простотою, суворістю й важкістю. Починають воззводитися храми - прямокутні будівлі з двосхилим дахом зі стінами й колонами на триступеневій основі. Храми зводилися на честь бога і всередині містили його статую.

4. чорнофігурним стилем у живописі: на червоній глині кераміки малювали чорною фарбою.

5. Скульптура визначається статичністю.

Другий період відзначається:

1. кульмінацією культурного розвитку: найвищого розквіту культура Античної Греції досягає у соро­кові і тридцяті роки V ст. до н.е. Цей період був кульмінацією роз­квіту Афін. Вища слава Афін, їх величність і краса в історії світової культури нерозривно пов’язані з іменем вождя афінської демокра­тії Периклом. Насамперед Перикл вирішив відбудувати Афінський Акрополь. В ансамбль архітектурних споруд Афінського Акрополю класичної доби входили такі архітектурні пам’ятки: Парфенон, при­свячений заступниці міста Афін – Афіні Парфенос (Афіні Діві); храм Ніки Аптерос (безкрилої); храм Ерехтейон.

2. розквітом давньогрецького театру: діяльністю великих драматургів Есхіла ("Прометей прикутий", "Перси"), Софокла ("Антігона", "Цар Едіп"), Еврипіда, Аристофана ("Хмарини", "Птахи"); становленням трагедії й комедії як жанрів драми.

3. становленням ораторського мистецтва: вперше згадки про нього знаходимо в книгах V ст., а кульмінацією стає діяльність Демосфена (384-322 р. до н.е.), що став відомим завдяки філіппікам - промовам-закликам опиратися Філіпу Македонському.

4. в архітектурі домінує іонічний стиль: відзначається легкістю й декоративністю. Класичний приклад - Храм Артеміди. + архітектура Афін

5. у живописі з'являється червонофігурний стиль: на чорній кераміці виконуються фігури червоним кольором. + фрески й мозаїки на будинках афінян

6. розквіт скульптури: об'єктом стає гармонійно розвинена людина. Видатними скульпторами були Мірон ("Дискобол"), Фідій ("Афіна", "Зевс"), Поліклет ("Доріфор").

Третій період:

доба еллінізму - взаємопроникнення грецької та місцевої східної культур

центри культурного життя - Олександрія Єгипетська, Пергам, Афіни.

архітектура:

• вражає пишністю оздоблення й розмірами.

• Встановлюється коринфський ордер із колонами, верхів'я яких нагадує квітку.

• Зводяться "чудеса світу" - Фароський маяк і Колос Родоський.

скульптура:

• портретна схожість: скульптори доби еллінізму намагалися у своєї творах передати подібність з людиною, яка була їхньою моделлю. Підкреслювалась емоційність і драматизм - "Лакоон", "Галл, який убиває себе і дружину", рельєфи Пергамського вівтаря.

• Прагнучи передати красу людського тіла, скульптори дедалі частіше зображували фігури богів та богинь оголеними. Досконалість тіла людини була предметом захоплення і зразком для наслідування - статуя Афродіти Міллоської, Ніки Самофракійської. поширення зображення побутових сцен, декоративної скульптури.