44. Культура країн зарубіжного світу в другій половині хх – на початку ххі століття.

Тенденції розвитку:

- розвиток „масової культури”, її стрімке поширення, комерціалізація;

- пошук нових форм і засобів естетичного вираження сучасності;

- розвиток національних культур, взаємопроникнення культур різних регіонів світу, синтез культур;

- прискорений розвиток техніки і технології;

- прогрес у поширенні інформації, інформаційних технологій.

Розвиток сучасної науки

Основні тенденції:

- розвиток атомної енергетики, пошук нових альтернативних джерел енергії;

- пошук ресурсозберігаючих технологій;

- створення і використання штучних матеріалів;

- пошук нових систем управління, комп’ютеризація;

- посилення прикладного характеру наукових досягнень;

- розвиток кібернетики і біотехнологій.

Неореалізм. Напрям в італійській літературі та мистецтві, що виник після Другої світової війни у боротьбі за антифашистську і демократичну культуру. Вирізнявся прагненням до соціальної справедливості, демократизмом, протестом проти жорстокостей сучасного життя. У центрі творів – доля простої людини, народне життя без прикрас. Неореалізм мав значний вплив на розвиток мистецтва США, Японії, СРСР. Художнім маніфестом неореалізму став фільм режисера Р. Росселліні „Рим – відкрите місто” (1945 р.), а теоретичний маніфест митців – фільм „По той бік Герніки” (1946 р.).

Представники: В. Пратоліні, К.Леві, Е. Де Філіппо, Е. Вітторіні, К. Кассола (література); Р. Гуттузо, Д. Дзигайна, А. Піццінато (живопис); Л. Вісконті, Дж. де Сантіс, П. Джермі (кіномистецтво).

Гіперреалізм. Набув поширення наприкінці 1960-х років. У творах гіперреалізму сюжет не має ніякого значення. Використовуючи майстерну техніку, художники намагаються документально передати колір і форму предмета, імітуючи фотографію. Це призвело до абсолютної бездуховності та абсурдності.

Представники: Гамбурзька група „Зебра”.

Сюрреалізм. Представники цього напряму прагнули проникнути в глибини підсвідомості людини, розшифрувати її сни й потаємні бажання. Зародився у 1920-ті роки, досяг розквіту у 1950-1960-х роках.

Представники: М. Ернст, С. Далі, І. Тангі.

Розлючені молоді люди”. Назва групи англійських письменників, що в 1950-ті роки виступила з творами, у яких виражався протест молоді проти конформізму, влади грошей, соціальної нерівності та ханжества.

Представники: Дж. Уейн; К. Еміс; Дж. Брейн; Дж Осборн.

Нові дикі”. Напрям у європейському та американському мистецтві, який спираючись на традиції експресіонізму і фовизму, доводить принципи спонтанності, свободи від будь-яких правил і обмежень до крайньої межі. На полотнах „нових диких” переважають різкі контрастні кольори, нанесені хаотичними розмахами широкого пензля. Часто імітуються прийоми народного мистецтва, графіті, дитячої творчості, сучасної масової культури.

Представники: Саломе, М. Дізлер, З. Польке, Г. Базелиц, Г. Пенц, І. Докупіль, І. Ваврин.

Соціалістичний реалізм. Найбільшого поширення набув у СРСР, де він вважався частиною офіційної ідеології. Основні риси: присутність нового героя – революціонера-пролетаря, комуніста; оспівування комуністичних ідеалів; відображення й оцінка життєвих ситуацій з точки зору марксизму-ленінізму; багатогранність художніх форм і проявів. У мистецтві 1950-1960-х рр. домінували теми Другої світової війни, класової боротьби, революції, пафосу соціалістичних перетворень. Митці, які не вписувались у визначені межі соцреалізму, підлягали гонінням і вигнанню: поет і прозаїк Б. Пастернак (за роман „Доктор Живаго” у 1958 р. був удостоєний Нобелівської премії), письменник О. Солженіцин (лауреат Нобелівської премії), поет Й. Бродський та ін.

Представники: кінорежисер С. Герасимов, письменники А. Платонов, М. Шолохов, О. Гончар, Ч. Айтматов, художник Д. Шмаринов; французький письменник Л. Арагон.