27. Північне Відродження. Загальна характеристика.

Північне Відродження – культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV ст. та першу чверть XVI ст.. Поступилося місцем культурі маньєризму та бароко. Свою назву течія отримала через спільні з італійським Відродженням тенденції. Північне Відродження набуло найбільшого поширення в таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Франція та Англія.

Відмінності від італійського відродження.

- Сильний вплив готичної культури з дедалі більшою тенденцією до світськості.

- Заглиблення у внутрішній світ людини.

- Сильний вплив Реформації (Німеччина, 1517 р.).

- Ретельне, реалістичне відображення у творах мистецтва навколишнього світу.

Особливості "Північного Відродження".Загальна особливість Північного Відродження – гуманістична творчість розгортається у вченому, ідеологічному аспекті. Це філософські суперечки, теологічні проблеми, боротьба гуманістів із середньовічною схоластикою. Культура в цей період має яскраво виражений релігійний характер. Не було відродженням античних традицій, які у Європі практично відсутні, стало культурою, що розвивалася під впливом Італії. Мистецьке Відродження зростало на готичній традиції.У країнах, залежних від Османської імперії, Ренесанс проявився слабо; у Московській державі його взагалі не біло, за винятком кількох наслідувань.

Живопис

• Ян ван Ейк (близько 1390-1441), Нідерланди: Гентський вівтар з 26 картин, "Портрет подружжя Арнольфіні".

• Єронім Босх (близько 1460-1516), Нідерланди: "Сім смертних гріхів", вівтар "Віз сіна", "Несіння хреста".

• Альбрехт Дюрер (1471-1528), Німеччина – головний майстер друкованої графіки (гравюр): цикл ілюстрацій до "Апокаліпсису", серія "Майстерні гравюри" ("Лицар, диявол і смерть", "Святий Єронім у келії", "Меланхолоія").

• Лукас Кранах Старший (1472-1553), Німеччина: ілюстрації до протестантських портретів, портрет М. Лютера, картини на теми античної міфол.. Заснував династію художників (проіснувала до XVII ст.

Література

• Франсуа Рабле (1494-1553), Франція. У романі "Гаргантюа і Пантагрюель" поєднуються забавна фантастика, "солоні" жарти, жарти з церкви і схоластики, роздуми про гуманістичне виховання і доброчинне правління.

• Томас Мор (1478-1535), Англія. У книзі "Утопія" змальовано ідеальну державу, засновану на принципах рівності й відсутності приватної власності; стала основою утопічного соціалізму.

• Еразм Роттердамський (1466-1536), Нідерланди; перекладач Нового Завіту й автор "Похвали глупоті", де висміює пороки людей та католицької церкви. Вважають передвісником Реформації.

• Мішель Монтень (1533-1592), Франція, у книзі "Досліди" розмірковує на різні теми й доходить висновку, що панування розуму і справедливості навряд чи можливе.

• Мігель де Сервантес (1547-1616), Іспанія; у романі "Дон Кіхот" спародіював лицарський роман і змалював сучасну йому Іспанію.

• Вільям Шекспір (1564-1616), Англія; автор сонетів і п’єс – комедій ("Приборкання норовливої"), трагедій ("Ромео і Джульєтта", "Гамлет"), історичних драм ("Ричард ІІІ", "Король Джон"); змальовував людей з сильною волею і пристрасною вдачею.

Значення Відродження:

• Руйнівник середньовічної цивілізації та перший етапом суспільної еволюції, яка привела через Реформацію до Просвітництва.

• Вплив християнської релігії не став меншим, але вона обмежилася сферою совісті кожної окремої людини, внаслідок чого наука, мистецтво та політика звільнялися від контролю Церкви.

• Людина перемогла страхи і заборони, що заважали припливу нових ідей.

• Посилився культурний і політичний розрив між ренесансним Заходом і Сходом.