Вогнепальні поранення

Види снарядів: – кулі

– осколки мін та бомб

– кульки

– стрілоподібні елементи

– вторинні снаряди (зуби, осколки кісток та ін.)

Вогнепальна рана має три зони:

І. Зона ранового каналу – являє собою дефект тканин, який може містити згортки крові, некротизовані тканини, сторонні тіла. Напрямок ранового каналу залежить від положення голови пораненого та щільності тканин.

ІІ. Зона первинного ранового некрозу – стінка ранового каналу, тканини цієї ділянки нежиттєздатні та підлягають видаленню під час ПХО.

ІІІ. Зона молекулярного струсу – має зворотні чи незворотні (невротизація) зміни тканин. Зміни в цій ділянці відбуваються повільно та поступово, часто виникають осередки вторинного некрозу. Визначення цієї зони майже невирішене завдання.

Дія ударної хвилі (за Г.М.Іващенком)

1. Гіперемія шкіри, висипи, точкові крововиливи.

2. Поява пухирів на шкірі за рахунок відшарування епідермісу.

3. Екскоріації, порушення цілісності епітелію, зрив рогового шару.

4. Розриви шкіри та підлеглих тканин: клітковини, м’язів, розвиток підшкірної емфіземи.

5. Руйнування лицевого скелету.

Особливості вогнепальних ран обличчя:

1. Близькість головного мозку і часті його ушкодження різного характеру і ступеня в поєднанні з ушкодженнями ЩЛД.

2. Зосередження на обличчі практично усіх (крім тактильного) видів та органів чуття (зір, слух, нюх, смак) та часте їх поєднане ушкодження.

3. Безпосередня близькість до тканин і органів ЩЛД великих судинних та нервових стовбурів, ушкодження яких може призвести до тяжких ускладнень (кровотеча, параліч, контрактури, втрата чутливості та ін.)

4. Початкові відділи дихальної (гортань, трахея) і травної (глотка, верхня третина стравоходу) систем, ушкодження яких так само викликають ускладнення різного ступеня.

5. Велика кількість судинних сіток масивна кровотеча.

6. Наявність мімічних м’язів  зяяння рани.

7. Наявність зубів  вторинні снаряди, сприяння виникненню ускладнень запального характеру, позитивне  опора для фіксуючих та іммобілізуючи нижню щелепу конструкцій.

8. Наявність добре вираженої клітковини, широка венозна сітка, анастомози її із судинами очних ямок та синусами мозку  розвиток менінгітів, енцефалітів, тромбозу синусів та ін.

9. Поранення бокових відділів обличчя  параліч мімічної мускулатури, стійки слинні нориці.

10. Етико-соціальна функція обличчя.

11. Тканини обличчя мають високу регенераторну здатність, стійкість до «місцевої» інфекції, загоєння з утворенням рубців, що містять невелику кількість грубоволокнистих елементів  багата іннервація, значне кровопостачання, висока напруженість клітинного імунітету.

12. Спеціальне харчування, особливий догляд.

13. Необхідність особливої конструкції протигазу.

14. Ушкодження органів слуху, зору, порожнини рота  утруднення в спілкуванні х оточуючими та орієнтації у просторі.

При складанні плану лікування слід враховувати:

1. Вид, характер та кількість снарядів.

2. Локалізація, напрямок, характер ранового каналу.

3. Вид поранення: сліпе, наскрізне, дотичне та ін.

4. Обсяг і вид ушкодження окремих тканин і органів ЩЛД.

5. Співвідношення рани з прилеглими органами і тканинами лицевої і мозкової частин голови.

6. Наявність чи відсутність комбінованих чи поєднаних ушкоджень.

7. Функціональний стан життезабезпечувальних систем.

8. Психоемоційний стан хворого.

Особливості ПХО вогнепальної рани:

• Обробляючи рани при ротової ділянки відновлення форми губ і колового м’язу рота  першим швом відновити неперервність червоної кайми  петлеподібним швом з’єднати коловий м’яз рота  шви на шкіру та слизову оболонку;

• При значних дефектах кута рота та прилеглих тканин щоки  обшити її краї по периферії, з’єднуючи шкіру та слизову оболонку;

• При наскрізних ушкодженнях, що проникають у порожнину рота, розривах щоки  починають з ушивання слизової оболонки з боку порожнини рота (пам’ятати про слинну протоку);

• При ушкодженні паренхіми залози  пошарово ушивають залозисту тканину, капсулу залози, клітковину та шкіру  гострокінцевим скальпелем протикають слизову щоки виводять гумовий випускник чи трубчастий дренаж  профілактика слинних нориць.

• При пораненні периферичних гілок трійчастого нерва  обробка рани в умовах спеціалізованого центру.

Дотичні поранення належать до легких, для них характерно ушкодження лише м’яких тканин, зяяння рани. Діагностика не викликає труднощів.

Сліпі поранення мають лише вхідний отвір, у рановому каналі є стороннє тіло, що становить небезпеку ушкодження великих судин, нервів, головного мозку, гортані  основа виникнення гнійних ускладнень у віддалені терміни. Діагностика проводиться на основі скарг, даних анамнезу, об’єктивного дослідження, рентгенологічного дослідження (як правило у 2-х проекціях, при нерентгенконтрастних сторонніх тілах  контрастування ранового каналу або із зондом в каналі.

Наскрізні поранення мають вхідний та вихідний отвір, який більший за вхідний. За напрямком ранового каналу поранення можуть бути поперечні, сагітальні та вертикальні.