4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

   1. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів та

альбом для самостійної роботи студентів.

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення поняття «фіксація» часткових знімних протезів.

2. Визначення поняття «стабілізація» часткових знімних протезів.

3. Класифікація методів фіксації (Боянов).

4. Особливості фіксації знімних протезів за допомогою телескопічних коронок та кламерів. Показання, клініко-лабораторні етапи виготовлення.

5. Особливості фіксації знімних протезів за допомогою атачменів. Показання, клініко-лабораторні етапи виготовлення.

6. Показання до безкламерної фіксації знімних протезів.

7. Пелоти: показання до виготовлення знімних протезів із пелотами, особливості виготовлення.

8. Умови, які забезпечують максимальну стабілізацію знімних протезів.

9. Особливості стабілізації знімних протезів на верхній та нижній щелепах.

10. Значення правильного визначення межі часткових знімних протезів та вибору методів фіксації в клініці ортопедичної стоматології.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

За допомогою діагностичних моделей, мікростендів студентами демонстративно розглядається:

1. На фантомном мікростенді демонструвати етапи виготовлення часткового знімного пластинкового протезу.

2. Використовуючи фантомний мікростенд пояснити послідовність клінічних етапів виготовлення із застосуванням різноманітних методів фіксаціі чзп.

3. Використовуючи фантомний мікростенд пояснити послідовність лабораторних етапів виготовлення кламерів .

4. Охаректеризувати представлений образець часткового знімного протезу з яких основних частин він складається та пояснити метод його фіксаціі.

5. Етапи виготовлення гнутого кламера.

Зміст теми:

Фіксація - закріплення протеза на щелепі. Виділяють такі види фіксації (за Бояновим):

Механічний вид фіксації досягається за до­помогою механічних пристосувань-кламерів, телескопічних коронок, балок, замкової системи фіксації.

Біомеханічний вид – анатомічна ретенція. Для фіксації використовуються анатомічні утворення протезного ложа верхньої та нижньої щелепи (глибина піднебіння, наявність верхньощелепних бугрів і альвеолярних гребенів, тощо).

Фізичний вид фіксації передбачає використання явища адгезії (прилипання).

Біофізичний вид фіксації – це функціональне присмоктування у повних знімних протезах.

Стабілізація - стійкість протеза, що досягається правиль­ною постановкою зубів по середині альвеолярного гребеня, наявністю рівномірного, одночасного і щільного з'єднання як на природних, так і на штучних зубах під час жування, щільного і рівномірного прилягання базису протеза до протезного ложа.

Найпростішим способом закріплення пластинкових часткових знімних протезів є кламери. Кламер, як правило складається з трьох частин: плеча, тіла і відростка. Плечем кламера називається його частина, що охоплює коронку зуба і має пружні властивості. На зубі виділяють оклюзійну і пришийкову частину зуба, які розділяє найбільш випукла лінія зуба – екватор. Плече розміщують між екватором і яснами з губної або щічної сторони. Плече повинно торкатися зуба в максимальній кількості точок. Плече повинно пружинити при зміщенні протеза., але цю властивість мають не всі кламери: найбільш еластичні – дротяні, найменш – литі кламери. Плече повинно бути пасивним, тобто не здійснювати тиск на зуб, коли протез знаходиться в спокої. Плече необхідно закруглити і відполірувати.

Тілом кламера називається його нерухома частина, розміщена на апроксимальній стороні в ділянці екватора. Відросток призначений для укріплення кламера в базисі і розміщується вздовж беззубого альвеолярно відростка під штучними зубами. Відростки можуть з’єднуватися з мілкопетлистими сітками.

Кламери діляться таким чином;

1. За формою - на круглі, напівкруглі, плоскі (стрічкові)

2. За способом виготовлення - на гнуті, литі, штамповані.

3. За місцем прилягання - зубні, ясеневі (пелоти) зубоясеневі.

4. За ступенем охоплення зуба чи групи зубів - на

одноплечі, двоплечі, кільцеподібні (перекидні), подвійні багатоланкові.

5. За функцією - на утримуючі, опорні, опорноутримуючі.

6. За матеріалом - на металеві, неметалеві, комбіновані.

7. За способом з'єднання з базисом - жорстке або ста­більне, що пружинить або напівлабільне, суглобне або лабільне.

Залежно від кількості зубів, що використовуються для фіксації кламера розрізняють на точкову, лінійну і площинну, фіксацію.

1. ТОЧКОВА - використовується 1 кламер.

2. ЛІНІЙНА - використовується 2 кламери,

Лінія, що з'єднує кламери в протезі, називається кламерною лінією. Розрізняють діагональну, трансверзальну і са­гітальні кламерні лінії.

3. ПЛОЩІННА ФІКСАЦІЯ - використовується 3,4 зуба.

Найширше застосовуються гнуті, круглі, одноплечі, утримуючі кламери з дроту, що пружинить, з нержавіючої сталі завтовшки 0,8-1,1 мм або напівкруглого золотого дроту 583-і проби.

Опорно утримуючий кламер має в своєму складі, окрім плеча, тіла і відростка, оклюзій ну накладку. За її допомогою жувальний тиск передається на опорний зуб по длині кореня, тобто в найбільш вигідному для періодонта напрямку. Такі кламери розвантажують слизову оболонку від жувального тиску, який не являється для неї адекватним.

Телескопічна система фіксації складається з двох частин - внутрішньої та зовнішньої. Внутрішня представлена металевим ковпачком. Що покриває куксу зуба. Зовнішньою частиною являється коронка з вираженою анатомічною формою зуба. Внутрішню частину укріплюють на зубі цементом, зовнішню з’єднують з протезом. Роз’єднання ковпачка і коронки можливе лише при вертикальному русі протеза.

По принципу передачі жувального тиску телескопічні коронки слід віднести до опорно - утримуючих систем.

Замкові з’єднання складаються з двох частин. Перша укріплюється на опорному зубі на коронках. Вона нерухома і називається матрицею. Друга частина з’єднана з протезом і називається патрицею. Недоліком замкового кріплення є те, що одна частина його весь час знаходиться в напрузі, що приводить до швидкого зносу матеріалу і поломки кріплення.

Балкові укріплення застосовують при включених дефектах. Опорні зуби покривають коронками, а корні – ковпачками, до них паяють балку чотирьохгранної або круглої форми. Зуби об’єднуються в блок, що робить їх більш стійкими. В сідло дугового протеза вварюють напівгільзу, яка точно відтворює контури балки. Тиск в цьому випадку передається на балку і в менше на слизову оболонку.

Адгезія

Відомо, що між двома добре відшліфованими тонкими пластинками із скла або іншого матеріалу, накладеними одна на одну, виникають сили зчеплення, так що інколи для їх роз'єднання доводиться докладати значні зусилля. Чим краще пришліфовані пластинки один до одного, тим більше зусилля потрібне для того, щоб їх роз'єднати. Це властивість, що отримала назву адгезії, виявляється і тоді, коли між пластинками знаходиться тонкий шар рідини.

У порожнині рота подібні сили виникають між протезам і слизовою оболонкою. Для досягнення явища адгезії потрібно, щоб не тільки макро-, але і мікрорельєф слизової оболонки повинен знайти точне відображення спочатку на моделі, по якій готується протез, а потім і на самому базисі протеза. Ці сили прямо пропорційні площі базису і обернено пропорційні товщині шару слини, що розділяють базис і слизову оболонку. У додатку до пластинкових протезів це означає, що чим більше площа зіткнення протеза із слизистою оболонкою твердого піднебіння і альвеолярного відростка, тим більше величина цих сил. Адгезія тим більше, чим тонший шар слини, що розділяє базис протеза і слизову оболонку.

Анатомічна ретенція

Анатомічна ретенція створюється природними анатомічними утвореннями на верхній і нижній щелепах, які своєю формою і положенням можуть обмежувати свободу рухів протеза під час розмови, їди або мови. Так, альвеолярні гребені верхньої і нижньої щелеп, що добре збереглися, високе склепіння твердого піднебіння перешкоджають горизонтальним рухам протеза. Альвеолярні горби верхньої щелепи заважають зміщенню протеза вперед.

Використання адгезії і анатомічних особливостей протезного ложа не вирішує всієї проблеми фіксації, тому що при малому базисі протеза сили адгезії нікчемні, а анатомічні умови можуть бути далеко не сприятливими. Проте останні є великою підмогою в системі кріплення протеза і їх не можна не враховувати.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

1. У вигляді таблиці перелічити послідовність застосування основних та допоміжних матеріалів при виготовленні часткового знімного пластинкового протеза .

2. У вигляді таблиці представити клінічні та лабораторні етапи виготовлення часткового знімного пластинкового протеза .

3. Схематично намалювати частковий знімний пластинковий протез з поясненням основних елементів з яких він складається.

4. Заповнити поставлені завдання альбому для СПС.

Тестові завдання

1. До видів фіксації часткових знімних протезів не належить:

A. Механічна

B. Біомеханічна

C. Фізична

D. Біофізична

E. Хімічна

2. До якого способу фіксації часткового знімного протезу належать атачмени?

A. Біологічного

B. Хімічного

C. Біофізичного

D. Механічного

E. Комбінованого

3. Анатомічну ретенцію в часткових знімних протезах підвищують:

A. Перехідна складка

B. Вуздечка язика

C. Вуздечка губи

D. Щічні тяжі

E. Горби верхньої щелепи

4. Анатомічна ретенція погіршується за:

A. Високого піднебіння

B. Виражених горбів верхньої щелепи

C. Вираженого альвеолярного відростка

D. Наявності високо прикріплених щічних тяжів, вуздечок

E. Доброї податливості слизової оболонки

5. До факторів,що погіршують стабілізацію протеза,належить,крім:

A. Межі базису протеза

B. Постановка зубів

C. Метод фіксації

D. Матеріал протеза

E. Вибір камерної лінії

6. Після накладання часткового знімного протеза найчастіше виникає таке ускладнення:

A. Травматичний стоматит

B. Алергічний стоматит

C. Токсичний стоматит

D. Гіпертрофічний гінгівіт

E. Генералізований пародонти

7. До механічного виду фіксації часткового знімного протеза не належать такі елементи:

A. Кламери

B. Адгезія

C.Атачмени

D. Телескопічні коронки

E. Балкова система

8. До фізичного виду фіксації часткового знімного протеза належать:

A. Адгезія

B. Кламери

C. Атачмени

D. Анатомічна ретенція

E. Телескопічні коронки

9. До біомеханічного виду фіксації часткового знімного протеза належить:

A. Адгезія

B. Кламери

C. Атачмени

D. Анатомічна ретенція

E. Телескопічні коронки

10. До біофізичного виду фіксації часткового знімного протеза належить:

A. Функціональна присмоктуваність

B. Кламери

C. Магніти

D. Анатомічна ретенція

E. Телескопічні коронки

Рекомендована література.

Основна:

1. Абдурахманов А.И., Курбанов О.Р. Материалы и технологии в ортопедической стоматологии. – Учебник. – М.: Медицина, 2002. – 208 с.

2. Аболмасов А.Г., Аболмасов Н.Н. Ортопедическая стоматология. – М.: Мед.Пресс-информ, 2002. – 576 с.

3. Жулев Е.Н. Несъемные протезы: Теория, клиника и лабораторная техника. – Нижний Новгород: Изд-во НГМА. 1995. – 365 с.

4. Гаврилов Е.І., Щербаков А.С. Ортопедическая стоматология. – М.: Медицина, 1984. – 576 с.

5. Жулев Э.Н. Материаловедение в ортопедической стоматологии. Н. Новгород: НГМА, 1997. – 135 с.

6. Трезубов В.Н., Штейнгарт М.З., Мишнев Л.М. Ортопедическая стоматология. Прикладное материаловедение.-Санкт-Петербург: Спец.Лит.,2001.-351с.

7. Фліс П.С., Банник Т.М. Техніка виготовлення знімних протезів. Підручник. – К.: Медицина, 2008. – 256 с.

Додаткова:

1. Матеріалознавство у стоматології. Під заг. ред. проф. М.Д. Короля. Навчальний посібник для стоматологічних факультетів.- Вінниця: НОВА КНИГА. 2008.-240 с.

2. Милерян В.Е. Методические основы подготовки и проведения учебных занятий в медицинских вузах (Методическое пособие): - Киев, Хрещатик, 1998. - 64с.

3. Скоков А.Д. Сплавы в ортопедической стоматологии. – М.: Медицина, 2003. – 23 с.

4. Жулев Е.Н., Манаков А.Л. Конструирование съемного протеза с металлическим базисом. – Н.Новгород: Изд-во НГМА, 1998. – 34 с.

Методичну розробку підготував

к.мед.н., доцент Рамусь М.О. ____________________

Рецензент: д.мед.н. Король Д.М. ____________________