- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Карта оріентовноі основи діі:
- •Променеві зміни підрозділяють на променеві реакції і ушкодження.
- •Граф логічної структури теми: Класифікація променевих змін
- •Загальні променеві реакції
- •Променеві опіки шкіри
- •Зміни пізнього періоду
- •Зміни з боку легень: зміни поділяються на ранні та пізні.
- •Променеві зміни з боку легень,кишки,сечовой системи
- •Лікування
- •Для стоматологів
- •Лікування променевих пошкоджень шкіри
- •Матеріали для самоконтролю Питання для самоконтролю
- •Тестовий контроль по темі: Променеві ушкодження та реакціі.
- •Ситуаційні задачі по темі:Променеві реакціі та ушкодження
Променеві зміни підрозділяють на променеві реакції і ушкодження.
Променеві реакції– оборотні зміни, виникають в строки до 3хмісяців після опромінення. Вони проходять самостійно після припинення опромінення.
Променеві ушкодження– це необоротні зміни, що виникають, як правило, через 3 місяці після закінчення опромінення, але можуть виникнути і раніше та не проходять самостійно.
Граф логічної структури теми: Класифікація променевих змін
За характером променевої дії:
Зовнішнє рівномірне, нерівномірне;
Внутрішнє – інкорпорація;
Змішане;
Комбіноване в сполучені з опіками, травмою, хімічними та біологічними ураженнями.
За характером клінічного перебігу:
Гострі;
Хронічні.
За ступенем важкості клінічного перебігу:
Легкі;
Середні;
Важкі;
Вкрай важкі.
За періодами:
Початковий період;
Прихований (латентний) період;
Період розпаду;
Кінцевого результату.
За наслідками:
Повне відновлювання;
Відновлення з дефектом;
Стабілізація змін;
Прогресування стану з розвитком гіпопластичного або гіперпластичного стану.
Зміни загальні та місцеві.
З ускладненням або без них.
За часом виникнення:
Ранні до 3хмісяців;
Пізні (після 3хмісяців після закінчення опромінення).
Найкраще розуміння основних ознак ураження організму досягається при співставленні їх з поглинутою дозою в критичних органах.
Критичні органи– це найбільш чутливі і важливі, що пошкоджуються першими. До них перш за все відносять:
Кістковий мозок;
Шлунково-кишковий тракт;
Центральна нервова система;
Серцево-судина система.
Зміни в них виникають незалежно від області опромінення, але частіше вони з’являються при опроміненні великих об’ємів тканин, області живота, грудної клітки, малого тазу, голови.
Загальні променеві реакції
Найбільш часто і рано змінюється периферична кров при променевій хворобі. Спочатку розвивається лейкоцитоз, а потім лейкопенія. |
| ||||||||||||
Зміни з боку показників крові |
| ||||||||||||
Ступінь Показники |
I |
II |
III |
IV |
| ||||||||
1-2 гр. |
2-4 гр. |
4-6 гр. |
6-10 гр. |
| |||||||||
Лейкоцити х109 |
3,0-4,5 |
2,0-3,0 |
1,0-2,0 |
> 1,0 |
| ||||||||
Тромбоцити х109 |
130-90 |
90-50 |
50-25 |
> спонтанна кровоточивість |
| ||||||||
Нейтрофіли |
1,9-1,5 |
1,5-1,0 |
1,0-0,5 |
> 0,5 сепсис |
| ||||||||
Гемоглобін |
110-95 |
95-75 |
75 і < |
|
| ||||||||
Гематокрит |
32-28 |
29 і < |
|
|
| ||||||||
В більш пізні строки і в більш важких випадках розвивається гіперхромна анемія (в аналізі – підвищення кількості заліза), зміни в кишково-шлунковому тракті. Зміни в кишково-шлунковому тракті | |||||||||||||
Ступінь Ознаки |
I |
II |
III |
IV | |||||||||
Спотворення смаку, нюху, підсилена салівація, пітливість, металічний смак, гіркота, відрижка. |
Анорексія, відсутність апетиту, втрата ваги до 5%, нудота, дискомфорт. |
Анорексія зі втратою ваги до 10%, нудота, блювота, болі в животі. Необхідні анальгетики. |
Анорексія зі втратою ваги до 15%, атонія, діарея з великою кількістю кров’яних або слизових виділень. |
Гостра кишкова непрохідність в зв’язку з некрозом і кишковою кровоточивістю.
| |||||||||
Зміни з боку ЦНС | |||||||||||||
Ступінь Ознаки |
I ст. |
II ст. |
III ст. |
IV ст. | |||||||||
Розлади сну: сонливість, безсоння, головні болі, головокружіння, подразливість, апатія. |
Незначні розлади, що не вимагають лікування. |
Значні неврологічні розлади, що вимагають амбулаторного лікування. |
Неврологічні розлади, що вимагають госпіталізації. |
Парез, параліч, кома, ознаки найчастіше раз на тиждень. | |||||||||
Серцево-судина система – розвивається синдром нейроциркуляторної дистонії гіпотонічного типу, що носить рефлекторний характер і зв’язаний з високою чутливістю нервових закінчень, що іннервують судини, подразнення судино-розширюваного апарату, в тому числі і центрального генезу через дію токсичного продукту в (виникаючих при розпаді опромінених тканин) з аутосенсибілізацією, внаслідок чого виникає тахікардія, біль у серці. | |||||||||||||
Зміни з боку ССС | |||||||||||||
I ст. |
II ст. |
III ст. |
IV ст. | ||||||||||
Скарг немає, незначні зміни на ЕКГ. |
Рентген, УЗД та ЕКГ-дані, що свідчать про серцеву недостатність, перикардит, що не потребує лікування. |
Інструментально-підтверджена серцева недостатність, стенокардія, перикардит, що потребує лікування. |
Виразна серцева недостатність, стенокардія, ексудативний перикардит. |
Найбільш типовим прикладом загального променевого ураження організму є гостра та хронічна променева хвороба, оскільки в цьому випадку під дією ІВ потрапляють всі системи і тканини організму. Загальні променеві реакції та ушкодження у вигляді гострої та хронічної променевої хвороби виникають, як правило, при загальному зовнішньому або внутрішньому рівномірному опроміненні. Але у випадку, коли опромінення має нерівномірний характер і до того ж з різними видами променів γ і β, γn, γnβ, то виникають місцеві реакції і пошкодження при β опроміненні, або комбінація місцевих і загальних пошкоджень. Вони підрозділяються на зміни шкіри, слизових оболонок та органів.
Зміни в шкірі поділяють на:
Зміни, що виникли при рівномірному загальному опроміненні при гострій та хронічній променевій хворобі.
Зміни, що виникли при місцевому опроміненні: гостра місцева променева травма.
Зміни, що виникли в шкірі при гострій променевій хворобі, клінічно проявляються еритемою, сверблячкою, течією, болем. Ступінь їх залежить від дози. | |||
Зміни з боку шкіри при гострій пременевій хворобі | |||
I ступінь |
II ступінь |
III ступінь |
IV ступінь |
1-2 гр. |
2-4 гр. |
4-6 гр. |
6-10 гр. |
Реакцій немає. |
Нерізко виражена реакція, що швидко зникає. |
Помірна, зникаюча гіперемія. |
Виразна стійка гіперемія. |
Ці явища зумовлені подразненням нервових елементів, що розміщенні в епідермісі, сосочковому шарі, волосяних фолікулах, потових та сальних залозах, судинах та м’язах. Такі зміни оборотні і вказують на збудженні нервових елементів клітин шкіри.
В процесі, коли доза мала, відбувається повне відновлення шкіри. Коли ж дози значні в зв’язку з неповною регенерацією нервових рецепторів (нервові волокна тонкі, звивисті, їх менше) спостерігається сухість шкіри, пігментація, витонченість, втрата чутливості, потоншення волосся та епіляція, поява толеангектазій.
Глибина ураження шкіри і інших тканин залежить від проникаючої здатності випромінювання. Під дією β та м’якого рентгенівського випромінювання розвиваються поверхневі зміни, що локалізуються в епідермісі та власне шкірі.
Під дією нейтронів і жорсткого γ-випромінювання пошкодження поширюються на мускули, кістки, підшкірно-жирову клітковину. За ступенем важкості променеві опіки поділяють на IV групи.