Історія створення ліків і розвитку хіміко-фармацевтичної промисловості. Фармація радянського часу.

Розвитку фармацевтичної промисловості в Галичині сприяли прагматичні іноземці. Необхідно відзначити чеського підприємця Петра Міколяша, що відкрив в Львові аптеку «Під Зіркою».

Вже на першому етапі свого існування, завдяки умілому керівництву, старанності, сумлінності і працьовитості власника, аптека стала солідним підприємством і завоювала авторитет у клієнтів. Спочатку тут виготовлялися лікарські препарати з хімічної сировини, яка купувалася у Відні.

У 1852 році при аптеці була організована хіміко-фармацевтична лабораторія, в якій виготовляли, окрім лікарських засобів, саліцилову воду для полоскання ротової порожнини, м'ятну порошу, а також велику кількість м'ясних порошків, каву здоров'я, газовані води і ін

Споживачами продукції ставали провінційні аптеки, лікарні, військові госпитали і населення всього регіону. П. Міколяш підтримував партнерські контакти з відомими європейськими фірмами «Меркнув», «Байер», «Кнолль», «Ля Рош» і іншими, користувався їх інвестиціями і отримував торгові знижки на імпорт продукції. До середини XIX в. аптека П. Міколяша стала найбільшою фармацевтичною установою в Галичині.

Лише на початку 1900 року Г. Міколяшу вдалося подолати всі перешкоди і відкрити фармацевтичну фірму, яка була названа на честь засновника «П. Міколяш і Ко».У 1910 році почала діяти фармацевтична фабрика, яку символічно назвали «Лаокоон», на честь міфічного грецького жерця Лаокоона.

У 1921 р. фабрика вийшла з-під юрисдикції фірми «П. Міколяш і Ко», а в 1923 р. стала самостійним акціонерним суспільством, капітал якого складав 115 тис. злотих. Фабрика «Лаокоон»(рис.) складалася з таких відділів: органічний, галеновий, патентованих препаратів, лікарських рослин і реактивів. В період найвищої продуктивності підприємства (1931–1938 рр.) на фабриці працювало 100–137 робочі і 20–37 фахівців-службовців.У 1939 р. фабрика «Лаокоон» отримала патент і підготувала все для виробництва інсуліну. Налагодити масовий випуск цього дефіцитного лікарського препарату перешкодила війна.

У 1949 р. відбулися перші серйозні зміни структури виробництва: ліквідований ендокринний-гормональний, фармацевтичний цехи і цех біологічного синтезу, а замість них відкритий цех синтетичних і фармацевтичних препаратів.

З 1957 р. Львівський хімфармзавод перейшов у ведення управління паливної промисловості Львівського совнархоза. Хоча в проведеній реорганізації було немало позитивного, проте досить частими були зриви, відверте ігнорування обгрунтованих розпоряджень.

Генеральною реконструкцією заводу в 70-х роках XX в. завершився етап його становлення як сучасного високомеханізованого спеціалізованого могутнього фармацевтичного підприємства, з яким зв'язане надалі функціонування в Львові виробничого об'єднання «Львівфарм» (1986 р.), на базі якого в 1993 р. було створено акціонерне суспільство «Галичфарм».(рис.), (рис.)

Історія розвитку медицини і фармації України 20 ст.

1881 р. у Києві постало “Південноросійське товариство торгівлі аптекарськими товарами” (російська абревіатура “ЮРОТАТ” – від “Южнорусское общество торговли аптекарскими товарами”), яке володіло на 1913 р. шістьома власними крамницями. Товариство мало у своєму складі власну виробничу лабораторію, котру згодом перетворити на завод (нині – Київський завод медпрепаратів).

На території України в 1911 р. було лише 873 аптеки (530 сільських та 343 міських). У 1913р. кількість аптек дорівнювала 1067 (714 сільських та 353 міських). У вересні 1909 р. в м. Київі почав виходити журнал «Жизнь фармацевта», який відігравав в історії профспілкового руху службовців-фармацевтів того часу значну роль.

Історія фармації після революції

В 1918 р. був підписаний декрет про націоналізацію аптек. До початку липня 1920 р. усі аптеки на Україні були націоналізовані, передані в руки держави.

В результаті громадянської війни багато аптек були зруйновані або повністю ліквідовані. На 1 січня 1920 р. на Україні було лише 660 аптек, у період проведення націоналізації аптек кількість їх що зменшилась, і в 1924 р. на Україні функціонувало лише 591 аптек.

Наприкінці 1923 року був створений Укрдержмедторг, який і зайнявся керівництвом губмедторгами та організацією торгівлі медикаментами. Цього ж 1923 р. Укрдержмедторг був переіменований в Укрмедторг. В 1924 р. почались створюватись окружні аптекоуправління (замість губернських медторгів). В 1925 р. упорядковується діяльність аптекоуправлінь. До складу аптекоуправлінь увійшли усі державні аптеки, магазини санітарії та гігієни, аптечні склади, хіміко-фармацевтичні лабораторії та інші державні аптечні установи, що відпускають медикаменти та медичне майно за плату і перебувають у відані відповідних інспектур охорони здоров”я. Кожне аптекоуправління являло собою єдине підприємство, а окремі аптеки і аптечні установи, що входили до його складу, були його складовими частинами.

В 1925 р. на Україні виникають санітарно-епідеміологічні станції, що взяли під контроль охорону довкілля, праці, навчання і попередження інфекційних хвороб. В 1932 р. на Україні створюються перші медико-санітарні частини, що почали надавати допомогу працівникам підприємств за виробничим принципом.

До 1949 р. була створена. трьохрівнева система організації здоровоохорони, що включала дільничні - районні, міські і обласні лікарні.

За період з 1929 по 1937 р. аптечна мережа Українги збільшилась на 637 аптек (без Західної України). Кількість аптекарських магазинів і магазинів санітарії та гігієни зросла більше, ніж у 2,6 рази. В 1939 р. в Західній Україні було 379 аптек.

Протягом війни в Україні було зруйновано і знищено 1807 аптек, що становило 75 % довоєнної кількості, 5360 аптечних пунктів, майже всі галеновофасувальні та контрольно-аналітичні лабораторії.

На момент визволення України налічувались 612 аптек, значна частина яких була напівзруйнована і не мала будь-яких запасів медикаментів. Не вистарчало фармацевтичних кадрів. Збереглося лише 136 провізорів та помічників провізорів від загальної кількості, яка була наприкінці 1940 р. (у 1940 р. в аптечній мережі працювало 20751 чоловік, в тому числі 172 провізори і 4179 помічників провізорів). В червні 1944 р. була відновлена діяльність обласних аптекоуправлінь. В 1948 р мережа аптек вже була не тільки повністю відбудовала, але й перевищила рівень 1940 р.

За період з 1949 р. по 1963 р. аптечна мережа України зросла на 1314 аптек, в тому числі в містах – на 954 і в сільській місцевості – на 360. На початок 1990 р - 6500 аптек.

За часів Радянського Союзу фармацевтичній освіті не приділялось належної уваги. Існувало лише шість фармацевтичних вищих навчальних закладів. В основному підготовка провізорів здійснювалась на фармацевтичних факультетах медичних інститутів. Матеріальне забезпечення фармацевтичних факультетів було дуже поганим, оскільки основна увага приділялась підготовці лікарів. Потреби всієї галузі задовольнялись фахівцями лише однієї спеціальності.

В аптеці, а фармацевтичному підприємстві, у лікарні працювали фахівці з однаковою підготовкою.

Існували певні центри підготовки провізорів, наслідком чого був нерівномірний розподіл трудових ресурсів. У деяких областях кількість провізорів значно перевищувала потреби галузі, в інших — не вистачало навіть середнього фармацевтичного персоналу.