8. Контрольні запитання

8.1            Як визначається фактичне і розрахункове природне освітлення?

8.2            Одиниця вимірювання і нормування природного освітлення.

8.3            Види систем природного освітлення. Їх схеми.

8.4            Як нормується кожний вид природного освітлення?

8.5            Як розрахувати площу вікон чи ліхтарів із врахуванням КПО?

8.6            Що таке природне освітлення? Що таке штучне освітлення?

8.7            Як впливає на освітленість колір стін в приміщенні?

8.8            Що називається захисним кутом світильника? Його схема.

8.9            В яких світильниках є захисний кут, а в яких немає? Їх схеми.

8.10       Які параметри світильника впливають на величину захисного кута?

8.11       Схеми захисних кутів для світильників з лампами розжарювання та для люмінесцентних світильників.

8.12       Нормована величина захисних кутів світильників.

8.13       Визначення КПО за методом А.М. Данилюка.

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.                 Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2008. – 384 с.

2.                 Жидецький В.Ц., Джигерей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.

3.                 Геврик Є.О. Охорона праці. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 280 с.

4.                 Охорона праці. / За ред. В.П.Кучерявого. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.

5.                 Охрана труда в машиностроении. / Под ред. Е. Я. Юдина. – М: Машиностроение, 1983. – 431 с.

6.                 ДБН  В.2.5-28 - 2006  ,,Природне і штучне освітлення”. – Киїа: Мінбуд України, 2006. – 76 с.

7.                 СН 181-70. ,,Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров производственных зданий промышленных предприятий”. – М.: Стройиздат, 1972. – 77 с.

Тема: Дослідження запиленості повітря виробничих приміщень

 

1. Мета та завдання роботи

Визначення ваговим методом кількісного вмісту нетоксичного пилу в повітрі та оцінка запиленості повітряного середовища виробничих приміщень.

Закріплення студентами навиків дослідження та роботи з відповідними приладами.

 

2. Короткі теоретичні відомості

Пил різного роду, який утворюється в наслідок механічної дії на тверді тіла шляхом: подрібнення, помолення, розтирання, очистки литва, заточення інструменту, шліфування, полірування, при вантажно-розвантажувальних, вибухових, зварювальних, земляних та інших роботах, згубно діють на органи дихання, очі та шкіру людини.

За характером дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на: загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні.

За степенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи:

1.            надзвичайно небезпечні (свинець, ртуть, озон);

2.            високо небезпечні (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол);

3.            помірно небезпечні (тулол, ксилол, спирт метиловий);

4.            мало небезпечні (аміак, бензин, ацетон, гас) .

        Проникаючи в легені та в лімфатичні залози, пил викликає їх захворювання – пневмоконіоз, слікоз. Дія пилу може проявлятись в виді механічної – викликаючи шкірні гнійничкові захворювання та подразнення слизових оболонок очей – коньюктивіт. Токсичний пил (ртуть, миш’як, свинець, та ін), розчиняючись в біологічних середовищах, діє як введений в організм яд і викликає його отруєння. При роботі в приміщеннях з високою запиленістю потрібно користуватися засобами індивідуального захисту: респіраторами, спецодягом і протипиловими окулярами. Крім згубної дії на організм людини пил також підвищує зношення обладнання, збільшує брак продукції.

Санітарними нормами проектування промислових підприємств (СН 245 – 71) та ДСН 3.3.6.042 - 99 встановленні граничні допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин, які не мають згубної дії на організм людини.

Для оцінки запиленості повітряного середовища даного приміщення та встановлення правильних методів боротьби з пилом необхідно знати концентрацію пилу в повітрі (мг/м³), степінь дисперсності (розміри частинок пилу), хімічний склад, розчинність, токсичність, а також їх форму. Степінь запиленості повітря можна визначити ваговим (гравіметричним), розрахунковим (коніметричним), електричним і фотоелектричним методами.

        В даних методичних вказівках описаний ваговий метод, який дозволяє визначити кількість міліграмів пилу в одному кубічному метрі повітря, яке досліджується. Визначення кількісного складу пилу в повітрі ваговим методом основано на виділенні із відомого об’єму повітря всього пилу і подальшого його зважування. Виділення проводиться шляхом фільтрації повітря через спеціальний фільтр АФА закладений в патрон фільтротримач, і тампон з вати, який закладений в скляну трубку (алонж). На лабораторній роботі проби повітря беруть із камери з промисловим пилом. У виробничих умовах втягування проби повітря берують на робочому місці на висоті від підлоги 1,5 – 1,7 м (на рівні дихання працівника). В кожній зоні беруть дві паралельні проби.