
- •19. Просторова фільтрація
- •21. Зображення просторово некогерентного предмета
- •23. Часова когерентність
- •24. Ефект Допплера у оптиці
- •26. Фур’є-спектроскопія
- •Одне із дзеркал рухається із постійною швидкістю.
- •27. Основне інтегральне рівняння фур’є- спектроскопії
- •28. Аподизація
- •(Крива 1); (2)(3).
- •30. Просторова когерентність
- •Від відстані X між щілинами на апертурі телескопу.
- •30.3. Точкове джерело
- •V. Застосування фур’є-оптики
- •31. Оптичні методи обробки інформації
- •31.1. Когерентні системи оптичної обробки інформації
- •31.3. Узгоджена фільтрація. Фільтри Вандер Люгта
- •31.4. Некогерентні системи обробки інформації
- •32. Когерентна радіолокація із синтезованою апертурою
- •VI. Додатки
- •4. Скануючий інтерферометр Фабрі-Перо:
- •Список використаних позначень та скорочень
- •Список рекомендованих джерел
26. Фур’є-спектроскопія
Вже з формули (4.25) видно, що швидкість перемі- щення смуг ІК пов’язана з частотними інтервалами взаємодіючих хвиль. Це означає, що досліджуючи спектр цих швидкостей в ІК, можна знаходити і спектр частотних інтервалів хвиль.
Теорема Вінера-Хінчина стверджує, що потужність спектру
функції
може бути виражена через автокореляцію
цієї функції
(4.33)
Функція автокореляції оптичного поля пов’язана формулою (4.11) з видністю відповідної ІК, тому, досліджуючи видність ІК, отриманої у будь-якому двопроменевому інтерферометрі у залежності від різниці ходу променів, можна одержати нову
Рис. 4.11. Оптична схема фур’є-спектрометра (умовно).
Одне із дзеркал рухається із постійною швидкістю.
інформацію
- закон спектрального розподілу функції
,
Розділ оптики, у якому використовується
ця ідея, називається фур’є-спектроскопією,
оскільки у основі методу лежить рівняння
(4.33).
На рис. 4.11 показано (умовно) оптичну схему фур’є- спектрометра. Світловий потік від джерела 1, роздво- юючись на світлоподільнику 2 (напівпрозоре напів- відбиваюче дзеркало), попадає на два дзеркала 3, 4, а далі, пройшовши знову світлоподільник 2, збирається у площині 5, де і спостерігається ІК. Тридзеркальна сис- тема інтерферометра Майкельсона використовується тут для створення двох еквівалентних когерентних джерел світла, одне з яких рівномірно рухається завдя- ки переміщенню дзеркала 4 між крайніми точками 6,
7. центральне положення дзеркала 4 симетричне дзер- калу 3 (відносно подільника 2).
Зазвичай два когерентних джерела створюють сис- тему інтерференційних смуг, локалізованих на сфері досить великого радіусу, як показано на рис. 4.12. Вид ІК у довільному двопроменевому інтерферометрі залежить від взаємного розташування діючих когерентних джерел і площини спостереження. Якщо ця площина
нормальна
до падаючих на неї хвиль, то на поверхні
сфери у точці А маємо ІК у вигляді
концентричних кіл, у точці Б – у вигляді
паралельних смуг, у точці B – у вигляді
парабол. Центральна світла смуга (Б)
відповідає нульовій різниці ходу,
полярна (А) – умові
,
При
зменшенні відстані між джерелами ширина
кожної смуги збільшується. При цьому
всі смуги, розширюючись, зміщуються від
екватора і зни- кають на полюсах. При
суміщені джерел нульова смуга поширюється
на весь простір поверхні сфери, світловий
потік від джерел у будь-якому напрямку
однаковий і максимальний. При рівномірному
зростанні відстані між джерелами зі
швидкістю v , навпаки, всі смуги стають
вужчими, центральна кругла пляма у
області А мигкотить внаслідок лінійної
зміни з часом t різниці фаз взаємодіючих
хвиль
Рис.
4.12. Геометрична форма інтерференційних
смуг у залежності від взаємного
розташування ек- рану спостереження та
джерел
1,
2.
(4.34)
частота
мерехтіння
залежить від довжини хвилі Якщо тепер
у площині 5 встановити у центрі ІК
широкодіапазонний – за довжинами хвиль
– фотодетектор (перетворювач інтенсивність
струм), він буде реєструвати сумарний
електричний сигнал, суперпозицію
гармонічних коливань, що відповіда-
ють різним довжинам хвиль . Амплітуда цих
коливань визначається інтенсивністю світла на від- повідних довжинах хвиль, яке досягло детектора, а також спектральною чутливістю детектора. Тому, якщо до отриманої суми застосувати фур’є-перетворення, то одержуємо інформацію про спектральний склад випромінювання.
Таким чином, фур’є-спектрометр складається з дво- променевого інтерферометра, у якому змінюється відносне запізнення хвиль (у розглянутому випадку – за лінійним законом), фотореєстратора інтенсивності центральної плями ІК та комп’ютера, що виконує ПФ над записаною інтерферограмою досліджуваного джерела.