5.2. Облік процесу постачання

Для забезпечення ритмічної і безперебійної діяльності кожне підприємствоповиннематиусвоємурозпорядженніпевнівиробничізапаси. Виходячи із цього, процес постачання є першочерговою умовою забезпечення виконання плану виробництва на підприємстві і пов’язаний із необхідністю забезпечення його предметами праці у відповідності із заключеними щодо цього договорами.

Суть процесу постачання полягає утому, що частинунаявних грошових коштів підприємство спрямовує на закупівлю сировини, матеріалів, комплектуючих і т.ін. Таким чином забезпечується перша стадія кругообігугосподарських засобів, під часякої господарські засобипереходятьіззасобівсфериобігу до засобівсферивиробництва.

Бухгалтерський облік процесу постачання повинен забезпечити керівництво інформацією щодо наявності на підприємстві необхідної номенклатури виробничих запасів (зокрема, за кількісними і якісними ознаками), про стан розрахунків із постачальниками та підрядниками (наявність дебіторської та кредиторської заборгованості) та гранично допустимі строки їх проведення, а також про залучення кредитних ресурсів для забезпечення підприємства необхідними матеріалами.

Треба зауважити, що окрім сплати вартості сировини або матеріалів таін., підприємство здійснює також витрати по доставці придбаних запасів до свого складу, а також оплату проведених навантажу- вально-розвантажувальних робіт, які за своєю економічною природою складають транспортно-заготівельні витрати. Виходячи із цього,

фактична собівартість придбаних підприємствомвиробничих запасів складається із їх купівельної вартості та здійснених у зв’язку із їх до-

ставкою транспортно-заготівельних витрат.

Розглянемо облік процесу заготівлі виробничих запасів, а такожкореспонденції міжрахунками, які прицьомувиникають, наконкретному прикладі.

Приклад.

Операція 1. Надійшли на склад підприємства виробничі запаси від постачальника на суму 3000 грн., оплата не проведена (складна проводка: Kредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” 3000 грн. — Дебет 20 “Виробничі запаси” 2500 грн. і Дебет 64 “Розрахунки за податками й платежами” 500 грн. на суму податку на додатку вартість).

100

Пояснення.

Проводка K 63 – Д 20 і Д 64 здійснюєтьсяу випадку, коли і постачальник і покупець є платниками податку на додану вартість. За умови, коли хоча б одна із сторін не є платником такого податку, то проведення буде K 63 – Д 20.

Операція 2. Видано гроші із каси під звіт працівнику підприємства для купівлі малоцінних та швидкозношуваних предметів у сумі 400 грн.(Дебет 372 “Розрахунки з підзвітними особами”

— Kредит 30 “Kаса”).

Операція 3. Проведена із розрахункового рахунку підприємства оплата постачальнику за поставлені раніше виробничі запаси у сумі 2000 грн. (Дебет 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” — Kредит 31 “Рахунки в банках”).

Операція 4. Враховуючи відсутність обігових коштів на підприємстві і як наслідок відсутності можливості сплатити всю суму (3000 грн.) за поставлені раніше виробничі запаси, було видано постачальнику короткостроковий вексель на суму 1000 грн. (Дебет 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” — Kредит 62 “Kороткострокові векселі видані”).

Операція 5. Надійшли на склад малоцінні та швидкозношувані предмети на суму 200 грн., які були придбані працівником підприємства за рахунок виданої йому на руки готівки (Дебет 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” — Kредит 372 “Розрахунки з під звітними особами”).

Операція 6. Надійшли на склад підприємства товари від постачальника у сумі 7000 грн. (Дебет 28 “Товари” — Kредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”).

Операція 7. Враховуючи відсутність на підприємстві обігових коштів, оплату за поставлені товари від постачальника було проведено за рахунок короткострокового кредиту банку у сумі 7000 грн. (Дебет 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” — Kредит 60 “Kороткострокові позики”).

Операція 8. Перераховано із розрахункового рахунку постачальнику в рахунок погашення раніше виданого короткострокового векселя — 1000 грн. (Дебет 62 “Kороткострокові векселі видані” — Kредит 31 “Рахунки в банках”).

Спираючись на наведені господарські операції, покажемо в системі бухгалтерськихрахунків процеспостачанняпідприємствавиробничими запасами і відобразимо за допомогою рис. 5.3.

101

Рис. 5.3. Схема обліку процесу постачання

В методичних цілях у даному пункті було розглянуто процес постачання підприємства матеріальними цінностями із використанням лише грошового вимірника. Натомість, на практиці, надходження виробничих запасів на склад зазначається із використанням як грошового, так і натуральних вимірників.

В структурі собівартості матеріали займають значну питому вагу, тому правильна організація обліку, контролю і аналізу витрат, пов’язаних із забезпеченням підприємства предметами праці, дозво-

102

ляє прийняти правильні управлінські рішення і винайти резерви підвищення ефективності діяльності підприємства.

5.3. Облік процесу виробництва

Процес виробництва займає центральне місце в схемі кругообігу господарських засобів. Під цим процесом розуміють виготовлення продукції на підприємстві, виконання робіт та надання послуг. Здійснення процесу виробництва можливе лише за умов поєднання засобів праці з предметами праці та при активній ролі у цьому процесі робочої сили.

Завданням обліку процесу виробництва безпосередньо є:

−облік матеріальних і трудових витрат, пов’язаних із процесом виробництва;

−розмежування здійсненихвитратміж кількістю готової продукції та виробами, що перебувають у незавершеному виробництві;

−визначення собівартості одиниці готової продукції, а також аналіз динаміки зміни структури собівартості продукції у розрізі елементів витрат.

Облік затрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг здійснюється на спеціально відведеному у плані рахунків рахунку 23 “Виробництво”, на якому по дебету показуються затрати, пов’язані із виробництвом, а по кредиту — оприбуткування готової продукції на склад підприємства.

Рахунок 23 “Виробництво” по дебету кореспондує із креди-

тами рахунків: 20 “Виробничі запаси” (на суму спожитих у виробництві сировини, матеріалів і т.ін.), 66 “Розрахунки за виплатами працівникам” (на суму нарахованої оплати праці працівникам, зайнятимбезпосередньонавиробництві), 13 “Знос(амортизаця) необоротних активів” (на суму нарахованої амортизації по основних засобах і нематеріальних активах, які задіяні безпосередньо в процесі виробництва), 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” (на суму пов’язаних із виробництвом виконаних для підприємства робіт сторонніми організаціями) та ін. Всі ці витрати, а також інші, в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

По кредиту рахунок 23 “Виробництво” кореспондує із дебе-

тами рахунків: 26 “Готова продукція” (на суму оприбуткованої із виробництва на склад готової продукції), 25 “Напівфабрикати” (на суму отриманих відходів, які придатні для подальшого використання у ви-

103

робничих цілях), 90 “Собівартість реалізації” (на суму виконаних робіт і наданих послуг стороннім споживачам) та ін.

Порядз цимтреба зауважити, що не всі витрати, які пов’язані із виробництвом продукції можна відразу віднести на собівартість конкретного виду продукції.

Виходячи ізцього, за цільовим призначенням виробничі вит-

рати поділяються на основні і накладні. Основні витрати — це вит-

рати, які безпосередньо пов’язані із виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг певного виду (сировина, заробітна плата виробничих працівників та ін.). Накладні витрати — це витрати, які не можуть бути безпосередньо прямо віднесені на собівартість конкретного виду продукції. Прикладом таких витрат є витрати, пов’язані із обслуговуванням виробництва, які обліковуються по рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Розподіл накладних витрат та включення їх дособівартості конкретнихвиробівпо дебетуаналітичнихрахунків рахунку23 “Виробництво” такредитурахунку91 “Загальновиробничівитрати” здійснюється пропорційно заробітної плати або заробітної плати і вартості матеріалів, витрачених на виробництво певного виду продукції.

Розглянемо бухгалтерський облік витрат виробництва за спрощеною схемою. З цією метою на рахунках бухгалтерського обліку (як синтетичних, так і аналітичних) відобразимо наступні господарські операції (див. рис. 5.4).

Приклад.

Операція 1. Витрачені виробничі запаси у сумі 1000 грн., зокрема: на виробництво продукції А у сумі 400 грн.; на виробництво продукції В — 600 грн. (Kредит рах. 20 “Виробничі запаси” — Дебет рах. 2301 “Виробництвопродукції А”, Дебетрах. 2302 “Виробництво продукції В”).

Операція 2. Нараховано заробітну плату працівникам підприємства— 1200 грн., зокрема: зайнятимнавиробництвіпродукціїА

— 300 грн.; виробництво продукції В — 700 грн.; працівникам загальновиробничого призначення — 200 грн. (Kредит рахунку 66 “Розрахунки за виплатами працівникам” — Дебет рахунку 2301 “Виробництво продукції А”, Дебет рахунку 2302 “Виробництво продукції В”, Дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”).

Операція 3. Проведено нарахування на заробітну плату до фондівсоціальногоспрямуванняурозмірі480 грн. івіднесенозокрема: навиробництвопродукціїА— 120 грн.; навиробництвопродукціїВ— 280 грн.; на загальновиробничі витрати — 80 грн. (Kредит рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” — Дебет рахунку 2301 “Виробництво

104

Рис. 5.4. Схема обліку процесу виробництва

105

продукції А”, Дебет рахунку 2302 “Виробництво продукції В”, Дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”).

Операція 4. Списано малоцінні та швидкозношувані предмети на загальновиробничі витрати у сумі 20 грн.(Дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” — Kредит рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”).

Операція 5. Проведено розподіл і включення загальновиробничих витрат до вартості виробництва, пропорційно обсягів нарахованої заробітної платинавиробництвіпродукції Аі Ву сумі 300 грн., зокрема: на виробництво продукції А — 90 грн. та на виробництво продукції В — 210 грн. (Kредит рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” — Дебет рахунку 2301 “Виробництво продукції А”, Дебет рахунку 2302 “Виробництво продукції В”).

Операція 6. Нараховано амортизацію по основних засобах у сумі 260 грн. і віднесено: на виробництво продукції А — 100 грн.; на виробництво продукції В — 160 грн. (Kредит рахунку 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” — Дебет рахунку 2301 “ВиробництвопродукціїА”, Дебетрахунку2302 “ВиробництвопродукціїВ”).

Операція 7. Виконано підрядною організацією роботи на виробництві продукції А на суму 140 грн. (Kредит рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” — Дебет рахунку 2301 “Виробництво продукції А”.

Операція 8. Оприбутковано із виробництва готову продукціюпо собівартості на склад у сумі 3100 грн., зокрема: продукцію А у сумі 1150 грн.; продукцію В — 1950 грн. (Дебет рахунку 26 “Готова продукція” — Kредит рахунку 2301 “Виробництво продукції А”, Kредит рахунку 2302 “Виробництво продукції В”.

Використовуючи дані наведеного прикладу по обліку витрат виробництва, відобразимо зазначені операції як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках бухгалтерського обліку. Результати покажемо за допомогою рис. 5.4.

Відмітимо, що з метою визначення фактичної собівартості виробленої продукції необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок місяця (дебетове початкове сальдо по рахунку “Виробництво”) додати витрати, яківідбулисяпротягоммісяцянаданому виробництві (оборот по дебету рахунку “Виробництво”) і відняти залишок незавершеного виробництва на кінець місяця (дебетове кінцеве сальдо по рахунку “Виробництво”).

106

5.4. Облік процесу реалізації і визначення фінансових результатів

Процес реалізації являє собою завершальну стадію кругообігу господарських засобів, яка безпосередньо пов’язана із реалізацією готової продукції, виконаних робіт та наданих послуг підприємством і, як наслідок, із визначенням фінансового результату його діяльності.

В ринковій економіці процесу реалізації відводять виключно важливезначення, оскількивсяувагасконцентрованабезпосередньона потребах споживачів. Питання постачання і організації виробництва сьогодні знаходятьсянадругомумісті, головнимиж виступають питання, що виробляти і кому реалізувати, а також, яким чином побудувати підприємству свою цінову політику на ринку з метою досягнення максимальної економічної ефективності.

Наукою, яка вивчає ринок, є маркетинг. Його роль на підприємстві пов’язана із визначенням тих видів продукції, на які існує попит, а також впливу зміни форми, якості і ціни товару на збільшення обсягів його реалізації.

Оскільки в бухгалтерському обліку знаходять відображення всі сторони господарської діяльності підприємства, то отримання зворотноїінформаціїкерівництвомпідприємствапроефективністьприйнятих рішень, знову ж таки здійснюється в рамках системи бухгалтерського обліку і зокрема обліку процесу реалізації.

Виходячи із цього, завданнями обліку процесу реалізації є:

−визначення кількості та вартості відвантаженої продукції (за обліковими цінами);

−визначення заборгованості покупців перед підприємством за відвантаженуїмпродукцію, виконані роботитанадані послуги згідно договорів (за цінами реалізації);

−дотримання строків поставок готової продукції, виконання робіт та надання послуг, а також термінів оплати зі сторони споживачів;

−облік витрат пов’язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг, а також просування їх на споживчому ринку (витрати на маркетинг та рекламу);

−визначення фінансового результату (отримання прибутку або збитку) від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг підприємством як в цілому, так і у розрізі конкретних номенклатурних груп товарів та ін.

107

Треба відмітити, що визначення отриманого прибутку або збитку здійснюється поетапно. Враховуючи рівень підготовки читача, на даному етапі обмежимося дещо загальною схемою визначення фінансового результату діяльності підприємства.

По-перше, шляхом віднімання від доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суми податку на додану вартість, визначається чистий дохід (виручка) від реалізації про-

дукції (товарів, робіт, послуг).

По-друге, шляхом віднімання від чистого доходу (виручки) собівартості реалізованої продукції, а також витрат на збут — визна-

чаємо оподатковуваний прибуток.

По-третє, визначається розмір податку на прибуток, який підлягає перерахуванню до бюджету. Податок на прибуток дорівнює добутку оподаткованого прибутку на ставку податку на прибуток.

По-четверте, шляхом віднімання від оподатковуваного прибутку податку, який підлягає перерахуванню до бюджету, — визна-

чаємо чистий прибуток.

Для обліку процесу реалізації планом рахунків бухгалтерського облікупередбачено використання наступних рахунків: 26 “Готова продукція”, 28 “Товари”, 30 “Kаса”, 31 “Рахунки в банках”, 34 “Kороткострокові векселі одержані”, 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”, 64 “Розрахунки за податками й платежами”, 70 “Доходи від реалізації”, 79 “Фінансові результати”, 90 “Собівартість реалізації”, 93 “Витрати на збут”.

Відобразимо облік процесу реалізації та визначення фінансового результату діяльності підприємства на конкретному прикладі шляхом використання відповідних бухгалтерських рахунків

(рис. 5.5.).

Приклад.

Операція 1. Відвантажено готову продукцію покупцю за собівартістю 2000 грн. Дана операція буде відображена у двох проводках: 1) Списано на реалізацію готову продукцію за собівартістю (Kредит рахунку 26 “Готова продукція” — Дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”); 1а) Списано на фінансові результати собівартість реалізованої продукції (Kредит рахунку 90 “Собівартість реалізації” — Дебет рахунку 79 “Фінансові результати”).

Операція 2. Нарахованопокупцю заборгованість завідвантажену йому продукцію за цінами реалізації у сумі 6000 грн. (Дебетрахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” — Kредит рахунку 70 “Доходи від реалізації”).

108

Рис. 5.5. Схема обліку процесу реалізації

109

Операція 3. Вираховано суму податку на додану вартість із суми доходу від реалізації готової продукції 1000 грн. (Дебет рахунку 70 “Доходи від реалізації” — Kредит рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”).

Операція 4. Списано на фінансові результати чистий дохід (виручку) без урахування податку на додану вартість — 5000 грн. (Дебет рахунку 70 “Доходи від реалізації” — Kредит рахунку 79 “Фінансові результати”).

Операція 5. Надійшла на розрахунковий рахунок підприємства оплата від покупця (виручка) за поставлену йому продукцію у сумі 3500 грн. (Дебет рахунку 31 “Рахунки в банках” — Kредит рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”).

Операція 6. Отримано від покупця короткостроковий вексель як гарантійне зобов’язання щодо оплати за придбаний товар у майбутньому на суму 2500 грн. (Дебет рахунку 34 “Kороткострокові векселі одержані” — Kредит рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”).

Операція 7. Списано на фінансові результати витрати підприємства, пов’язанііззбутомпродукціїусумі900 грн. (Дебетрахунку79 “Фінансові результати” — Kредит рахунку93 “Витрати на збут”).

Операція 8. Нараховано до бюджету податок на прибуток у розмірі 30 % від оподатковуваного прибутку — 630 грн. (Дебет рахунку 79 “Фінансові результати” — Kредит рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”).

Пояснення.

Оподатковуванийприбуток2100 грн. = Чистийдохід(вируч-

ка) 5000 грн. (Kредит рах. 79) — собівартість реалізованої продукції 2000 грн. (Дебетрах. 79) — витрати на збут900 грн. (Дебетрах. 79).

Податок на прибуток 630 грн. = Оподатковуваний прибу-

ток 2100 грн. х 30 % (ставка податку на прибуток).

Операція 9. Визначено нерозподілений прибуток підприємства у розмірі 1470 грн. (Дебет рахунку 79 “Фінансові результати”

— Kредитрахунку44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”).

Пояснення.

Враховуючи те, що по рахунках 7 класу кінцеве сальдо завжди дорівнює нулю, урівноважимо дебетовий і кредитовий оборот по рах. 79. Сума, яка врівноважуєобороти, є або прибутком— якщовона записана по дебету рах. 79 і кредиту рах. 44, або збитком — якщо записана по кредиту рах. 79 і дебету рах. 44.

110