Тема 11. Контроль якості робіт при спорудженні земляного полотна.

11.1. Види контролю.

11.2. Контроль якості підготовчих робіт.

11.3. Контроль якості основних робіт.

11.4. Приймання земляних робіт та готового земляного полотна

11.1. Види контролю.

Основне завдання контролю якості – не констатація факту наявності браку продукції або недоробок, а інформація про стан технологічного процесу, регулювання його в разі необхідності для забезпечення заданого рівня якості продукції, що випускається.

У дорожньому будівництві крім контролю якості існує також технічний нагляд. Основних видів технічного нагляду три: технічний нагляд замовника, авторський, та інспекційний.

Але найбільшу відповідальність за якість дорожньо-будівельних робіт несе будівельна організація, яка організує проведення виробничого контролю, і, зокрема, її виробничо-технічний персонал – головні інженери, виконроби, майстри, бригадири і безпосередні виконавці технологічних операцій. Виробничий контроль якості складається з вхідного, операційного і приймального.

Вхідний контроль - це оцінка споживачем якості продукції, яка надходить від інших підприємств і організацій: будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і комплектуючих деталей, а також проектно-кошторисної документації. До задач вхідного контролю входять:

1. перевірка якості виконання і комплектності проектно-кошторисної документації;

2. встановлення відповідності матеріалів, сировини, конструкцій, комплектуючих виробів вимогам нормативних документів та робочих креслень;

3. визначення правильності транспортування й складування матеріалів і конструкцій, строків збереження продукції (якщо вони регламентовані);

4. складання актів про бракування продукції, оформлення звітів про недоброякісну продукцію з повідомленням організації - виробнику про недоліки сировини, матеріалів, напівфабрикатів і конструкцій;

5. аналіз даних про якість продукції, що надходить від інших організацій, підготовка пропозицій про зміну вимог, що містяться в нормативних документах.

Вхідний контроль у дорожніх організаціях здійснюється на всіх етапах будівництва й експлуатації доріг і розпочинається з контролю якості проектно-кошторисної документації.

Вхідний контроль якості проектно-кошторисної документації здійснюється силами технічного нагляду замовника, а також працівниками технічних і виробничо-технічних відділів та головними інженерами дорожніх організацій.

У процесі вхідного контролю проектно-кошторисної документації визначається її комплектність і повнота, встановлюється ступінь дотримання вимог державних стандартів і державних будівельних норм, визначається забезпечення під'їзними шляхами, встановлюється відповідність проектних рішень технологічним можливостям будівельної організації. перевіряється технічна забезпеченість розробок, пов'язаних з урахуванням особливих гідрогеологічних умов.

Виявлені в проектній документації помилки і недоробки заносяться в спеціальну відомість помилок і направляються замовнику і в проектну організацію. Відомість помилок розглядається замовником і проектною організацією. Якщо проектна організація і замовник не згодні з зауваженнями будівельної організації, то складається перелік розбіжностей, який направляється у головну організацію для прийняття рішення.

Вхідний контроль якості сировині, матеріалів, виробів і конструкцій здійснюють управління виробничо-технологічної комплектації і лінійний персонал (виконавці робіт і майстри) з залученням будівельних лабораторій дорожніх організацій. Якщо продукція, що надійшла, відповідає вимогам нормативних документів, вона приймається, якщо не відповідає, то організація-одержувач складає акт-рекламацію і вимагає відшкодувати збитки за недоброякісну продукцію.

Операційний контроль – це контроль процесу виконання окремих технічних операцій з метою попередження і своєчасного усунення браку. Операційний контроль – найефективніший вид контролю в будівництві, оскільки дає змогу не тільки фіксувати наявність браку, а й попереджувати його. Операційний контроль є основним видом контролю і здійснюється за вхідним контролем.

Основні задачі операційного контролю:

1. перевірка і забезпечення відповідності технічних операцій вимогам нормативних документів і робочих креслень;

2. виявлення дефектів і встановлення причин їх появи, заборона виконання наступних операцій до усунення дефектів і недоробок;

3. прийняття заходів по усуненню і попередженню браку, підвищення відповідальності безпосередніх виконавців за якість продукції.

Операційний контроль здійснюється виконавцями робіт і майстрами разом з лабораторною й геодезичною службами.

Основний документ, за яким здійснюється операційний контроль-схема операційного контролю якості (СОКЯ), розроблена на всі основні технологічні операції по будівництву доріг. Схеми операційного контролю якості входять складовою частиною в проект виконання робіт.

Схемами операційного контролю керуються виконроби, майстри, лабораторні та геодезичні служби, а також бригадири й робітники, що здійснюють самоконтроль у процесі роботи і здають роботу по мірі її виконання виконробам і майстрам. Вимоги СОКЯ обов'язкові для всіх виконавців та керівників робіт.

СОКЯ повинні вміщувати:

а) ескізи конструктивних елементів дороги з відхиленнями по параметрах якості відповідно до ДБН В.2.3-4-2000;

б) порядок проведення операційного контролю з зазначенням особи, що здійснює контроль (виконроб, майстер); операцій, що підлягають контролю (наприклад, розбивочні роботи, зрізання рослинного шару ґрунту і т.п.); склад контролю (наприклад, товщина зрізаного шару ґрунту, ширина смуги зрізання і т.п.); способів контролю виконуваних операцій (візуально, інструментально з вказівкою найменування вимірювальних приладів та інструментів); служб, що залучаються до проведення контролю (лабораторна, геодезична); виконавчої документації (номери актів і форм, до яких заносяться результати операційного контролю), а також перелік прихованих робіт, що підлягають здачі представникам технагляду замовника.

Відповідальні за організацію й проведення операційного контролю головні інженери підприємств і організацій, які повинні регулярно проводити інструктаж лінійного інженерно-технічного персоналу про порядок проведення операційного контролю на даному об'єкті.

Важливою ланкою операційного контролю є самоконтроль, що здійснюється в бригадах. Самоконтроль - це перевірка відповідності виконання технологічних операцій і робіт вимогам нормативних документів, що здійснюються безпосередніми виконавцями (бригадирами, робітниками), під час і після завершення кожної технологічної операції.

Приймальний контроль – це контроль готової дорожньо-будівельної продукції або її конструктивних елементів, під час якого приймається рішення про її придатність для використання і дається оцінка її якості. Приймальний контроль - завершальний у технологічному процесі на певній стадії.

Основні задачі приймального контролю:

а) встановлення відповідності готової дороги, її конструктивних елементів і закінчених видів робіт вимогам нормативних документів і робочих креслень;

б) визначення можливості початку подальших робіт;

в) встановлення відповідності застосовуваних матеріалів (ґрунтів) вимогам нормативних документів;

г) встановлення оцінок якості роботи виконавців.

Приймальний контроль здійснюється відповідно до нормативної і проектної документації. Приймальний контроль проводять: на стадії здачі закінчених елементів дороги або окремих видів робіт - виконроби і майстри, на стадії здачі в експлуатацію автомобільної дороги або її ділянки - робочі та державні приймальні комісії.

Технічний нагляд – це контроль, що проводиться спеціальним уповноваженим органом з метою попередження порушень вимог проектної та нормативної документації.

Технічний нагляд поділяється:

а) на технічний нагляд замовника, що здійснюється дирекціями доріг, які будуються, групами технічного нагляду та іншими спеціально призначеними працівниками облавтодорів, трестів і упрдорів;

б) авторський нагляд, який здійснюється працівниками проектних організацій, що розробили проектну документацію;

в) інспекційний нагляд, здійснюваний працівниками корпорації "Укравтодор".

11.2. Контроль якості підготовчих робіт.

Підготовчі роботи включають: відновлення і закріплення траси, розчищення дорожньої смуги; розбивочні роботи і знаття рослинного шару ґрунту.

Роботи по відновленню і закріпленню траси виконують з використанням геодезичних і мірних інструментів. Це - перевірка, відновлення, перенесення і закріплення на місцевості всіх проектних точок, що визначають положення майбутньої дороги в плані і профілі.

При виконанні цих робіт контролюється:

а) дотримання вимог до схеми закріплення на місцевості проектних точок;

б) якість встановлення засобів закріплення траси;

в) точність виконання вимірювальних робіт.

Вимоги до схеми закріплення проектних точок на місцевості регламентуються ДБН В.2.3-4-2000. “Автомобільні дороги” і ВСН 5-81 "Инструкция по разбивочным работам при строительстве, реконструкции и капитальном ремонте автомобильных дорог и искусственных сооружений".

Допустимі відхилення геометричних параметрів при відновленні і закріпленні траси наведенні в табл. 11.2.

Таблиця 11.2. Допустимі відхилення геометричних параметрів при відновленні і закріпленні траси

Допустимі відхилення	Величина
Нев’язка в сумі виміряних горизонтальних кутів ходу при n виміряних кутах, хвилин
Висотні відмітки бровок і осі земляного полотна	 50 мм
Відхилення вертикального планування	0,001
Середня квадратична похибка нівелірного ходу при n станціях і похибці на одній станції  h , мм

Розбивочні роботи виконуються у відповідності з вимогами ВСН 5-81 "Инструкция по разбивочным работам при строительстве, реконструкции и капитальном ремонте автмобильных дорог и искусственных сооружений". Контролюються такі параметри:

а) точність підрахунків і переносу на місцевість місце розташування характерних точок земляного полотна;

б) надійність встановлення закріплюючих знаків;

в) зручність розташування закріплюючих знаків для подальшого виконання земляних робіт.

При знятті рослинного шару контролюються: товщина шару, складування рослинного шару, параметри прийнятого способу зняття шару.

Товщина шару, що знімається, не повинна відхилятись від проектної більше ніж на 20%. Знятий ґрунт складується поздовжніми валами за межами тимчасової смуги відводу. При влаштуванні валів необхідно витримувати параметри їх поперечного перерізу і відстань між розривами, передбаченими проектом.

11.3. Контроль якості основних робіт.

На стадії вхідного контролю першорядне значення має контроль якості ґрунтів, що призначені для спорудження земляного полотна. Повинні бути визначені: гранулометричний склад ґрунту, об'ємна маса ґрунту і сухого ґрунту, мінералогічний склад ґрунту, межу і число пластичності; вид ґрунту, зсувні характеристики; розмокання, набухання і усадки ґрунту; коефіцієнт фільтрації; вміст органічних домішок; опір стискуванню; максимальну щільність і відносну вологість.

На стадії операційного контролю якості робіт при спорудженні земляного полотна перевіряються:

а) правильність розміщення осі дороги в плані і висотні відмітки земляного полотна;

б) товщина шару ґрунту, що відсипається;

в) однорідність ґрунту;

г) щільність і вологість ґрунту в насипу;

д) рівність поверхні земляного полотна;

є) поперечний профіль;

ж) правильність виконання водовідвідних і дренажних споруд, укріплення укосів і узбіч.

Допустимі відхилення параметрів, що контролюються, наведені в табл. 11.3.

Таблиця 11.3. Параметри, що контролюються і допустимі відхилення

Параметри, що контролюються	Допустимі відхилення
1. Зниження щільності природної основи	до 4 %
2. Зниження щільності шарів земляного полотна	до 4 %
3. Висотні відмітки поздовжнього профілю	 50 (10)* мм
4. Відстань між віссю і бровкою земляного полотна	 10 см
5. Поперечні ухили	 0,010 (0,005)
6. Зменшення крутизни укосів	до 10 %
7. Збільшення поперечних розмірів кюветів, нагірних та інших канав (по дну)	до 5 см
8. Поперечні розміри дренажів	 5 см
9. Поперечні ухили дренажів	 0,001
10. Зниження щільності ґрунту в узбіччях	до 4 %
11. Товщина укріплення	 15 мм
12. Поперечні ухили узбіч	 0,010 (0,005)

*Примітка: Дані в дужках відносяться до робіт, які виконуються з застосуванням машин з автоматичною системою задавання вертикальних відміток.

Контроль правильності розміщення осі земляного полотна, висотних відміток, поперечних профілів земляного полотна, узбіч, водовідних і дренажних споруд і товщини шарів здійснюється не рідше, ніж через 100 м (в 3-х точках на поперечнику) за допомогою геодезичних інструментів і шаблонів.

Щільність ґрунту необхідно контролювати в кожному технологічному шарі по осі земляного полотна і на відстані 1,5...2,0 м від бровки, а при ширині шару більше 20 м - також і в проміжках між ними.

Контроль щільності ґрунту здійснюється на кожній змінній захватці роботи ущільнюючих машин, але не рідше, ніж через 200 м при висоті насипу до 3 м і не рідше ніж через 50 м при висоті насипу більше 3 м.

Щільність верхнього шару насипу контролюється через 50 м.

Додатково контроль щільності ґрунту здійснюється в кожному шарі над трубами, в місцях сполучення з мостами і в конусах.

Щільність ґрунту контролюється на глибині, що дорівнює 1\3 товщини шару, що ущільнюється, але не менше 8 см.

Відхилення від потрібного значення коефіцієнта ущільнення в бік зменшення допускаються не більше, ніж в 10 % визначень від їх загального числа і не більше ніж на 0,04.

При операційному контролі якості робіт по спорудженню земляного полотна особлива увага приділяється вологості і щільності ґрунтів.

Пенетраційний метод - це метод визначення механічних властивостей ґрунтів шляхом вимірювання питомого опору прониканню в них наконечники різної форми і розмірів, при якому глибина проникання конуса не перевищує його висоти.

При статичному зондуванні – глибина проникання конуса (зонда) перевищує його висоту. Питомий опір при заглибленні конуса в ґрунт визначають по формулі

, (11.1)

де Р- зусилля для заглиблення конуса в ґрунт;

k_φ– коефіцієнт, що залежить від кута внутрішнього тертя ґрунту і кута при вершині конуса;

С– зчеплення ґрунту.

Динамічне зондування - це визначення щільності ґрунтів шляхом вимірювання опору заглибленню зонду під дією зростаючого ударного навантаження.

Показником опору ґрунтів зануренню зонда при забиванні його серією послідовних ударів молота, що падає, є умовний динамічний опір ґрунту, що визначається за формулою

, (11.2)

де А- питома енергія зондування, що визначається в залежності від маси і висоти падіння ударного пристрою і маси зонду.

К- коефіцієнт врахування втрат енергії при ударі гирі по наковальні і на пружні деформації штанг зонду;

Ф- коефіцієнт врахування втрат енергії на тертя штанг об ґрунт при повороті наконечника;

n- число ударів молота;

h- глибина занурення молота при визначенні числа ударів, см.

До позитивних якостей пенетрації можна віднести високу швидкість випробувань (не більше 2...5 хв.), простоту конструкцій приладів, малу масу їх (0,2...0,6 кг). Статичне зондування порівняно з пенетрацією має як позитивні якості, так і недоліки. Основні переваги - це можливість вести контроль практично по всій товщині насипу і можливість випробування незв'язних ґрунтів.

Технічні характеристики пенетрометрів і зондів наведені в табл. 11.4.

Таблиця 11.4. Технічні характеристики пенетрометрів і зондів

Назва приладу	Довжина, мм	Маса, кг	Глибина занурення, мм	Максима-льне зусилля, Н	Тривалість випробувань, хв.	Кут при вершині конуса або діаметр наконечника
Пенетрометр СоюздорНИИ (СП)	810	2,5	100	800	5…8	d = 8 мм
Портативний щільномір БелдорНИИ	500	2,5	100	500	5	300
Пенетрометр Росспецбуду (РБ-103)	200	0,6	60	300	5	300
Мікрозонд Росспецбуду (РБ-110)	300	0,5	300	250	2	600
Циліндричний щільномір (РБ-100)	100	0,3	50	-	10	d = 8 мм

За конструктивними особливостями пенетрометри поділяються на три типи:

а) з контрольованою глибиною занурення наконечника;

б) з контрольованих зусиллям;

в) з незалежними зусиллям і глибиною занурення наконечника.

Конструкція пенетрометрів першого типу дозволяє занурювати наконечник на задану глибину. При цьому вимірюють зусилля, необхідне для занурення наконечника на цю глибину. До цієї групи належить пенетрометр БелдорНИИ.

В пенетрометрах другого типу зусилля занурення наконечника задається, а глибина, занурення конуса вимірюється. До цієї групи належить пенетрометр РБ-103 конструкції Росспецбуду. До випробування ґрунту попередньо стискають пружину динамометра, послідовно задаючи зусилля, яке дорівнює 50, 100, 200 і 300 Н. За допомогою повзунків вимірюють глибину занурення конуса. Лопаткою зачищають поверхню ґрунту до першої пенетрації, малотком-трамбовкою ущільнюють ґрунт перед другою пенетрацією до осідання поверхні майданчика приблизно на 1/4...1/2 глибини занурення конуса при першій пенетрації. Фактичний коефіцієнт ущільнення в залежності від значень питомих опорів, одержаних при двох пенетраціях, знаходять по таблиці. Тривалість випробувань з трикратною повторюваністю складає 2 хв.

В пенетрометрах третього типу (зондах) наконечник (плоский або конусний) вдавлюють плавним зусиллям в ґрунт до заданої глибини, на якій треба визначити коефіцієнт ущільнення. Користуючись мікрозондом, наконечник занурюють спочатку на глибину 10 см, виводять в нульове положення і потім знову плавно занурюють наконечник на глибину 30см. Виміривши відповідне зусилля, наконечник виймають, фіксуючи при цьому прикладене зусилля. Відлік беруть по бігунках, які переміщуються вздовж шкали. Шкалу тарують так, щоб один поділ складав 10 Н. Перевага мікрозонда перед пенетрометром - можливість визначати щільність ґрунту товщиною 20 см на глибині від 10 до 30 см.

11.4. Приймання земляних робіт та готового земляного полотна

Земляне полотно, що являє собою відповідальну конструкцію, як правило, підлягає проміжному прийманню за участю представників технічного нагляду замовника і авторського нагляду проектної організації з оформленням відповідного акту.

Роботи по влаштуванню шарів дорожнього одягу без приймання земляного полотна не допускаються.

Земляне полотно приймається, як правило, в повністю готовому вигляді, включаючи укріплення укосів. Відсипка і укріплення узбіч здійснюється по мірі влаштування дорожнього одягу. Проміжне приймання водовідводу, дренажу, підпірних стінок, протизсувних споруд повинне бути здійснене до приймання земляного полотна.

Приймання земляного полотна і споруд, які входять в його комплекс, здійснюється на основі візуального огляду в натурі, контрольних вимірів, виконавчих креслень, актів прикованих робіт, документації операційного контролю, журналу робіт і лабораторних випробувань.

Приймання земляного полотна здійснюється, як правило, перед виконанням робіт по будівництву дорожнього одягу. Всі дефекти і порушення до моменту приймання повинні бути ліквідовані.

Роботи по влаштуванню дренажів приймаються по мірі готовності окремих елементів як потайні роботи. Поздовжній дренаж, як правило, підлягає окремому проміжному прийманню. Положення земляного полотна в плані перевіряють, вимірюючи окремі кути повороту і прямі між ними, а також здійснюють контрольну перевірку розбивки кривих. Відмітки поздовжнього профілю земляного полотна перевіряють нівелюванням на всіх пікетах і в точках зміни проектних ухилів. При цьому перевіряють відмітки осі дороги, бровок і дна кюветів, визначають поперечні ухили поверхні.

Ширину земляного полотна і крутизну укосів перевіряють не менше ніж в трьох місцях на кожному кілометрі дороги, а також в місцях, що викликають сумнів при огляді. Відстань між віссю і бровкою полотна в плані не повинна мати відхилень від проектних розмірів більше ніж на 10 см. Крутизна укосів може мати відхилення не більше ніж 10 %.

При прийманні земляного полотна якість ґрунту і ступінь його ущільнення перевіряють по документації операційного контролю і даних лабораторних випробувань. Особлива увага при цьому приділяється місцям засипки труб і підходам до мостів.

Контрольну перевірку здійснюють не менше ніж в трьох місцях на кожному кілометрі дороги і додатково над трубами і конусами мостів не менше ніж на 1/3 від загальної кількості шляхом відбору із спеціальних бурових свердловин або шурфів по три зразки з глибини 1,0...1,5 м. При прийманні насипів на болотах товщина насипного шару і величина фактичної осадки вимірюється динамічним зондуванням.

Насипи з вертикальними дренами, ґрунтовими палями, дренажними прорізами, а також з повним або частковим видаленням торфу підлягають окремому проміжному прийманню з виконанням натурних вимірювань і зондуванням не менше ніж у трьох поперечниках на 1 км.

Відхилення відстаней між палями (дренами) не повинні бути більше 1\2 діаметру (ширини). Глибина дрен не повинна відхилятись від проектної більше ніж на 10 % довжини. При прийманні водовідвідних споруд, що входять в комплекс земляного полотна, повинні бути перевірені поздовжні і поперечні ухили, розміри поперечних перерізів.

Укріплення укосів земляного полотна і рекультивація притрасових резервів приймаються у складі комплексу земляного полотна з перевіркою таких показників: виду і товщини рослинного шару, підготовленого під посів; кількості внесеного насіння і добрив (за даними операційного контролю); проростання насіння на 1 м²; якість посадки дерев і чагарників. При прийманні узбіч перевіряють щільність верхнього шару ґрунту, якість застосовуваних для укріплення сумішей, відповідність їх проекту, рівність, поперечні ухили.

При прийманні земляного полотна повинна бути закінчена рекультивація всіх притрасових резервів і кар'єрів, ліквідація тимчасових доріг і з'їздів. Місця з пошкодженою рослинністю на укосах або в смузі відводу повинні бути закриті рослинним шаром ґрунту і засіяні травою.

Кар'єри, що не входять в комплекс земляного полотна, рекультивуються у відповідності з загальним календарним планом будівництва.