- •Кафедра фізики
- •Оптика. Фізика атома й атомного ядра. Основні закони і формули
- •Задача №1
- •Задача № 2
- •Розв'язання
- •Задача № 3
- •Розв’язання
- •Задача № 4
- •Розв’язання
- •Електрика та електромагнетизм
- •Оптика. Фізика атома та атомного ядра
- •5.Деякі позасистемні одиниці
- •6.Десяткові приставки до назв одиниць
- •Література
Оптика. Фізика атома й атомного ядра. Основні закони і формули
Показник заломлення середовища |
n = |
Закон заломлення світла | |
Умова максимального посилення світла при інтерференції |
∆= ± kλ, к= 0,1,2,… |
Умова послаблення світла |
∆= ± (2 к+1) |
Кільця Ньютона у відбитому світлі: |
|
радіуси темних кілець |
rк =, к =0,1,2, … |
радіуси світлих кілець |
rк =, к =0,1,2,3, … |
Умова головних максимумів дифракційної решітки |
dsinφ = ± кλ, к = 0,1,2,… |
Формула Вульфа-Брегга |
2d sinΘ= кλ |
Ступінь поляризації світла |
P =. 100% |
Закон Брюстера |
tq iБ = |
Закон Малюса |
I = I0 соs2φ |
Кут обертання площини поляризації: |
|
у кристалах |
φ = [α] l |
у розчинах |
φ = [α] сl |
Залежність маси частинки від швидкості її руху |
m = |
Повна енергія частинки |
Е = mc2 |
Кінетична енергія частинки |
Ек =mc2 – m0c2 |
Закон Стефана-Больцмана |
Rэ =σ Т4 |
Перший закон Віна (закон зміщення) |
λmax = |
Другий закон Віна |
rλmas = C2T5 |
Енергія фотона (кванта світла) |
εф = hv = |
Імпульс і маса фотона |
Pф =; mф= |
Рівняння Ейнштейна для зовнішнього фотоефекту |
hv = А + |
Червона межа фотоефекту |
vкр=; λкр = |
Тиск світла при нормальному падінні на поверхню |
p= (1+ρ) |
Формула Комптона для розсіяного фотона |
∆λ= λ’ – λ=(1-сosΘ) |
Правило частот Бора |
hv = Еn – Em |
Формула Бальмера | |
Закон поглинання випромінювання речовиною (формула Бугера) |
I = I0 e-μx |
Довжина хвилі де Бройля
|
λБ = |
Закон радіоактивного розпаду |
N = N0 e-λt |
Активність радіоактивного ізотопа |
а = λN0 e-λt = а0e-λt |
Дефект маси ядра |
Δ m=[+(A-Z)mn –mA] |
Енергія зв’язку ядра |
ΔЕ = Δ m c2, ΔЕ = 931 Δ m (МеB) |
Енергетичний вихід реакції А(а,в)В |
Q = 931[(mA + ma )- (mB + mв)] (МеВ) |
Для успішного розв’язання задач рекомендується така послідовність дій:
1. Приступаючи до розв’язання задачі з будь-якої теми, спочатку вивчіть теоретичний матеріал за підручником, розберіться в прикладах розв’язання типових задач.
2. Уважно прочитайте умову задачі, вникаючи в її зміст. Чітко уявіть собі фізичне явище, процеси, які відображені умовою задачі.
3. Запишіть умову задачі й величини, що шукаються в задачі. Умови записуйте ретельно, нічого не пропускаючи; вкажіть і ті величини, числові значення яких не задаються, але про них згадується в умові задачі; випишіть усі величини в умову задачі для наочності стовпчиком.
4. Ретельно виконайте креслення, що пояснює зміст задачі (в тих випадках, коли це можливо). Є деякі задачі, що розв’язуються графічно, тоді правильно виконане креслення буде розв’язанням задачі.
5. Згадайте, якому закону підпорядкований фізичний процес і якими математичними формулами він описується. Якщо формул декілька, зіставте величини, що входять в різні формули, з величинами, заданими та тими, які необхідно знайти. Якщо при розв’язанні задачі застосовується формула, що безпосередньо не відображає якого-небудь фізичного закону і визначення фізичної величини, її слід вивести, виходячи з фізичної суті процесу, який відображений в умові задачі.
6. На першому етапі розв’язуйте задачу в загальному вигляді, тобто виводьте формулу, в якій шукана величина виражена через величини, задані в умові. Винятки з цього правила вкрай рідкі і бувають в двох випадках: якщо формула якої-небудь проміжної величини настільки громіздка, що обчислення цієї величини значно спрощує подальший запис розв’язання; якщо числовий розв’язок задачі значно простіший, ніж виведення формули.
7. Перевірте, чи дає робоча формула правильну одиницю вимірювання шуканої величини. Для цього в робочу формулу слід підставити одиниці всіх величин у СІ, виконати з ними необхідні дії. Якщо одержана в результаті одиниця не збігається з одиницею шуканої величини, задача розв’язана неправильно. Якщо в обчислювальну формулу входять алгебраїчні суми, слід звернути увагу на одиниці доданків.
8. Підставте в остаточну формулу, одержану в результаті розв’язання задачі в загальному вигляді, числові значення, виражені в одиницях СІ.
9. Виконуйте обчислення згідно з робочою формулою, керуючись правилами наближених обчислень. Запишіть у відповіді числове значення і скорочену назву шуканої величини в СІ.
10. Розв’язання кожної задачі повинне супроводжуватися коротким поясненням, яке розкриває логічну послідовність операцій при її розв’язанні.
11. Одержавши шукану величину, проаналізуйте її кількісно і переконайтесь, що вона реальна в умовах даної задачі.
Приклади розв’язування та оформлення задач