ДБН В.2.1-10-2009. Основи та фундаменти

С. 112 ДБН В.2.1-10-2009

Таблиця Е.4 - Розрахунковий опір R0 глинистих просідаючих ґрунтів

ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОГО ОПОРУ ЗА РОЗРАХУНКОМ

Е.4 При розрахунку фундаментів за деформаціями основ згідно з 7.7.1 середній тиск під підошвою фундаменту р не повинен перевищувати розрахунковий опір ґрунту основи R, кПа, який визначають за формулою

(Е.1)

С. 114 ДБН В.2.1-10-2009

Таблиця Е.8 - Коефіцієнти Мγ, Mq, Mc

Е.5 Розрахункові значення φ11, с11, γ11 визначають при довірчій імовірності α, що приймають для розрахунків за другим граничним станом, яка дорівнює 0,85. Вказані характеристики знаходять для шару грунту завтовшки z нижче підошви фундаменту: z = b/2 при b < 10 м і z = z1 + 0,1b при b ≥ 10 м

(тут z1 = 4 м).

Якщо товщина грунтів, розташованих нижче підошви фундаменту або вище неї, неоднорідна по глибині, то приймають середньозважене значення її характеристик x , що визначають за формулою

(Е.2а)

де xi - значення характеристики i-го інженерно-геологічного елемента; hi - товщина елемента.

Коефіцієнти Мγ, Mq, Mc визначені виходячи з умови, що висота (товщина) зони пластичних деформацій zmax під краями рівномірно навантаженої смуги дорівнюють чверті її ширини b; zmax = b/4.

Е.6 Розрахунковий опір R основи, яка складена великоуламковими ґрунтами, обчислюють за формулою (Е.1) на основі результатів безпосередніх визначень характеристик міцності ґрунтів.

Якщо вміст заповнювача перевищує 40 %, значення R для великоуламкових ґрунтів допускається визначати за характеристиками заповнювача.

Е.7 Розрахунковий опір ґрунтів основи R у випадку їх ущільнення або влаштування ґрунтових подушок повинен визначатись виходячи з розрахункових значень фізико-механічних характеристик ущільнених ґрунтів, що задаються проектом.

Е.8 Розрахунковий опір ґрунтів основи R при переривчастих фундаментах визначають як для стрічкових фундаментів згідно Е.4-Е.7 з підвищенням значення R коефіцієнтом kd, що приймають за таблицею Е.9.

Таблиця Е.9 - Коефіцієнт kd

С. 116 ДБН В.2.1-10-2009

ДОДАТОК Ж (рекомендований)

ВЕРТИКАЛЬНА СКЛАДОВА ГРАНИЧНОГО ОПОРУ ОСНОВИ

Ж.1 Розрахунок фундаментів за несучою здатністю основ слід виконувати згідно з 7.10 з урахуванням змін 7.10.2. При цьому вертикальну складову граничного опору основи допускається визнача-

Ж.2 Вертикальну складову сили граничного опору основи Nu, кН, складеної скельними ґрунтами, незалежно від глибини закладання фундаменту, обчислюють за формулою

Nu = Rcb'l',

(Ж.1)

де Rc - розрахункове значення межі міцності на одноосьовий стиск скельного грунту, кПа;

b' i l' - відповідно приведені ширина і довжина фундаменту, м, що обчислюють за формулами:

b' = b - 2eb; l' = l - 2еl

(Ж.2)

тут eb і еl - відповідно ексцентриситети прикладання рівнодіючих навантажень у напрямку поперечної і поздовжньої осей фундаменту, м.

Ж.З Вертикальну складову сили граничного опору Nu основи, складеної нескельними ґрунтами в стабілізованому стані, допускається визначати за формулою (Ж.З), якщо фундамент має плоску підошву і ґрунти основи нижче підошви однорідні до глибини не менше її ширини, а у випадку різного вертикального привантаження з різних сторін фундаменту інтенсивність більшої з них не перевищує 0,5R (R - розрахунковий опір ґрунту основи, що визначають згідно з Е.4):

Nu = b'l' (Nγξγb'γI + Nqξqγ'I d + Nc ξccI),

(Ж.З)

де b' i l' - позначення ті самі, що у формулі (Ж.1), причому символом b позначена сторона фундаменту, в напрямку якої передбачають втрату стійкості основи;

Nγ, Nq, Nc - безрозмірні коефіцієнти несучої здатності, що визначають за таблицею Ж.1 у залежності

d- глибина закладання фундаменту, м (у випадку неоднакового вертикального привантаження

зрізних сторін фундаменту приймають значення d, що відповідає найменшій величині при-

вантаження, наприклад, з боку підвалу);

ξγ, ξq, ξc - коефіцієнти форми фундаменту, що визначають за формулами:

ξγ = 1 - 0,25/η; ξq = 1 + 1,5/η; ξc = 1 + 0,3/η,

(Ж.4)

де η = l/b;

l i b - відповідно довжина і ширина підошви фундаменту, які приймають у випадку позацентрового прикладання рівнодіючої навантаження такими, що дорівнюють приведеним значенням l' i b', які визначають за формулою (Ж.2).

С. 118 ДБН В.2.1-10-2009

шення по підошві за формулою (7.9).

Ж.4 Граничний опір основи (однорідної нижче підошви фундаменту до глибини не менше 0,75b), складеної водонасиченими ґрунтами, що повільно ущільнюються, допускається визначати в такий спосіб:

а) вертикальну складову сили граничного опору основи стрічкового фундаменту nи, кН/м - за формулою

nи = b'[q + (1 + π – α + cosα)c1],

(Ж.7)

де b' - позначення те саме, що у формулі (Ж.1), м;

q - привантаження з тієї сторони фундаменту, у напрямку якої діє горизонтальна складова навантаження, кПа;

c1 = си - позначення те саме, що у формулі (7.8), кПа;

π = 3,14;

α- кут, рад, що визначають за формулою

α= arcsin(fh /b'c1),

(Ж.8)

де fh - горизонтальна складова розрахункового навантаження на 1 м довжини фундаменту з урахуванням активного тиску ґрунту, кН/м .

Формулу (Ж.7) допускається використовувати, якщо виконується умова

fh ≤ b'cr

(Ж.9)

б) силу граничного опору основи прямокутного фундаменту (l ≤ 3b) при дії на нього вертикального навантаження допускається визначати за формулою (Ж.3), вважаючи φ1 = 0, ξс = 1+ 0,11η i c1 = сu.

Силу граничного опору основи фундаменту, що висмикується, слід визначати за формулою

Fu.a = γbf (Vbf – Vf)cosβ + c0[A1cos(φ0 - β/2) + A2cos(φ0 + β/2) + 2A3cosφ0],

(Ж.10)

де γbf - розрахункове значення питомої ваги ґрунту зворотної засипки, кН/м3;

Vbf - об'єм, м3, тіла випирання у формі усіченої піраміди, утвореної площинами, що проходять через крайки верхньої поверхні фундаменту (плити) і нахиленими до вертикалі під кутами υi:

унижньої крайки – υ1 = φ0 + β/2;

уверхньої крайки – υ2 = φ0 – β/2;

убічних крайок – υ3 = υ4 = φ0;

Vf - об'єм частини фундаменту, що знаходиться в межах тіла випирання, м3; для анкерних плит приймають Vf = 0;

A1, А2 і А3 - площі граней тіла випирання, м2, що мають в основі відповідно нижню, верхню і бічні крайки верхньої поверхні фундаменту (плити);

с0 і φ0 - розрахункові значення питомого зчеплення, кПа, і кута внутрішнього тертя ґрунту зворотної засипки, град., приймають:

с0 = ηcI; φ0 = ηφI,

(Ж.11)

де cI і φI - розрахункові значення відповідно питомого зчеплення і кута внутрішнього тертя ґрунту природного складу, визначають згідно з підрозділом 7.3;

η- коефіцієнт, який приймають за таблицею Ж.2.

Таблиця Ж.2 - Козфіцієнт η

Примітка. Значення коефіцієнта для пилуватих пісків середнього ступеня водонасичення і насичених водою, глин і суглинків при показнику текучості 0,5< IL ≤ 0,75 і супісків при 0,5 < IL ≤ 1 повинно бути знижене на 15 %.

С. 120 ДБН В.2.1-10-2009

Примітка 1. Граничні значення відносного прогину будинків, зазначених у поз. 3, приймають 0,5 (Δs/L)u, а відносного вигину - 0,25 - (Δs/L)u.

Примітка 2. При визначенні відносної різниці осідань (Δs/L) у поз. 8 за L приймають відстань між осями блоків фундаментів у напрямку горизонтальних навантажень, а в опорах з відтяжками - відстань між осями стиснутого фундаменту й анкера.

Примітка 3. Якщо основа складена горизонтальними (з ухилом не більше 0,1), витриманими по товщині шарами ґрунтів, граничні значення максимальних і середніх осідань допускається збільшувати на 20 %.

Примітка 4. Граничні значення підйому основи, складеної набухаючими ґрунтами, допускається приймати: максимальний і середній підйом у розмірі 25 % і відносну різницю осідань у розмірі 50 % відповідних граничних значень деформацій, наведених у даному додатку, а відьносний вигин - в розмірі 0,25 (Δs/L)u.

Примітка 5. Для споруд, перерахованих у поз. 1-3, з фундаментами у вигляді суцільних плит граничні значення середніх осідань допускається збільшувати в 1,5 раза.

Примітка 6. На основі узагальнення досвіду проектування, будівництва й експлуатації окремих видів споруд допускається приймати граничні значення деформацій основи такими, що відрізняються від зазначених у даному додатку.