3. Аналіз техніко-економічних показників

Техніко-економічні показники — величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів

Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства проводиться з метою вивчення динаміки розвитку підприємства, підвищення результативності функціонування підприємства в умовах ринкової невизначеності.

Розрахунок техніко-економічних показників наведено в таблиці 1.1

Провівши аналіз техніко-економічних показників можна зробити наступні висновки.

Активи підприємства поступово збільшувалися, а саме: необоротні активи збільшилися на 81438 тис. грн. через те, що підприємство вклало кошти в основні засоби. Вартість оборотних активів збільшилася, але відбулося це за рахунок збільшення дебіторської заборгованості, що за умови несвоєчасного повернення коштів може негативно відобразитися на діяльності підприємства.

Через збільшення дебіторської заборгованості зменшилася частка вивільнених грошових коштів та їх еквівалентів, що призвело до залучення позикових коштів та збільшення кредиторської заборгованості за товари.

Збільшився власний капітал підприємства за рахунок зростання чистого доходу від реалізації продукції і зменшення собівартості реалізованої продукції. У той же час зменшився прибуток звичайної діяльності до оподаткування та чистий прибуток підприємства.

У 2009 році рентабельність продажу була вищою, ніж у 2010 році через зменшення валового прибутку та чистого доходу (виручки) від реалізації продукції.

Середня вартість активів мала тенденцію до збільшення, але рентабельність активів у 2010 році знизилася через зменшення розміру чистого прибутку підприємства. Така ж сама ситуація спостерігається із рентабельністю власного та власного оборотного капіталів.

Зазнали змін трудові показники підприємства – зросла продуктивність праці одного працівника але відбулося це через скорочення робочих місць.

За рахунок збільшення вартості основних засобів зросла і їх первісна вартість на кінець року і вартість введених у дію основних засобів, що призвело до збільшення їх коефіцієнту, тобто показники майнового стану підприємства мають тенденцію до зростання.

Зменшилася вартість капітальних інвестицій за рік, а розмір фінансових інвестицій не змінився.

Зріс розмір дебіторської заборгованості, а її оборотність зменшилася, що є позитивним явищем.

Оборотність кредиторської заборгованості зменшилася, тобто якщо підприємство і надалі буле залучати позикові кошти, то буде залежним від кредиторів.

Збільшення оборотності запасів є позитивним явищем, бо на складах підприємства вони довго не затримуються, а отже швидше оновлюються.

Відбулися незначні коливання середнього періоду розрахунків з кредиторами та середнього строку зберігання запасів.

Збільшення періоду обороту грошових коштів за такої динаміки може призвести до збільшення розміру залучених коштів.

Збільшення розміру залучених коштів і розміру дебіторської заборгованості призвело до зменшення грошових коштів. Чисті грошові потоки від операційної і фінансової діяльності збільшилися, а від інвестиційної зменшилися.

Показники ділової активності. Ліквідність підприємства – це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов’язань.

Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Цей показник у 2009  році був дещо менший граничного значення 0,2-0,3, а саме 0,1 у 2010 знизився до позначки 0,06. Відбулося за рахунок збільшення поточних зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт термінової ліквідності - показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, та дебіторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Можна зробити висновок, що підприємство має можливість погашати поточні зобов’язання, бо на протязі двох останніх років цей показник значно перевищував нормативне значення 0,7-0,8.

Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зобов’язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів перевищувала суму поточних зобов’язань. Цей коефіцієнт перевищував норму 2,0-2,5 і у 2009 році – 3,1 і у 2010 році – 2,5.

Коефіцієнт мобільності активів визначає частку оборотних активів в активах у цілому. Цей показник перевищує нормативне значення 0,5. Перевищення показника характеризує великі можливості підприємства для фінансової маневреності.

Коефіцієнт співвідношення активів показує рівень співвідношення між оборотними та необоротними активами підприємства. Нормативне значення має бути більше 1. З даних розрахунків видно, що значення цього коефіцієнта в 2009 і 2010 роках перевищує нормативне.

Показники фінансової стійкості. Коефіцієнт автономії (економічної незалежності) – показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. Цей показник перевищує норму 0,5, тобто ПАТ «Полтавакондитер» є економічно незалежним.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує частку позикових коштів власному капіталі підприємства. Його оптимальне значення <0,5. У 2009 році цей показник – 0,22, а у 2010 – 0,02, тобто значення є оптимальним.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, тобто він складається з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів у 2009 і 2010 роках перевищував граничну норму 0,5, тобто частка оборотних активів підприємства, яка фінансується за рахунок власного капіталу збільшувалася.

Коефіцієнт маневрування показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу. Цей показник перевищував нормативне значення ≥0,5, у 2009 – 0,69, а у 2010 році – 0,48 , тобто у 2010 році підприємство вклало менше свого капіталу в оборотні активи.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у валюті балансу показує частку саме основних засобів у загальній вартості активів. Цей показник в межах норми, з чого можна зробити висновок, що підприємство вкладає достатню кількість коштів в основні засоби, яка необхідна для нормального функціонування підприємства.

Коефіцієнт інвестування збільшився, тобто збільшилася частка власного капіталу в загальній вартості основних засобів.

Коефіцієнт фінансової стійкості – 1 характеризує частку довгострокових зобов’язань у загальній сумі зобов’язань. Цей коефіцієнт у 2010 році зменшився до 0,75 на відміну від 2009 року – 0,98, тобто зменшилася частка довгострокових зобов’язань у загальній.

Коефіцієнт фінансової стійкості – 2 показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування. Нормативне значення цього показника ≥ 1. У 2010 році цей показник зменшився в порівнянні з 2009 роком з 4,33 до 3,07. На протязі двох років показник значно перевищував норму, що дає здатність підприємству до залучення зовнішніх джерел фінансування.

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівериджу, який характеризує залежність підприємства від зобов’язань і визначається як відношення зобов’язань до джерел власних коштів. У 2009 році цей показник був меншим ніж нормативне значення 0,25, а саме 0,03, що характеризує фінансову незалежність підприємства від зобов’язань. А у 2010 показник зріс до 0,33, що вказує на деяку залежність підприємства від свої зобов’язань.

Отже, показники фінансової стійкості знаходяться в межах норм, або перевищують їх, що є достатньою підставою для довіри даному підприємству.

Аналізуючи техніко-економічні показники можна зробити загальний висновок про фінансовий стан підприємства. В цілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно є платоспроможним, з високим забезпеченням власними коштами.