2. Створення макросів

У деяких випадках ручне введення коду для нового макроса зручніше від запису макроса. При введенні нового макроса необхідно створити нову підпрограму, в редакторі Visual Basic це команда “Вставка\Процедура”:

Sub имя процедуры ( )

End Sub

Перший вираз визначає ім’я нової процедури, пусті дужки вказують на непотрібність аргументів. Звичайно, аргументи використовуються в процедурах, які викликаються з іншого макроса або програми. Кожна підпрограма завершується оператором End Sub. Після створення нового макроса потрібно ввести оператори.

3. Редагування макросів

Редактор Visual Basic має інструмент для написання коду з багатосторонньою підтримкою користувача і засобами перевірки коду:

• автоматична перевірка синтаксису: після завершення введення рядка коду відбувається перевірка помилок в операторах, розділових знаках;

• вимога оголошення змінних: це правило дозволяє уникнути помилок в іменах змінних;

• автоматичне відображення списку компонентів: при введенні рядків коду для багатьох операторів, методів і функцій потрібний елемент можна вибрати зі списку, який автоматично з’являється на екрані;

• автоматичне відображення коротких відомостей: параметри операторів, методів і функцій відображаються під час уведення;

• автоматичне відображення значень даних: для макроса, який знаходиться у режимі переривання відображення значень даних, дозволяє дізнатися про значення кожної змінної – ця можливість використовується у процесі налагоджування;

• автоматичний відступ: кожний новий рядок вирівнюється по попередньому, таким чином створюється відформатований текст програми, зручний для читання і налагоджування;

• виділення коду кольором: редактор автоматично використовує різні кольори до різних типів тексту – ключові слова мови, коментарі, звичайний текст, це сприяє спрощенню розуміння програми і допомагає виявити помилки;

• підказки до інструментів: автоматичне відображення додаткової інформації про кнопки панелі;

• команда “Правка\Завершить слово”: дозволяє завершувати введення слова після набору декількох букв, що дає можливість скоротити час набору і зменшити кількість помилок.

4. Установлення параметрів редактора Visual Basic

Редактор Visual Basic містить багато різних параметрів редагування програм. Команда “Сервис\Параметры” активізує діалогове вікно “Параметры”, яке містить чотири групи параметрів.

Група “Редактор” задає параметри підтримки введення програм – “Параметры программирования”, вікна редагування – “Настройка окна”.

Група “Формат” визначає параметри тексту у вікні програми (колір, шрифт, розмір і т. ін.).

Група “Общие” встановлює параметри розроблення форм, виявлення помилок і компіляції, а також містить опцію “Подсказка”.

Група “Закрепление” дає можливість закріпити вікно у межах вікна редактора Visual Basic, щоб воно вільно не пересувалося по екрану.

Лабораторна робота №4 Тема “Уведення vba-коду, оператори vba”

Уведення операторів можна розпочинати після оголошення підпрограми. Введений код має задовольняти правила мови VBA, ці правила називаються синтаксисом мови. Синтаксис визначає, як комбінувати різні елементи мови у вирази й оператори, які потім можуть бути виконані.

У кожному рядку коду, як правило, вводиться тільки один оператор, якщо декілька операторів - використовується розділювач (;). Для переходу в наступний рядок використовується клавіша “Enter”.

Якщо рядок має велику довжину через значну кількість аргументів функцій, можливе перенесення оператора на наступний рядок. У такому випадку вводиться символ ( _ ) у кінці рядка. Для поліпшення читання коду можна залишати пусті рядки між виразами, оператори вирівнювати за допомогою табуляції. Для пояснення операторів програми використовується коментар. На початку коментарю вводиться символ (‘).

Кожний рядок виконуваного коду в VBA-процедурі називається оператором. Оператор складається з комбінації наступних елементів:

а) ключові слова - елементи мови VBA, які мають наперед визначене значення. Наприклад: Sub i End Sub;

б) змінні - імена, записані за певними правилами, котрі потрібні для надання і збереження значень із можливістю подальшого використання;

в) константи - значення, які неможливо змінити під час виконання процедури;

г) вирази - комбінація змінних, констант і ключових, котра дає результат у вигляді значення певного типу; вирази є прості й складні, для створення складних виразів із простих використовуються операції;

д) літерали - прості вирази, які містять конкретні значення довільного типу даних;

е) операції - бувають різних типів: арифметичні (+, -, /, *), логічні (<, >, =, <>, ><, <=, >=), об’єднання рядків (&) та ін.