- •Розділ 2
- •2.1. Однополярна глобалізація і роль сша в світовій економічній системі
- •Річний приріст «монетарно пов’язаних» (цінними паперами сша) доларових активів решти країн світу (млрд дол.)
- •Розвинуті країни — кредитори глобалізації (загальне сальдо платіжних балансів у млрд дол.)
- •Структура інвестиційних доходів сша (складена на основі платіжного балансу сша за 2000 р., у млн дол.)
- •Баланс американського імперіалізму (в млрд дол.)
- •Акумульоване сальдо державного бюджету розвинутих країн, 1993—2002 рр. (% до ввп)
- •Деякі обмеження міжнародної торгівлі, що існують у сша
- •2.2. Перспективи і потенціал локальних цивілізацій
- •Класифікація цивілізацій за чотирма фазами економічного розвитку
- •Потенціал локальних цивілізацій [265, с. 210]
- •Ранжування 100 найважливіших в економічному сенсі країн, що розвиваються, за середньорічними темпами приросту ввп на душу населення [263, с. 13]
- •2.3. Прогностичні сценарії глобального розвитку
- •Структура прогнозу перехідного періоду [4, с. 310]
- •Динаміка верхніх кордонів показників світової економіки [265, с. 228]
Потенціал локальних цивілізацій [265, с. 210]
Цивілізації |
Кількість держав |
Населення, млн чол. |
ВВП, млрд дол. |
Площа, млн км2 |
На одну людину | |
ВВП, дол/рік |
Території, км2 | |||||
Конфуціанська частка До світу, % |
1 0,5 |
1203 21,1 |
671,1 2,4 |
9,6 7,2 |
558 11 |
0,005 21 |
Ісламська частка До світу, % |
46 22,1 |
1100,2 19,4 |
1252,4 4,4 |
30,7 22,9 |
1138 23 |
0,028 117 |
Індуістська частка До світу, % |
3 1,4 |
951,1 16,7 |
1710,9 60,8 |
3,4 2,5 |
350 7 |
0,004 17 |
Західна частка До світу, % |
38 18,3 |
850,2 14,9 |
17110,9 60,6 |
35,7 26,6 |
20119 405 |
0,042 175 |
Латиноамериканська частка До світу, % |
23 11,1 |
455,3 8,0 |
1586,1 5,6 |
19,1 14,3 |
3484 70 |
0,042 175 |
Африканська частка До світу, % |
23 11,1 |
308,4 5,4 |
205,1 0,7 |
10,7 8,0 |
665 13 |
0,035 146 |
Буддійська частка До світу, % |
11 5,3 |
306,7 5,4 |
1115,5 3,9 |
3,9 2,9 |
3637 73 |
0,013 54 |
Православна частка До світу, % |
14 6,7 |
283,5 5,0 |
587,6 2,1 |
18,7 13,9 |
2073 42 |
0,066 275 |
Сінтоїстська частка До світу, % |
1 0,5 |
125,2 2,2 |
5110,5 18,1 |
0,4 0,3 |
40721 820 |
0,003 12 |
Індуїстська частка До світу, % |
1 0,5 |
5,6 0,1 |
87,2 0,3 |
0,014 — |
15571 314 |
0,003 12 |
Усього по цивілізаціях Частка до світу, % |
161 77,4 |
5589,8 98,2 |
28058 99,3 |
132,2 98,5 |
5020 101 |
0,024 100 |
Світ в цілому |
208 |
5690,0 |
28243,4 |
28243,4 |
4964 |
0,024 |
Динаміка частки локальних цивілізацій у світовому економічному продукті свідчить, що останніми роками найбільш значно зросла частка ісламської і китайської цивілізацій — відповідно у 3,8 і 3 рази за 42 роки, сумарна частка цих цивілізацій зросла з 6,4 до 21 %. Високий рівень і швидкі темпи зростання показала в перші два десятиліття XX ст. японська цивілізація, проте потім її частка стабілізувалася і навіть почала дещо падати. Латиноамериканська цивілізація показала помірковане зростання власної ваги в світовій економіці — з 5,6 до 8,3 % за 42 роки. В 1950—1970-ті роки стрімко зростала африканська цивілізація — в 8,5 раза за 20 років, проте потім потенціал ривка був в основному вичерпаний, частка в світовій економіці підвищувалася поступово — 2 % у 1980 р. і 2,1 % у 1992 р., а наприкінці XX ст. почала знижуватися. Західна цивілізація за перші два десятиліття після Другої світової війни втратила у власній економічній вазі — з 64,1 до 48 %. Проте на подальше її частка стабілізувалася. Найбільш значних втрат відчула в останній час євразійська цивілізація. Якщо в перші десятиліття після другої світової війни її частка навіть дещо підвищилася (з 16 до 17,4 %), то в 1970 вона почала знижуватися і далі стала стрімко втрачати в економічній вазі — з 16,4 % в 1980 р. до 6,2 % в 1992 р., тобто в 2,6 раза. В останні роки, хоча і повільними темпами, її частка продовжувала знижуватися — впритул до 2000 р., коли почала проявлятися зворотна тенденція. Докладніше структурні зсуви в глобальній економіці з 1950 по 2000-ий р. і на перспективу до 2020 р. представлені в табл. 2.10 [265, с. 213].
Першість у світовій економіці належить західним цивілізаціям. Проте їх сукупна питома вага у світовому ВВП, що була розрахованою за паритетом купівельної спроможності валют, знизилася з 54,5 у 1950 р. до 44,6 у 2000 р., а в перспективі до 2015 р. очікується зниження до 37,5 %. На протилежному полюсі зростає вплив трьох східних цивілізацій — японської, китайської і індійської: з 9,3 в середині XX ст. до 22,5 наприкінці цього періоду і 25,5 % в 2015 р. Якщо додати до них мусульманські і буддійські країни, то зсув на користь цивілізацій стане ще більш очевидним: відповідно 12,3, 36,0, 39,3 %. На цьому фоні не дуже оптимістично виглядає частки євразійської і східноєвропейської цивілізацій. Питома вага постсоціалістичних країн у світовому ВВП досягла максимуму у 1960 р. — 21,4, у 1990 р. знизилася до 13,6 і у 2000 р. зросла до 7,8 %, хоча у 2015 р. ймовірним є невелике зростання частки — до 8,8 %. Особливо помітним є падіння частки СНД — з 13,8 % у 1960 р. до 8,8 % у 1990 р. і 4,1 % у 2000 р. [265, с. 215].
Таблиця 2.10
ЧАСТКА ЦИВІЛІЗАЦІЙ ТА ОКРЕМИХ КРАЇН У ВВП СВІТУ, В ЦІНАХ І ЗА ПКС 1995 р., % [265, с. 214]
|
1950 р. |
1990 р. |
2000 р. |
2015 р. |
2000 р. до 1950 р. |
2015 р. до 2000 р. |
Північна Америка в тому числі США |
28,95 27,20 |
22,24 20,38 |
22,85 21,06 |
20,33 18,59 |
79 77 |
89 88 |
Західна Європа в тому числі: Німеччина Великобританія |
24,37 5,40 5,69 |
22,02 4,96 3,34 |
20,47 4,57 3,02 |
17,01 3,79 2,47 |
84 85 53 |
83 83 82 |
Франція |
3,72 |
3,65 |
3,39 |
2,82 |
91 |
83 |
Італія |
2,92 |
3,45 |
3,08 |
2,52 |
105 |
82 |
Східна Європа та Балтія в тому числі: Польща Балтія |
6,18 1,82 0,39 |
4,86 1,46 0,32 |
3,76 1,56 0,15 |
3,65 1,42 0,17 |
61 86 38 |
97 91 113 |
СНД в тому числі: Росія Україна |
10,29 6,57 2,12 |
8,76 5,48 1,54 |
4,08 2,66 0,60 |
5,20 3,22 0,82 |
40 40 27 |
127 121 137 |
Північна Африка, Близький та Середній Схід в тому числі: Іран Саудівська Аравія |
3,77 0,58 0,57 |
5,57 0,92 1,27 |
5,67 0,98 1,05 |
5,64 0,96 0,99 |
150 169 184 |
99 98 94 |
Мусульманські країни Азії в тому числі: Індонезія Пакистан |
2,39 1,09 0,88 |
2,92 1,75 0,71 |
3,18 1,79 0,83 |
3,66 2,02 1,01 |
133 164 94 |
115 113 122 |
Японія |
2,77 |
8,50 |
7,36 |
5,77 |
266 |
78 |
Китай |
3,79 |
5,86 |
10,85 |
14,19 |
286 |
131 |
Індія |
2,77 |
3,08 |
4,26 |
5,54 |
154 |
130 |
Буддійські країни в тому числі: В’єтнам Південна Корея Таїланд |
1,80 0,31 0,39 0,53 |
2,79 0,27 1,21 1,02 |
4,56 0,39 1,50 1,10 |
4,52 0,55 2,03 1,36 |
253 126 385 208 |
99 141 135 124 |
Латинська Америка в тому числі: Бразилія Мексика |
6,52 1,39 1,02 |
7,57 2,46 1,72 |
7,73 2,32 1,84 |
8,00 2,50 2,05 |
119 167 180 |
103 108 111 |
Африка (на південь від Сахари) в тому числі: ПАР Нігерія |
3,41 0,69 0,58 |
2,35 0,59 0,37 |
2,35 0,56 0,38 |
2,08 0,52 0,35 |
69 118 66 |
89 93 92 |
Австралія та Нова Зеландія |
1,22 |
1,18 |
1,24 |
1,17 |
102 |
94 |
Чимало проблем у розвитку аутсайдерів техногенної цивілізації виникло саме в зв’язку з ліберальним диктатом СОТ. Причиною стало не лише обмеження державного суверенітету, що тільки-но сформувався, і навіть не очевидна нерівність конкурентних позицій лідерів і аутсайдерів техногенного етапу глобалізації, а загальна невідлагодженість ринкових відносин у країнах, що розвиваються, внаслідок відсутності чи небездоганного досвіду ринкового регулювання. Проблема ще полягає в тому, що під час перетворення ГАТТ на СОТ, яке відбувалося під безпосереднім впливом країн—лідерів світу, не були елімінованими економічні перекоси, що корінилися в їх власній економіці. Ці перекоси були викликаними підтримкою сільського господарства і текстильної промисловості, яка явно затягнулася внаслідок багатьох причин. До їх числа крім природного піклування про підтримку певного рівня самозабезпеченості продовольством і зайнятості, входять і наміри в політичних цілях зберегти традиційні важелі впливу на країни, що розвиваються. Про це, зокрема, свідчать не тільки імпортні квоти, що зберігаються на більшість промислових і продовольчих товарів, а і ескалація нетарифних бар’єрів, масштабне субсидіювання західноєвропейського сільського господарства та американського аграрного експорту, а також лібералізація торгівлі фінансовими послугами поряд з одночасним її гальмування стосовно будівельних і каботажних послуг, у виробництві яких низка країн, що розвиваються, досяг порівняльних переваг. Без відповідного врахування інтересів країн, що розвиваються, вирішуються і проблеми, які пов’язані з захистом прав інтелектуальної власності. Такий митний режим поряд з природоохоронними стандартами і заходами, які стали більш жорсткими, загальним прискоренням НТП і потребою у вивільненні додаткового економічного простору для безперервно зростаючого асортименту видів виробництва сприяли переміщенню на периферію матеріало- і працемістких, екологічно небезпечних і морально застарілих виробництв, але в той же час ускладнили становлення і розвиток там оброблювальної промисловості середнього, а тим більше високого технологічного рівня. Винятком стали лише окремі малопродуктивні її ланки, що входять до складу транснаціональних виробничих комплексів. У результаті основні вигоди від глобалізації одержали самі глобалізатори.
Частка країн, що розвиваються, у світовій торгівлі товарами зросла у 1,8 раза і досягла 32,1 %. Причому ця експансія відбулася головним чином за рахунок продукції добуваючої промисловості. Її частка у світовому експорті промислових виробів підвищилася за ті ж роки майже у 5 разів (з 5,5 % до 26,8 %), в тому числі в експорті машинотехнічних виробів — у 12 разів (з 2 до 24,3 %). До того ж у 1981—1998 рр. в експорті цих країн вдвічі (з 8,2 до 16,8 %) зросла частка виробів середньої техномісткості і майже у 2,7 раза (з 11,6 до 31 %) — високотехнологічної промислової продукції. Насправді, твердження про облагородження експорту країн, що розвиваються, яке фіксується стандартною торговельною статистикою, не відповідає дійсності [263, с. 10].
Експерти ЮНТАД саме і звертають увагу на те, що так зване облагородження не супроводжувалося відповідним приростом промислового виробництва і не сприяло зменшенню розриву між двома групами країн за їх середньодушовими обсягами. Виняток становить лише обмежена група країн на чолі з четвіркою далекосхідних нових індустріальних країн (НІК), які глибоко інтегрувалися у міжнародний розподіл праці ще до початку лібералізації, інспірованою Вашингтонським консенсусом. Участь більшості країн, що розвиваються, у виробництві техномісткої продукції обмежувалася найпростішими збиральними операціями, котрі створюють лише невелику частку доданої власності, яка міститься у продукції, що експортується ними. Так, в 1981—1997 рр., незважаючи на зниження частки країн-лідерів в світовому експорті промислових виробів з 82,3 до 70,9 %, їхня частка у доданій оброблюваною промисловістю вартості (на базі якої власне і розраховуються реальні обсяги виробництва), навпаки, зросла з 64,5 % до 73,3 %. [263, с. 10]. Це фактично означало, що помітна частка приросту промислового виробництва індустріально розвинутих країн у розглянутий період була забезпечена завдяки «оптимізації» його структури за рахунок перенесення збиральних виробництв з малим додаванням вартості у країни, що розвиваються.
Глобалізація на динаміку промислового зростання країн, що розвиваються, чинила досить слабкий вплив, особливо у порівнянні з державами економічного авангарду. За умов підвищення у 1981—1997 рр. частки країн, що розвиваються, у світовому промисловому експорті на 15,9 % (з 10,6 до 26,5 %) їх частка у світовому промисловому виробництві зросла тільки на 7,2 % (з 16,6 до 23,8 %) [263, с. 10]. Проблема полягає і в тому, що численні тарифні й нетарифні обмеження на імпорт промислових виробів у промислово розвинуті країни поряд з забороною на використання країнами, що розвиваються, деяких апробованих інструментів промислової політики істотно ускладнили просування останніх у більш продуктивні ніші світового ринку, які формуються товарами середньої і високої техномісткості. Між тим зростаюча концентрація на вузькому економічному просторі дешевих трудомістких операцій містить реальну загрозу виникнення ситуації, коли через надмірну концентрацію продуцентів на обмеженій ділянці економіки загостриться конкуренція, відбуде- ться обвал цін на конкуруючі товари і послуги.
Прибічники сучасної моделі глобалізації для того щоб підтвердити її сприятливий вплив на країни, що розвиваються, нерідко посилаються на прискорення економічного зростання цих країн в останні десятиліття минулого століття. Наприкінці XX ст. дійсно відбулася деяка динамізація їх економічного зростання, яка з уповільненням темпів приросту населення сприяла підвищенню рівня добробуту країн, що розвиваються. У 1971—2000 рр. середньодушовий ВВП світу, що розвивається, зріс майже у 2,3 раза, в тому числі за останні 15 років — у 1,5 раза. Проте навряд чи можна говорити про скорочення їх розриву з економічним авангардом, тому що це прискорення у кращому разі лише компенсувало відставання, яке було накопиченим у перші післявоєнні десятиліття. За одними оцінками, середньодушовий ВВП світу, що розвивається, у 2000 р. склав 13,7 % аналогічного показника країн авангарду проти 15,7 % у 1950 р., а за іншими — 13,6 проти 12,2 % відповідно [263, с. 13].
Таблиця 2.11