2.3 Обчислення координат точок теодолітного ходу

2.3.1 Оцінка якості виміряних кутів і їх ув'язування

Якість виміряних кутів оцінюють порівнянням кутової f_і гранично допускної кутовоїf_гр. нев'язок ходу. Кутову нев'язкуf_обчислюють за формулою

f_=_ - (_)_т, (2.1)

де _ – сума виміряних кутів ходу ,

(_)_т=180° (n-2) – теоретичне значення суми кутів ,

n– кількість кутів .

Гранично допускна нев'язка f_гр. =.

Якщо f_f_гр., кути виміряні якісно, і їх ув'язують , розподіляючи нев’язкуf_на всі кути порівну. Поправка_в окреме значення кута визначається за формулою

_= -. (2.3)

Заокруглені до 0,1^ поправки записують над відповідними виміряними кутами (графа 2 )

Ув'язане значення кута буде

_ув.=+ _. (2.4)

Контроль:

_ув.=()_т. (2.5)

2.3.2 Обчислення дирекційних кутів ліній

Дирекційні кути ліній ходу обчислюють послідовно, використовуючи дирекційний кут _I-IIі ув'язані значення кутів_ув.

_II-III =_I-II  180- _2ув. ,

_III-IV =_II-III  180- _3ув. (2.6)

…………………………

…………………………

Контроль: _I-II =_V-I  180- _1ув.

Приклад: _{-}=4530,0^+18000-10516,6^=12013,4^,

_I-II=31232,1^-18000-8702,1^=4530,0^.

2.3.3 Обчислення приростів координат точок ходу

Прирости координат обчислюють за формулами

х = d cos , (2.7)

y = d sin ,

де d– горизонтальне прокладення окремої лінії,

 – дирекційний кут цієї лінії.

Знаки приростів координат відповідають знакам косинуса і синуса дирекційного кута й при обчисленнях на калькуляторі визначаються авто­матично. Обчислені значення приростів координат заокругляють до 0, 01 м та записують у графи 6 і 7 відомості.

2.3.4 Оцінка якості виміряних ліній і ув'язування приростів

координат

Якість вимірювання ліній оцінюють порівнянням відносної лінійної нев'язки ходу f_відн.із допускною лінійною нев'язкоюf_доп.Спочатку обчислюють нев'язки приростів координатf_xіf_y

f_x = x,f_y= y(2.8)

та абсолютну лінійну нев'язку f_a6c.

. (2.9)

Відносну лінійну нев'язку ходу обчислюють за формулою

f_відн.=,(2.10)

де Р = d(периметр ходу), (2.11)

і виражають у вигляді аліквотного дробу (дріб із чисельником, що дорівнює одиниці).

Одержане значення f_відн.порівнюють із допускною лінійною нев'язкоюf_доп.=. Якщоf_відн.  f_доп., довжини ліній виміряні якісно, і тоді ув'язують прирости координат.

Поправки δxтаδув обчислені приростихіукоординат визначаються за формулами

δx =-d,

δу =-d,(2.12)

тобто нев'язки fxіfyрозподіляють у прирости координатпропорційно довжинам ліній, за якими ці прирости обчислені.

Заокруглені до 0,01 м поправки δX іδузаписують над відповідними приростами координат (графи (6 і 7).

Приклад: x_-= - м,

δу_V-V= + м.

Ув'язані прирости координат обчислюють за формулами :

х_ув.= х + δx ,

y_ув.= y + δy . (2.13)

Контроль: х_ув.=0,

y_ув.=0. (2.14)

2.3.5 Обчислення координат точок

Координати точок теодолітного ходу обчислюють послідовно, використовуючи координати точки Іі ув'язані прирости координат:

x_II=x_I+х_ув.I-II ,

y_II=y_I+y_ув.I-II . (2.15)

……………………

……………………

Контроль: x_I=x_V+х_ув.V-I ,

y_I=y_V+y_ув.V-I .

Приклад: x₂=+105,10+36,36 =+141,46 м,

y₂=-83,12+37,02=-46,10 м,

……………………

……………………

x ₁=+84,02+21,08=+105,10 м,

y₁=-60,14-22,98=-83,12 м.