Криві короткострокових витрат виробництва.
На рис. 14.1 зображено кілька кривих, які приблизно відображають дані про виробничі витрати, наведені в табл. 14.1. Постійні витрати складають 50 грн. Як наслідок, крива середніх постійних витрат СПВ, безперервно наближаючись до осі абсцис, знижується від 50 грн до 0. Форма решти залежностей короткострокових витрат визначається співвідношенням кривих граничних і середніх витрат. Коли змінні витрати нижчі від середніх, крива середніх витрат спадна.
Коли граничні витрати вищі від середніх, то крива середніх витрат висхідна. Коли середні витрати мінімальні, граничні витрати дорівнюють середнім. Наприклад, граничні витрати (20 грн) нижчі від середніх змінних витрат (25 грн), і лінія середніх витрат спадна. Коли ж граничні витрати дорівнюють ЗО грн, що вище середніх (25 грн), крива висхідна. Зрештою, коли граничні витрати (25 грн) і середні (25 грн) однакові, середня величина витрат залишається без змін (25 грн). Отже, на графіку крива граничних витрат перетинає криві СЗВ та СВВ у мінімальних точках.
Зміщення кривих витрат відбувається під впливом змін у цінах на ресурси або технологій. Підвищення цін на постійні або змінні ресурси змістить відповідні криві вгору, а падіння цін змістить їх вниз. Застосування більш ефективної технології виробництва знижує показники витрат і зміщує криві витрат вниз.
Граничні і середні витрати являють собою важливі поняття. Вони відіграють вирішальну роль при виборі підприємством обсягу виробництва. Знання короткострокових витрат особливо важливе для підприємств, які діють в умовах відчутних коливань попиту. Якщо підприємство здійснює випуск продукції в такому обсязі, коли граничні витрати різко зростають, то невизначеність щодо збільшення попиту в майбутньому може примусити підприємство змінити виробничий процес і, можливо, спонукати до додаткових затрат сьогодні, щоб уникнути вищих витрат завтра.
14.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді
У довгостроковому періоді підприємство може міняти всі використовувані ним чинники виробництва. Передусім йдеться про таке поєднання чинників виробництва, яке мінімізує витрати виробництва певного обсягу продукції, і про взаємозв'язок між довгостроковими витратами й обсягом випуску продукції. Припустимо, що невелике підприємство в обробній промисловості спочатку розгорнуло мінімальні виробничі потужності, а потім, завдяки успішній економічній діяльності, почало постійно розширятися. У зв'язку з цим мінятимуться і середні загальні витрати. Спочатку якийсь час розширення виробничих потужностей буде супроводжуватися зниженням середніх загальних витрат. Однак введення все більших і більших потужностей призведе врешті-решт до зростання середніх загальних витрат (СВВ).
На рис. 14.2 ця закономірність простежується на прикладі п'яти підприємств різних розмірів. Крива СВВ-1 показує динаміку середніх загальних витрат для найменшого із п'яти підприємств, а крива СВВ-5 — для найбільшого. Співвідношення між цими п'ятьма кривими точно відповідає згаданому вище правилу. Будівництво все більших підприємств супроводжуватиметься зниженням мінімальних витрат на одиницю виготовленої продукції аж до досягнення розмірів третього підприємства.
Однак, за цією межею розширення виробничих потужностей означатиме підвищення мінімального рівня середніх загальних витрат.
Особливе значення мають тонкі лінії, перпендикулярні горизонтальній осі. Вони показують ті обсяги виробництва, які змушують підприємство змінювати свій розмір, щоб забезпечити якнайменші витрати виробництва на одиницю продукції. На рис. 14.2 видно, що за будь-якого обсягу виробництва менше 20 одиниць мінімальні витрати виробництва на одиницю продукції досягаються на підприємстві 1. Однак, якщо обсяг продажу підприємства перевищує 20 одиниць, але менше ЗО одиниць, то воно зможе зменшити витрати виробництва, збудувавши більше підприємство — підприємство 2.
Незважаючи на те, що сума загальних витрат із збільшенням масштабів виробництва буде більшою, витрати виробництва на одиницю продукції виявляться нижчими, ніж попередньо. За будь-якого обсягу виробництва у проміжку від ЗО до 50 одиниць найменші витрати виробництва на одиницю продукції забезпечить підприємство 3. Обсяг виробництва від 50 до 60 одиниць показує, що найменші витрати матиме підприємство 4. А за обсягу виробництва, що перевищує 60 одиниць, найвигіднішим виявиться будівництво підприємства 5.
Аналіз усіх цих змін дає підстави зробити висновок, що крива довгострокових СВВ для окремого підприємства складається із кількох кривих короткострокових СВВ для підприємств різних розмірів, які можуть бути збудовані. Крива довгострокових середніх валових витрат (СВВ) показує найменші витрати виробництва на одиницю продукції, які можуть забезпечити будь-який обсяг виробництва за умови, що підприємство мало у своєму розпорядженні достатньо часу для збільшення або зменшення свого розміру. На рис. 14.2 жирною лінією показано криву довгострокових СВВ підприємства або, як її часто називають, криву вибору (або планову криву) підприємства.