
- •15. Соціально-політична та культурна ситуація в Галичині та на Волині у хіі – хііі століттях. Роль Галицько-Волинської Русі в розвитку української культури.
- •16. Особливості розвитку освіти та літератури в Галицько-Волинському князівстві.
- •17. Розвиток архітектури, живопису у хіі – хііі століттях.
- •18. Художні ремесла та музика в Галичині та на Волині у хіі – хііі століттях.
- •20. Братства та їх роль в обороні української культури від асиміляції у хvі – першій половині хvіі століття.
- •21. Розвиток української освіти у хvi – першій половині хvii ст.: головні тенденції, типи шкіл.
- •22. Острозький культурний осередок та його роль у розвитку української культури.
- •23. Книжкова справа в Україні у хvi – першій половині хvii ст. Поширення книгодрукування.
- •24. Українська література хvi – першої половини хvii ст.: традиційні та нові жанри.
- •25. Основні тенденції розвитку архітектури й образотворчого мистецтва України литовсько-польської доби.
- •26. Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27. Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Петро Могила та його роль у розвитку культури України.
- •28. Українська барокова література: драматичне письменство, козацькі літописи, проповідницька та публіцистична проза, поезія.
- •29. Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
- •30. Українська барокове зодчество. Козацьке бароко в архітектурі Полтавщини.
- •31. Особливості розвитку українського живопису і графіки у другій половини хvii – хviii столітті.
- •32. Українське музичне й театральне мистецтво другої половини хvii – хviii ст.
- •33. Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх століття: сутність, етапи і чинники розвитку.
- •34. Українська освіта у хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми.
- •35. Провідні досягнення української науки у хіх – на початку хх століття (етнографія, історія, філологія, педагогіка, математика, фізика, хімія, біологія, фізіологія, медицина та ін.).
- •36. Розвиток української мови та асиміляційні заходи російського самодержавства щодо української культури в хіх столітті (Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року).
- •37. Літературне життя України хіх – початку хх ст. Народження нової української літератури.
- •38. Становлення та розвиток професійного театру в Україні у хіх столітті. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •39. Архітектура та скульптура України хiх – початку хх ст.: стилістичні напрями.
- •40. Музичне мистецтво України хiх – початку хх ст.
29. Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
Феноменальним явищем в українській культурі ХVІІІ ст. була творчість Григорія Савича Сковороди (1722 – 1794 рр.). Він народився в с. Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині у сім’ї малоземельного козака. Навчався у Києво-Могилянській академії (1738 –1741, 1744 – 1750 рр.), був співаком придворної капели у Санкт-Петербурзі (1742-1744рр.), перебував у складі посольської місії за кордоном (1750-1753 рр.), а згодом викладав уПереяславському колегіумі поетику, працював домашнім учителем. У 1759-1764 рр., а та кож у 1768 р. викладав у Харквському колегіумі, після чого вже до самої смерті був мандрівним філософом, писав діалоги. Г.Сковорода є найяскравішим і найхарактернішим
представником української національної філософської думки. Його творчість багато в чому зумовлена попередніми надбаннями у цій галузі й водночас визначила подальші шляхи розвитку української філософії (П.Юркевич, В.Винниченко, Д.Чижевський). Філософія для Г.Сковороди є квінтесенцією самого життя, тому головним у людині є не стільки її пізнавальні здібності, скільки емоційно-вольове єство її духу, серце, з якого виростає й думка, й почуття. Характерним для філософської позиції Сковороди є широке використання мови образів, символів, а не чітких раціоналістичних понять, які не в змозі задовільно розкрити сутність філософської та життєвої істини.
Через “сродну працю” розкривається природа людини, розвиваються закладені у ній добрі начала. “Сродна праця” є ідеалом людського щастя. І навпаки, “несродна праця” робить людину глибоко нещасноюПерша збірка представляє Сковороду як поета-лірика, котрий оспівує громадянські ідеали і гуманізм. Зокрема, яскраву картину тогочасної реальності намалював поет у знаменитому вірші “Всякому городу нрав і права”, слова якого пізніше І.П.Котляревський уклав в уста Возному в п’єсі “Наталка Полтавка”. Заслуговує на особливу увагу і роль Сковороди як першого українського байкаря (йдеться про другу літературну збірку). Прикладом байок Сковороди, у яких він розкривав сутність свого філософського вчення, є зокрема “Пчела и шершень”, “Убогий жайворонок”, “Благородний Еродій”.
30. Українська барокове зодчество. Козацьке бароко в архітектурі Полтавщини.
Піднесеність, схвильованість, фольклорна життєрадісність, але й загадковість, незрозумілість характерна також для такого шедевру барокової архітектури, як Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях Полтавської області: в ньому більше сотні ікон, а розписи вражають експресією руху, енергійними ракурсами, внутрішньою напруженістю.
Композиція з однією центральною банею на восьмерику і двома бічними вежами співзвучна кращим зразкам козацького бароко — собор Мгарського монастиря біля Лубен на Полтавщині.
Серед пам’яток періоду високого бароко варто насамперед згадати Спасо-Преображенський собор Мгарського монастиря (1684—1692) та Хрестовоздвиженський собор(1709).
Хрестовоздвиженський собор у Полтаві являє собою тринавний шестистовпний храм з однією гранчастою апсидою й сімома верхами (п’ять верхів розміщено по осях згідно з українською традицією, два з боків західного фасаду за давньоруською традицією.) Собор розчленований карнизом по горизонталі і прикрашений різноманітної форми вікнами, декоративними нішами та порталами.
Місце для спорудження підібрано досить вдало. Будівля храму органічно вписалася у м'які пластичні обриси пагорбів, а весь ансамбль монастиря став невід'ємною часткою ландшафту. За типологічною характеристикою це тринавовий, шестистовпний, одноапсидний храм з п'ятибаневим завершенням. Архітектурно-пластичне трактування форми карнизів, обрамлень вікон, порталів тощо органічно пов'язане з конструкцією і в основному визначається модулем цегли. Під час оновлення собору архітектурна пластика фасадів збагатилася соковитим ліпним орнаментом. Суцільне орнаментальне мереживо вкриває площини навколо вікон і порталів, підкреслює форми карнизів, наскільки й невичерпна.