Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

nрони.1аНУ :шгальними принципами. У зв'язку з цим виникла

тенденція, характерна для юриспруденції доби принципа­

ту, - звести все чинне право у струнку систему інститутів,

що перебувають між собою у логічній єдності. При цьому

практична спрямованість правників полягала в тому, що саме приведення права до системи цікавило Їх лише тією мірою,

наскільки це було необхідно з практичних міркувань.

З інтерпретацією римськими правниками ідей стоїцизму

щодо стану окремої особи як такого, що випливає з поло­ жень природного права, пов'язане також Їхнє розуміння,

тлумачення ними категорій «justitia» та «aequitas».

Тут варто визначити ставлення до позиції, згідно з якою «aequitas», як конкретизація та вираження природноправо­ вої справедливості «justitia», слугувала у Римі доби принци­ пату масштабом для коригування та оцінки права; була

орієнтиром у правотворчості; максимою при тлумаченні та

застосуванні права. «Аеqиіlаs», етимологі'f,НО nо:mа'f,аю'f,И рівне й рівномірне, у своєму застосуванні до правових явищ

у римській юриспруденції набула :mа'f,ення «справедливос­ ті» у своєму спеціальному .ша'f,енні-конкретизації поняття

«juslilia» .

Саме так фігурує це поняття у висловах багатьох видатних правників. Зокрема, Павло зазначав: «У справах, особливо юриди'f,НИХ, слід пам'ятати про справедливість» (д. 50.17.90). «Це бажано 3 міркувань справедливості, хоча пра­ во й не приписує» (д. 39.3.2.5). Марцел наводить таке поло­ ження імператора Антоніна: «Хоча й важко зміню(Jати встано(Jлений порядок, але там, де цьоzo (Jимагає явна сnра­ (Jедли(Jість, необхідно нада(Jати допомогу» (д. 4.1.7рг).

Однак також слід звернути увагу й на те, що ці поняття,

крім того, пов'язані у розробках римських правників ще й з такими етичними категоріями як «Ьопа» та «Ьопа fides».

Власне, самостійне значення має лише друге з цих понять.

Що ж стосується першого, то, будучи спочатку синонімом

слова «patrimonium», що означало - «все майно», «добро окремої особи», він з часом став складовою частиною тих

понять, де вимагалось підкреслити етичну виправданість, справедливість рішення, що не має достатньої опори у ци­

вільному праві, або заповнює прогалину в ньому, або коригує положення застарілих норм, таких, наприклад, як «bonorum emptor», «bonorum possessio» тощо. Генетичний зв'язок

цього терміна з категоріями стоїчної етики добре помітний у

60

специфічному римсько-правовому понятті «bonus vir>}

абстрактний зразок порядної поведінки та способу дій.

Натомість категорія «Ьопа fides >}, куди слово «добрий>}

спочатку увійшло як прикметник, поступово набула само­

стійності, існувала як поняття, приблизно тотожне нашому

«добросовісність, совісність, сумлінність >}. Значення її особ­ ливо зросло наприкінці доби республіки, коли під впливом

грецької культури, філософії тощо, розширення світогляду римських правознавців, починає втрачати провідну роль фор­

мальний момент права. Відбувається падіння культу слова, в

ЯКОМУ вже вбачають не саму думку, а лише засіб її зовніш­

нього вияву.

Такий підхід означав відмову від вимог суворої формаль­

ності, властивих для jus сіУіІе, протиставлення «actio stricti juris>} та «actio Ьопа fide>}, визначення юридичної сили за не­

формальними (точніше, за «недоконано-формальними>}) уго­

дами, появу реальних, консенсуальних та інномінальних контрактів і, врешті-решт, формування засад контрактного

права та системи захисту цивільних прав, що є непереверше­

ними й досі.

Варто звернути увагу на те, що ВJ<азані етичні категорії найбільше підгрунтя у Стародавньому Римі мали в еклектич­ них теоріях на базі стоїцизму.

Разом з тим, на форму8ання низки nогляді8 РИМСЬКИХ nра8никі8 8nлинуло еnікуреЙст80. Насамперед, це стосується

поглядів на суверенітет вільної особи, формування принципу рівності прав суб'єктів приватноправових відносин.

Та найяскравіше вплив епікурейства на правничу думку

виявився у процесі формування права приватної власності.

Оскільки останнім часом у літературі ставлять під сумнів наявність у римській юриспруденції уявлень, адекватних су­

часному праву власності (Є. О. Суханов, В. О. Савєльєв), для

з'ясування істини варто звернутися до висловлювань Ціцеро­ на щодо трансформацій власності на речі: «... nерше .ю8дання сnра8едли80сті - у тому, щоб нікому не заnодію8ати шко­ ди, якщо тебе на це не 8икликали nроти:юконням; .ютим -

у тому, щоб користу8атись громадською (8ласністю) як

громадською, а nри8атною - як своєю. Лдже приватної

власності не буває 8ід природи. Вона 8иникає або на nідста8і колишньої окупації, наприклад, якщо люди КОЛИСЬ прий­

ШЛИ на вільні землі, або внаслідок перемоги, наприклад, як­ що землею заволоділи після війни, або на підставі :юкону,

61

угоди, умоВи, жереба. Таким ЧИ1ЮМ, АРnінська область на­

:mВається такою, що належить аРnінатам, Тускульська - такою, що належить тускуланцям, щось подібне ВідбуВа­ ється і при ро.mоділі приВатних Володінь. Внаслідок цьога, - nозаяк nриВаnmа Власність l(ожного 3 нас утВорю­ ється 3 тога, що Від природи було спільним, - нехай кожен Володіє тим, що йому припало; якщо хто-небудь інший за­ зіхне на щось із цього, Він порушить праВа людської грома­ ди» (Про обов'язки. I.VII.20-21).

у цьому висловлюванні сконцентровано чи не всі концеп­ туальні питання розуміння права приватної власності та його

значення у Римі: розмежовано суспільну та приватну влас­

ність, вказано на примат першої в давньоримському суспіль­ стві, названо джерела походження приватної власності, а та­ кож обrрунтовано справеД;1ИВість її існування та більш висо­ кий ступінь порівняно з власністю громадською.

Слід також мати на увазі, що відсутність загального визна­ чення права приватної власності, а тим більше адекватного

сучасним уявленням про неї, є цілком логічним для римських

правових конструкцій, орієнтованих на розробку конкретних питань, а не на абстрактні визначення. Про цю особливість

римської теорії права вже йшлося, і тут знову маємо справу з тією самою специфікою.

Попри нелюбов римських правників до узагальнень та абстракцій, накопичення уявлень про окремі інститути обу­ мовило необхідність визначення системи права взагалі та міс­ ця в ній приватного й публічного права, а також окремих інститутів цих галузей.

у цілому система праВа :ш Ульnіаном виглядала таким чи­

ном: усе право поділяється на право публічне та право при­

ватне. Ажерела останнього: jus naturale, jus gentium, jus сіуilе.

При цьому перевага надається природному праву, що охоп­ лювало собою і jus gentium. Отже, природне право та jus gentium певним чином протистоять jus сіуilе як такому, що

обмежене у дії за колом суб'єктів, формами правотворення

тощо.

Як згадувалося, у трактуванні Гая (1.1.1) їх співвідношення

має виглядати як «часткове накладення кіл» - «усі народи

користуються частково своїм власним правом, частково за­

гальним правом усіх людей ». Іноді вважають, що Гай ото­

тожнює jus gentium з природним правом. Однак такий підхід

суперечить розумінню природного права римськими правни-

62

ками. Тут слід згадати сентенції Ульпіана (Д. 1.1.1.3), Павла (Д. 1.1.11) та ін., присвячені визначенню природного права,

які дозволяють зробити висновок, що юриспруденція того

часу розглядала природне право як підrрунтя, насамперед,

приватного права, тоді як jus сіуіІе та jus gentium були юри­

дичним матеріалом для формування останнього.

Оскільки деякі римські правники, наприклад Павло

(Д. 1.1.11), серед інших значень слова jus згадують його розу­ міння як необхідно з'ясувати Їх ставлення до

визначення місця та ролі останнього у загальній системі права.

Іноді jus honorarium «<преторське право») розглядають як

складову частину приватного права. Проте це не зовсім від­

повідає тому, як його розуміли римські правники. Характерно, що у висловлюванні Ульпіана щодо визначен­

ня складових частин приватного права (Д. 1.1.1.2) преторське

право не згадується. Його визначення дає Папініан: «Пре­

торське право - це те, яке запровадили претори для сприян­

ня jus сіуіІе або для його доповнення чи виправлення у цілях,

корисних для громади; воно називається також на честь пре­

торів «jus honorarium» (д. 1.1.7).

Сутність nреторського праВа, точніше, діяльності прето­

ра, змалювали Ціцерон та Марціан, які визначали його як

«закон, ЩО zoВорить» (Ціцерон. Про закони. ІІI.l.2), як «жи­

Вий голос 'ЦиВільноzo праВа» (д. 1.1.8). Якщо додамо сюди ще сентенцію Павла про те, що претор висловлює право (рішен­

ня), навіть якщо вирішує несправедливо, але йому належить

діяти справедливо (д. 1.1.11), то отримуємо досить чітку картину. Очевидно, преторське право римські правник оціню­ вали саме як той інструмент, що забезпечував створення но­

вого права, формування його головних засад на підr'pунті природного права, втіленні у життя ідей та положень остан­

нього.

у кінцевому підсумку, праВо в розумінні римської філосо­

фії та юриспруденції останніх років республіки і початку принципату - це мистецтВо ообра й ріВності (аоекВатнос­ ті). А вже в свою чергу рівність за природою є передумовою справедливості, що у римському праві була виражена форму­

лою «suum cuique».

Тому правильним буде розуміння «aequitas» як принципу рівності всіх перед законом, що у свою чергу є складовою за­

гальної вимоги справедливості.

63

Розділ 11

СИСТЕМА РИМСЬКОГО ПРАВА

Глава 1

РИМСЬКЕ ПРАВО ЯК ПРАВОВА СИСТЕМА

§ 1. ПОНЯТТЯ правової системи і системи права

Категорії «правова система >} та «система права >} часто не розрізняють, що є некоректним, оскільки при зовнішній по­

дібності вони не є тотожними.

Система права - поняття структурно-інституціональне. Воно розкриває структуру побудови і взаємозв'язок інститу­

тів та галузей права. Поняття <<правова система» - більш

широке. Воно поряд з інституціональною структурою права (системою права) охоплює низку компонентів правового

життя суспільства, аналіз яких дозволяє побачити такі сто­

рони й аспекти правового розвитку, що не можуть бути роз­ криті шляхом аналізу лише структури (системи) права. У по­

нятті «правова система>} на відміну від поняття «система пра­

ва >} відображається не стільки внутрішня узгодженість права,

скільки автономність правової системи як самостійного соці­ ального феномену.

До елементів правової системи суспільства належать такі

складові частини:

-суб'єкти права - фізичні особи, юридичні особи, дер-

жава та інші соціальні утворення;

-правові норми та принципи;

-правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи; правова ідеоло­ гія, правова свідомість, правові погляди, правова культура;

-зв'язки між вказаними елементами, що визначають ре­ зультат Їхньої взаємодії - законність, правопорядок.

Найчастіше поняття <<правова система>} пов'язують з таки­ ми категоріями як «нація>}, «країна>}, «держава». Однак як­ що раніше наголошували на зв'язку таких понять, як «право­

ва система» та «держава» і визначали правову систему як сукуп­

ність юридичних засобів, за допомогою яких держава здійс­ нює необхідний нормативно-організуючий вплив на суспільні

відносини, то тепер праВоВа система розглядають Я1( кате­

гоРію, що охоплює ширшу сферу Відносин за участю більшої

кількості учасникіВ, де істотна роль ВідВодиться не лише держаВі.

Національна правова система являє собою конкретно-істо­

ричну сукупність права (законодавства), юридичної практики

і пануючої правової ідеології окремої країни, де вона охоп­

лює всі правові явища: правотворчість, правову свідомість, ді­

яльність з реалізації права, правову ідеологію. Вона є елемен­ том конкретного суспільства і відображає його соціально­ економічні, політичні, цивілізаційні особливості, будучи де­

термінованою історичними, географічними, культурними то­

що чинниками.

Отже, правова система - це не лише феномен, що містить у собі основні конструктивні елементи правового регулюван­

ня, вона також є частиною соціальної системи, що взаємодіє з економічною, політичною, моральною та іншими складови­

ми останньої.

Суть цієї взаємодії полягає в тому, що, з одного боку, сус­

пільні відносини в сферах політики, економіки, науки, куль­

тури, освіти тощо, є об'єктом регулювання та охорони право­ вої системи. Але, з іншого, - й сама правова система форму­

ється, розвивається і функціонує під впливом цих відносин. Крім того, правова система взаємопов'язана з системою мо­

ралі, оскільки право має моральне обr'рунтування, що знахо­

дить своє вираження у свідомості людей, яка відображає Їхнє

ставлення до права.

З урахуванням сказаного національну праВоВу систему можна Визначити Я1( зумоВлену об'єктиВними .юкономіРнос­

тями (циВілі:юційними, історичними, географічними тощо

особлиВостями) розВитку пеВної спільноти людей (грома­ ди, суспільстВа, держаВи, етносу) сукупність 8:юємоnоВ' я­ :юних норм, nра80ВИХ інституцій та юридичних яВищ, що

постійно' Відт80рюються та 8икористоВуються людьми у

процесі сnі8життя.

Отже, оскільки національна правова система є елементом

конкретного суспільства та елементом соціальної системи

держави, відображаючи Їхні соціально-економічні, політичні, цивілізаційні особливості, то характеристика поняття право­

вої системи має істотне значення для характеристики права тієї чи іншої конкретної країни. Тож можна визначити спів­

відношення понять «правова система Стародавнього Риму» і

66

системи норм чи правил поведінки, лежать як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. Ао об' єктивних ЧUгlНuків належать

однотипні економічні, політичні, соціальні, ідеологічні й інші умови, що сприяють створенню та функціонуванню системи

правових норм у тій чи іншій країні. Поряд з об'єктивними

діють суб'єктивні '1И1-lНики: світогляд, правова політика, пра­ восвідомість, ментальність, активна участь правознавців у процесі правотворчості тощо.

2. Встановлення або санкціонування цієї системи норм державою. Поміж різних соціальних норм тільки система

правових норм виходить від держави. Всі інші створюються і

розвиваються різними недержавними організаціями - церк­

вою, громадськими, партійними та іншими органами.

Створюючи норми права, держава діє безпосередньо через

свої уповноважені на те органи чи шляхом передачі окремих своїх повноважень на видання деяких нормативно-правових

актів недержавним органам чи організаціям. В останньому випадку говорять про «санкціонування», тобто дачу дозволу державою на здійснення обмеженої правотворчої діяльності

цими недержавними інститутами.

Щодо визначення ролі держави у створенні права існують

три позиції:

1) норми права розглядають як «вимоги держави», що, як «джерело права », не може бути сама зумовлена правом.

Аержавна влада перебуває над правом, а не під правом. Аер­

жаву, отже, розглядають як явище первинне, а право - як

вторинне;

2)держава і державна влада повинні мати правовий харак­

тер. Це означає, що в основі державної влади має лежати не

факт, а право. Аержава, хоч і видає правові акти, однак сама

не може бути джерелом права. Над державою перебуває пра­ во, яке її стримує й обмежує (Леон Аюгі, Лев Петражицький,

Георг Єлінек);

3)при визначенні характеру взаємин держави і права заз­

начають, що «держава і право перебувають один з одним у

функціональній єдності: одне припускає інше, одне є елемен­

том іншого».

Своєрідну позицію в питаннях співвідношення держави і права займав Людвіг Гумплович. Послідовно обстоюючи дум­ ку про те, що «з вищої історичної точки зору право і право­

порядок є для держави лише засобом» для вирішення зав­

дань, що стоять перед нею, він однак вважав, що праву влас-

68

тива тенденція все більше й більше «емансипуватися від свого

творця, від держави, тенденція звільнятися від його впливів і

виступати проти нього у вигляді самостійної сили, у вигляді

правової ідеї» . Якщо, наприклад, адміністративне право, <<Цілком перебуває під впливом держави», то такі інститути ( «сфери») права, як право власності, у міру розвитку суспіль­ ства все менше перебувають під впливом держави, «існують

окремо і самостійно від нього». Отже, природа відносин пра­ ва і держави (рунтується на тому, що держава силою своєї діЯіl.ьності створює все нові й нові сфери моральності, з яких

випливає право. Але це останнє. прагне до самостійності й не­

залежності від держави. І, досягши цього, право хоче стати

вище держави. Воно не бажає вже визнавати своїм творцем того, кому воно зобов'язане своїм існуванням. Навпаки, воно саме намагається зайняти батьківське щодо держави поло­

ження.

Отже, суть проблеми полягає в з'ясуванні загального пра­

вила: чи діє державна влада в рамках закону та є «законною

владою», чи вона порушує нею ж самою встановлені правові

вимоги і ставить себе в такий спосіб у становище «незаконної (нелегітимної) влади ».

Аналізуючи наведені позиції, на нашу думку, можна дійти

висновку, що в контексті концепції правової держави визна­

чальною має бути теза про верховенство права, а, отже, про підпорядкованість держави праву в будь-яких видах право­

відносин.

3. Вираження у праВі оержаВної Волі, що, у свою чергу, за­ лежно від устрою і форми правління втілює в собі волю кла­

су, що править, народу, суспільства чи нації. Аосвід свідчить

про те, що в праві виражається насамперед воля пануючих

верств. Разом з тим неспростовним фактом є й те, що вони,

побоюючись соціальних вибухів і втрати свого привілейова­

ного положення, найчастіше змушені зважати на волю та інтереси підвладних.

4. 3агальнообо8'Я31(оВість норм nра8а, внаслідок чого Їх

вимоги мають виконувати всі члени суспільства незалежно

від того, бажають вони поводитися у такий спосіб чи ні. При­ чому загальнообов'язковість норм, як специфічна риса і ви­

мога права, поширюєть~я не тільки на пересічних громадян,

посадових осіб, різні недержавні органи й організації, а й на

саму державу. Аержава неодмінно «зв'язує» саму себе й усі

свої органи загальнообов'язковістю вимог норм права, орга-

69