Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

490

зними

дянства всьому вільному

населенню Римської

імперії. Конституція Каракали.

491

Аодаmок 5

ГАЙ. ІНСТИТУЦІї

(вибрані фрагменти)

КНИГА І. ПРО ОСОБИ

Про jus сіуіІе (право <<Цивільне»)

іjus паturаlе (право природне)

1.Всі народи, що керуються законами та звичаями, користуються частково своїм власним правом, а частково правом, що є загальним для всіх людей.

Отже, те право, котре кожний народ сам для себе встановив, є

його власним правом і називається правом цивільним (громадян­ ським), тобто наче власним правом, властивим самим громадянам.

Ате право, що між усіма людьми встановлене природним розумом,

застосовується і захищається однаково у всіх народів і називається

правом загальним для всіх народів (j'lS gепtіum), - воно є, начебто, спільним для усіх народів.

Таким чином, і римський народ користується частково своїм власним правом, а частково правом, спільним для всіх людей.

2. ЦивіJlьне (громадянське) право римського народу складається з законів, рішень плебеїв, постанов Сенату, указів імператорів,

едиктів магістратів та з відповідей правознавців.

3. Закон є те, що народ римський схвалив і постановив. ПJlебс від­

різняється від народу тим, що СЛОВОМ «народ» визначаються всі гро­

мадяни, включаючи всіх патриціїв; найменуванням же плебсу визна­ чаються решта громадян, за винятком патриціїв. Ось чому патриції

колись стверджували, що постанови плебеїв для них не обов'язкові,

тому що вони складені без Їхнього волевиявлення і участі. Але зго­ дом був виданий закон Гортензія, яким було визначено, що постано­ ви на плебейських зборах є обов'язковими для всього народу.

6. Едикти суть постанови і приписи тих осіб, що мають право їх

видавати. Право ж видавати едикти надавали магістратам римсько­ го народу, а найважливіше значення в цьому відношенні мають едикти двох преторів - міського і перегрінів, юрисдикція яких в провінціях належить їх намісникам...

7. Відповіді правознавців - це думки і судження юристів, яким дозволено було встановлювати і творити право...

Про поділ права

8.Все право, ЯКИМ ми користуємося, відноситься або до осіб, або до речей (об'єктів), або до позовів. Передусім розглянемо значення осіб.

9.Головний поділ У праві осіб складається з того, що всі люди - або вільні, або раби.

495

129. Тому, який висхідний попав у полон до ворога, то хоча він

тимчасово стає рабом, аАе влада над дітьми призупиняється в СИАУ jus postliminii, за яким, повернувшись на батьківщину з ПОАОНУ, на­ бувають попередні права.

132. Крім цього, діти перестають бути під мадою низхідних за­

вдяки еманципації (звіАьнені з-під батьківської ВАади). ААе син -

тіАЬКИ піСАЯ триразової еманципації, решта ж дітей ЧОАовічої або

жіночої статі звільняється з-під батьківської ВАади піСАЯ одноразо­ вої еманципації.

137а. ТіАЬКИ так через уявний продаж в кабаАУ (іп manu) жінки

виходять з-під ВАади ЧОАовіка і, якщо вони із цієї манципації будуть відпущені на ВОАЮ, то роБАЯТЬСЯ саМОВАадними...

138. ОскіАЬКИ ті, що манциповані, вважаються ніби рабами, то во­

ни стають саМОВАадними піСАЯ відпущення на ВОАЮ за допомогою суду, цензу, заповіту.

156. Агнати суть родичі, з'єднані спорідненням через осіб ЧОАові­ чої статі, так ніби когнати з боку батька... ААе ті, які з'єднані кров­

ною спорідненістю через осіб жіночої статі, не суть агнати і пере­

бувають між собою в іншому РОДИННОМУ зв'язку, що грунтується на

природному праві.

158. Право агнатства знищується зміною або зменшенням право­ здатності; право ж когнатства таким чином не змінюється, бо ж ци­

віАЬНИЙ закон може знищити цивіАьні права, а природних - знищи­

ти не може.

КНИГА 11. ПРО РЕЧІ

1. У попередній книзі ми ГОВОРИАИ про особисті права; тепер роз­ ГАянемо речі, які є або в нашій ВАасності, або за межами нашого

майна.

11. Те, що на,lежить державі або общинам, не є, мабуть, нічиєю приватною власністю, бо державне майно на,lежить усій громаді. Приватне майно - це таке, яке належить окремим особам.

На. Крім ТОГО, існує поділ речей на два розряди: на res тапсірі і res пес тапсірі.

14в. Ао res тапсірі наАежать раби, ВОАИ, коні, віСАЮКИ, МУАИ та землі, даАі, будіВАі на італійській зеМАі...

17.Так само майже все те, що наАежить до розряду безтіАесних

речей, зараховується до res пес тапсірі, за винятком сі" ьських сер­ вітутів, які, ЯК відомо, вважаються пеs тапсірі, хоч наАежать до чис­

Аа речей безтіАесних.

18.Однак існує велика різниця між речами тапсірі і пес тапсірі.

19.А саме, res пес тапсірі переходять у ВАасність ДРУГОЇ особи

ШАЯХОМ простої передачі, якщо тіАЬКИ речі ці фізичні і внаСАідок

цього МОЖАива передача.

22. Res тапсірі - це ті, які переходять до другої особи ш,\яхом манципації; саме тому ці речі й названі тапсірі. Яке значення та яку

498

силу має манципація, таку саму СИIlУ має форма набуття прав, яка

називається injure cessio.

25. В більшості випадків, однак, і майже завжди, ми користуємо­ СЯ формою манципацїі, для якої завжди ,1егко знайти поміж друзів свідків, саме тому не потрібно, з метою здійснення іп jure cessio, звертатися до претора або намісника провінції, що пов'язано з пев­

ними труднощами.

26а. Поземельні діIlЯНКИ, які знаходяться в провінціях, не тіllЬКИ

не вважаються Вllасністю володільців, але там навіть немає ніякої

вільної общини.

40. Слід зазначити, що в іноземців є тільки один вид власності, а саме - кожен буде або власником, або таким не вважається; таким самим правом користувався колись і римський народ, або кожен

був власником за квіритським правом, або таким не вважався. Аllе пізніше було прийнято такий розподіл власності, що один міг бути

Вllасником за квіритським правом, а другий - простим володільцем

(іп bonis habere).

43.Втім, ми можемо придбати за давністю речі, передані нам не

Їх власником, однаково наАежатимуть ці речі до числа mапсірі або пес mапсірі, якщо тіАЬКИ ми дістали Їх в добрій вірі, вважаючи, що

той, хто передавав, мав право на відчуження речі.

44.Це, мабуть, запроваджено Д/1Я того, щоб правовідносини

власності не заАишаАИСЬ довгий час невизначеними, бо для власника

є достатнім строк ДАЯ набуття власності за давністю ДIlЯ того, щоб

він встиг захистити своє право.

62.Іноді траПIlЯЄТЬСЯ, що власник речі не може відчужувати її і, навпаки, неВАасник має владу відчуження речі.

63.Насправді, за ЮАієвим законом забороняється чоловіку від­ чужувати посаг, нерухоме майно, всупереч волі дружини, хоча це

майно є його Вllасністю...

65.Отже, з того, що нами сказано, ВИПllиває, що одні предмети

ми отримуємо у Вllасність за натуральним правом, наприклад пред­ мети, які відчужуються шляхом простої передачі, інші - за цивіАЬ­ ним правом (манципація, injure cessio, узукапія) - все це способи

придбання, характерні праву римських громадян.

66.І не тільки те, що стає нашою власністю шляхом передачі, на­

лежить нам за природним правом, а також і те, що ми придбали ШIlЯХОМ заволодіння, бо ці речі були без господаря, як, наПРИКАад, ті, що захоплюються на землі (дикі звірі), в морі (риби) або в повітрі (птахи).

67.І якщо ми впіймаємо дикого звіра, чи птаха, чи рибу, то ці

тварини до тих пір визнаються нашими, поки ми тримаємо Їх в на­

шій владі. Коли ж вони втечуть з-під нашого нагляду і стануть знов вільними, то знову ж таки робляться Вllасністю першого, хто Їх схо­ ПИТЬ, оскіllЬКИ вони перестали нам належати...

69. За природним правом нам належить також і те, що ми захоп­

люємо у ворогів.