Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

романісти (І. Пухан, М. Поленак-Акимовська) не сумніва­ ються, що децемвіри направили комісію з трьох душ до Греції для вивчення законів Солона, більшість романістів все-таки

не враховують «грецький слід», вважаючи, що децемвіри са­

мотужки «розробили» Закони ХІІ таблиць (А. В. Аождєв).

На нашу думку, оцінюючи генезис римського права, варто згадати слушне зауваження відомого романіста С. л. Утченка про неправомірність як приниження самобутності римської

культури, так і недооцінки процесу проникнення до остан­

ньої елліністичних впливів. А ще важливіше звернути увагу на хибність визначення цих впливів як «чисто грецьких», ос­ кільки саме при посередництві Греції до Риму проникає куль­ тура Сходу.

Саме у такому зваженому підході міститься, на нашу дум­

ку, відповідь на поставлене вище запитання щодо ступеня са­

мобутності римського приватного права та його взаємозв'яз­

ку з іншими правовими системами.

Зокрема, врахування особливостей розвитку локальних

протоантичних цивілізацій та Їхньої взаємодії з античними культурами дає підстави стверджувати, що разом з реципу­

ванням деяких світоглядних, етичних надбань Сходу в добу Античності відбувається і рецепція (поки що фрагментарна) права, посередником у якій виступає Греція. Це аж ніяк не

применшує значення досягнень юриспруденції Стародавньо­

го Риму, однак дає можливість справедливо оцінити тенден­ цїі розвитку правових систем Європи.

У свою чергу, для того, щоб виявити характер та специфі­ ку впливу давньогрецької цивілізації на римське право, слід з'ясувати, як її етичні вчення були прищеплені до традицій­ ної римської моральності, віддзеркалювались у римській фі­ лософії взагалі та у філософії права зокрема.

§ 2. Римська моральність. Релігія

Починаючи розгляд особливостей римської моральності,

як одного з чинників формування засад римського права, слід звернути увагу на те, що значною мірою вони визначали­

ся специфікою формування римського характеру.

Багато авторів - і давні, і сучасні, - відзначали такі риси римською характеру, як раціоналізм, неспроможність до

абстрактного мислення, використання чужих духовних (і не тільки духовних) здобутків. Але для того, щоб отримати пов-

40

ну картину, сліА, насампереА, звернутися АО витоків римської моральності, а після цього - Ао характеру і теНАенцій ЇЇ роз­

витку.

ПереАусім сліА взяти Ао уваги наАзвичайно важливе зна­

чення в житті Аавньоримського суспільства таких інститутів,

як ріА і familia (сім'я, рОАина).

Рід (gens) Є групою РОАИН, сімей вільних громаАЯН, що ве­

АУТЬ СВОЄ ПОХОАження віА загального праРОАителя, які носять

його ім'я, об'ЄАнані спільністю культу і зобов'язаннями вза­

ЄМОАОПОМОГИ в Ані війни і миру.

Familia (nатРіархальна родина) була осереАКОМ суспіль­ ства - найбільш фУНАаментальним і характерним з римських

соціальних інститутів. За своїм характером вона нагаАувала армійський піАРОЗАіл, перевеАений на військовий стан (В. Дю­

рант). ВлаАа pater familias була практично необмеженою що­ Ао Аітей, АРУЖИНИ, рабів, ХУАоби. Він ОАИН преАставляв РОАИ­

ну в усіх зовнішніх віАносинах, захищав її (і свої) права на

СУАі, вважався ЄАИНИМ ВОЛОАарем всього майна, що знаХОАИ­

лось в сім'ї або набувалося кимсь із членів РОАИНИ. Життя і

смерть рабів, Аітей і, значною мірою, АРУЖИНИ, були в його

влаАі.

Права pater familias певною мірою обмежувалися звичая­

ми, суспільною АУМКОЮ, раАОЮ РОАУ, а пізніше - претор­

ськими еАиктами.

Проте сліА звернути увагу на те, що римляни взагалі АО­ сить розумно Й обережно користувались своїми правами в

рОАині: формальні приписи були значно суворішими, ніж ре­

альна практика. В результаті між Аітьми і батьками існували

повага та приязнь, що приховувались зовнішньою стриманіс­

тю, а становище жінки було ліпшим, ніж у гуманній Греції. Отже, римська РОАина (familia) являла собою своєРідне

господарське об'єднання, - зібрання підвладних осіб і ре­ чей, що належать старшому родичу по висхідній лінії. Ра­

зом з ТИМ, рОАичів об'ЄАнували спільні рОАинні культи, бо­ жества (мани), поняття про честь, гіАНість, УПОАобання тощо. Саме в цьому малому суспільстві, в якому об'ЄАнувалися

функції РОАИНИ, релігії, школи, виробництва та УРЯАУ, зрос­ тав і виховувався маленький римлянин, поважаючи батьків,

беззаперечно виконуючи всі Їхні РОЗПОРЯАження, формую­

чись як наАійний громаАЯНИН непереможної Аержави.

ОАнак римська моральність формувалася не лише піА

впливом культу РОАИНИ. У сукупності з останнім, АОПОВНЮЮ-

41

чи його, веАЬМИ сВоєрідно формуВалася рИМСЬ7<:а релігія. За

своєю ПСИХОАогічною основою вона триваАИЙ час заАишаАася

«антиміфОАогічною». З першими божествами дитина зустрі­ чаАася в родині, де її ОХОРОНЯАИ духи предків, а носіями бо­ жественного БУАИ батько й мати.

РИМАЯНИН зростав і його оточуваАО все ширше КОАО богів, які, однак, на відміну від грецьких БУАИ позбаВАені АЮДСЬКИХ якостей. ІНКОАИ це БУАИ просто абстракції: Здоров'я, МОАО­ дість, Честь, Надія, АоБАесть, Чистота, ЗАагода, Перемога,

Рим.

СКАадна система божеств і взаємовідносин з ними зумов­ АюваАа значення жерців. Хоч КУАьтові обряди ЗВОДИАИСЯ фактично до звичайного приношення жертв або дарів богам, щоб задобрити Їх і заручитися підтримкою в тяжку ХВИАИНУ, однак характерною рисою ритуаАів БУАа вимога виконання Їх

з такою точністю в САовах і діях, що МОГАа бути забезпечена тіАЬКИ фахівцями - жерцями. (Тут варто звернути увагу на

те, що такі самі суворі вимоги до формаАЬНОЇ сторони дого­ ворів існуваАИ й на ранніх етапах розвитку римського права,

які теж відбуваАИСЯ під керівництвом жерців.)

у давньоримській реАігії ДОСАідники вбачають багато нега­

тивних рис, поміж якими на першому місці стоїть переважан­ ня форми, ритуаАУ над змістом.

Разом з тим, САід мати на увазі, що даВня римська релігія -'робила значниu 8несок у моральність: саме вона упорядко­ вуваАа і зміцнюваАа індивіда, родину, державу. Вона фунда­

менту8ала також nра80, зводячи його до небесних витоків і

вбираючи у реАігійні шати, називаючи ЗАОЧИНОМ порушення небесного порядку і спокою, підкріПАЮЮЧИ КАЯТВИ авторите­ том Юпітера. Завдяки ЇЙ усі сторони суспіАЬНОГО життя на­

буваАИ урочистості. Ао того ж реАігія забезпечуваАа такий

підхід, КОАИ кожній дії уряду передуваАа МОАитва іритуаА, що піДВОДИАО державу до такої нерозривної й тісної єдності

з богами, що БАагочестя і патріотизм ставаАИ одним ціАИМ, а Аюбов до Батьківщини піДНОСИАася до такої відданості, при­

КАадів якої не знає історія людства.

Пі:mіше рИМСЬ1<:а моральність змінюється під ВплиВом

християнстВа. Вона стає м'якшою, в чомусь більш людяною. У право вноситься християнський містичний коректив. Але при цьому слід пам'ятати, що підвалини римського права бу­ ло заКАадено, головним чином, ще у період респуБАіки, на республіканських традиціях і чеснотах.

42

Розглядаючи особливості формування характеру громадян Риму, Варто зВернути уВагу на :mачення ВихоВання та осВі­

ти, властивих республіканському Риму.

Римлянин, що отримав характерне для часів республіки ви­ ховання, був консервативним, відданим державі, шанобливим до старших, завзятим, чесним, практичним, суворим. Для нього не було обтяжливим підпорядкування наказам, служін­

ня суспільним інтересам, державі.

На цьому rрунтується право держави вимагати від грома­ дянина звіту в суспільній діяльності, прибутках тощо. Індиві­ дуалізм, свобода, що Їх поважали греки, для римлянина по­ ступалися місцем колективізму і загальній волі. Як зазнача­ лося вище, він був позбавлений уяви, причому до такої міри,

що навіть' не міг створити власної міфології і з часом запози­

чив ЇЇ у греків, а потім і на Сході. Він не потребував чистої

науки і з підозрою ставився до філософії, що здавалася йому

руйнівницею давніх вірувань та устрою.

Варто взяти до уваги точне спостереження Віла Дюранта,

який писав, що життя римлянина не вимагало від нього розу­

міння ані Платона, ані Архімеда, ані Христа. Він умів лише

одне - володарювати над Світом.

ВихоВання відбувалося також у процесі осВіти і завдяки підбору дисциплін, і завдяки методиці подання навчального

матеріалу. Формуванню правосвідомості, зокрема, сприяло

вивчення напам'ять Законів ХІІ таблиць. В той же час, на­

приклад, атлетиці уваги практично не приділялося, як пред­

мету даремному: за римською уявою гартуватися і набирати­ ся сил краще в процесі корисної ророти на земельній ділянці,

ане виконуючи непотрібні вправи.

§3. Юридичні підвалини римського права

Юридичні підВалини римського приватного права, тобто той Вихідний юридичний матеріал, на підгрунті якою фор­ муВалося класичне римське праВо, спробуємо визначити,

звертаючись до першоджерел.

ульпіан поділяв приватне право на три частини: jus natura- lе (природне право), jus gentium (право народів), jus сіуіІе (право цивільне) (д. 1.1.2). Отже, насамперед, слід з'ясувати,

що означав цей поділ.

На думку Ульпіана, jus naturale (природне право) - це те,

якому природа навчила все живе, оскільки це право нале-

43

жить не лише людям, а й усім тваринам, що народжуються на землі й у морі, та птахам; до нього ж належить і спілка чоло­

віка та жінки, котру ми звемо шлюбом, й народження дітей,

Їх виховання; ми бачимо, що тварини, навіть хижі, володіють

знанням цього права (д. 1.1.1.3).

(право народів) - це те, чим користуються на­

роди людства; можна легко зрозуміти його відмінність від природного права: останнє є спільним для всього живого, а

перше - лише для людей (у Їхніх відносинах між собою)

(д. 1.1.1.4).

Крім того, існує jus сіуilе (цивільне право), що не відокрем­

люється цілком від природного права або ж права народів, але й не у всьому додержується Їх (д. 1.1.6). Особливість йо­

го полягає в тому, що воно регулює відносини тільки між

римськими громадянами, тобто обмежене за колом осіб. Отже, співвідношення вказаних видів права, на перший

погляд, виглядає як концентричні кола: найменше з них - це цивільне право, що охоплює тільки відносини між громадяна­

ми Риму, потім іде «право народів», що регулює вже не лише

відносини між римськими громадянами, а й між усіма людь­

ми. Нарешті, найбільше коло відносин охоплює природне

право, що стосується всіх живих істот.

З аналізу цієї системи «концентричних кіл» можна зроби­

ти висновок, що відмінність між ними полягає у кількості

осіб, що охоплюються правовим регулюванням.

Однак слід звернути увагу на той факт, що практично немає вказівок на якісь особливості об'єкту правового регу­ лювання та засоби, за допомогою яких це регулювання здій­

снюється. (Тут треба враховувати, що реально такі відміннос­

ті, можливо, й були, але про них не згадують ні Ульпіан, ні

Папініан, ні Павло, ні інші юристи, чиї судження наведені у

першій книзі Дигестів, де викладено загальні положення про

систему римського права та його складові частини. Тому слід виходити з тієї інформації, яка є у наявних джерелах.)

Це приводить до висновку про те, що система складових

частин римського права, наведена у Дигестах, має виглядати

дещо інакше. Зокрема, її можна розглядати таким чином.

Джерелом усього римського права є jus naturale (право природне) як сума уявлень і норм, що стосуються понять

«добро », «зло », «справедливість », «злочин », <<правомір­

ність» тощо (деякі з таких уявлень викладено, наприклад, у творі Ціцерона «Про обов'язкИ». I.VII.20-22). Крім того, все

44

римське право складається з юридичних норм, що містяться

у jus civile і jus gentium (причому ці норми стосуються не ли­

ше інтересів окремих осіб, а й інтересів держави в цілому.

Отже, jus civile (цивільне право) і jus gentium (право народів)

єджерелом як приватного, так і публічного права). Аоповнює цивільне право і право народів jus praetorium

(преторське право). Це право, «яке ввели претори для спри­ яння jus civile чи для його доповнення або виправлення з ме­ тою користі для громади » (А. 1.1 .7.1).

При цьому і для nриродноzo, і для циfЗільноzo nраfЗа, так само, як і для nраfЗа народіfЗ, . не є fЗи:mа'1ДЛЬНОЮ о:mакою предмет nраfЗоfЗоzo регулюfЗання, характер інтересіfЗ тощо: вони рівною мірою стосуються майнових та немайнових від­ носин, інтересів як окремих осіб, так і суспільства або держа­ ви в цілому; У будь-якій з цих систем (груп правових норм) можуть бути норми, що стосуються положення або окремих громадян, або всього римського народу.

Аля перевірки виправданості такого судження варто про­

аналізувати висловлювання Гая, наведене у Аигестах. Він пи­ ше: «Всі народи, котрі управляються на підставі законів та

звичаїв, користуються частково своїм власним правом, част­

ково правом, що є спільним для всіх людей. Адже те право, яке кожен народ встановлює для себе, є власним правом дер­

жави і має назву цивільного права; те ж право, котре природ­ ний розум встановив між усіма людьми, додержується усіма

однаково і має назву права народів, тобто воно є правом,

котрим користуються всі народи» (А. 1.1.9).

Отже, знов-таки розмежування проводиться не за об'єк­

том (предметом) правового регулювання, а залежно від кола

суб'єктів і, таким чином, цивільне право може однаково сто­ суватися приватноправових і публічно-правових відносин,

так само, як може стосуватися і тих й інших право народів, і як Їх стосується природне право.

Взаємодія і взаємовплив між згаданими сукупностями пра­

вових норм виглядають таким чином.

Jus civile (цивільне право) мало такі яскраво виражені риси. По-перше, воно було суfЗоро національним за своїм характе­

ром, його норми стосувались тільки римських громадян. По­ друге, в найдавнішу епоху воно тісно nоfЗ' я:юне 3 релігією. Причому і право, і релігія мали виражений прагматичний ха­

рактер. Етичних елементів давньоримська релігія містила не­

багато, а пожертви дарів мали характер угоди з богами на

45

предмет надання сприяння або усунення перешкод у справах. Тому характерним було те, що відправлення релігійного

культу і тлумачення юридичних норм були в руках одних і

тих самих осіб - понтифіків, що були водночас і юристами, і жерцями. І хоча вже у період ранньої республіки норми

світського права - «jUS» - і релігійного - «fas» - чітко

розмежовувались, передусім залежно від характеру санкцій, що застосовуються, але ще тривалий час релігійний відтінок мають багато норм, а жерці, навіть втративши монополію тлумачення права, залишаються провідними правознавцями.

По-третє, для давньоримського права періоду республіки бу­

ла характерна су80ра формаЛЬ1/ість, обов'язковість до­

держання процедури, що слугувало запорукою захисту інте­ ресів учасників правовідносин. По-четверте, воно 8ирі:mяло­ ся nоРі81/Я1/0Ю простотою і 1/ер0з8И1/е1/істю, оскільки іншо­

го від нього не вимагав невибагливий давньоримський побут і торговий обіг. У найдавніший період римляни обходилися

всього трьома договорами: пехum, mantipatio, legata.

Нарешті, найважливішою особливістю римського права вже у ті часи було те, що воно :ю с80Їм хараюnером ста-

1/08ило систему nо:ю8і8, формуючись за принципом: є позов -

є матеріальне право, немає позову - права немає.

Слід звернути увагу на те, що саме ці риси jus сіуіІе відіг­

рали певну позитивну роль у формуванні правосвідомості римлян та встановленні правопорядку в Стародавньому Римі.

Разом з тим, саме вади jus сіуіІе (консерватизм, обмеже­

ність за колом суб'єктів тощо) і зумовили появу своєрідних

«паралельних» систем права, що регулювали ті самі відно­

сини.

Jus gentium виникло в результаті діяльності praetor peregrinus, тобто магістрата, до юрисдикції якого належав роз­

гляд спорів між перегрінами, а також між перегрінами та

римськими громадянами. Розглядаючи такі спори і не знахо­ дячи нормативних підстав для його вирішення у цивільному

праві, претор перегрінів звертався до норм інших національ­ них систем права і звідти запозичував ці підстави. Матеріа­

лом для такого запозичення, як правило, було правове поле тих країн, громадянами якої були сторони спору або одна з

них.

Jus gentium від jus сіуіІе відрізнялося більшою мобільніс­

тю, гнучкістю, здатністю пристосовуватися до потреб сього­ дення, а також було розраховано на значно ширше коло

46

учасників тих чи інших відносин. За допомогою цієї гілки

римського права долала ся, насамперед, така вада останнього,

як дія для обмеженого кола суб'єктів.

Слід звернути увагу на те, що також за допомогою діяль­

ності претора, але вже претора міського, долалися інші вади jus сіуіІе - надмірний консерватизм, формалізм, слабка при­ стосованість до потреб динамічного товарного обігу. Praetor urbanus, розглядаючи спори між громадянами Риму і не зна­ ходячи опори в jus сіУіІе, надавав судовий захист, виходячи зі своїх (а точніше, суспільних, загальноприйнятих) уявлень

про справедливість, добросовісність, чесність, порядність,

здоровий глузд та ін., тобто всього того, що можна об'єднати (і пізніше було об'єднано) поняттям «природне право».

Своєрідним узагальненням преторської праl<ТИКИ та орієн­ тиром для потенційних учасників спорів були nреторські едикти, що Їх видавали та оголошували як міський, так і пре­

тор перегрінів перед вступом на посаду.

Власне кажучи, саме сукупність цієї діяльності преторів

обох видів та виданих преторами едиктів і складали jus praetorium, або преторське право.

Підсумовуючи розгляд цього питання, зазначимо, що при­ родне право, цивільне право, право народів, преторське пра­

во є складовими не римського права, а його юридичних вито­

ків (підвалин), оскільки всі вони тією чи іншою мірою є дже­

релами римського права.

Сформоване таким чином єдине римське право з часом,

насамперед у дидактичних цілях, було поділено на право

приватне і право публічне, кожне з яких має в своєму складі

норми, що належать до тих чи інших з названих джерел.

§ 4. Філософська думка

Філософській думці римське право завдячує своєю сутніс­ тю та принциповими засадами. Отже, огляд його підвалин має містити характеристику його філософії (пwбто світо­

гляд1іого nОЯС1іе1і1іЯ сут1іості Римського права, його Р03умі1і1іЯ

й nоклика1і1іЯ, оці1іКИ під кутом :юру людського буття, сис­

теми ці1і1іостей, що іС1іувала в 1іЬОМУ).

Слід зазначити, що на ранніх етапах розвитку римського

права світоглядні витоки цивільного права ще не були визна­ чені достатньо чітко, хоч такі категорії, як «добра совість», «громадянська честь», «доблесть», «порядність >}, вже в період

47

ранньої республіки увійшли у плоть кров римського сус­

пільства.

Формування філософії римського права почалося в остан­

ні два століття перед початком нашої ери і тривало практич­

но весь період принципату. Істотну роль тут відіграла дав­ ньогрецька філософія, зокрема, такі течії, як стоїцизм, епіку­

рейство.

За відомим висловом римського поета Горація, греки, взяті у полон, самі полонили переможців. Цьому сприяла наяв­

ність вже у республіканському Римі морально-психологічно­

го грунту для парості ідей грецького сmоїцюму.

Система моральних цінностей, релігії, чеснот тощо дозво­ ляють вживати термін «стоїчний Рим>), коли йдеться про ран­ ню республіку, тобто VI-III ст. до н. е. Тож не дивною ви­ дається та обставина, що саме до цих витоків знову і знову звертаються римські автори на межі тисячоліть. Однак над­ звичайно важливим було й те, що елліністична філософська думка виробила вчення, синтезувала погляди, що відповідали не тільки загальним тенденціям розвитку античної цивіліза­ цїі, а й якнайкраще відображали прагнення Риму, його сут­ ність на той час. Важливим було те, що стоїки прийшли до космополітизму. Саме у такій якості стоїцизм перейшов у

римську філософію. При цьому підводилась філософська ба­ за під римський ідеал доброго громадянина - vir bonus, а

космополітизм стоїків трансформувався у звичну для римлян

версію про доцільність та необхідність існування Їхньої дер­

жави як світової.

Слід зазначити, що проникнення грецької філософії у Рим

було не завжди переможним і безхмарним. На початку «екс­

пансії>) елліністичної культури вона зустрічала часом знач­

ний опір. Наприклад, багато зусиль до призупинення цього процесу доклав Катон, що змагався з проповідями «індиві­ дуалізму>), «марнославства» греків тощо. Можна сказати, що деякий час «стоїчний Рим>) опирався проникненню еллін­

ського стоїцизму, втім, без особливого успіху.

Розквіт СТОЇчного вчення у Римі припав на останні роки республіки - перші століття принципату. Найбільш відомими

його адептами були Ціцерон, Сенека Молодший, Марк Аврелій. Кожен начебто втілював підходи певного періоду: кінець рес­

публіки, становлення принципату, кінець його «золотого віку>).

Одним з найвідоміших римських стоїків був Луцій Аней

Сенека Молодший - політичний діяч, письменник, філософ.

48

Аля філософських поглядів Сенеки характерна спроба поєд­ нати принципові положення давніх римських традицій (на­

приклад, переконаність в існуванні моральної норми як «нор­

ми життя») З індивідуалізмом СТОЇчного ідеалу мудреця. У

цих питаннях він іде далі ортодоксального грецького сто­

їцизму, підтримуючи Їх вчення у тому, що треба жити у зла­ годі з природою, доброчесністю, але визнаючи, разом з тим, що не досить пізнати добро, треба йти до доброчесності, бо воля має бути спрямована до добра, і допомагає у цьому мо­ ральна інстанція - совість (Моральні листи до Луцилія. Лист

31.11; 49.5).

Поряд з обов'язком перед самим собою є ще й обов'язок перед іншими, має бути злагода, що випливає з велінь приро­ ди, яка вимагає наслідувати доброчесність (лист 4.10).

Звичайно, торкався Сенека і такої категорії, як справедли­ вість. Відправним моментом останньої він вважав рівність (лист 30.11; 47.1-10), а кінцевим висновком - сентенцію: «Поводься з тими, хто нижче, так, ЯІ< ти бажав би, щоб з то­ бою поводились ті, хто вище» (лист 47.11).

Аналізуючи положення етики, Сенека фактично визначає

коло обов'язків доброчесного громадянина - своєрідний «моральний кодекс» римлянина: «Перший твій обов'язок -

визначити, що чого варте, друге - відміряти й обмежувати

залежно від цього свої бажання, третійтурбуватися, щоб

твої бажання та вчинки відповідали одне одному, а сам ти ні в тих, ні в інших не потрапляв у конфлікт із самим собою» (лист 89.14). Якщо одного з трьох не буде, порушиться й усе інше. (Слід зазначити, що у своєму політичному житті Сенека більше додержувався іншого положення стоїцизму, яке він

цитував: «Аоля веде того, хто бажає йти, і тягне того, хто не бажає слідувати за нею», що зумовлювало круті повороти

його кар'єри та й самого життя.)

Відгомін ідей стоїцизму більшою чи меншою мірою відчу­ вається у творах багатьох авторів І-ІІ ст. н. е.

Зокрема, туга за класичними стоїчними (римсько-стоїчними) доброчесностями помітна у Тацита, котрий схвально оцінює

Пета Тразея, що насмілився морально протистояти Нерону (Аннали. XIV.12), зятя Тразея - СТОЇка Гельвідія Пріска, який сміливим обстоюванням своїх переконань викликав гнів Веспасіана і загинув (Історія. VI.5-7) та ін. Жалкує він, що

відійшли в минуле справедливі закони, які грунтувались на

рівності, та й самої рівності вже немає (Аннали. ІІІ. 26-28).