Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

му розмірі вартості привласненої речі. Всі співучасники і пе­

реховувачі відповідали адекватно, тобто мала місце кумуля­ тивна відповідальність.

Отже, з furtum виникало два зобов'язання. Перше - на підставі кондикції із furtum, за якою злодій присуджувався

до повернення речі з усім її приростом; друге - на підставі

позову actio furti, за яким злодій, спійманий на місці злочи­

ну, присуджувався до сплати штрафу в розмірі чотирикрат­ ної вартості краденої речі, а злодій, не спійманий на місці злочину, - до її подвійної вартості.

3. Оаmпum injuria datum (неправомірне знищення або по­

шкодження чужого майна). У період ранньої республіки рим­

ське право не знало загального правила про відповідальність

за неправомірне завдання збитків чужому майну. В Законах ХІІ таблиць встановлювалася відповідальність лише за окремі випадки пошкодження або знищення чужого майна, зумовле­ ні головним чином землеробським характером господарства.

Піддавали страті того, хто зі злим наміром підпалював чужий

будинок чи скирти хліба, складені біля будинку, або вдавався

до іншого таємного знищення врожаю. За злісну вирубку де­

рев накладався штраф.

Більш загальні норми про відповідальність за неправомірно

заподіяну шкоду чужому майну було сформульовано пізніше

в законі Аквілія приблизно у ІІІ ст. до н. е. Проте і вони мали

обмежений характер.

ульпіан писав, що закон Аквілія скасував усі закони, вида­

ні раніше, в яких йшлося про протиправно заподіяні збитки (Д. 9.2.1). Цей закон було прийнято за пропозицією плебей­

ського трибуна Аквілія. Він складався із трьох глав, дві з

яких (перша і третя) встановлювали деліктну відповідальність за заподіяння шкоди чужому майну. Гай відтворює зміст пер­ шої глави: «Якщо хтось протиправно вбив чужого раба або

чужу рабиню, або тварину, то хай буде він присуджений дати

власнику стільки міді, скільки було найвищою вартістю цього раба в даному році» (д. 9.2.2). Третя глава встановлювала від­

повідальність за поранення чужого раба чи тварини і за зни­

щення чи пошкодження чужої речі.

Для настання відповідальності за вбивство або поранення

раба чи тварини, а також за знищення або пошкодження чу­

жого майна необхідні були такі умови:

1. Смерть, поранення раба чи тварини, а також пошко­

дження або знищення чужого мають бути вчинені corpore,

420

тобто безпосередньо діями правопорушника. Тобто раб або

тварина мали бути вбитими правопорушником, а не загинути, стрибнувши в прірву, тому що злякалися правопорушника.

2.Шкода мала бути заподіяна согрогі, тобто матеріальним впливом на об'єкт посягання. Наприклад, раб бути вбитий або поранений ломакою. Проте, якщо тварину загнали в ріку

йвона там утопилася, відповідальність не наставала - тут

немає безпосередньої матеріальної дії.

3.Наявність вини правопорушника, нехай найлегшої. За

випадкове заподіяння шкоди відповідальність не наставала.

4. Суб'єктом відшкодування збитків був тільки власник. На інших осіб, зацікавлених у збереженні пошкоджених речей (володільці, узуфруктуарїі та ін.) положення закону Аквілія

не поширювалися.

Той, хто заподіяв збитки, зобов'язаний був сплатити влас­

нику вбитого або пораненого раба чи тварини, пошкодженої або знищеної речі вищу ціну, що мала місце останнім часом. Якщо той, хто заподіяв збитки, ухилявся від відповідальності,

сума стягнення подвоювалася.

Отже, закон Аквілія мав обмежене застосування і не вста­

НОВJ\ював відповідальності за будь-яке неправомірне завдан­ ня шкоди чужому майну. Крім того, відповідальність право­

порушника мала, головним чином, штрафний характер, а не

завжди визначалася дійсним розміром збитку. У разі оспорю­ вання смерті сума могла подвоюватись. Якщо збиток вчиняли

кілька осіб, то відповідав кожен з них (кумулятивна відпові­

дальність). У разі настання смерті правопорушника зобов'я­ зання відшкодувати збитки на його спадкоємців у період рес­ публіки не переходили. Проте в період імперії вони відпові­ дали в межах збагачення.

Заподіяння збитків чужому майну не обмежувалися зазна­

ченими вище випадками, проте деліктами Їх не визнавали.

Преторське право і практика почали застосовувати закон Ак­

вілія в усіх випадках неправомірного заподіяння шкоди чужо­

му майну, а не тільки согроге согрогі. З часом цей позов нада­ вали не лише власнику вбитого чи пораненого чужого раба чи

тварини, пошкодженого чи знищеного майна, а й іншим заці­

кавленим особам (володільцям, детенторам тощо) і навіть

кредиторам власника вбитого або пораненого раба, пошко­ дженого чи знищеного майна. Така практика забезпечувала відшкодування будь-якого збитку, заподіяного неправомірни-

421

ми діями. Основні положення її було покладено в основу де­ ліктної відповідальності у сучасних правових системах.

§ 3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів

(квазіделікти)

Позадоговірні цивільні правопорушення, що тягли виник­

нення шкоди і не підпадаАИ під ознаки деАікту, дістали назву

ніби делікти (кfJазіделікти). Це четверта група підстав ви­

никнення зобов'язань.

Загального визначення квазідеАіктів римські юристи не за­ лишили, а перелік неправомірних дій, що охоплюва/\ися цим

поняттям, досить широкий. Найпоширенішими серед них бу­

ли кіЛЬJ<а недозволених дій.

1. ВідnоfJідальність судді :ю nостаноfJлення несnраfJедли­ fJою присуду. Навмисне неправильне або недбайливе вирі­

шення судової справи, а також порушення інших суддівських обов'язків визнавалося неправомірною дією - ніби деліктом

і тягло майнову відповідальність. Суддя, який виніс явно не­ справедливий присуд або не з'явився в призначений день Д/1Я розгляду справи, був зобов'язаний відшкодувати заподіяну

його неправомірними діями шкоду потерпілій стороні. В разі

навмисних дій (dolus) суддя відшкодовував усю суму позову,

аза наявності іншої вини - штраф, що призначався судом.

2.ВідnоfJідальність мешканціfJ будинкіfJ :ю fJикинуте або fJилите. Мешканець житла, з якого було щось викинуто або вилито на вулицю, де звичайно ходять або їздять люди, від­ повідав за заподіяну шкоду. Не мало значення, ким була осо­ ба, що викинула або вилила, - власником будинку чи найма­

чем, володільцем чи утримувачем. Проте той, хто тимчасово перебував у будинку, відповідальності не ніс. Мешканці, що проживали разом, несли солідарну відповідальність.

Позов, що випливав з такого вчинку, не був деліктним, ос­ кільки відповідальність за ним наставала без вини, а деліктна

відповідальність мала місце лише за наявності вини. Проте

він наближався до деліктного. Цей позов був введений пре­

торським едиктом для безпеки руху в громадських місцях

міста. Його застосовували й у випадках, коли що-небудь ви­

кидалося або виливалося з інших приміщень або споруд, на­ приклад з воза, корабля, хліва, якщо у місці, куди вилите або викинуте потрапило, були люди (д. 9.3.5.3). Відповідальність

наставала у розмірі подвійної суми заподіяної шкоди. Той,

422

Розділ ІУ

СПАДКОВЕ ПРАВО

Глава 1

3АГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

§ 1. Основні поняття спадкового права

Спадкування, котре Юліан визначав як {<не ЩО інше, як на­

ступність в усіх правах, ЩО Їх мав небіжчик» (д. 50.17.62), займало проміжне становище між інститутами {<Res» та {<Ас­ tio» . Це, зокрема, знайшло відображення у тому, ЩО в Зако­

нах ХІІ таблиць і в Інституціях норми щодо спадкування вміщено і там, де йдеться про речі, й у розділах, присвячених зобов'язанням.

Спадкове право тісно пов'язане з усіма іншими видами

майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи най­

частіше залишається майно, основу якого становлять право

власності та інші речеві права. Вони і є об'єктом переходу за

спадщиною після смерті Їх власника. З другого боку, спадку­

вання - один із способів набуття майнових прав, що збли­ жує ЙОГО з зобов'язальним правом. Тому спадкове право і в

системі римського приватного права, і в сучасних правових

системах є одним з найважливіших інститутів і займає про­

міжне місце між речевим і зобов'язальним правом. Його зна­

чення зумовлено також тим, що об'єктом спадкування пере­ важно є право власності. Питання про те, що залишається після смерті помеРЛ-1ГО власника, кому воно має перейти, в якому порядку та обсязі, з найдавніших часів і до наших днів

залишаються в центрі уваги суспільства і держави, законо­

давців і дослідників, кожної людини, оскільки вони тією чи

іншою мірою стосуються Їхніх інтересів.

Для того, щоб глибше зрозуміти сутність спадкування, пе­

редусім звернемося до основних понять спадкового права.

СnаокуfJа'Н'Ня - це перехід майна після смерті його власни­ ка до інших осіб. Під май'Ном розуміють сукупність прав і обов'язків померлого. Отже, до складу спадщини належать як права, так і обов'язки, актив і пасив, наявне майно помер­ лого і його борги, які він не встиг скасувати за життя. Пере-

424

хід майна чи майнових прав і обов'язків, що належали певній особі, можливий лише після смерті власника. Спадкування майна за життя його власника не може бути.

СпадкоВе праВо - сукупність праВоВих норм, що регулю­

ють порядок переходу майна небіжчика до інших осіб. Як

правовий інститут спадкування нерозривно пов'язане з пра­

вом власності. До поділу суспільства на стани і виникнення держави та права існували родові звичаї, за якими речі члена роду, що помер, переходили до інших членів того самого ро­

ду. Проте спадкового права ще не було. Воно виникає, коли

суспільство почало допускати ·приватну власність, а остання

виникає тільки з появою обміну.

Особа, післ.я смерті якої залишилося майно, називається

спадкодаВцем. Ним може бути лише фізична особа. Якщо

припиняє СВОЮ діяльність юридична особа, спадкування після

неї не настає.

Особи, до яких переходить у встановленому порядку май­ но небіжчика, називаються спадкоємцями. Ними можуть бу­ ТИ як фізичні, так і юридичні особи.

СпадкоВе майно, спадкоВа маса, або спадщина - це су­ купність прав і обов'язків небіжчика, яка визначається на мо­

мент смерті спадкодавця.

Перехід майна покійного (наступництво) до інших осіб

можливий за однією із двох правових підстав - за тестамен­

том (заповітом) або за законом.

Римське спадкове право не допускало одночасного спадку­ вання за заповітом і за законом: пето рго parte testatus, рго

parte intestatus decedere potest - не може бути спадкування в

одній частині майна покійного за заповітом, а в другій - за за­

коном. Цей принцип римського спадкового права було закладе­

но ще в Законах ХІІ таблиць і збережено в «праві Юстиніана ».

Разом з тим наступництво у правах і обов'язках покійного

могло бути двояким - універсальним або сингулярним. За

уніВерсальним наступництВом до спадкоємців переходили права й обов'язки як єдине ціле, повністю. Не можна було погодитися на наступництво лише в правах, відмовившись від

обов'язків (боргів), чи покласти на одного спадкоємця борги

спадкодавця, а іншому передати тільки права. Тому спадко­

ємці несли відповідальність за борги спадкодавця. Римські

правознавці, вирішуючи у такий спосіб питання про борги спадкодавця, ніби підкреслювали, що в особі спадкоємців

продовжується юридична особистість спадкодавця.

425

Разом з універсальним наступництвом у римському спад­ ковому праві розвивалося й сuнгулярне настуnництВо, за якого до окремих осіб переходили лише права спадкодавця, не обтяжені обов'язками.

Проте наступництво в правах і обов'язках мало місце лише

після смерті спадкодавця, коли спадщина як майно власника

ставаАО ніби незахищеним, відкритим, яке нікому не нале­ жить. Тому смерть спадкодавця дістаАа назву ВідК/JUття сnадщuнu. Часом відкриття спадщини вважався день смерті спадкодавця. При цьому в спадкоємців виникало право на на­ буття спадщини, а не на саму спадщину. Для набуття спадщи­

ни необхідно було її прийняти, тобто здійснити передбачені

законом дії, попередньо визначивши коло осіб, які відповідно до закону МОГАИ мати право на набуття спадщини, і запропо­

нувати Їм прийняти спадщину. Отже, маАО відбутися заклu­

кання до спадкуВання. Закликаний до спадкування спадкоє­ мець повинен був ВИСАОВИТИ СВОЮ ВОАЮ щодо прийняття спадщини або відмови від неї.

Римське спадкове право в процесі свого розвитку набуло рис, що відповідали характеру римської ВАасності та сім'ї. Розвиток свободи заповіту і заповідаАЬНИХ розпоряджень був ЗУМОВАений посиленням індивідуаАЬНОЇ приватної влас­

ності у міру вивільнення її від пережитків сімейної. Те саме можна сказати і про спадкування за законом, яке, в свою

чергу, було ЗУМОВАене витісненням агнатського споріднення

когнатським (кровним). Посилення значення кровного спо­

ріднення стало основою для зміцнення спадкування за зако­

ном. В той же час римські правознавці знайшли вдаАі прийо­ ми для поєднання спадкоємців за законом зі свободою за­

повіту.

Римському спадковому праву завжди був ВАастивий фор­

малізм, від якого воно частково поступово вивіАЬНИАОСЯ.

Проте багато які формаАьні вимоги (щодо форми заповідаль­

них розпоряджень, порядку відкриття і прийняття спадщини тощо) збереглися й у сучасному спадковому праві.

§ 2. Основні етапи розвитку

римського спадкового права

у багатовіковій історії римського спадкового права мож­

на виокремити чотири етапи: а) спадкування за jus civile;

б) спадкування за преторським едиктом: в) спадкування за

426

імператорськими законами; г) спадкування у «праві Юстиніа­

на>} (власне, вже <<Післяримське право >}).

1. Hereditas (сnадкуfJання .Ю jus сіУіІе) - регламентувалося Законами ХІІ таблиць, які передбачали спадкування за запо­

вітом і спадкування за законом. Однак через сімейний харак­ тер власності давнього періоду основним видом було все ж спадкування за законом. Вважалося абсолютно нормальним

після смерті глави familii залишати його майно тій самій fa- тіІіі, оскільки воно створювалося працею всіх її членів. Про­

те Закони ХІІ таблиць спадкування за заповітом визнають уже переважною формою спадкування. Принцип свободи за­

повіту майже утвердився, а кровне споріднення ще не стало

пануючим, і тому спадкування за законом не обмежувало свободи заповіту.

у цей самий період почав діяти принцип єдиної підстави

спадкування, що зберігся в усі часи, - пето pro parte testa-

tus, pro parte intestatus decedere potest - не можна одночас­

но спадкувати за заповітом і за законом одну і ту саму спад­

щину. Цей принцип бере початок також від Законів ХІІ таб­

лиць. Відповідно до них спадкоємець, призначений наступни­

ком тільки в частині спадщини, одержував всю спадщину. На­ приклад, заповідач призначив своїм спадкоємцем сина на

чверть спадщини, про решту не згадавши. У такому разі при­

значений на чверть спадкоємець одержував усю спадщину, оскільки спадкоємці за законом до спадкування не заклика­

лися.

2. СnадкуfJання за nреторським едиктом. Істотні зміни в спадкове право внесла преторська практика. Преторські ре­

форми спадкового права почали розвиватися ще у період

ранньої республіки і поширилися у період принципату.

Послаблення сімейного характеру приватної власності, за­ непад агнатського споріднення, обмеження батьківської вла­

ди як наслідок зміни виробничих відносин і розвитку товаро­ обігу зумовили потребу трансформацій спадкового права.

Преторські едикти послабили формалізм при складанні запо­

віту: визнавалися заповіти, складені з відхиленням від жор­ стоких формальних вимог давнього часу. Поступово взагалі

було спрощено форму заповіту.

За давнім jus сіуіІе еманциповані діти не могли бути спад­ коємцями після смерті свого батька. Наприклад, єдина дочка,

що вийшла заміж і перейшла на постійне проживання в роди­ ну чоловіка, переставала бути агнаткою свого батька і права

427

на спадщину після його смерті не мала. Однак це не відпові­

дало потребам суспільства. Тому втрутилися претори. Ос­

кільки відповідно до норм jus сіуіІе не можна було визнати

спадкоємницею еманциповану дочку, претор тільки вводить

її У фактичне володіння спадщиною - Ьопогum possessio.

Якщо інших претендентів на спадщину не з'явиться, вона за­

лишалась за дочкою. Пізніше претор визнає право на спад­ щину за такими спадкоємцями й у разі, якщо спадщину оспо­

рюють інші особи, які, на думку претора, не мали достатніх

підстав на це. Таким чином, поступово паралельно зі спадку­

ванням за jus сіуіІе виникає і розвивається преторське спад­

кування.

Преторська система спадкування розширила коло спадко­

ємців за законом, все більше утверджуючи його одночасно з

підвищенням значення когнатського споріднення. У цей пе­

ріод спостерігається обмеження свободи заповіту на користь

кровних родичів. Важливим нововведенням преторів було ви­

знання права спадкового наступництва за особами, які за jus

сіуіІе до спадкування не закликалися. Якщо раніше до спад­

кування закликалися тільки найближчі родичі померлого і за Їх відсутності або відмови від спадкування спадщина вважа­

лася виморочною, то тепер претор закликає до спадкування

наступних родичів, визнаючи у такий спосіб наступництво

черг.

Саме у «постійному едикті» вперше було передбачено

існування чотирьох черг спадкоємців.

Ао першої належали всі діти покійного, а також особи, які

прирівнювались до дітей (наприклад усиновлені). Причому до

спадкування закликались не лише підвладні, а й еманципова­

ні діти. Отже, спадкоємцями могли бути як агнати, так і ког­

нати.

Аругу чергу становилили всі агнати, що не потрапили до першої черги. Сюди ж зараховували патрона вільновідпуще­

ника.

Ао mреmtюї черги належали когнатські родичі спадкодав­

ця, але не далі шостого ступеня. Крім того, у цьому класі

спадкоємців діти спадкували після матері, так само як і вона

після них.

Нарешті, до 'іеm8ерmої 'іерги належав той з подружжя, хто залишався живим на момент смерті спадкодавця.

Аинаміка правотворчості у цій галузі й надалі зберігала го­

ловну тенденцію: когнатські родинні зв'язки все більше вра-

428

ховуються при спадкуванні - агнатська спорідненість втра­

чає значення.

Кожна попередня черга спадкоємців усувала наступну. За­

галом при спадкуванні діяло правило рівності часток - або

загальної для всіх, або в межах покоління (при спадкуванні

дітьми частин батька за правом представництва).

Якщо ж спадкоємців не було взагалі, спадок визнавався виморочним і належав державі (в період домінату - іноді

церкві).

Загалом, у період принципату дві системи спадкування за

старим jus сіуіІе і за преторським едиктом існували паралель­

но, взаємозбагачуючись і проникаючи одна в одну. Проте в цьому процесі взаємного злиття переважали більш прогре­ сивні ідеї преторського спадкового права, що більше відпові­

дали новим соціально-економічним умовам. Крім преторів,

великий вплив на вдосконалення римського спадкового права

мала практика центум8іральних судді8, яким підлягали спо­ ри про спадкування. Вона визначила правила про необхідне спадкування, встановила коло осіб, що мали право на обов'язкову частку. При цьому було вироблено чіткі визна­ чення понять обов'язкової і законної частки, розмір і спосо­ би визначення обов'язкової частки. Практика центумвіраль­ них суддів сформувала підстави позбавлення обов'язкової частки та інші правила необхідного спадкування.

3. Сnадку8ання за імnератОрСЬ1сими :mконами. У період імперії було прийнято чимало сенатус-консультів та імпера­

торських конституцій, спрямованих на подальше удоскона­

лення римського спадкового права. Проте все ще не існувало

чіткої, закінченої системи. Спадкове право, особливо спадку­ вання за законом, залишалось досить складним, обтяженим

численними уточненнями і додатками, заплутаним інститу­

том. В такому вигляді воно і було зафіксоване під час систе­ матизації Юстиніана.

4. Сnадку8ання у «nра8і Юстиніана». Тут варто нагадати, що {<право Юстиніана» не є власне римським правом. Разом

з тим, система спадкування, яку часто вважають суто {<рим­

ською», була сформована саме у ту добу. Тому далі виклада­ ються відповідні положення спадкового права {<за Юстиніа­ ном». у 542 р. новела 115 Юстиніана приводить у чітку сис­

тему спадкування за заповітом і, зокрема, необхідне спадку­

вання. У 543 р. новелою 118, а в 548 р. новелою 127 реформу­ ється спадкування за законом. Отже, реформа Юстиніана за-

429