Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

При згаданих вище особливостях розвитку римського сус­ пільства і держави можна було очікувати цікавих і неперед­ бачених результатів зіткнення грецької і римської культур,

що мали як схожі риси, так і відмінності.

Передусім слід звернути увагу на те, що попри всю несхо­ жість національного характеру греків і римлян ці культури

об'єднувало те, що вони формувалися на однаковому підгрунті - на базі античного громадянського суспільства.

Весь лад такого суспільства визначав шкалу основних цін­ ностей. Ао них, зокрема, належали: ідея значимості та єднос­

ті громадянського суспільства при нерозривному зв'язку бла­

га окремої особи з благом усього колективу, служити яко­ му - обов'язок кожного громадянина; ідея верховної влади

народу, що підносить античне місто на недосяжну висоту по­ рівняно з тими державами, де володарює один, а решта -

його раби; ідея свободи і незалежності як для міста, так і для

громадян (попри всі розбіжності в тлумаченні поняття свобо­

ди та її меж, вона завжди протиставлялася рабству); ідея тіс­

ного зв'язку громадянського суспільства з його богами і ге­

роями.

Крім того, політичне життя грецьких полісів і Риму, зма­

гання лідерів різноманітних напрямів, що прагнули заручити­

ся підтримкою народного зібрання, відкриті судові процеси, що привертали безліч слухачів, сприяли розвитку оратор­ ської майстерності, мистецтва переконувати, логічного мис­

лення, вміння чітко формулювати тощо.

Разом з тим, 8ідмін:ності між цими 'Культурами убеРігали Рим Від ntюстого еnігонст8а. Римляни були занадто силь­ ним, занадто своєрідним народом, щоб беззаперечно і шаноб­

ливо перейняти досягнення греків.

у сприйнятті ними світу існувало чимало розбіжностей. Зокрема, можна згадати про те, що коли греки створювали міфи, так би мовити, «з любові до мистецтва », наділяючи бо­ гів і героїв абстрактними, загальнолюдськими доброчиннос­

тями, то «антиміфологічні» римляни, створюючи свої леген­

ДИ, в центр Їх ставили передусім Рим і тих, хто боровся за

його велич.

Грецька родина не мала характеру того напіввійськового,

напівгосподарського об'єднання, що було характерним для римської familia. Римський плебс витратив більше зусиль для

завоювання політичних прав, ніж грецький демос, а в процесі

протистояння вироблялися різноманітні форми організації

30

як патриціїв, так і плебеїв, що потягло вдосконалення різно­

манітних державних інституцій та установ. Особливий, складний характер взаємовідносин патриціїв і плебеїв зумов­

лював також особливе значення права в житті суспільства,

оскільки існувала потреба детально'і регламентації публічних

і приватних відносин.

Специфічним для Риму був взаємозв'язок права і релігії, що пояснюється тим, що у Римі тісне поєднання релігії з пра­ вом, з політичною боротьбою, з одного боку, підвищуваЛ0 ЇЇ

значення в житті суспільства, з іншого - сприяло її форма­

лізації, деталізації різноманітних засобів спілкування з бо­ жеством, пізнання його волі, ВИКJ1ючало політ фантазії в ре­

лігійній сфері. Що стосується права, то воно стверджувалося за допомогою релігії і підкріплювалося її авторитетом, аж доки не сформувався відповідний рівень правосвідомості римських громадян. Такого переплетіння цих феноменів практично не спостерігалося у грецьких полісах.

Грецька і римська культури впритул зійшлися у ІІІ ст. до н. е., І<ОJ1И еллінська культура стала вже елліністичною. Вона все

ще випереджала в розвитку культуру римську, однак занепад

її наближався. У Римі ж класична антична цивілізація ще

тільки розквітала.

проте було б неnраВилЬ1-1О розzлядати цей процес спроще­ но - лише як сприймання поріВняно Відсталим, nозбаВле­ ним уяВи Римом досяzнень блискучої грецької культури.

Безперечно, філософія стоїків, що прийшла з Греції, знай­ шла в Римі значну кількість прихильників, особливо серед

найбільш інтелектуально розвиненої частини суспільства. Але водночас її положення щодо помірності та вміння воло­

діти собою не мали б такого швидкого і широкого поширення у Римі, якби не відповідали моральним ідеалам римлян, що сформувалися ще у ранній республіканський період.

Крім того, слід зважати на ту обставину, що еллінська культура була не єдиним чинником, що впливав на створення римської цивілізації.

у цей період відбувається складний процес романізації римських провінцій, поширення у них античної культури і

зустрічний, не менш складний, процес впливу провінцій на

Рим. При цьому відчувається певний вплив Заходу (наприк­

лад, у запозиченні звідти окремих елементів звичаєвого пра­

ва, пов'язаного з громадою, а також деяких рис, що ідеалізу­

вали простий, здоровий побут «варварів») і відчутний вплив

31

східних провінцій, особливо в сфері релігії, принаймні, в час­

тині, що не суперечила традиційній римській моральності.

На базі взаємодії цих сил поступово формується своєрідна

культура пізнього, імператорського Риму, в структуру якої

входять релігія, право, філософія, наука тощо.

Однак тут слід звернути увагу на те, що коли в І-ІІ ст. н. е.

перше місце займає наука, філософія, що продовжує грецькі традиції стоїцизму, епікурейства та ін., то вже у ІІІ ст. все

більше переважають ірраціональні витоки. В релігії на пер­

ший план виступають не ритуали, а віра, чистота душі. Пев­

ною мірою подібні метаморфози відбуваються і з правом: те­ пер усе більше уваги приділяється не літері, а з'ясуванню

дійсної сутності закону, волі людини.

Трансформація римської культури триває до того часу,

поки її не змінює культура християнська. Цей процес супро­

воджується, через кризу, а потім і розпад Римської імперії,

заміною єдиної римської культури місцевою мораJ1ЬНістю і звичаями провінцій, що віщує настання «варварського» пе­ ріоду.

Отже, можна :фобити :югальний ВисноВок про існуВання самостійної, особлиВої римської даВньої aHmu'tHoї циВілі:шції.

Спочатку вона формується на підГрунті специфічної рим­

ської моральності, соціальних і політичних інституцій, що зу­

мовили формування особливого римського національного ха­ рактеру, релігії, права. Потім на цей матеріал накладаються

цивілізаційні досягнення античної Греції (давньогрецької ци­ вілізацїі), а також культур інших народів Сходу і Заходу, в

результаті чого і виникає «Рах Romana» (Римський Світ), що являє собою реалізацію ідей «відкритого суспільства », але на

специфічному римському підгрунті та за допомогою специ­

фічних засобів. Набуваючи рис «універсальності» і, певною

мірою, синкретичності, римська циВілі:юція породжує уніВер­

сальні, ще не Відомі ЄВропі релігію, мораль, nра80, політич­

ні інститути, що у с80ю чергу складають її серце8ину, сут­

ність і -,міст.

§ 4. Традиція римського права

Римське право було правом високоорганізованого рабо­ власницького суспільства, яке у своєму розвитку пройшло

декілька етапів - архаїчний, період республіки, періоди принципату і абсолютної монархії. Судоустрій і судочинство

32

періоду республіки істотно відрізнялися від судоустрою і су­

дочинства імператорського періоду. Те саме слід сказати про

різні форми правотворення, визнання характеру сім'ї, спорід­

неності тощо.

Увагу дослідників найбільше привертає римське право так

званого «класичного періоду», тобто перших трьох століть н. е.,

коли воно досягло найвищого розквіту. Пізніше його розви­ ток припинився, а наприкінці ІІІ ст. настає певна стагнація.

Класичне римське право, особливо право приватне, характе­ ризується такими схвальними епітетами, яких, мабуть, не

заслуговувала жодна правова· система. Найхарактернішою

рисою була повна відсутність державного втручання у сферу приватних відносин. Звісно, що ця приватна сфера була ви­ значена межами публічного інтересу. Головним і основним суб'єктом приватноправових відносин був римський громадя­

нин, передусім захищалися його інтереси, вони ставилися ви­

ще державних. Найбільш ретельно було розроблено два пра­

вових інститути, що мали вирішальне значення для зміцнення

господарського обігу. Це інститут індиВідуальної приВат­ ної Власності та інститут догоВору. Приватна власність на

засоби виробництва, передусім на раба і землю, становила економічну основу рабовласницького ладу. Договори були

основним правовим інститутом і регулятором господарського

обігу.

Римське право приватної власності розвинулося з володін­ ня на землю, що у ранній період республіки була власністю римського народу. Римські юристи вперше розробили абст­ рактне право приватної власності і взагалі приватне право, як

право абстрактної особи. Блискуче було розроблено питання

регулювання договірних відносин, створено теорію договір­

ного права, його загальну концепцію, теоретичні основи ок­ ремих видів договорів, що відзначалися чіткістю, ясністю і

доступністю. Бездоганність, витонченість формулювань, яс­ ність змісту, глибина осягнення суті правових відносин роби­ ли римську договірну систему майже досконалою.

Звісно, римське право не було позбавлене недоліків, що, як

відомо, є продовженням достоїнств.

Наприклад, римські магістрати виховували народ у дусі

глибокої поваги, беззаперечного вшанування закону, при­

щеплювали усвідомлення його вічності та непохитності. У

практичній діяльності римські юристи суворо додержувалися

принципу непорушності, стабільності права, підкреслено чем-

но ставилися до правил етикету, думки старих шанованих

юристів, демонструючи цим непохитність соціального ладу, недопустимість його зміни.

Однак побожне ставлення до закону призводило до кон­ серватизму. Застарілі правові норми, соціальна значимість яких знецінювалась, в силу традиції не скасовувалися і не

змінювалися. Накопичувалося багато таких норм. В цьому

безмежному морі звичаїв та постанов навіть досвідченим юристам було важко знайти і застосувати необхідну норму.

Але стійкий консерватизм римського права не зміг приду­ шити прогресивних паростків. Уже в період республіки зрос­ тає авторитет магістратів, особливо преторів, які дуже чутли­ во реагували на зміни в економічному житті римського рабо­ власницького ладу. Практичною діяльністю з . керівництва су­ дами магістрати так спрямовували судову практику, що во­

на не зважала на приписи застарілих законів і вирішувала спори на основі правил преторського едикту, який щорічно оновлювався при вступі нового претора на посаду і в якому

відображалися інтереси суспільства, що зазнавали трансфор­

мацій.

Особливо багатою прогресивними ідеями була практика

преторів для перегрінів, які вирішували спори, що виникали між римськими громадянами та перегрінами. У випадках, ко­

ли норми старого римського jus civile не могли розв'язати

конфлікт або були недостатньо ефективними, претор пере­ грінів вдавався до правових засобів інших правових систем. При цьому він добирав найвдаліші норми. Тому можна стверджувати, що римське право є творінням не тільки рим­ ського народу. Багато прогресивних положень jus gentium (<права народів») вносилися у практику міського претора, в обіг римських громадян. «Право народів» було ніби лабора­ торією, в якій найпрогресивніші правові ідеї та норми сусід­

ніх народів античного світу, взаємодіючи на міжнародному

ринку, перетворювалися на єдине інтернаціональне ціле, пе­

рероблюючи і саме римське право.

Прогресивний характер римського права значною мірою зумовлений діяльністю юристів у період принципату. Прин­ цепси, починаючи з Октавіана Августа, надавали видатним

юристам право давати офіційні консультації ніби від імені принцепса. До авторитетних юристів зверталися в особливо

складних випадках, Їх відповіді були обгрунтованими та ори­

гінальними, оскільки характеризувалися ретельно продума-

34

ними висновками з урахуванням соціально-економічних змін, інтересів пануючого ладу. Консультації мали офіційний ха­

рактер і були обов'язковими для застосування судами.

На основі jus gentium, практичної діяльності магістратів,

особливо преторів, правотворчості юристів (юриспруденції)

сформувався важливий принцип римського права: підпоряд­

кованість громадським інтересам у галузі публічній, і фор­ мальна рівність у галузі приватній усіх вільних осіб. Він зу­

мовлювався істотними застереженнями, однак його проголо­

шення було значним кроком уперед у розвитку права.

Тут слід нагадати, що спочатку і в греків, і в римлян нерів­

ності між людьми відігравали більшу роль, ніж їх рівність в будь-якому відношенні.

Під владою Римської імперії всі ці відмінності поступово зникли, за винятком відмінностей між вільними і рабами. Ви­

никла, принаймні для вільних, юридична рівність приватних

осіб, на фунті якої розвинулося римське право. Формальна

рівність всіх приватних осіб не виключала специфічного інди­

відуалізму, властивого римському праву: необмежена право­ ва влада pater familias (глави родини), безмежна влада батька

над дітьми, чоловіка над дружиною тощо. Індивідуалізм по­ значився на всій системі римського права, що відверто вису­

вала на перший план інтереси рабовласника - одноосібного суб'єкта права приватної власності. Але з часом цей відвер­

тий індивідуалізм перетворився на так званий «суверенітет

приватної особи», що став у майбутньому надійним підмур­ ком визнання прав людини однією з найбільших цінностей

суспільства.

Що стосується права публічного, то було б просто дивно, якби римський раціональний розум не створив досконалої системи управління та механізму забезпечення функціону­ вання державних інституцій. Звісно, цей механізм теж давав перебої внаслідок дії об'єктивних та суб'єктивних чинників.

Проте не ці відхилення, а саме практично досконалі ідеї та

засади його організації стали взірцем для наслідування. ЗОК­

рема, хоч пальму першості у розробці теорії поділу влад прийнято віддавати Монтеск'є, але ідея розподілу законодав­ чої, виконавчої та судової влади виникла і фактично була реалізована у Стародавньому Римі.

На такій правовій традиції і r'рунтувалися у подальшому

римські уявлення про сутність та поняття права.

§ 5. Періодизація

Оскільки формування та розвиток римського права відбу­

валися протягом майже тисячоліття, доцільно виокремити

визначальні етапи розвитку Римської держави та права. Визначаючи періодизацію розвитку Риму як держави,

можна додержуватися поширеного поділу історії Риму на три періоди:

Втім, останній період у свою чергу часто поділяють на ран­ ню імперію (принципат) - 30 р. до н. е.-285 р. н. е. - і пізню імперію (домінат) - 285-476 рр. Тому можна говорити та­

кож і про чотири періоди розвитку римської історії.

Оскільки критерієм періодизації історії Риму тут є форма

державного устрою, то згаданим трьом (чотирьом) періодам

римської історії відповідають певні етапи розвитку римської

держави: 1) Рим доби рексів; 2) республіка; 3) принципат;

4)домінат.

Однак, взявши за основу такий поділ розвитку римської

держави, слід зважати, що nеРіодизація розВитку PUJVLCblCOZO

праВа має пеВні нюанси залежно від того, чи йдеться про римське право в цілому, чи про розвиток римського приват­

ного та римського публічного права.

Погляди, що існують з цього питання, можна узагальнити,

виокремивши два основних підходи, які умовно можна по­ значити як <<поступально-хронологічний » та «домінантний».

у першому випадку визначаються етапи розвитку РИМСЬКО­

го права в системі природної течії часу (хронологічна Версія).

у другому періодизація !'рунтується на врахуванні домінанти,

пріоритетності характеру права на певному відтинку часу

(домінантна Версія).

Розглядаючи ці підходи, варто звернути увагу на такі об­

ставини.

На ранніх етапах розвитку Римської держави відносини між жителями Риму регламентувалися нормами jus Quiritium (jus civile) - права квіритів (права цивільного), тобто націо­ нального римського права. Ао нього пізніше додалися норми jus gentium. Поділу права на публічне і приватне ще не було.

Однак помітне переважання норм публічно-правового харак­

теру, що визначають основи публічного правопорядку,

36

структуру та діяльність державних іНСТИТУЦIИ, взаємин між

державою (громадою) і громадянином. Можна сказати, що

вже у цей час існує і розвивається публічне право, як продов­

ження публічної влади. Що стосується приватного права як

галузі, сукупності принципів, правил і норм, що визначають

статус приватної особи, то його ідея ще тільки формується. Лише у період пізньої республіки та принципату відбува­

ється осмислення характеру взаємин громадянина та держа ­

ви, громадян між собою, усувається значна кількість непо­ трібних обмежень прав приватних осіб, формується ідеологія приватного та публічного права.

На початку домінату приватне і публічне право, як галузі,

що підлягають вивченню та аналізу, фактично сформували­ ся - далі пішов процес доопрацювання норм, поновлення за­

конодавства, кодифікації тощо.

Враховуючи ці обставини, слід визнати, що вести мову про існування приватного і публічного права, як галузей, впро­ довж всієї історії існування Риму не можна, тому і :юстосу­ Вання для йога пеРіодизації {(хронологічної '/(онцеnції» Є не­

'/(оре'/(тним.

Остання виникла як підхід до періодизації римського пра­ ва в цілому. Щодо нього, справді, можна виділити архаїчний, докласичний, класичний та післякласичний періоди.

Екстраполяція такого підходу до права приватного або публічного може призвести до викривлення розуміння сут­ ності та специфіки останніх. Тому, коли йдеться про регулю­ Вання Відносин між о'/(ремими особами, тобто про приВатне праВо, або про регламентацію cmocYH'/(ifJ між громадянином

і держаВою, тобто про праВо публічне, більш прийнятною,

очевидно, є «домінантна» система.

З урахуванням цих положень можна виокремити такі пе­

ріоди розвитку римського права:

1.Аія норм jus сіуіІе (VIIIV ст. до н. е.).

2.Вдосконалення jus сіуіІе, формування специфічних засад

приватного права і публічного права (lV- І ст. до н. е.).

3. Завершення формування ідеї розрізнення приватного і

публічного права (І ст. до н. е. - ІІ ст. н. е.).

4. Вдосконалення знайдених рішень, кодифікації (II-V ст.).

Аля зручності ці періоди можна згрупувати таким чином: а) 1-ІІ ст. - період домінування jus сіУіІе;

б) III-lV ст. - період формування приватного і публічно­ го права Стародавнього Риму, як галузей знань про право.

37

Отже, можна вважати, що приватне право, як сукупність

ідей, принципів і правових норм, що регулюють відносини

між юридично рівними суб'єктами, і публічне право, як су­ купність норм, що регламентують стосунки громадянина і

держави, сформувалися лише за доби принципату.

З цього часу jus privatum існує як своєрідна ідеологічна ан­

титеза jus рuыium,' категорія, поява якої пов'язана з необ­ хідністю регулювання відносин між окремими особами всереди­ ні суспільства, при тому, що jus рuЬІісum зміцнює своє зна­

чення як галузі, що визначає основи правопорядку у державі.

Глава 2

ПІДВАЛИНИ (ПIДr'РУнтя)

РИМСЬКОГО ПРАВА

§ 1. Попередні зауваження

Поняття «джерела права», як зазначалося, є полісеман­ тичним. У даному випадку, коли розглядається процес фор­

мування римського права, нас цікавлять його джерела як ті чинники, обставини, що стали підГрунтям змісту та сутності цієї

правової системи. (Можна назвати це також витоками права.)

Зазначимо, що давньоримські історики та правознавці по­

різному пояснювали походження права, його характер, зміст та ін. Наприклад, відомий давньоримський історик Тит Лівій

називав Закони ХІІ таблиць fons omnis рuЬІісі privatique juris - витоком всього публічного і приватного права. Вис­ лів, звичайно, гарний. Але маємо зважати, що Закони

ХІІ таблиць самі є продуктом певного суспільного розвитку,

а, отже, мають свої витоки і свою історію. Не можна погоди­ тися і з міркуваннями видатного давньоримського юриста

Папініана, який стверджував, що цивільне право походить від законів, плебісцитів, сенатус-консультів, декретів принцепсів,

думок мудреців (А. 1.1.7). Проте вони є лише формами утво­

рення права, формами його вираження, тобто наслідком пра­

ва, а не навпаки.

Отже, витоки права слід шукати поміж тих різноманітних

чинників, що впливали на формування римського права на різних етапах його розвитку.

38

Серед таких обставин, звісно, чільне місце займають мате­

ріальні умови життя суспільства, що неминуче впливають на

суспільну свідомість, прагнення членів тієї чи іншої спільно­

ти, прагнення суспільства і держави. Проте тут ми Їх окремо розглядати не будемо з кількох причин. Перша і головна з

них полягає в тому, що під римським правом, що є предметом нашого розгляду, мається на увазі не просто правова система

рабовласницького Риму, а «ідеальне абстрактне право», як елемент античної цивілізації, де було закладено підвалини

сучасних уявлень про (<Права» і «неправа», «справедливість»

і «несправедливість» тощо. По~друге, розглядати соціально­

економічні умови життя давньоримського суспільства тут не­

має необхідності, бо про них йшлося при характеристиці історії Риму. Отже, надалі зосередимо увагу на «немате­

ріальних» чинниках формування римського права - його світоглядній, філософській, морально-етичній основі.

Але при цьому, передусім, варто торкнутися однієї, ма­ буть, з найбільших несправедливостей у галузі досліджень права Античності.

у більшості романістів давно й міцно вкоренилася думка про безперечне переважання римського права поміж усіх інших правових систем тієї доби, про унікальність явища

формування римського права, що з часом стало підгрунтям

практично всіх європейських систем права. При цьому не за­ перечується факт запозичення правових рішень іноземного права, що призвело врешті-решт до створення за допомогою

преторів jus gentium, яке стало з часом складовою римського

права. Однак практично не досліджувався ступінь і характер впливу права стародавніх цивілізацій на римські правничі рі­

шення, питома вага Їхньої етичної та правової думки у фор­

муванні філософії римського права (хоч, звичайно, сам факт такого впливу констатується).

Найчастіше наголошується на тому, що грецька філософія

мала велике значення для формування римської філософії та

юриспруденції, особливо через використання останніми при­ родноправових концепцій Стародавньої Греції.

Як правило, критично сприймається зафіксоване у Дигестах Юстиніана (д. 2.2.4.) свідчення римських джерел про похідний

характер першої кодифікації у Римі - Законів ХІІ таблиць:

дехтоз фахівців (М. о. Покровський) вважає, що тут йдеться

лише про наслідування «моди на грецьке» та про підкріплен­ ня власних законів авторитетом еллінського права. І хоч інші

39