Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

Аля 8изнання 60ржника у nростРО'і-ці 8имагалися такі

ум08и: а) наявність зобов'язання, що захищається позовом; б) настання строку платежу (виконання), «стиглість» зобов'я­ зання; в) наявність вини боржника в порушенні строку; г) на­

гадування кредитора про настання СТРОКУ платежу. У пізньо­ му римському праві допускалися випадки, коли прострочка

наставала незалежно від нагадування кредитора. За Юстиніа­

на було встановлено, якщо зобов'язання має точний строк ви­ конання, то він ніби нагадує боржнику про необхідність пла­ тежу (виконання), тобто «строк нагадує замість людини».

ПростРО'і-ка 8иконання мала для 60ржника негати8ні нас­ лідки: а) кредитор мав право вимагати відшкодування всіх за­ подіяних прострочкою збитків; б) ризик випадкової загибелі предмета зобов'язання переходив на винну в прострочці сто­ рону; в) кредитор міг відмовитися від прийняття виконання,

якщо воно втратило для нього інтерес.

Порушити Сnф07( 8иконання .30608' Я.1аННЯ міг і lфедитор (наприклад, відмовився прийняти виконання без поважної причини). у такому разі для нього теж наставали негативні наслідки. Він мав відшкодувати заподіяні неприйняттям збит­ ки. Після прострочення кредитора боржник відповідає тільки за навмисне заподіяні збитки, а не за просту вину (д. 18.6.18).

Ризик випадкової загибелі речі також переходить на креди­

тора, що перебуває в прострочці.

5. Виконаюtя має відповідати змісту 30608' Я.1аННЯ. Зо­ бов'язання слід виконувати відповідно до умов договору. Без

згоди кредитора воно не може виконуватися частинами (як­

що це не передбачено договором), достроково, не допуска­ ється заміна предмета зобов'язання. Будь-які відхилення від змісту зобов'язання допускалися лише зі згоди кредитора.

§ 5. Наслідки невиконання зобов'язань

Будь-яке порушення умов договору ЧИ іншого зобов'язан­ ня дезорганізує цивільний обіг. Тому наслідки невиконання

зобов'язань ретельно регламентувалися римським приватним

правом.

Невиконанням а60 неналежним 8иl(Qнанням 30608' Я.1аННЯ

визнавалося порушення умов договору або однієї з наведе­

них вище вимог до виконання. Наприклад, якщо договір не виконаний у зумовлений строк - це невиконання, якщо ж

виконаний з прострочкою - неналежне виконання. Наслідки

360

в обох випадках наставали однакові: або відповідальність боржника, або звільнення його від відповідальності.

Відповідальність боржника за невиконання або неналежне

виконання зобов'язання у пізньому римському праві настава­

ла лише за наявності спеціальних умов - ВИНИ і наяВності

збиткіВ. За відсутності однієї з цих двох умов відповідаль­

ність не наставала.

При цьому слід зазначити, що римська юриспруденція не­

достатньо чітко розмежовувала вину і протиправність, часто трактуючи вину як недодержання поведінки, що вимагається

правом. Наприклад, Павло писав: «Якщо особа додержува­ лась всього, що треба..., то вина відсутня» (Д. 9.2.30.3). Інши­

ми словами, вина трактувалась ЯJ< протиправна поведінка.

Римське приватне право знало дві форми вини: а) dolus

(умисел) - боржник передбачав результати своєї поведінки

і бажав їх настання; б) сиlра (необережність, необачність) -

боржник не передбачав результатів своєї поведінки, однак мав би передбачити їх. За словами Павла, «вина наявна тоді,

коли не було передбачено те, що могло бути передбачено уважною людиною» (д. 9.2.31).

Необережність буває різною: груба (сиlра lata), легка (сиlра levis) і щонайлегша (сиlра levissimma).

Груба необережність - це невияв тієї міри піклування,

уваги, дбайливості, обережності, яку звичайно виявляють

нормальні люди. Ульпіан писав: «Груба вина - це надзвичай­

на недбайливість, тобто нерозуміння того, що всі розуміють» (д. 50.16.213.2). За своїм значенням груба вина прирівнювала­

ся до умислу. Юрист Нерва стверджував, що «надміру груба вина є умислом» (д. 16.3.32).

Легка необережність визначалася порівнянням поведінки

пересічного «доброго», дбайливого господаря з поведінкою

боржника. Якщо поведінка боржника поступалася дбайли­

вості господаря, вона була виною, але легкою виною. Римські

юристи розробили модель такого собі доброго, турботливо­

го, дбайливого господаря, поведінка якого була еталоном для визначення вини боржника. Таку вину називали ще сиlра levis іп abstracto - виною за абстрактним критерієм, тобто

мірою для порівняння слугувала якась абстракція, невизначе­

ність.

Крім того, римському приватному праву був відомий ще

один вид вини - сиlра іп concreto (конкретна вина). Її визна­

чали порівнянням ставлення особи до власних і чужих справ

361

(речей). Якщо боржник до чужих справ (речей) ставився гір­ ше, ніж до своїх, то наявна БУJlа конкретна вина. Як ПРИКJlад

конкретної вини в джереJlах наводяться стосунки товаришів

між собою. Якщо товариш ставився до справ товариства як до ВJlасних, його поведінка БУJlа бездоганною, якщо гірше -

винною (д. 17.2.72).

За умисеJl і грубу вину (необережність) відповідаJlьність

наставаАа без будь-яких винятків, а за Аегку необережність (недбаЙJlивість) - не завжди. Остання заJlежаJlа від того, в

чиїх інтересах БУJlО УКАадено договір. Якщо в інтересах

боржника, то він зобов'язаний був виявJ\яти максимум дбай­

Jlивості, уваги і тому відповідав і за Аегку вину. НаПРИКJlад,

одержавши за договором позички в тимчасове і беЗОПJlатне

користування чужу річ, боржник зобов'язаний був виявити

підвищену увагу до її схоронності. Якщо ж річ зіпсуваJlася або заГИНУJlа, то він відповідав за найменшу необачність, най­ Jlегшу недбаЙJlивість і необережність.

у договорах, що БУJlИ УКАадені в інтересах кредитора, в яких боржник ніякої вигоди не мав, відповідаJlЬНість остан­ нього наставаАа Jlише за грубу вину. НаПРИКJlад, у договорі зберігання той, хто зберігав річ, ніякої вигоди не мав, оскіАЬ­ КИ цей договір у римському праві був беЗОПJlатним. Отже, ЯК­

щО псування або загибеJlЬ речі, переданої на схов боржнику,

наставаJlИ не в реЗУJlьтаті його УМИСJlУ або грубої вини, він

відповідаJlьності не ніс.

При рівній вигоді сторін, їхньому взаємному інтересі від­

повідаJlЬНість боржника наставаАа за будь-яку вину.

Сиlра levissimma (щонайлегша Вина або Вина у неоосВіоче­

ності) маАа правове значення тоді, КОJlИ наявність певних на­

вичок, досвіду БУJlа умовою договору (наПРИКJlад, за виготов­ Jlення СКУJ\ЬПТУРИ мав братися СКУJlЬПТОР. ЯКЩО ж боржник

таких навичок не мав, то відповідав у КОЖНОМУ разі за всі не­

ДОJlіки ВИГОТОВJlеного заМОВJlення).

Із загаJlЬНОГО праВИJlа про відповідальність за вину в рим­

СЬКОМУ праві були винятки. Власники заїжджих дворів, готе­ лів і кораБJlів несли підвищену відповідальність за пропажу, загибеJlЬ речей, переданих Їм на схов. Вони відповідали без

вини, тобто і за випадкову загибель речі. Претор поклав на

цих осіб підвищену відповідальність через грабіжництво, роз­ бій і піратські напади, що почастішаJlИ, оскільки в деяких ви­

падках співучасниками, організаторами могли бути зазначені

особи.

362

У пізньому римському праві відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання наста­

вала, якщо неправомірною поведінкою боржника заподіяно

майну кредитора збитки, тобто внаслідок невиконання або

неналежного виконання зобов'язання майнові інтереси кре­ дитора порушені й він мав певні збитки.

у давні часи відповідальність боржника мала особистий

характер: його карали фізично (били різками, садовили у

боргову яму або навіть тюрму), про що свідчать Закони

ХІІ таблиць (таблиця ІІІ).

З розвитком товарообігу римляни дійшли висновку, що по­

карання боржника навіть смертю не відшкодовує заподіяних

кредитору майнових збитків. Набагато вигідніше замість фі­

зичної розправи примусити боржника відшкодувати заподіяні

збитки, відповісти власним майном. Особиста відповідаль­

ність замінюється майновою, за якою боржник відповідає сво­

Їм майном. У приватному праві вона посіла належне їй місце.

МайноВа шкода (1битки) - є обчислене В грошах будь-яке зменшення наяВноzo майна та інше ущемлення майноВоzo інтересу однієї особи, заnодіяне протипраВними діями

іншої особи.

Поняття шкоди в римському праві складалося з двох еле­

ментів: а) damnum emergens - втрата наявного; б) lucrum cessans - втрачена вигода. Зокрема, Ульпіан підкреслював,

що слід ураховувати не тільки втрату того, що було, а й втра­

чену вигоду (Д. 13.4.2.8).

Втрата наяВноzo - будь-яке зменшення наявного майна,

Втрачена Виzoда - неодержання передбачуваного доходу.

Розмір шкоди визначався в грошах з урахуванням конкрет­ них обставин, часу і ринкової кон'юнктури. Боржник ніс від­

повідальність в обсязі заподіяної шкоди.

у приватному праві на визначення обсягу відповідальності боржника не впливає ступінь його вини. Вона має значення

лише для встановлення відповідальності боржника або звіль­

нення його від відповідальності. Наявність легкої вини дає

підстави притягти до відповідальності позичальника за дого­

вором позички, але звільняє від відповідальності хранителя. Обсяг встановленої відповідальності боржника не залежить від ступеня вини. Він несе однакову відповідальність за уми­

сел, грубу і легку вину.

Римське приватне право знало дві підстави звільнення

боржника від відповідальності за невиконання або неналежне

363

виконання зобов'язання: casus (випадок) і vis major (нездо­

ланна, непереборна сила).

Виnадо'К (casus) - це спеціальний правовий термін для по­ значення загибелі речі або іншої неможливості виконати зо­ бов'язання без вини боржника. Іншими словами, це збіг об­ ставин, за яких немає вини боржника, проте виконати зо­ бов'язання неможливо.

За загальним правилом за casus боржник відповідальності не ніс (за винятком капітанів кораблів, господарів заїжджих

дворів і готелів). Джерела стверджують: {<casus а пиНо praestatur» - за випадок ніхто не відповідає.

Нездоланна сила, непереборна сила (vis major) - дії сти­ хійних сил природи, які неможливо ні передбачити, ні усуну­ ти. Загибель речі або інша неможливість виконання зобов'я­

зання, що настала внаслідок дії нездоланної сили, звільняє

боржника від відповідальності.

§ 6. Забезпечення зобов'язань

Кредитор завжди заінтересований у тому, щоб зобов'язан­ ня було виконано реально та у встановлений строк. У разі

його невиконання боржником кредитор має право повернути

стягнення на його майно. Однак кредитор воліє бути впевне­ ним як у реальному і своєчасному виконанні самого зобов'я­ зання, так і в реальній можливості відшкодування збитків, за­ подіяних невиконанням зобов'язання. Крім того, він хоче ма­ ти правові засоби, які б примушували боржника до добро­

вільного і своєчасного виконання зобов'язання настанням не­ гативних для нього наслідків.

Римська юриспруденція створила досить струнку систему

правових засобів забезпечення зобов'язань, основними з яких є: arra (завдаток), stipulatio роепа (штраф, або ж неус­

тойка), застава (pignus, hypotheca), порука (adpromissio, fidejussio).

Arra (:юfJдато'К) - грошова сума або інша цінна річ, яку

одна сторона - боржник (найчастіше покупець) - дає дру­ гій стороні - кредитору (продавцеві) в момент укладення до­

говору. Спочатку завдаток відігравав роль доказу факту ук­

ладення договору. Без нього договір не втрачав свого юри­ дичного значення, проте завдаток підтверджував факт угоди.

Штрафну функцію він набув уже за часів Юстиніана, який у 528 р. передбачив можливість примусу боржника до виконан-

364

ня зобов'язання - апа poenalis. При забезпеченні зобов'я­

зання завдатком боржник втрачав його, якщо відмовлявся від виконання. Кредитор, який відмовився від договору, зобов'я­

заний був повернути завдаток у подвійному розмірі. При

нормальному виконанні договору завдаток зараховувався як

частка платежу за зобов'язанням.

Stipulatio роепа (штfJaф, або ж неустойка) - визначена в договорі грошова сума, яку боржник зобов'язаний був випла­

тити кредитору в разі невиконання або неналежного ВИІ<онан­ ня зобов'язання. Угода про штраф укладалась у формі стипу­ ляції і мала характер акцесорного (додаткового) договору. Тому, якщо основний договір за яких-небудь причин виявляв­

ся недійсним, визнаваАась недійсною і угода про штраф.

У разі невиконання зобов'язання кредитор мав право ви­

магати або виконання зобов'язання, або виплати штрафу (не­ устойки). Витребування виконання зобов'язання і СПАати

штрафу допускалось лише як виняток (так звана кумулятив­

на неустойка).

ЗастаВа (pignus, hypotheca) - право на чужу річ. Про неї

йшлося у відповідному розділі речевого права.

Порука (adpromissio, fidejussio) - забезпечення виконан­

ня зобов'язання ШАЯХОМ залучення додаткового боржника.

Про поруку йтиметься при висвітленні ПОАожень відповідних

вербаАЬНИХ договорів.

§ 7. Припинення зобов'язання, крім виконання

Як зазначалося вище, нормальним чи навіть «ідеальним» способом припинення зобов'язань є його виконання. Проте в діловому житті не рідкісні випадки припинення зобов'язань з

інших підстав: оновлення сторонами договору умов, на яких

його укладено; залік взаємних вимог; смерть однієї із сторін в зобов'язаннях, які тісно пов'язані з особою кредитора або борж­ ника; неМОЖАИВість виконання зобов'язання з підстав, що не залежать від волі сторін. Розглянемо ці випадки докладніше.

1. Но8ація це ОНОВАення існуючого зобов'я­

зання за допомогою договору, який скасовує дію раніше УК­

ладеного договору і створює нове зобов'язання. Новація по­ гашала раніше існуюче зобов'язання за умови, що: а) нова

угода УКАадалась саме з цією метою - погасити попереднє

зобов'язання; б) у новому зобов'язанні з'явився новий еле­ мент порівняно з попереднім зобов'язанням. Цей новий еле-

365

мент міг полягати у ЗМІНІ підстав (наприклад, борг із позики

перетворювався в борг купівлі-продажу), змісту (замість пе­ редавання речі в найм вона вважалась переданою у позичку) тощо. Якщо ж змінювалися сторони в зобов'язанні, то це вже

була уступка вимоги або переведення боргу.

2. Залік (compensatio) може мати місце, якщо між одними і тими самими суб'єктами існує кілька зобов'язань, які мають

зустрічний характер. Для застосування заліку необхідно бу­ ло додержуватися таких правил: а) вимоги зустрічні; б) дійс­

ні; в) однорідні (гроші на гроші, зерно на зерно тощо); г) «стиглі», тобто за обома зобов'язаннями наставав строк платежу; д) безспірні.

3.Смерть однієї із сторін. За загальним правилом смерть

сторони не припиняє зобов'язання, оскільки на спадкоємців

переходять як права, так і борги небіЖЧИІ<а. Проте у випад­ ках, де особистість боржника має особливе значення, смерть зобов'язаної особи припиняє зобов'язання. Борги, які випли­ вали з деліктів, також не переходили в спадщину. Але, якщо

внаслідок делікту спадкоємці збагатилися, збагачення підлягало

вилученню, оскільки до складу спадщини воно не входило. Хоча за сам делікт спадкоємці відповідальності не несли (д. 3.6.5).

4.Випадкова неможливість виконання (i m possib ili um ).

Вона могла бути фізичною та юридичною. Фізична наставала

тоді, коли предмет зобов'язання випадково гинув, а юридич­ на - коли предмет зобов'язання вилучався з обігу. Наприк­ лад, укладено договір про продаж раба, однак після його ук­ ладення раба викупили на свободу. Наставала юридична не­ можливість виконання, оскільки проданий раб CTtiB вільним,

а вільна людина не може бути предметом обігу.

Глава 2

ДОГОВОРИ. 3АГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

§ 1. ПОНЯТТЯ і види договорів

Договори були основною правовою формою, за якою здій­ снювався величезний товарний і господарський обіг Старо­ давнього Риму. Правовий вплив поширювався на всі еконо­

мічні, торгові та інші відносини. Римська юриспруденція

366

створила розгалужену систему договорів, яка забезпечува­

ла надійну правову основу ділових відносин. Римське дого­ вірне право КJlасичного і пїСлякласичного періодів - резуль­

тат тривалого розвитку, вдумливого аналізу і відбору прак­ тики преторів. Багато договорів БУJlИ рециповані пізніши­ ми правовими системами, а відтак збереГ/1ИСЯ і в сучасному

праві.

АогоеіР (contractus) - двостороння угода, в якій ВИСJlовле­

но волю ДВОХ сторін, спрямована на досягнення певного пра­

вового результату - виникнення, зміну або припинення прав

і обов'язків. Іншими словами, договір є угодою двох або кіль­

кох осіб про здійснення певної правової дії або про утриман­

ня від здійснення певної дії.

Більшість договорів - двосторонні правочини, в яких дві

сторони є l(онтРаzента:ми угоди. Існували також багатосто­

ронні договори, але в римському праві вони зустріча/1ИСЯ по­

рівняно рідко. Предмет договору - яка-небудь дія, бездіяль­ ність або відмова від здійснення дії. Наприклад, сусіди домо­ вилися між собою, що один з них не зводитиме перед вікнами будинку другого будівлю, аби не закривати світла до його ві­

кон.

Договір - це вольовий акт. Він не може виникнути всупе­

реч ВОАі сторін, однак це саме акт, дія, внаслідок якої вини­

кає зобов'язання, одна із підстав виникнення зобов'язань. Однак не будь-який договір породжує зобов'язання, хоч пе­ реважна більшість є основою для виникнення зобов'язань. Поняття зобов'язання ширше, ніж поняття договору: зо­ бов'язання виникають (крім договорів) також з деліктів, ква­ зіделіктів і квазіконтрактів.

На ранній стадії римське договірне право позначаJlОСЬ об­ тяжливим формалізмом, який зменшувався в міру розвитку

договорів. Разом з тим навіть у розвинутому римському праві

не всяка угода визнавалася договором. Для визнання угоди договором вимагалось додержання встановлених формаль­ ностей, без яких правові наслідки не наставали.

Римська договірна система, як досить розгаJlужена і бага­ тогалузева, охоплювала всі господарські відносини. Вона

розрізняла два види договорів - контракти і пакти, які істо­

тно відрізнялися один від одного.

Контракти як формальні угоди визнавалися приватним

правом і забезпечувалися позовним захистом. Система

контрактів БУJlа замкнутою, через що тривалий час не визна-

367

валися ними угоди, не передбачені приватним правом. Однак під впливом потреб товарообігу, що швидко розвивався, кла­

сичне і післякласичне приватне право допускає певні відхи­

лення.

Пакти - це неформальні угоди, тобто саме ті, які були

правовою формою ділового життя за межами кола контрак­

тів. Вони не мали позовного захисту і безумовного юридич­

ного значення: тут покладалися лише на совість контрагентів, на Їхні моральні якості, а не на припис норми позитивного

права. Невиконання пакту не тягло юридичної відповідаль­ ності. Проте з розвитком ремесел, торгівлі, сільського госпо­ дарства цивільний обіг не міг уже вдовольнитися замкнутим

колом контрактів. Нові відносини вимагали нових договірних

форм. Римська юридична практика змушена була визнати за

деякими пактами силу контрактів, надавши Їм позовного за­

хисту.

Контракти поділялись на види за різними підставами.

1. Залежно 8іо njюцеоури уклаоення ооzo80рі8, а, отже, підстав виникнення зобов'язань, що випливали із контрактів, Гай розрізняв чотири види зобов'язань, що випливали з

контрактів шляхом: передачі речі - res; проголошення пев­

них слів (усно) - verba; написання певних слів - litterae; до­

сягнення угоди - consensus. Ці підстави виникнення зобов'я­ зань із контрактів були критерієм розмежування окремих ви­ дів контрактів: 8еРбальних, літеральних, реальних і консен­

суальних.

Кожній з цих груп відповідав точно визначений перелік до­ говорів, тобто кожен договір {<знав» своє місце і не міг пере­ ходити з одної групи до іншої. Відповідно чотири групи до­ говорів мали вичерпний перелік контрактів. Між тим, практи­

ка вимагала визначення юридичної чинності й за іншими до­

говорами, які не ввійшли до цього переліку. Це n' ята гРупа,

яка вже в середні віки дістала назву contractus innominati -

інномінальні, або ж безіменні контракти. За своєю юридич­

ною природою вони наближалися до реальних контрактів. 2. Критерієм К/lасифікації контрактів слугував також сту­

пінь 8имог оо Їхньої «формалі:иції». У докласичному рим­

ському праві при пануванні формалізу у випадку укладення і

тлумачення змісту договорів перевагу надавали букві догово­ ру, а не його суті. Навіть якщо в договорі було допущено по­

милку, яка перекручувала його зміст, відступити від зафіксо­

ваних положень не можна було. У такий спосіб тлумачилися

368

і нормативні акти. Наочно це видно на прикладі закону Акві­

лія. Цей закон передбачав, ЩО той, хто неправомірно ЗНИЩИВ

або пошкодив чуже майно, ніс відповідальність за неодмінної умови: ЯКЩО шкода заподіяна «corpore corpori», тобто тілом тілу, матеріальним предметом матеріальному предмету. От­ же, ЯКЩО чужого раба було вбито палицею, відповідальність наставала, а ЯКЩО раба заморювали голодом, - то ні. Вже

пізніше преторська практика поширила відповідальність і на

ті випадки, коли не було «corpore corpori» .

За цим самим критерієм розрізнялися й угоди: negotia

маченні правових норм виникає тенденція більшого врахуван­ ня змісту, ЩО надає йому перевагу перед буквою. Потім ця тенденція переходить і на договори. Важливішим визнається

не те, ЩО сказано - id quod dictum est, а те, ЩО зроблено, до чого сторони прагнули насправді - id quod actum est.

3. Залежно 8ід ро:mоділу nра8 і об08' язкі8 розрізняли од­ носторонні та двосторонні договори, так само як і зобов'я­

зання, ЩО виникали з них. Договори, в яких одна сторона ма­ ла тільки право, а інша - тільки обов'язки, називалися одно­

сторонніми (наприклад договір позики), а договори, в яких

кожна із сторін мала права й обов'язки, - д80сторонніми.

Права й обов'язки розподілялися між сторонами не завжди рівномірно. Інколи одна сторона мала за договором більше прав і менше обов'язків, а друга, навпаки, менше прав і біль­ ше обов'язків. Існували договори, в яких права й обов'язки

розподілялися між сторонами рівномірно, тобто права й

обов'язки однієї сторони відповідали обов'язкам і правам

іншої. Їх називали синалагмати'1НИМИ (наприклад договір ку­

півлі-продажу). У свою чергу синалагма була доконаною (як­ ЩО зобов'язання були взаємними від початку) або недокона­

ною (ЯКЩО зобов'язання спочатку були односторонніми, а

потім стали взаємними. Наприклад, безоплатний договір до­ ручення породжував обов'язки довірителя компенсувати ви­ трати повіреного, ЯКЩО такі мали місце).

4. За критерієм оплатності розрізняли договори платні, коли майнову вигоду мають обидві сторони (наприклад при

купівлі-продажу), і бе.юnлатні, коли вигоду має тільки одна

сторона (наприклад, безпроцентна позика, позичка).