Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

ним чином обтяжує себе обіцянками, обмежує свою свободу,

покладаючи на себе правові обов'язки.

Отже, .1Об08'Я3а1-tня - це nра808і 8ідносини, 8наслідок яких одна сторона (кредитор) має nра80 8имагати, щоб

друга сторона (боржник, дебітор) що-небудь зробила (facere), дала (dare) або надала (praestare). Боржник зобов'язаний

виконати вимогу кредитора.

Зобов'язання - це правовідносини, в яких сторонами є

кредитор і боржник, а Їх зміст складають права й обов'язки

сторін. Сторону, що має право вимагати, називають кредито­

ром, а сторону, зобов'язану виконати вимогу кредитора, -

боржником, або ж дебітором. Предметом зобов'язання

завжди є дія, що має юридичне значення і правові наслідки.

Якщо дія не має правового характеру, то вона не породжує

юридично значимого зобов'язання. Різноманітність господар­

сько-економічних дій римляни поділяли на три групи: dare - дати, praestare - надати, facere - зробити. Ця тріада і ви­

значає зміст зобов'язання. Будь-яка дія боржника зумовлена однією з вимог кредитора: дати, надати або зробити.

Проте власне зобов'язань, де кредитор має лише право, а боржник лише обов'язок, виникає порівняно небагато. Вони дістали назву односторонніх, оскільки одна сторона має тільки права, а друга - несе тільки обов'язки. На практиці

переважають зобов'язання, де кожна із сторін має певні пра­

ва і несе відповідні обов'язки. Їх називають д8осторонніми.

Прикладом одностороннього зобов'язання може бути дого­

вір позики: позикодавець має право вимагати повернення

боргу і не несе обов'язків, а боржник (позичальник) несе

тільки обов'язки - повернути своєчасно борг. У нього немає

ніяких прав щодо кредитора. Прикладами двосторонніх зо­ бов'язань можуть бути договори купівлі-продажу, найму, до­ ручення тощо. У договорі купівлі-продажу продавець має право вимагати сплати ціни, але він також зобов'язаний пе­

редати покупцеві продану річ. Якщо права й обов'язки креди­

тора відповідають правам і обов'язкам боржника, то таке зо­

бов'язання називається синалагматичним, або синалагма.

Як і всі правовідносини, зобов'язання підлягає захисту з боку держави. Проте римське право знало зобов'язання, які

не підлягали позовному захисту. Так було із зобов'язаннями,

за якими сплив строк позовної давності тощо. Вони дістали

назву натуральних.

у сфері майнових відносин зобов'язання займають провід-

350

не місце. Вони опосередковують усі сфери виробництва, пе­ реміщення і розподілу товарів. Отже, сфера застосування зо­

бов'язань у господарському обігу будь-якого суспільства є

досить великою. Це повною мірою стосується Стародавнього Риму. Римські юристи ретельно розробили систему зобов'я­

зально-правових відносин, договірну і позадоговірну майнові

системи. Їхні сентенції щодо договорів відзначаються витон­

ченістю, логічністю й гармонійністю.

Розробки римської юриспруденції щодо зобов'язань збері­ гають життєздатність у сучасному приватному праві, де вони знов-таки трактуються як право крєдитора вимагати від боржника здійснєння nєвних дій або утримуватися від здійснєння я!шх-нєбудь дій.

§ 2. Підстави виникнення зобов'язань

Важливо усвідомити, як складалися правовідносини, вна­

слідок яких один (кредитор) мав право, а інший мав обов'яз­ ки, іншими словами, з чого виникали зобов'язання. Відповіс­ ти на це запитання можна коротко - зобов'язання виникали

з юридичних фактів.

Факт (factum - зроблене) означає дійсну, реальну подію

або дію: землетрус, народження людини, укладення догово­

ру, вчинення делікту, укладення шлюбу, прогулянку тощо.

Факти, що мають правове значення, тягнуть певні правові

наслідки, називаються юридичними (народження людини, вчинення делікту та ін.). Факти, що не мають правових на­ слідків, не належать до юридичних (прогулянка, відвідування родичів тощо).

Юридичні факти поділяються на події та дії.

Ті з них, які настають незалежно від волі людини, назива­

ються подіями (смерть, народження людини, землетрус та інші дії сил природи). Такі події, як смерть, народження то­

що, завжди мають правове значення, вони завжди є юридич­

ними фактами. Землетрус, урагани, повені та інші стихійні

лиха не завжди мають правове значення, а тому не завжди є

юридичними фактами. Наприклад, якщо землетрус не спри­ чинив ніякої шкоди певній особі, то для неї факт землетрусу

не має юридичного значення.

дії - це факти, які настають за волею людей. Вони мо­ жуть мати протиправний або правомірний характер. Перші

порушують норми права, другі відповідають Їм.

351

Аії, які ЗД1ИСНЮЮТЬСЯ відповідно до норм права, назива­

ються праВомірними, а ті, ЩО порушують його, - непраВо­ мірними.

Правомірні дії, спрямовані на досягнення певного право­ вого результату (на виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків), називаються праВочинами, наприклад прода­ ти, купити, обміняти, подарувати, здати в оренду, заповісти

ТОЩО.

ЯКЩО дЛЯ встановлення, зміни або припинення прав і обов'язків необхідне волевиявлення двох сторін, то такі пра­ вочини називаються ОВосmоронніми. Це - ОогоВори. Без зго­

ди іншої сторони не можна укласти договір, а ЯКЩО він все ж

буде укладений незважаючи на волю будь-якої із сторін, то

такий договір буде недійсним.

ЯКЩО права й обов'язки виникають, змінюються або при­

пиняються за волевиявленням однієї сторони, правочини на­ зиваються ооносmоронніми, наприклад, заповіт, ведення чу­

жої справи без доручення та ін.

Авосторонні правочини - це договори. Проте не слід змі­

шувати поняття односторонніх правочинів, односторонніх зобов'язань і односторонніх договорів, так само як і двосто­

ронніх правочинів, двосторонніх зобов'язань і двосторонніх

договорів.

Ооносmороннім назиВаєmься оогоВір (:1060 В,язання), в

якому одна сторона має тільки право (і ніяких обов'язків), а друга несе тільки обов'язки (і ніяких прав), наприклад дого­ вір позики, а двостороннім - договір (зобов'язання), в якому кожна із сторін має права й обов'язки, наприклад договір ку­

півлі-продажу.

Отже, критерієм розмежування двосторонніх і односто­

ронніх договорів (зобов'язань) є розподіл прав і обов'язків

між сторонами. Односторонній - це той правочин, ЩО вини­

кає за волевиявленням однієї сторони (заповіт), а двосторон­

ній - той, ЩО виникає за волевиявленням двох сторін (до­ говір).

Критерієм розмежування двосторонніх односторонніх

правочинів є кількість сторін, що висловлюють свою волю на Їх виникнення.

НепраВомірні оії поділяють на три види: а) приватні пору­ шення; б) проступки; в) злочини. Нас цікавлять саме приватні правопорушення, тобто ті, ЩО порушують договір або норми

приватного права. Приватне правопорушення, яке порушує

352

§ 3. Сторони у зобов'язанні

Давньоримське зобов'язання мало суворо особистий ха­

рактер, стосувалось тільки тих осіб, які його укладали. Це

був персональний зв'язок між кредитором і боржником, а на

третіх осіб він не поширювався. Персональний характер зо­ бов'язання виявлявся в тому, що правовідносини виникали лише між кредитором і боржником. Спочатку зобов'язання було невідчужуваним. Кредитор не міг передати свої права, а боржник перевести свої обов'язки на інших осіб. У зв'язку з суворо особистим характером зобов'язання в нього не можна

було вступити через представника. Права й обов'язки, вста­

новлені зобов'язанням, не стосувалися третіх осіб, що не брали участі в зобов'язанні.

Отже, в зобов'язанні виступають дві сторони - кредитор і боржник. Іноді виникали зобов'язання багатосторонні, в яких брали участь більше двох осіб (наприклад договір про сумісну діяльність). Однак переважали двосторонні зобов'я­

зання.

Наявність у переважної більшості зобов'язань тільки двох сторін (кредитора і боржника) зовсім не означає, що в кож­

ному з них беруть участь тільки дві особи. Можуть бути й зо­

бов'язання, в яких беруть участь більше осіб, багато осіб. У

цьому разі можливі принаймні три варіанти, коли:

а) І<редитор - одна особа на стороні кредитора, а на сто­ роні боржника кілька. Наприклад, за одним договором кре­

дитор дає позику трьом братам, кожному певну суму (один кредитор і кілька боржників);

б) кілька осіб на стороні кредитора, а на стороні боржника - одна особа. Наприклад, Клавдій взяв позику за одним догово­ ром у трьох братів (боржник один, а кредиторів кілька);

в) на стороні кредитора і на стороні боржника кілька осіб. Наприклад, два брати укладають договір позики з іншими двома особами.

у таких зобов'язаннях становище боржників і кредиторів

не завжди однакове. Іноді розрізняють головного і додатко­

вого боржника (наприклад, договір позики, забезпечений по­ рукою). Позичальник - головний БОР)J<НИК, а поручник - додатковий, на випадок невиконання зобов'язання головним боржником. Такі зобов'язання з додатковим боржником (а

іноді міг бути і додатковий кредитор) називали субсu3іаРlfU­ ми, або ж субсі3аРlfUМU.

354

Зобов'язання з множинністю осіб на Т1И чи іНШ1И стороні

поділяються на часткоfJі й солідарні. І перші, і другі можуть

бути активними і пасивними. Якщо в зобов'язанні кілька кре­ диторів - це активне зобов'язання, якщо ж: кілы (аa боржни­ ків - пасивне. Зобов'язання можуть бути одночасно і актив­

ними, і пасивними.

у часткоfJому зобов'язанні за наявності кількох кредито­ рів кожен з них має право вимагати від боржника виконання лише своєї частки, за наявності кількох боржни)«ів кожен з

них зобов'язаний виконати зобов'язання також тільки в

своїй частині. Наприклад, Тит · дав у борг братам Клавдію і

Люцію 200 динарів. Це часткове пасивне зобов'язання -

кожний із братів-боржників відповідає перед кредитором Ти­

том тільки за половину суми боргу, якщо інше не передбаче­

но договором. У свою чергу, кредитор Тит має право вимага­

ти від кожного із братів-боржників виконання зобов'язання

лише в ПОЛОВИННОМУ розмірі.

У деяких випадках кожен із боржників зобов'язаний вико­

нати зобов'язання у повному розмірі. Наприклад, з метою

посилення відповідальності за групову крадіжку було вста­ новлено, що кожний із злодіїв зобов'язаний сплатити креди­

ТОРУ штраф У повному розмірі, причому сплата одним із бор­

жників-злодіїв не звільняла від цієї відповідальності інших.

Кредитор отримував СУМУ штрафу стільки разів, скільки було

злодіїв.

Часткові зобов'язання можливі тільки при подільному

предметі зобов'язання (гроші, зерно, борошно тощо).

Зобов'язання, за яким кредитор має право вимагати від

будь-кого із боржників його виконання в ПОВНОМУ обсязі, на­

зивається солідарним. Воно також може бути активним і па­ сивним. Якщо кожний із кількох кредиторів має право вима­ гати від боржника (боржників) виконання зобов'язання в

ПОВНОМУ обсязі, то це солідарне активне зобов'язання. При

цьому витребування одним із кількох кредиторів повного ви­ конання зобов'язання на свою користь позбавляє права

інших кредиторів вимагати виконання того самого зобов'я­

зання ще раз. Так само виконання зобов'язання в повному обсязі одним із кількох боржників звільняє інших від обов'язку виконувати його. Боржник, що виконав зобов'я­ зання в повному обсязі, має право вимагати від інших бор­

жників відшкодування в тих частках, в яких він виконав зо­

бов'язання за них (право регресу). Кредитор, який дістав за-

доволення за зобов'язанням в повному обсязі, зобов'язаний

передати частки виконаного іншим кредиторам. Часткове зо­ бов'язання було вигіднішим для боржників, оскільки кожний

з них відповідав тільки у своїй частці, а солідарні, навпаки, -

для кредиторів, бо вони мали право вимагати повного вико­

нання зобов'язання від будь-кого із кількох боржників. Свою

вимогу кредитор міг задовольнити повністю за рахунок май­

на найбільш сумлінного боржника, аби той сам розрахувався

з іншими. У разі виникнення спору кредитор стверджував, що

зобов'язання було солідарним, а боржник - частковим. ДJ1Я

усунення подібних конфліктів виробили чітке правило: солі­

дарне зобов'язання, а, отже, солідарна відповідальність на­

ставала тоді, коли це було передбачено договором або зако­

ном; в усіх інших випадках - часткова відповідальність.

Заміна сторін у зобов'язанні спочатку не допускалась. Як

зазначалося, римське зобов'язання на ранніх стадіях були су­

воро особистими взаєминами кредитора і боржника, що за умов обмеженого цивільного обігу не спричиняло істотних незручностей. Пізніше був потрібний більш гнучкий підхід.

Цьому сприяло й те, що з давніх часів римське право допу­

скало перехід більшості зобов'язань у спадщину. Виняток становили тільки зобов'язання, тісно пов'язані з особою кре­

дитора або боржника (обов'язок художника написати порт­ рет тощо). Останні не могли бути предметом спадкування. І

все ж заміна осіб у зобов'язанні за життя кредитора і борж­

ника тривалий час не допускалась, що було дуже незручно.

Основою заміни осіб у зобов'язанні стала но6ація (онов­

лення зобов'язання), на підставі якої кредитор міг передати

своє право вимоги іншій особі. З цією метою зі згоди борж­

ника кредитор укладав з третьою особою, якій хотів переда­ ти своє право вимоги до боржника, новий договір того само­

го змісту, який був у першому зобов'язанні. Новий договір

відміняв старий, встановлюючи зобов'язально-правові відно­ сини між тим самим боржником і новим кредитором. Така форма заміни кредитора в зобов'язанні була досить громізд­

кою, складною і не могла задовольнити потребу цивільного обігу. По-перше, для новації вимагалась згода боржника,

якої він міг і не дати з яких-небудь своїх міркувань. По-дру­ ге, укладення нового договору не лише відміняло старий, а й

припиняло різні форми забезпечення, встановлені для нього, що також ускладнювало становище нового кредитора. Тому

на зміну новації прийшли досконаліші форми.

356

З утвердженням формулярного процесу почали застосову­

вати особливу форму передачі зобов'язання, яка дістала на­

зву cessio (цесія). Суть її полягала в тому, що кредитор, який

бажав передати своє право вимоги іншій особі, призначав її своїм представником щодо стягнення боргу з боржника і пе­

редавав їй своє право. У пізнішому римському праві цесія стала самостійною формою перенесення права від поперед­

нього кредитора до другої особи. Вона усувала недоліки но­ вації. Аля цесії не треба було згоди боржника, його лише на­ лежало повідомити про заміну l<редитора. Крім того, цесія не скасовувала форм забезпечення зобов'язання, що існували

раніше: з правом вимоги до нового кредитора переходило і

забезпечення зобов'язання.

Аля захисту інтересів цесіонарія йому надавався спеціаль­ ний позов. Цесію укладали за волею кредитора, за судовим

рішенням, а також на вимогу закону. Не допускалась цесія,

якщо вимога мала суто особистий характер, при спірних ви­ могах, а також заборонялась передача вимоги більш впливо­ вим особам, від підопічного до опікуна.

Разом з уступкою вимоги допускалося nереfJедення боргу

на іншу особу. При передачі права вимоги особа боржника ролі не відігравала, а при переведенні боргу на іншу особу його особистість набувала істотного значення. Вступаючи в зобов'язання, кредитор мав бути впевненим у його виконанні,

вірити новому боржнику. Тому перенесення боргу мало місце

лише за згодою кредитора. Здійснювалося воно у формі но­

вації, тобто укладенням нового договору між кредитором і

новим боржником, який припиняв дію старого договору, що існував між кредитором і старим боржником.

Аля переведення боргу потрібні були такі умови: а) добро­

вільне прийняття чужого боргу; б) належне оформлення. Пе­

реведення боргу - своєрідна форма забезпечення виконання

зобов'язання, тому іноді вона полягала у наданні застави або

поруки.

§ 4. Виконання зобов'язань

Головна мета будь-якого зобов'язання - задовольнити ви­

моги кредиторів. Виконання зобов'язань полягає в здійсненні

зобов'язаною особою (боржником) дій, що становлять зміст зобов'язання (передача речі, надання речі в тимчасове корис­

тування, виконання якої-небудь роботи). Предметом вико-

357

нання зобов'язання за загальним правилом є об'єкт зобов'я­ зання, який без згоди кредитора не може бути замінений

іншим предметом. Саме по собі виконання має багато різних

нюансів, елементів, вимог ТОЩО. Тому в практиці часто вини­ кають спори про характер виконання, його повноту, відповід­

ність умовам договору. Те, ЩО на думку боржника вважаєть­

ся виконанням, на погляд кредитора не відповідає умовам до­

говору і не може бути визнаним як виконання. З метою уник­ нення подібних спорів римська юриспруденція виробила чіткі критерії, яким мало відповідати виконання зобов'язання. Не­ відповідність хоча б одному з них тягло негативні наслідки,

аж до визнання зобов'язання невиконаним.

За грошовими зобов'язаннями виконання називалось пла­ тежем. Будь-яке зобов'язання - це тимчасові правовідно­

сини. Нормальний спосіб його припинення - виконання

(платіж). Ао цього моменту боржник пов'язаний зобов'язан­ ням, тобто він певною мірою обмежений у своїй правовій свободі, аж поки не виконає зобов'язання.

Аля того, щоб зобов'язання вважалося виконаним, необ­

хідно додержуватися таких вимог:

1. Зоб06' Я:ШН:НЯ має бути 6иконане 6 інтересах lфе8ито­ ра. Виконання мусив прийняти сам кредитор. Аля цього він мав бути дієздатним. Виконання зобов'язання на користь інших осіб без згоди на те кредитора не допускалось. Однак кредитор міг поступитися своїм правом вимоги іншим особам за цесією. Якщо він був недієздатним або став таким, то ви­

конання приймав його законний представник (опікун, повіре­ ний). Але й при доброму здоров'ї кредитор міг доручити тре­

тій особі прийняти виконання зобов'язання. Нарешті, після смерті кредитора виконання зобов'язання мали право прий­

няти його спадкоємці.

2. Зоб06'Я.1аННЯ 6иконує боржник. Аля кредитора не завж­

ди мала значення особа боржника. Не так уже й важливо,

хто поверне борг за позикою, чи сам боржник, чи його син, важливо, щоб було виконано зобов'язання. Проте у зобов'я­

заннях, що тісно пов'язані з особою боржника, кредитор вправі був вимагати виконання саме боржником. Якщо ж особа боржника не мала для кредитора особливого значення,

то зобов'язання могло бути виконано будь-якою третьою особою за дорученням боржника. В цьому разі належало до­ держуватися правила: боржник мав бути здатним до вико­ нання, розпоряджатися своїм майном, тобто бути дієздат-

358

ним. При його недієздатності виконання зобов'язання пови­

нен здійснити його законний представник.

3. Місце виконання зобов'язання має важ;\иве практичне значення д;\я визначення ціни, суми боргу, розміру шкоди то­

що. За умов розвинутого обігу широко застосовува;\и догово­

ри, контрагенти яких перебува;\и у різних місцях (наприк;\ад,

продавець в Африці, а покупець у Римі). Якщо місцем вико­ нання був визначений ск;\ад покупця в Римі, то обов'язок до­

ставити туди товар пок;\ада;\и на продавця, який у свою чергу встанов;\ював ціну, здатну відшкодувати витрати на транспор­

тування. Місце виконання зобов'язання також зумов;\юва;\о

момент переходу права в;\асності на куп;\ений товар, розподі;\

ризику випадкової загибе;\і під час його транспортування. Че­ рез це місце виконання зобов'язання обумов;\юва;\ось у дого­

ворі; в інших випадках дія;\и за зага;\ьними правилами. Якщо

предметом зобов'язання була нерухомість, то місцем його ви­ конання було місцезнаходження майна. Якщо місце виконан­ ня визнача;\ося альтернативне, то право вибору на;\ежа;\о боржникові. В інших випадках місце виконання визнача;\ося

місцем мож;\ивого подання позову. Таким місцем за зага;\ь­

ним правилом вважа;\ося місце проживання боржника або

Рим за принципом: «Roma communis nostra patria est» - Рим

наша спільна батьківщина (А. 50.1.33).

4. Виконання :10608' я:шння у належний стtюк. Серед вимог

до виконання істотне значення має строк платежу, який за­

безпечує YCTa /leHicTb циві;\ьного обігу. Строк як правову кате­

горію важко переоцінити. Саме строки визначають норма;\ь­

ний ритм господарського життя. Тому правовому значенню

строків виконання зобов'язань приді;\ялася належна увага.

Строк виконання зобов'язань, зазвичай, встанов;\ювався сторонами у договорі. У позадоговірних зобов'язаннях він здебільшого визначався законом. Важче бу;\о, якщо строк платежу (виконання) не зазначався ні в договорі, ні в законі. Тоді діяло прави;\о: «В усіх зобов'язаннях, в яких строк не

передбачений, борг виникає негайно» (д. 50.17.14), а також:

«Якщо договір ук;\адено без строку й умови, то момент

виникнення зобов'язання і строк виконання збігаються»

(д. 50.16.213).

При настанні строку платежу (виконання), зазначеного дого­ вором або визначеного іншим шляхом, боржник повинен вико­

нати зобов'язання. В іншому разі він порушує строк платежу, прострочує його, тобто опиняється у прострочці (іп mora).

359