Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

проживати в цьому будинку ДОТИ, доки вона жива. Право власності сина на будинок обмежувалося обсягом сервітут­

ного права його матері.

§ 3. Емфітевзис і суперфіцій

Утвердження права приватної власності на землю обумо­

вило виникнення ще двох різновидів прав на чужу землю. Ви­

никнення великих приватних землеволодінь сприяло розвит­ ку довгострокової та успадковуваної оренди, оскільки земле­

володільці не могли лише самі обробляти землю. Однак дого­ вірна оренда не могла достатньою мірою забезпечити захист інтересів орендарів від посягань третіх осіб. Тому преторська практика виробила спеціальні позови для захисту прав орен­

дарів землі, чим фактично перетворила договірну оренду в jJече8е nра80 хоjJuсmу8аЮ-tЯ чужою землею. При цьому вико­ ристовували досвід сусідніх народів (Греції, Єгипту, Карфа­ гена), де вже широко застосовувалися речеві права користу­

вання чужими землями. На основі договору оренди та рече­ вих прав на землю з часом виник новий правовий інститут

користування чужою землею - emphyteusis (емфітевзис).

Паралельно йшов процес передачі міських земель під забудо­

ву в довготривалу стійку оренду, яка дістала назву superficies

(суперфіціЙ). Відмінність між цими двома інститутами поля­

гала в тому, що за емфітевзисом земля передавалася з метою

обробітку для виробництва сільськогосподарської продукції, а за суперфіцієм міська земля передавалася під забудову.

Emphyteusis, jus іп agro vectigali (емфітевзис). Формування

цього інституту в римському праві було зумовлено прагнен­ ням перетворити необроблені великі наділи землі в продук­ тивні сільськогосподарські угіддя. Він мав риси грецького

(назва ЙОГО теж грецького походження), італійського і схід­

ного інституту користування чужою землею для сільськогос­

подарського обробітку і вважався не обмеженою строком

орендою, яка надавала право на річ, що захищалось спеціаль­

ним позовом. Отже, емфіmе8зuс - 308госmрохо8е, 8і3чужу-

8ане й усnа3хо8у8ане nра80 хоjJuсmу8ання чужою землею сільсьхогосnо3аjJсьхоzо njJuзначення. Це право не обмежува­

лося строками, тому ЙОГО називали 8ічнuм nра8ом. Встанов­ лювався емфітевзис договором та іншими правочинами. Між

римськими юристами йшли жваві спори про те, чи є емфітев­

зис договором купівлі-продажу, чи найму. Спочатку емфітев-

340

зис установлювався у формі «емфітевтичного продажу», за

яким наймачу передавалося право користування землею. Ос­

танній сплачував помірну ціну і зобов'язувався щорічно ви­

плачувати орендну плату грошима або натурою. В імператор­

ський період дійшли висновку, що це відносини особливого

роду, які встановлювалися спеціальним договором - емфі­

тевзисним контрактом.

Суб'єкт емфітевзису (емфітевта) мав широкі права. Фор­

мально він не був власником землі, мав тільки право користу­ вання нею. Однак фактично він здійснював усі правомож­ ності власника (володіння, користування і розпорядження) в межах повного сільськогосподарського виробництва. Емфі­ тевта міг змінювати господарське призначення землі (але не погіршувати), встановлювати на неї заставу і сервітути. Як володілець він мав посесійний захист, тобто преторські інтер­

дикти, і, водночас, як правомочний власник - петиторні по­

зови.

Права емфітевзису переходили у спадок як за заповітом,

так і за законом. Емфітевзис міг бути подарований будь-якій третій особі. Однак емфітевта мусив повідомити про це влас­

ника землі, оскільки останньому належало переважне право

на купіВ/1Ю емфітевзису. Якщо власник землі відмовлявся від

свого переважного права, то емфітевта міг продати свої пра­

воможності будь-якій третій особі, але 2 відсотки ціни землі він повинен був передати її власнику.

Обов'язки емфітевти полягали в добросовісному і сумлін­

ному веденні господарства, якісному обробітку землі. Він зо­

бов'язаний був платити всі належні податки, виконувати інші державні й громадські повинності. Основний обов'язок емфі­

тевти - виплата щорічної ренти (грошима або натурою), що,

як правило, була нижчою від плати за наймом.

Емфітевзис міг бути припинений, якщо емфітевта істотно

погіршував земельний наділ, протягом трьох років не сплачу­

вав ренти та публічних податків. Для захисту своїх прав він

мав спеціальний fJекmuzальнuu nО.ІОВ. Власник землі також

мав позов проти емфітевти.

Superficies. За загальним правилом все пов'язане з землею

належало власникові землі. Відповідно до цього будівлі та

інші споруди, зведені на чужій землі, належали власникові

земельної ділянки. Однак розширення міст вимагало нового будівництва, для якого вільних земель не було. Для роз­ в'язання цього протиріччя римляни за аналогією з емфітевзи-

341

сом місьКІ и державні, а потім і приватні землі почали пере­

давати в довгострокову оренду для забудови. Так поступово

сформувався суnерфіцій - до6гостроко6е, 6ідчжу6ане й ус­ nадко6у6ане nра60 користу6ання чужою 3eJ<tлею для забудо6и. Право власності на споруджену будівлю належало влас­

никові земельної ділянки за правилом superficies solo cedit - будівля слідує за землею. Суперфіціарій мав право користу­

ватися і розпоряджатися зведеним на чужій землі будинком

чи іншою спорудою на свій розсуд: право продати, подарува­

ти, обміняти, здати в найм тощо переходило в спадщину і не обмежувалося строками.

Суперфіціарій зобов'язаний був виплачувати власникові

землі поземельну ренту, а в державну скарбницю - встанов­

лені податки та інші платежі.

Суперфіцій припинявся так само, як і емфітевзис. Захища­

лось право суперфіцію всіма засобами захисту прав власни­

ка. Крім того, було створено спеціальний інтердикт для за­

хисту суперфіцію.

§ 4. Право застави (заставне право)

Одним із різновидів прав на чужі речі було заставне право, що почало формуватися у ранній республіканський період

для забезпечення виконання зобов'язань. При цьому застава виконувала допоміжну роль. Договір застави, що був підста­

вою для виникнення заставного права, укладався паралельно

з будь-яким основним договором як доповнення до нього. Акцесорний (додатковий) характер договору застави полягав у тому, що він вступав в дію лише за певної умови - невико­ нання основного зобов'язання. Це був договір з відкладною умовою. Якщо умова не наставала, договір застави не діяв.

Формування заставного права було зумовлено саме праг­

ненням гарантувати виконання зобов'язань боржником. На­

приклад, Тит звертався до Клавдія з проханням позичити певну суму грошей. Клавдій, не відмовляючи в проханні, все ж висував умову, аби Тит гарантував (забезпечив) повернен­ ня грошей по закінченні строку договору позики. Існували різні способи такого гарантування і одним з них була заста­ ва. Сторони при укладанні основного договору одночасно укладали додатковий (акцесорний) договір, яким встановлю­

валося право кредитора на певну річ боржника в разі неви­ конання ним зобов'язання.

342

У нашому прикладі Клавдій, укладаючи договір позики з Титом, одночасно домовлявся про заставу. Тит визначав пев­ ну річ, на яку встановлювалось право застави Клавдія. У разі

неповернення грошей в обумовлений договором строк Клав­

дій одержував право продати заставну річ і з вирученої суми

погасити неповернутий борг.

Отже, заста8а - це засіб :щбе:mечення 8иконання :юбо8' я­

зання, який 8стано8лює рече8е nра60 :щста600ержателя на

предмет заста8и. Речеве право заставодержателя полягало

не в користуванні чужою річчю, як це має місце в інших пра­ вах на чужі речі, а в праві розпоряджатися заставною річчю відповідно до закону. Право розпорядження заставодержа­

теля було обмежено лише правом продажу (д. 13.7.4). При

деяких формах застави кредитору належало право володіння

предметом застави, інколи - право на присудження власнос­

ті, користування й одержання прибутків.

Заставне право встановлювалося передачею боржником­

заставодавцем заздалегідь обумовленої речі (предмета заста­

ви) кредитору-заставодержателю. Зміст цього права включав

такі правоможності:

1.у разі невиконання боржником у встановлений догово­ ром строк основного зобов'язання, забезпеченого заставою, кредитор діставав право звернути стягнення (продажу) на заздалегідь обумовлену річ. Якщо виручка від продажу була

більшою від суми боргу, кредитор зобов'язаний був поверну­

ти різницю боржнику, а якщо менше, то він мав право звер­ нути стягнення в розмірі непогашеної частини боргу на інше майно боржника на загальних умовах. У деяких випадках

кредитор мав право вимагати присудження йому права влас­ ності на заставлену річ.

2.Право продажу застави в разі невиконання боржником зобов'язання зберігалося за кредитором і у випадку зміни

власника предмета застави, незалежно від того, де і в кого

була заставна річ. Право кредитора на заставну річ мало ре­

чевий характер. Він міг скористатися ним у будь-якому разі. Тому якщо боржник, передбачаючи неможливість виконання

зобов'язання, продавав заставлену річ, це не ускладнювало

становища кредитора, оскільки він мав право звернути стяг­ нення на цю річ незалежно від місця її знаходження.

3. Право застави сильніше від інших вимог, тобто вимога,

забезпечена заставою, задовольнялась передусім і в повному

обсязі, а з іншого майна, що залишилось, задовольнялися всі

343

інші вимоги. Наприклад, боржник послідовно позичив у трьох різних кредиторів по дві тисячі сестерцій. Однак тільки третій кредитор виявився найобачнішим і зажадав заставу

майна боржника вартістю три тисячі сестерцій. Коли настав

строк платеж:у, боржник жодному з кредиторів боргу не

сплатив. У кожного з НИХ виникло право вимагати відшкоду­

вання боргу за рахунок майна боржіІика, яке у цілому кош­

тувало лише три тисячі сестерцій. У цьому випадку передусім задовольнялася вимога, забезпечена заставою: третій креди­

тор одержував свої дві тисячі сестерцій від продажу майна, а тисяча, що залишилась від його продажу, йшла на погашення боргів двох інших l<редиторів у встановленому порядку.

Отже, право заставодержателя - це право кредитора в разі невиконання боржником зобов'язання звернути стягнен­

ня на раніше визначену річ, незалежно від того, у кого вона

знаходиться. Воно переважає інші вимоги.

Римське заставне право пройшло довгий ШЛЯХ розвитку.

Відомі три форми застави: fiducia сuт creditore (фідуційна угода), ріgпus (ручна застава) та hyppoteca (іпотека).

Fiducia сuт creditore (фідуційна угода) - найранніша фор­

ма застави. Вона полягала в тому, що боржник передавав кре­ дитору (заставодержателю) замість одержаних у позику гро­ шей будь-яку річ (предмет застави) у власність. Якщо борж­ ник не зміг вчасно погасити борг, то предмет застави зали­ шався у власності кредитора. При виплаті боргу обов'язок кредитора повернути заставу боржнику був лише моральним,

а не правовим. Повернення застави при виконанні в строк зо­

бов'язання боржником було справою совісті, сумління креди­

тора. Звідси і назва цієї форми застави: fiducia сuт credito-

ге - угода з кредитором, що основана на совісті, довірі.

Умови цієї форми cSастави були дуже обтяжливими для

боржника. Якщо кредитор продавав предмет застави третій особі, то боржник, навіть виконавши зобов'язання, позбав­

лявся права на річ. При перевищенні вартості застави над су­

мою боргу в разі невиконання зобов'язання різницю також

одержував кредитор.

Тому преторська практика вишукувала шляхів удоскона­ лення застави. Виникла нова форма, за якою застава переда­

валась заставодержателю (кредитору) не у власність, а лише у володіння - ріgпus (ручна застава). Він швидко поширю­ ється, замінюючи фідуційну угоду. При ручній заставі влас­

ником застави лишався заставодавець (боржник). Якщо він

344

виконував своє зобов'язання, то заставодержатель (креди­ тор) юридично був зобов'язаний повернути заставу її власни­ кові, тобто боржникові. Заставодержатель для захисту своїх

інтересів мав посесійний інтердикт. Заставодержатель за за­

гальним правилом позбавлявся можливості користуватися переданою йому в заставу річчю. Він міг зберігати її, хоч у

деяких випадках користування допускалось на засадах пре­

карію або найму (д. 13.7.35.1).

Ручна застава більше відповідала вимогам цивільного обі­

гу, проте й вона не могла повністю задовольнити його по­ треб. Становище заставодержателя як володільця застави не було визначеним. При втраті застави він не завжди міг захис­

тити свої інтереси. Становище боржника (заставодавця) було

значно вигіднішим, ніж при фідуційній угоді, але також не

забезпечувало належ:ним чином охорону його економічних інтересів. Наприклад, якщо предметом застави була земельна

ділянка, то при передачі її у володіння заставодержателю боржник позбавлявся можливості обробляти ЇЇ, отримувати з неї доходи, щоб розрахуватися з боргами. Тому ручна заста­ ва також швидко втрачала популярність.

Наступним етапом розвитку заставного права було вста­

новлення правила, за яким предмет застави взагалі не пере­ давався ні у власність, ні у володіння кредитору, а залишався

у власності, володінНІ и користуванні самого боржника. Ці

відносини дістали назву hyppoteca (іпотека). Ульпіан писав:

«У точному значенні ми називаємо заставою те, що перехо­

дить до кредитора, при іпотеці ж до кредитора не переходить

володіння>} (д. 13.7.9.2).

Іпотека полягала в тому, що заставодавець взагалі не пере­ давав заставодержателю предмет застави (сторони при цьому зберігали свої старі назви). Боржник-заставодавець зберігав за собою можливість володіти, користуватися, отримувати з речі доходи. Предмет застави (земельна ділянка, раби, робо­

ча худоба та інші засоби виробництва) залишався в його не­

обмеженій власності. Застава ніби навіть не позначалася на

правовому становищі як самих речей, так і заставодавця до

певного часу.

Крім того, при іпотечній формі застави боржник мав мож­

ливість одну і ту саму річ заставляти кілька разів, чого не

можна було робити раніше. Наприклад, земельний наділ

власник міг одночасно або послідовно заставити кільком кре­ диторам на різні суми, тобто за одну і ту саму річ можна бу-

345

ло одержати значно більший кредит, ніж за старими форма­

ми застави.

Іпотека дозволяла зміцнити фінансово-економічне стано­

вище боржника, не обтяжуючи його господарство. Крім того,

власник мав реальну можливість продати предмет застави ще

до настання строку платежу, вибравши найбільш вдалий час, вигідного покупця, і розрахуватися з боргами. (При цьому застава переносилась на нового власника.)

Ці та інші переваги іпотеки сприяли її швидкому поширенню. Основним для заставодержателя за іпотекою було право продати річ у разі невиконання зобов'язання боржником. До­ говір застави міг мати й інші побічні умови. Вважалися не­

дійсними угоди, за якими заставодержателю не дозволявся

продаж застави або передбачався її перехід у власність кре­ дитора. Продати заставу міг сам кредитор (або за його про­

ханням суд), але він не мав змоги сам її купити. При відсут­ ності покупця, після триразового попередження заставодав­

ця про обов'язок сплатити борг кредитор міг просити імпера­

тора присудити йому право В/1асності на заставну річ.

Оскільки одна і та сама річ могла бути заставлена кільком

кредиторам, можлива була колізія заставних прав. Якщо річ

ішла в заставу кільком кредиторам одночасно, перевагу мав заставодержатель, який попередив інших про існування за­ ставного права. Якщо ж застава на одну і ту саму річ вста­ новлювалась кільком кредиторам послідовно, то при настанні строку платежу діяв принцип старшинства - qui prior tempore, potior est jure - хто перший у часі, той сильніший у

праві, тобто право продажу мав перший кредитор. Виручка

використовувалась насамперед на задоволення вимог першо­

го кредитора, а сума, що залишалася, йшла на погашення боргів наступних кредиторів по черзі. Другий, третій і наступні

кредитори могли викупити у першого кредитора право про­

дажу застави з тим, щоб продати її в такий спосіб і по мож­ ливості максимально задовольнити свої вимоги.

Договором застави могли бути встановлені й інші принци­

пи розрахунків у разі продажу застави.

Застава встановлювалась передусім договором, а також

заповітом, судовим рішенням або на підставі закону. Застав­ не право припинялося: а) загибеллю предмета застави; б) по­

єднанням в одній особі заставодержателя і заставодавця;

в) припиненням зобов'язання, для забезпечення якого було

встановлено заставу.

346

Розділ ІІІ

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Глава 1

3АГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО 30БОВ'Я3АННЯ

§1. Поняття зобов'язання та його роль

уцивільному обігу

Давньоримські юристи не розрізняли речевих і зобов'я­ зальних прав, а лише захист прав засобами речевих позо­

вів - actiones іп rem і особистих позовів actiones іп perso-

пат. Якщо спір виникав щодо права на річ, для захисту цього

права застосовувався речевий позов, якщо ж приводом для

тяжби були правові дії іншої особи - особистий позов. На­

явність того чи іншого права виводили з наявності позову.

Претор, вивчивши обставини, доходив висновку, ЩО певні

відносини підлягають захисту і давав відповідний позов (ре­

чевий чи особистий). Якщо позову не було, то не було й від­

повідного права.

Отже, на підставі відповідних позовів (речевих і зобо­ в'язальних) розрізняли права речеві й особисті. Ре'іеве право мало місце тоді, коли об'єктом права були речі, особисте

право - якщо об'єктом права були дії, ЩО мали право­

ве значення. Римське приватне право своїми об'єктами ви­ знавало речі або дії, хоч розподіл майнових прав на рече­ ві та зобов'язальні зробили не римські юристи, а це стало­ ся пізніше. Таким чином, систему майнових прав було по­

ділено на дві великі групи - речеві права і зобов'язальні

права.

Зовнішня відмінність цих двох правових інститутів полягає в об'єкті прав: якщо об'єкт права - речі, то це речеве право, якщо об'єкт права дії, - зобов'язальне право. Однак зовніш­

нього розрізнення іноді недостатньо для встановлення харак­ теру правових відносин, наприклад, якщо виник спір щодо

передання будинку продавцем покупцеві. Після укладення

договору купівлі-продажу продавець відмовився передати

будинок покупцеві. У наведеному прикладі покупець ще не

став власником купленого будинку і тому речевого права в

347

нього ще не виник;\о. Йдеться про виконання договору, тобто

про право вимоги, про зобов'яза;\ьне право.

А;\я з'ясування характеру речево-правових і зобов'яза;\ь­

но-правових відносин варто проана;\ізувати такі відмінності між цими двома інститутами:

1. Основна відмінність по;\ягає в об'єкті права. Об'єкт ре­ чевого права - завжди річ, зобов'яза;\ьного права - дії,

право вимоги здійснювати певні дії. Ао речевих прав римське

приватне право, як зазнача;\ося, відноси;\о: во;\одіння, право в;\асності, сервітути, інші права на чужі речі (емфітевзис, су­

перфіцій, заставне право). Зобов'яза;\ьні права виникають з

договорів та інших дій. Це ве;\икий розді;\ приватного права,

що об'єднує договірне право, де;\іктне право та зобов'язання,

що виникають з позадоговірних правомірних дій.

2. Речеві права мають абсолютний характер, зобов'яза;\ь­

ні - відносний. Через це захист речевих прав є абсо;\ютним, а зобов'яза;\ьних - відносним. Ця відмінність зумов;\ена ха­

рактером правових відносин. Суб'єкт речевих прав у процесі

здійснення Їх вступає у правові відносини з усіма, хто його оточує. З одного боку - він, з іншого - абсо;\ютно всі, хто його оточує. Суть цих правовідносин по;\ягає в тому, ЩО

суб'єкт речевого права має певні правоможності на річ, а всі,

хто його оточує, зобов'язані поважати його права, додержу­ ватися Їх і не порушувати. Порушником речевого права може виявитися кожен, навіть якщо він цього не бажав і не знав про порушення. Отже, відповідачем за речевим позовом мо­ же бути кожен, навіть той, хто особисто не порушував рече­

вих прав Їх носія. Наприк;\ад, в;\асник певної речі в процесі здійснення ним своїх правоможностей вступає у правові від­

носини з усіма, з ким стикається. Якщо ж він втратить во;\о­

діння річчю, то при цьому не втрачає свого речевого права на

річ, а остання може виявитися в незаконному во;\одінні будь­ якої особи. Нею може виявитися і особа, яка, набуваючи річ,

не зна;\а, що вона чужа. Ставши во;\оді;\ьцем чужої речі, її

набувач речевого права на неї не набуває і, отже, буде відпо­

відачем за поданим до нього позовом.

Зобов'яза;\ьно-правові відносини мають відносний харак­ тер, оскі;\ьки виникають щодо конкретно визначених осіб, наприклад, продавець - покупець. Порушником може бути тільки одна з цих двох осіб. Отже, відповідач за особистим

позовом завжди відомий, за речевим позовом відповідача на­

перед не можна вказати навіть приб;\изно.

348

3. БіJlьшість речевих прав строками не обмежено. ТіJlЬКИ

особисті сервітути обмежені часом життя Їх суб'єкта (довіч­ ні). Всі зобов'язаJlьно-правові відносини - це тимчасові від­

носини, розраховані на певний строк. Права, що виникають з

таких відносин, припиняються одночасно з припиненням зо­

бов'язань. НаПРИКJlад, із закінченням строку за договором

найму речей річ повертається наймодавцю і право користу­

вання нею наймачем припиняється.

4. Речеві і зобов'язаJlьні права відрізняються за змістом і обсягом. Зміст речевих прав встаНОВ;lЮЄТЬСЯ законом, а зо­ бов'язаJlЬНИХ, як праВИJlО, ЗУМОВJlЮЄТЬСЯ договором. Речеві права за своїм обсягом ширші, ніж зобов'язаJlьні (наПРИКJlад, права ВJlасника і права наймача речі).

Суб'єкт речевого права має МОЖJlивість безпосереднього ВПJlИВУ на річ щодо здійснення своїх правоможностей (на­

ПРИКJlад, ВJlасник сам ВОАодіє, користується і розпоряджа­ ється своєю річчю). Наймач користуватися і ВОJlодіти річчю може від імені ВJlасника, а не від свого. Правоможності роз­ порядження він взагаJlі не має. При цьому ці правоможності

істотно обмежено (наПРИКJlад, наймачу надано право корис­ тування не в повному обсязі, а тіJlЬКИ певною частиною).

5. Суб'єкт речевого права ніби пов'язаний з річчю невиди­

мою ниткою - де б не БУJlа річ, ВОАодіАець має право вима­ гати її повернення від будь-кого, хто її незаконно утримує.

Римське приватне право виходить з принципу необмеженої 8індикації, за яким ВJlасник міг витребувати свою річ від

кожного, у кого вона перебуває. НаПРИКJlад, ВJlаСНИI< передав

свою річ у тимчасове користування сусідові, а той продав її

третій особі. ВJlасник має право витребувати свою річ у тре­ тьої особи, навіть якщо вона не знаJlа про те, що річ чужа.

Зобов'язаJlьні права так не пов'язані зі своїм суб'єктом.

Зурахуванням вказаних характерних рис зобов'язання

(obligatio) визначається у кіАЬКОХ варіантах: «Зобов'язання є

правовими Jlанцюгами, що примушують нас щось виконати

відповідно до законів нашої держави»(Д. 1.3.13); або «Зна­

чення зобов'язання ПОJlягає не в тому, щоб зробити нашим який-небудь тіJlесний предмет або який-небудь сервітут, а щоб зв'язати перед нами іншого, аби він нам щось дав, зробив

або надав» (д. 44.7.3).

До виникнення зобов'язання боржник аБСОJlЮТНО не обме­

жений у своїй поведінці. Вступивши в зобов'язання, він пев-

349